Постанова

від 21.11.2022 по справі 522/11935/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3776/22

Справа № 522/11935/20

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 45

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року по справі за позовом Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

23липня 2020року доПриморського районногосуду м.Одеси надійшовпозов Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просили визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце АДРЕСА_1 ; визнати незаконним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № 202; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна; визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № 202, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку (машиномісце № 202); встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також вирішити питання про розподіл судових витрат (т.1, а.с.2-12).

10 червня 2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки відмовлено (т.2, а.с.5-18).

08 липня 2021 року заступник керівника Одеськоїобласної прокуратуринаправив засобамипоштового зв`язкуапеляційну скаргуна рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від10червня 2021року. Апелянт коротко викладає обставини справи та зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його таким, що підлягає скасуванню. Аргументуючи свою позицію, апелянт, зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції було проігноровано, що на даний час власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка в оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання висновку експерта неналежним доказом, та наголошує, що вказані судом причини неналежності є хибними, так як, в матеріалах справи наявний висновок, на якому є напис «про кримінальну відповідальність експерта попереджено» та в куті стоїть підпис та відмітка печатки експерта. Крім того, апелянт наголошує на тому, що реєстрацію права власності на об`єкт було проведено без документу, що підтверджує присвоєння цьому об`єкту адреси, а державним реєстратором не встановлено підставу для відмови у реєстрації, також підставою, на думку апелянта є те, що майно не відповідає характеристикам нерухомого, а отже право власності на нього не підлягає реєстрації. Апелянт не погоджується також і з висновком суду першої інстанції щодо звернення з позовом до неналежних відповідачів. Стосовно цього апелянт зазначає, що залишено поза увагою, що відповідачем у справі є також і особа, право власності якої оспорюється ОСОБА_1 , а тому, як вважає апелянт, участь у спорі державного реєстратора не змінює характеру спору у цій справі. Тому, апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги (т.2,а.с.23-35).

29.10.2021 ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків по суті спору, прокурор не зазначив відсутність яких саме документів, визначених нормами законодавства,не давала підстав для державної реєстрації. Відповідач зазначає, що правовстановлюючим документів на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машиномісце по даній справі є Договір про порядок викупу паю машиномісця на підставі якого видане спірне свідоцтво про право власності. Договір про порядок викупу паю машиномісця по справі не є спірним та не визнаний недійсним. Також відповідач зауважує, що доводи Головного управління Міністерства юстиції України щодо безпідставного та неналежного залучення до участі в справі як відповідача є обґрунтованими. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст. 212 ЗК України застосуванню не підлягають. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 27.08.2018 в справі № 902/889/16, від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, від 05.03.2019 у справі № 910/24190/16.Крім того, відповідач зауважує, що висновок експерта, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

08.11.2021 від ГТУЮ в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, законним та прийнятим з правильним застосування норм матеріального та процесуального права. ГТУЮ в Одеській області на час розгляду справи не наділене повноваженнями щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Прийняття рішення про державну реєстрацію є дискреційним, тобто виключним повноваженням державного реєстратора. ГТУЮ в Одеській області знаходиться в стані припинення. ГТУЮ в Одеській області просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

07.12.2021 інший представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що прокурор не зазначив відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії в розумінні ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивач не оскаржує сам правочин, який став підставою для реєстрації права власності. В цілому сторона відповідача погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

03.02.2022 Приморська окружна прокуратура м. Одеси подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій матеріалів перевірки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області по факту самовільного зайняття земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 .

В контексті встановлених обставин справи, оскільки клопотання про витребування доказів не заявлялось в суді першої інстанції, а доводів щодо неможливості подання вказаних доказів на стадії розгляду справи в суді першої інстанції прокурор не зазначив, то на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не приймає до уваги докази, надані прокурором на стадії апеляційного розгляду справи.

22.02.2022 Приморська окружна прокуратура м. Одеси подала клопотання про виклик експерта ОСОБА_5 як свідка та просила допитати його по суті дослідження, а також щодо попередження його про кримінальну відповідальність, а також клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи в справі.

Вказані клопотання були відхилені ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.11.2022.

18.07.2022 Одеська обласна прокуратура, а 09.11.2022 представник відповідача ОСОБА_1 подали письмові пояснення по суті справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не заявляли до суду.

18.07.2022 Одеська обласна прокуратура подала заяву, в якій зазначила, що з урахування роботи Одеського апеляційного суду за умови воєнного стану в Україні та важливості розгляду та просила справу не розглядати за її відсутності.

Відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

Заяв про проведення справи в режимі відеоконференції не подавалось.

Зважаючи на вище наведене, оскільки апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов`язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення/не вчинення відповідних процесуальних дій, враховуючи наявні матеріали справи та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторінабо іншихучасників справи,належним чиномповідомлених продату,час імісце розглядусправи,не перешкоджаєрозгляду справи) апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності апелянта.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

виходячи з предмету спору та доказування визначеного прокурором у позові, жодний з документів на підставі яких було набуто право власності на спірний об`єкт (договір купівлі-продажу машиномісця № 202, договір про порядок викупу пая машиномісця) не є спірним по справі відносно їх оформлення та укладення;

оцінка Договору № 800\м на предмет визнання нечинним, не входить до предмету спору та доказування, підстави для цього судом не вбачаються. Однак, виходячи зі змісту даного Договору, має значення обставина того, що Договір укладений між юридичною особою - забудовником (ст.80 ЦК України) та фізичною особою - пайщиком (ст.24-25 ЦК України);

відповідач ОСОБА_1 не здійснював будь-якого будівництва та зайняття відповідної земельної ділянки під машиномісцями, зокрема спірним № 202;

доводи прокурора, що реєстрація права власності проведена незаконно у зв`язку з неналежним оформленням технічного паспорту критично оцінюється судом, тому як оцінка порядку виготовлення та правильність заповнювання технічного паспорту не входить до предмету спору та доказування по цій справі;

у відповідача ОСОБА_1 , як у пайовика (інвестора) коштів в будівництво комплексу багатоквартирних будинків, на підставі договірних відносин з забудовником виникло майнове право на машиномісця, а потім оформлено право власності на підставі Договору № 800\м, як правочину, який є дійсним та не оскарженим ( ст. 204 ЦК України);

саме звернення з пропозицією розірвання договору оренди земельної ділянки, не є фактом одночасного припинення правовідносин за цим правочином;

сторони не спростовували факт того, що на час розгляду справи власником зазначеної земельної ділянки є Одеська міська рада. Виходячи з матеріалів справи суд встановлює, що фактичним користувачем ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків є кооператив мешканців будинку ОК «Граніт», а користувачем частини ділянки на якій розташовані машиномісця є третя особа - ОК «Шлях», який об`єднує усіх власників машиномісць, зокрема спірного машиномісця № 202;

на час розгляду справи по суті, інформація про притягнення до кримінальної відповідальності за вироком суду будь-якої особи за самовільне зайняття зазначеної ділянки прокурором не надана;

до Одеської міської ради ще у 2016 році були подані всі данні про власників машиномісць з посиланням на необхідність оформлення землекористування на ділянку, на якої розміщені вказані об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з проханням про розірванням договору оренди землі з забудовником;

Одеська міська рада, як колегіальний орган, у передбаченому законом порядку (на сесії) рішенням № 1527-VII від 07.12.2016 надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою АДРЕСА_2 та 10-Г. Отже, ОМР висловила свою позицію щодо можливості подальшого використання вказаних земельних ділянок, на яких розташована автостоянка кооперативу у разі затвердження розробленої землевпорядної документації та не встановила будь-яких порушень прав громади міста на час прийняття рішення;

фактичним користувачем ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків за адресою АДРЕСА_2 . є кооператив мешканців будинку ОК «Граніт», а користувачем частини ділянки, на якої розташовані машиномісця є третя особа - ОК «Шлях», який об`єднує усіх власників машиномісць, зокрема спірного машиномісця № 202;

суд дійшов висновку, що експертний висновок № 17-2694/2695 від 26.02.2019 є сумнівним та неналежним доказом по даній цивільній справі, оскільки експерт не повідомлений про кримінальну відповідальність, а матеріали, на основі яких був складений висновок, відсутні в матеріалах справи;

