Постанова

від 03.11.2022 по справі 2-232/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/470/22

Справа № 2-232/11

Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2021 року по цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про встановлення порядку виконання рішення по справі 2-232/11 від 17.05.2011 року,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

В червні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Саратського районного суду Одеської області з поданням, в якому просив: встановити порядок виконання рішення по справі 2-232/11 від 17.05.2011 року, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме, квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 м.кв., в якій зареєстрована неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Подання обґрунтував тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. знаходиться виконавче провадження № 26998529 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" боргу в сумі 1099231,00 гривень за виконавчим листом 2-232/11, виданим Саратським районним судом Одеської області 06.07.2015 року.

09 вересня 2020 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62998529. У ході перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем було виявлено квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 м.кв., яка є іпотечним майном стягувача за цим виконавчим провадженням. В зазначеній квартирі зареєстрована неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що ускладнює виконання рішення суду, оскільки відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2021 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про встановлення порядку виконання рішення по справі 2-232/11 від 17.05.2011 року - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що твердження заявника про те, що матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідного судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію, право користування у якому має неповнолітня дитина.

Не погодившись з ухвалою суду 17.08.2021 року Приватним виконавцем Колечко Дмитром Миколайовичем подано апеляційну скаргу відповідно до вимог якої просить суд скасувати ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2021 року, та прийняти постанову, якою задовольнии в повному обсязі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про встановлення порядку виконання рішення Саратського районного суду Одеської області по справі №2-232/11 від 17.05.2011 року, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме, квартири АДРЕСА_1 загальною площею 67,7 м.кв. в якій зареєстрований неповнолітня ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права і має бути скасуваною.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у приватного виконавця відсутній обов`язок щодо отримання попередньо згоди органу опіки та піклування, та зазначені висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають нормам права.

Крім того, апелянт вказує, що ним було обрано належний спосіб захисту у вигляді звернення до суду із поданням про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом надання дозволу на примусову реалізацію майна, право на користування яким має неповнолітня. Без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

З огляду на зазначене в апеляційній скарзі, приватний виконавець вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає критеріям, встановленим ст. 263 та ст. 264 ЦПК України для судових рішень, а саме судом не встановлено жодних обставин справи, та зроблено висновок про формальну відмову у задоволенні подання, на підставі норм, які самі по собі не тільки не виключають можливість звернення до суду із відповідним поданням, а і прямо передбачають можливість такого звернення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.09.2021 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2021 року було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз`яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.09.2022 року провадження у справі за апеляційною скарго приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2021 року по цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про встановлення порядку виконання рішення по справі 2-232/11 від 17.05.2011 року було відкрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.09.2022 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду на 03.03.2022 року о 11:45 год.

03.03.2022 року розгляд справи було відкладено на 03.11.2022 року об 11:00 год.

01.11.2022 року від представника Київської районної адміністрації як органу опіки та піклування - Статнік Х.Ю. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист № 2-232/11, виданий Саратським районним судом Одеської області 06.07.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1099231,29 гривень (т. 2 а.с. 9-10).

9 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62998529 за вищевказаним виконавчим документом, якою боржника ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено боржнику (т. 2 а.с. 14-16).

Приватний виконавець посилається на те, що рішення боржником не виконано, декларацію не надано, боржнику достеменно відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, адже він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

09.09.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна та коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення за виконавчими документами (т. 2 а.с.18-19).

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 67,7 м.кв., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Кобзар О.Ю. 23.06.2006 року зареєстрований в реєстрі за № 882 (т. 2 а.с. 21-25).

За умовами іпотечного договору № РСL-502/002/2007 від 03.05.2007 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 зазначена квартира є предметом іпотеки (а.с.85-88).

В цій квартирі зареєстрована неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями № П-1-233020-ю/л Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 29.10.2020 року (т.2 а.с.75), що стало підставою для звернення до суду із даним поданням.

Повні витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, підтверджують, що малолітня ОСОБА_2 є внучкою боржника ОСОБА_1 ( а.с. 89-93).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина друга статті 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини перша та третя статті 18 Закону про охорону дитинства).

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону про основи соцзахисту).

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина шоста цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.

Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов`язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов`язані з можливими об`єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.

Разом з тим повноваження Держвиконавця на мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

Тому Держвиконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд реалізуючи, наприклад, статтю 39 Закону про іпотеку.

В зв`язку з цим, враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2021 року у справі № 755/12052/19 дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Отже, відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 року у справі № 755/12052/19 державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть свідчити про порушення норм права при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки фактично стосуються незгоди сторони відповідача з ухваленим рішенням.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 141, 367, 369, 371-372, 375, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.- залишити без задоволення.

Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 29.07.2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14.11.2022 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін