Рішення

від 23.11.2022 по справі 357/8866/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8866/22

2/357/2965/22

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізова А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» про визнання трудових відносин припиненими, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що з 08.04.2016 року вона перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ПРОТЕКСІМ». З 07.04.2019 року по 07.06.2022 року позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Зазначає, що за час її перебування у відпустці, змінилося місцезнаходження відповідача та на сьогодні підприємство зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . 18.05.2022 року позивач звернулася з заявою до відповідача про звільнення її з посади з 08.06.2022 року, при цьому лист був повернутий у зв`язку з закінченням строку зберігання, що на думку ОСОБА_1 свідчить про ухилення роботодавця від розірвання трудового договору з нею. Позивачка зазначає, що позбавлена можливості у інший спосіб припинити трудові відносини з ТОВ «ПРОТЕКСІМ» і, відповідно, працевлаштуватися на іншу роботу, що потягло за собою необхідність визнання припиненими трудових відносин у судовому порядку. А тому просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРОТЕКСІМ» з 08.06.2022 року відповідно до положень ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року вказану позовун заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У ч.ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі N 1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі N 1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі N 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом Законів про Працю України.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, Установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно Наказу №19-к від 05.04.2016 року ТОВ «ПРОТЕКСІМ» позивач була призначена на посаду лаборанта ВВТЛ товариства, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 /а.с. 7/.

Наказом №1/08-18 від 01.08.2018 року ТОВ «ПРОТЕКСІМ» позивач була переведена на посаду технік-лаборант (хімічні та фізичні) дослідження /а.с. 7/

Починаючи з червня 2022 року, ОСОБА_1 не отримує заробітну плату від ТОВ «ПРОТЕКСІМ», що підтверджується відомостями з Пенсійного фонду від 18.09.2022 року /а.с. 9-13/.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Судом встановлено, та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_1 , користуючись своїм правом на розірвання трудового договору з ТОВ «ПРОТЕКСІМ» у встановленому законом порядку, 18.05.2022 року на адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача направила рекомендованим листом заяву про звільнення з роботи з посади технік-лаборант (хімічні та фізичні) дослідження за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, тобто висловила своє бажання щодо припинення роботи у даному Товаристві.

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТОВ «технік-лаборант (хімічні та фізичні) дослідження» за місцезнаходженням юридичної особи за вказаною адресою про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

У подальшому, після спливу строку попередження (двох тижнів) з дня подачі зазначеної вище заяви, ОСОБА_1 продовжує вимагати розірвання укладеного між нею і Товариством трудового договору.

Проте, відповідач ТОВ «ПРОТЕКСІМ», всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин і звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинило, наказ про звільнення останньої з роботи не видано.

При цьому, рекомендований лист 07.07.2022 року повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання /а.с. 16-17/.

За твердженням позивача ТОВ «ПРОТЕКСІМ» змінило керівництво, яке не виходить на зв`язок із позивачем та через працівника передало останній трудову книжку.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та факт порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі N757/61865/16-ц.

У своєму рішенні №201/1384/16-ц від 25.11.2019 року Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої ст.38 КЗпП України.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що ТОВ «ПРОТЕКСІМ» не подало відзиву на позов з відповідними доказами, а тому суд погоджується з доводами позивача.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання трудового договору, на підставі ст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» (адреса: вул. Промислова, буд. 60, м. Львів, Львівська обл., ЄДРПОУ 39774016) про визнання трудових відносин припиненими.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» (адреса: вул. Промислова, буд. 60, м. Львів, Львівська обл., ЄДРПОУ 39774016) з 08.06.2022 року відповідно до положень ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяБ. І. Кошель