подані прокурором в якості доказів лист Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.09.2018 року № 01-12/1744/1 вих., та лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 17.10.2017 року № 0119/2491-09-01, зі змісту яких вбачається, що Приморська райадміністрація ОМР не присвоювала адреси машиномісцям за адресою АДРЕСА_2 , не підтверджують доводи прокурора, що земельна ділянка під спірним об`єктом нерухомості машиномісцем № 202 зайнята самовільно;

рішення по землевпорядній документації ОК «Шлях» Одеською міською радою не приймалося, докази встановлення ОМР земельної ділянки як прибудинкової території для обслуговування ОК «Граніт» комплексу багатоквартирних будинків за адресою АДРЕСА_3 ) відсутні;

машиномісця власників (членів) ОК «Шлях» та, зокрема, спірне машиномісце № НОМЕР_1 , не входить до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК «Граніт». Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне машиномісце № НОМЕР_1 (та інші) незаконно збудовані ОК «Граніт». Суд встановлює, що обставини будівництва комплексу багатоквартирних будівель за вказаною адресою, введення цього комплексу до експлуатації та наявності незаконно збудованого нерухомого майна ОК «Граніт», а також правомірності правовідносин пайового внеску, як інвестування відповідачем ОСОБА_1 у будівництво саме машиномісць, зокрема спірного машиномісця під № 202 не входять до предмету спору та доказування по справі;

державному реєстратору речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 надано повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, та необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно об`єкта нерухомого майна - машиномісця 202, площею 14 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі яких і внесено запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно;

прокурором не обґрунтовано та не надано відповідних доказів наявності підстав для зупинення реєстратором розгляду заяви, чи зупинення державної реєстрації прав, або підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, як було зазначено вище, договір про порядок викупу паю машино-місця, № 800/М від 18.08.2015 року, як юридичний факт, передбачений законом і необхідний для виникнення права власності, який став підставою для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , ніким не оскаржений, не визнаний судом недійсним;

Згідно усталеної практики Верховного Суду, суд встановлює , що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Отже, правовстановлюючим документом на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машиномісце № 202 по даній справі є договір про порядок викупу паю машиномісця від 18.08.2015року, на підставі якого видане спірне свідоцтво на право власності та дійсність якого може бути підтверджена (не підтверджена) судом при вирішенні спору щодо дійсності зазначеного Договору, на підставі якого було видано оскаржуване заявником свідоцтво. Тому оскільки договір від 18.08.2015 року по справі не є спірним та не визнаний недійсним, то й свідоцтво, яким було оформлене відповідне право не можуть бути визнане незаконним;

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області не наділене повноваженнями стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державний реєстратор самостійно приймає рішення стосовно тих реєстраційних дій, які здійснює. Прийняття рішення про державну реєстрацію є дискреційним, тобто виключним повноваженням державного реєстратора;

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області не є належним відповідачем в даній справі;

спірне машиномісце № НОМЕР_1 та інші на вказаній земельній ділянці, що обслуговує ОК «Шлях» були збудовані та право на них виникло як на об`єкт інвестування за вказаним вище договором про порядок викупу паю машиномісця від 18.08.2015 року, а тому відносяться до збудованого ОК «Граніт» комплексу багатоквартирних будівель (основної речі) та до цих правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 376 ЦК України;

прокурор під час розгляду справи не обґрунтував та не довів підстав, з яких позов пред`явлено про звільнення відповідачем земельної ділянки площею саме 14 кв.м., не доведено факт самовільного зайняття відповідачем цієї земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування);

у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правової угоди, яке зареєстроване відповідно до законодавства. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином останнім не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нерухомістю та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зобов`язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, фактично означає знесення належного на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під спорудою з посиланням на її самовільне зайняття;

в процесі розгляду даної справи, ні прокурором, ні Одеською міської радою, так і не надано стверджуючих пояснень із посиланням на відповідні доказ, у чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував як заходи позбавлення права власності відповідача, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості. Крім того, суд звертає увагу на те, що знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності;

обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а навпаки призведе до не дотримання справедливої рівноваги, тому в даному випадку виключає можливість задоволення позовних вимог;

відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню, виходячи з того, що прокурором не доведений позов.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та частково задовольняє апеляційну скаргу з огляду на таке.

Щодо способу захисту прав Одеської міської ради та обґрунтованості позовних вимог

Позивач - Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, звернувся до суду з відповідним позовом в інтересах Одеської міської ради та просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № 202, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою - АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № 202, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна;

зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку (машиномісце № 202);

встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту прав та законних інтересів Одеської міської ради. Звертаючись до суду з позовом прокурор посилається на те, що Одеська міська рада є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, будь-яких рішень щодо передання вказаної земельної ділянки іншим особам Одеська міська рада не приймала.

За обставинамиданої справи28жовтня 2010року міжтериторіальною громадоюм.Одеси вособі Одеськоїміської ради(Орендодавець)та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Берег-Трейд»(Орендар)було укладенодоговір орендиземельної ділянки,відповідно доумов якогоТОВ «Берег-Трейд»прийняло устрокове платнекористування земельнуділянку,площею -3,8121га,яка знаходитьсяза адресою- АДРЕСА_2 для будівництва18-поверховогожитлового комплексута благоустроютериторії.Договір посвідченийприватним нотаріусомОМНО ЧужовськоюН.Ю.за реєстраційним№ 4004 (т. 1, а.с. 13-17).

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» (голова кооперативу ОСОБА_1 ) отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою - АДРЕСА_2 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає - 3 746,08 кв. м. площі житлових приміщень у об`єкті, а також -10% від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкту (т. 1, а.с. 18-21).

ТОВ «Берег-Трейд» листом № 16/07 від 16.07.2015, адресованим голові Одеської міської ради, відмовились від оренди земельної ділянки та просили розірвати договір оренди від 19.01.2011 (т. 1, а.с. 22).

Отже за обставинами даної справи, що підтверджується доказами, наданими сторонами в процесі розгляду справи, Одеська міська рада є власником земельної ділянки, площею - 3,8121 га, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 .

18.08.2015 між Обслуговуючим кооперативом «Граніт» та відповідачем по справі ОСОБА_1 , як пайщиком був укладений Договір № 800\М про порядок викупу паю. Відповідно до умов п. 1.1. вказаного Договору кооператив приймає пайщиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Пунктом 1.2. Договору визначено, що на умовах та у строки вказані у Договорі, кооператив зобов`язується по закінченню будівництва, отриманні сертифікатів відповідності, передати Пайщику розташовані у будинку за адресою АДРЕСА_2 , машиномісця з № 140 по № 285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісце. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану Будинку (Додаток № 1). Згідно п. 3.1., п. п. 3.1.1 -3.1.3 цього Договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію. Передати пайщику по Акту прийому-передачі машиномісця та пакет документів для оформлення права власності на машиномісце: довідку про 100% внеску паю; Акт прийому - передачі машино-місця. Відповідно п. 3.2.7 Договору пайщик зобов`язаний власними силами та засобами та у відповідності до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машиномісце (т. 1, а.с. 54-57).

Відповідно до п. 1 Акту № 863/М приймання-передачі машиномісця від 18.08.2015 встановлено, що ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_2 . Технічний паспорт на спірне машиномісце № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 , виготовлений станом на 19.08.2015 року, ТОВ «Нове БТІ» (т. 1, а.с. 62-63,64-66).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С. зареєстроване право власності на машиномісце № 202, заг.пл.14 кв.м., як на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Могильнікову В.Д. видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт № 43047165 від 31.08.2015 пл. 14 кв.м.

Як вбачається з Інформаційної довідки, що міститься в матеріалах справи вказана реєстрація на спірне машиномісце відбулася 31.08.2015 на підставі: документів заявника (оригінали та копії), серія та номер: б/н, виданий 28.08.2015, видавник ОСОБА_1 ; довідка з адресного бюро міста Одеси, серія та номер: 364115/1, виданий 21.08.2015, видавник юридичний департамент Одеської міської ради; договір про викуп паю машиномісця, серія та номер: 800/М, виданий 18.08.2015, видавник: Обслуговуючий кооператив «Граніт» та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 18.08.2015, видавник: Обслуговуючий кооператив «Граніт» та ОСОБА_1 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.08.2015, видавник ТОВ «Нове БТІ» (т. 1, а.с. 58-61).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2016 № 350 машиномісце № 202, пл. 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , було продано ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , за якою зареєстровано право власності на вказане машиномісце (запис №15660372) (т. 1, а.с. 66-70).

25.08.2016 року ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду наступних земельних ділянок з метою задоволення потреб пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу - машиномісць: ділянку площею 0,0491 га для обслуговування автостоянки за адресою АДРЕСА_2 ; ділянку площею 0,1790 га для обслуговування автостоянки за адресою АДРЕСА_2 ; ділянку площею 0,0602 га для обслуговування автостоянки за адресою АДРЕСА_2 ; ділянку площею 0,0222 га для обслуговування автостоянки за адресою АДРЕСА_2 ; ділянку площею 0,04003 га для обслуговування автостоянки за адресою АДРЕСА_2 . В зазначеному листі ОК «Шлях» повідомили, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 розташовані машиномісця від № 140 до № 280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно (т. 1, а.с. 45-46). Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29.08.2016.

Рішенням сесії Одеської міської ради № 1527- VII від 07.12.2016 року був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою АДРЕСА_2 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею -3,8121 га (т. 1, а.с. 168).

В матеріалах справи міститься лист департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради № 01.1-23/2447 від 28.08.2017, адресований ОК «Шлях», в якому зазначено, що департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради розглянуто заяву щодо проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та департамент прийняв запропоноване проєктне рішення (т. 1, а.с. 149). Також Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом № 01-11/1/811 від 20.07.2017 погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 148).

В матеріалахсправи міститьсялист №0119/2491-09-01від 17.10.2017,яким директордепартаменту комунальноївласності Одеськоїміської радиповідомив заступникувійськового прокурораПівденного регіонуУкраїни проте,що ОМРрішення щодопередачі увласність абокористування приватнійфірмі «Граніт»земельної ділянкидля обладнанняавтостоянки вмежах вулицьМаршала Говорова,Зоопаркової,Сегедської,Армійської неприймалось (т. 1, а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи 20.04.2017 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 по ч. 1 ст. 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років внаслідок чого територіальні громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529, 46 грн (т. 1, а.с. 51-53).

08.08.2018 Військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів не встановлені службові особи ОК «Граніт» та інші не встановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838 га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 27-29).

Відповідно до висновку експерта № 17-2694/2695 від 26.02.2019 судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд» кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 пл. 3,8121 га, під автостоянкою пл. 0,3838 га встановлено, що фактичні межі земельної ділянки пл. 0,3838 га під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд» кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 пл. 3,8121 га та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки пл. 0,3838 га відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 пл. 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки пл.. 0,3838 га з північно-західної сторони будинку АДРЕСА_2 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 пл. 3,8121 га, (т. 1, а.с. 30-44).

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (постанова ВП ВС від 08.06.2021 року, справа № 662/397/15-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не єволодільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова ВП ВС від 15.09.2020 в справі № 469/1044/17).

З обставин даної справи вбачається, що право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору про викуп паю машиномісця № 800/М, від 18.08.2015, технічного паспорту від 19.08.2015, акту приймання-передачі нерухомого майна, від 18.08.2015 (т. 1, а.с. 58-61). Також йому було видане свідоцтво про право власності на вказане машиномісце № НОМЕР_3 від 31.08.2015 пл. 14 кв.м. В подальшому за договором купівлі-продажу об`єкт відчужений ОСОБА_2 .

Відомості щодо того, що вказана земельна ділянка пл. 0,3838, на якій розташована автостоянка передавалась Одеською міською радою в оренду чи власність інших осіб в матеріалах справи відсутні та сторонами в процесі розгляду справи не подавались.

Вказане свідчить про те, що фактично Одеська міська рада втратила статус як фактичного, так і юридичного володільця нерухомого майна земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

Отже, належним способом захисту прав Одеської міської ради є заявлення віндикаційного позову - про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду в своїй постанові від 10.11.2021 в справі № 361/3659/18 зазначив, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, саме на суд покладається обов`язок з`ясувати дійсну природу позовних вимог та в контексті дотримання балансу інтересів сторін обрати ефективний спосіб захисту прав особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом, дотримуючись при цьому основних принципів судочинства.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що визначення дійсного змісту позову та правової природи позовних вимог є запобіжним чинником затягування вирішення спору між сторонами та формальної необхідності повторного звернення до суду з позовними вимогами в правильній редакції.

Вимога позивача звільнити земельну ділянку, пл. 14 кв. м., яка розташована за адресою - АДРЕСА_4 , в контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до ст. 212 ЗК України та витребування у власність Одеської міської ради в порядку ст.ст. 387-388 ЦК України.

За ч.1ст.83ЗК Україниземлі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам єкомунальною власністю.За ч.2цієї статтіу комунальнійвласності перебувають: а)усі землів межахнаселених пунктів,крім земельнихділянок приватноїта державноївласності; б)земельні ділянки,на якихрозташовані будівлі,споруди,інші об`єктинерухомого майнакомунальної власностінезалежно відмісця їхрозташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно дост.212ЗК Українисамовільно зайнятіземельні ділянкипідлягають поверненнювласникам земліабо землекористувачамбез відшкодуваннязатрат,понесених зачас незаконногокористування ними.Приведення земельнихділянок упридатний длявикористання стан,включаючи знесеннябудинків,будівель іспоруд,здійснюється зарахунок громадянабо юридичнихосіб,які самовільнозайняли земельніділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Неточне формулювання редакції позовної вимоги не є підставою для відмови в позові. При вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог суд має встановлювати дійсний зміст позовних вимог та уникати суто формального підходу в оцінці заявлених стороною підстав, обраних формулювань, обставин справи та правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно: 1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння; 2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки земельна ділянка вибула з фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, наявні підстави для витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 8386 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови ВП ВС від 7.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № 202, площею - АДРЕСА_5 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця № 202 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради.

При цьому, варто враховувати, що під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (постанова ВП ВС від 23.11.2021 в справі № 359/3373/16).

Отже, зважаючи на вище наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин при розгляді справи по суті позовних вимог та дійшов помилкового висновку по суті спору.

Крім того, як було вище зазначено, відповідно до висновку експерта № 17-2694/2695 від 26.02.2019 судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд» кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 пл. 3,8121 га, під автостоянкою пл. 0,3838 га встановлено, що фактичні межі земельної ділянки пл. 0,3838 га під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд» кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 пл. 3,8121 га та повністю знаходяться за її межами.

Вказаний висновок підтверджує факт самовільного захоплення земельної ділянки та обладнання на ній машиномісць. Апеляційний суд зазначає, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність, щодо чого в експертному висновку міститься відповідна помітка. Експертний висновок підписаний експертом Степанкевичем С.С., в тому числі на аркуші, де міститься помітка про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність. Альтернативний висновок щодо вказаної земельної ділянки в процесі розгляду справи не надавався, клопотання про призначення експертизи не заявлялось, висновки експерта сторонами не спростовані. За таких обставин перешкоди для врахування вказаного висновку експерта № 17-2694/2695 від 26.02.2019 відсутні. Тому апеляційний суд задовольняє відповідні доводи апелянта та скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Доводи відповідача ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу щодо правових позицій в постановах Верховного суду від 27.08.2018 в справі № 902/889/16, від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17, від 05.03.2019 у справі № 910/24190/16 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки стосуються інших обставин, відмінних від обставин даної справи.

Щодо строку позовної давності

У відзиві на позову заяву ОСОБА_1 зазначав, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки Одеській міській раді ще станом на 2016 рік було відомо про факт належності права власності третім особам на спірне майно, що підтверджується листом голови ОК «Шлях» від 25.08.2016, адресованим голові Одеської міської ради. Тому строк позовної давності розпочався з 29.08.2016 дата отримання вказаного листа Одеською міською радою (т. 1, а.с. 134-140).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.ч. 2-4 ст. 267 ЦК України заява прозахист цивільногоправа абоінтересу маєбути прийнятасудом дорозгляду незалежновід спливупозовної давності. Позовнадавність застосовуєтьсясудом лишеза заявоюсторони успорі,зробленою довинесення нимрішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (постанова ВП ВС від 26.11.2019 в справі № 914/3224/16).

Як було вище зазначено, договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ТОВ «Берег-Трейд» укладений 28.10.2010, фактично орендар відмовився від договору 16.07.2015 (лист ТОВ «Берег-Трейд» № 16/07).

18.08.2015 між ОК «Граніт» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 800\М про порядок викупу паю у будівництві багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Актом № 863/М від 18.08.2015 ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № 202. 28.08.2015 було зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що в своїх поясненнях позивач зазначав про те, що Одеська міська рада майже протягом п`яти років (з 09.09.2015) не подала жодного позову до осіб, які незаконно користуються спірною земельною ділянкою, незважаючи на те, що була повідомлена військовою прокуратурою про вказані порушення листом від 08.08.2018 (т. 1, а.с. 204-210).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2016 № 350 машиномісце № 202, пл. 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , було продано ОСОБА_2

25.08.2016 ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду, в тому числі, земельної ділянки площею 0,04003 га для обслуговування автостоянки за адресою АДРЕСА_2 з метою задоволення потреб пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу машиномісць. В зазначеномулисті ОК«Шлях» повідомили,що наземельній ділянки,орієнтовною площею0,4003розташовані машиномісцявід №140до №280,які належатьна правіприватної власностіасоційованим членамкооперативу напідставі Свідоцтвпро правовласності нанерухоме майно (т. 1, а.с. 45-46). Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29.08.2016.

Рішенням сесії Одеської міської ради № 1527- VII від 07.12.2016 був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою АДРЕСА_2 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею - 3,8121 га (т. 1, а.с. 168).

Тобто, принаймні з 29.08.2016 Одеській міській раді було відомо щодо наявності на земельні ділянці за адресою: АДРЕСА_4 .

В подальшому 20.07.2017 Приморська районна адміністрація Одеської міської ради погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 148).

28.08.2017 департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради повідомили ОК «Шлях» щодо погодження проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 149).

17.10.2017директор департаментукомунальної власностіОдеської міськоїради повідомивзаступнику військовогопрокурора Південногорегіону Українипро те,що ОМРрішення щодопередачі увласність абокористування приватнійфірмі «Граніт»земельної ділянкидля обладнанняавтостоянки вмежах вулицьМаршала Говорова,Зоопаркової,Сегедської,Армійської неприймалось (т. 1, а.с. 24).

20.04.2017 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 по ч. 1 ст. 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років внаслідок чого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529, 46 грн (т. 1, а.с. 51-53).

Крім іншого,апеляційний судзвертає увагуна те,що 04 травня 2016 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_12 , обслуговуючого кооперативу «Граніт» (далі ОК «Граніт»), реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод. За обставинами вказаної справи спір виник щодо автостоянки навколо багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який був збудований ОК «Граніт» на підставі договору між ним та ТОВ «Берег-Груп» від 19.01.2011, а саме щодо автостоянок за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаній справі приймала участь Одеська міська рада. Зокрема як вказано в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2017 в цій справі № 522/7822/16 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в письмових запереченнях від 13.09.2016 (а.с.134 т. 1) зазначили, що відповідно до підпункту 3 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням КМУ, прийнятим у разі територіального забезпечення виконавчими органами міських рад, міст обласного значення умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016. В свою чергу, правонаступника відповідного органу державної влади як юридичної особи законодавством не визначено. У зв`язку з чим просять відмовити у позові. Вказаним рішенням Приморського районного суду м. Одеси в справі № 522/7822/16 позовні вимоги залишені без задоволення. Вказане рішення було скасоване Апеляційним судом Одеської області, який своїм рішенням від 16.11.2017 ухвалив нове рішення про відмову в позові з інших підстав. Рішення апеляційного суду було залишене без змін постановою КЦС ВС від 27.05.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже,за такихобставин Одеськійміській радібуло відомопро порушенняїї праввстановленням автостоянкипоряд зжитловим комплексом,побудованим напідставі договору,укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» щодо будівництва житлового комплексу за адресою - АДРЕСА_2 принаймні з вересня 2016 року.

При цьому, в подальшому, Одеська міська рада 07.12.2016 надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою АДРЕСА_2 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею - 3,8121 га (т. 1, а.с. 168). Вказані обставини, також, підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки.

Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 23.07.2020, тобто з пропуском строку позовної давності.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 в справі № 357/9328/15-ц, постанова КЦС ВС від 08.08.2022 в справі № 953/12011/20).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивач пропустив строк позовної давності, на що звертав відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу та на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від10червня 2021року скасувати.

Позов Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси залишити без задоволення.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький