Рішення

від 22.11.2022 по справі 904/1916/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2022м. ДніпроСправа № 904/1916/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Скеля", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріал", м. Дніпро

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 77 455,15 грн. та сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 222 544,85 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК-Скеля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріал" і просить суд стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 77 455,15 грн., сплачену суму попередньої оплати у розмірі 222 544,85 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач на підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000641 від 30.12.2020 на суму 222 544,85 грн. перерахував грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн., з яких 222 544,85 грн. - передплата за товар, 77 455,15 грн. - помилково перераховані кошти. Однак Відповідач не поставив товар на суму 222 544,85 грн., попередню оплату у розмірі 222 544,85 грн. не повернув. Крім того, Відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 77 455,15 грн., перераховані Позивачем помилково.

Ухвалою суду від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.09.2022 від Позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930020653150 (а.с. 35), у зв`язку з чим, керуючись ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалась протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецматеріал" (далі Відповідач, Постачальник) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ДБК-Скеля" (далі Позивач, Покупець) рахунок-фактуру № СФ-0000641 від 30.12.2020 на суму 222 544,85 грн. на оплату товару, а саме піску та щебню 20/40 (а.с. 17).

Позивач, у свою чергу, здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 2719 від 27.01.2021 на суму 300 000,00 грн. (а.с. 18).

Отже, Позивач помилково сплатив Відповідачу 77 455,15 грн.

Позивач зазначає, що Відповідач не поставив товар на суму 222 544,85 грн.

17.08.2021 Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про поставку товару на суму 222 544,85 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 19-22).

До того ж, 17.08.2021 Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 77 455,15 грн. протягом 3 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 23-25).

Однак Відповідач відповіді на вимоги не надав, товар на суму 222 544,85 грн. не поставив, попередню оплату за товар не повернув, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 77 455,15 грн. не повернув, що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, за приписами з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони не визначили строк здійснення Відповідачем поставки товару на суму 222 544,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, 17.08.2021 Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про поставку товару на суму 222 544,85 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 19-22).

Матеріали справи не містять заперечень Відповідача стосовно отримання письмової вимоги, як і не містять відповіді останнього на вказану вимогу.

Враховуючи викладене, строк для поставки товару є таким, що настав.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не здійснив поставку товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що доказів повернення суми передплати у розмірі 222 544,85 грн. чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у Позивача виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від Відповідача, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача суми попередньої оплати у розмірі 222 544,85 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, 17.08.2021 Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 77 455,15 грн. протягом 3 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 23-25).

Матеріали справи не містять заперечень Відповідача стосовно отримання письмової вимоги, як і не містять відповіді останнього на вказану вимогу.

Враховуючи викладене, строк для повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 77 455,15 грн. є таким, що настав.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не повернув Позивачу безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 77 455,15 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 77 455,15 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 222 544,85 грн. та безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 77 455,15 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір (Угоду) про надання професійної правової допомоги від 01.12.2021, укладений між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Братцевою Надією Сергіївною (Адвокат);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2397 від 14.11.2011;

- ордер серія АЕ № 1139678 від 25.05.2022;

- Додаток № 1 від 20.05.2022 до Договору (Угоди) про надання професійної правової допомоги від 01.12.2021;

- рахунок на оплату № 01-06/2021 від 01.06.2022 на суму 35 000,00 грн.;

- видатковий касовий ордер від 13.09.2022 на суму 35 000,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 14.09.2022 на суму 35 000,00 грн. (а.с. 26-29, 38-41).

Так, за умовами пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору (Угоди) про надання професійної правової допомоги від 01.12.2021 (далі Договір від 01.12.2021) Клієнт зобов`язаний, зокрема прийняти надані Адвокатом послуги шляхом підписання акту здачі-прийомки наданих послуг.

Згідно з п. 3.1 Договору від 01.12.2021 формою винагороди Адвоката за надані відповідно до цього Договору послуги є гонорар Адвоката та додаткова винагорода Адвоката.

Відповідно до п. 3.2 Договору від 01.12.2021 розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) порядок сплати гонорару Адвоката за виконання доручення Клієнта узгоджується сторонами та визначається у Додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.9 Договору від 01.12.2021 порядок погашення витрат Адвоката узгоджується сторонами і визначається у Додатку до цього Договору.

20.05.2022 між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Братцевою Надією Сергіївною (Адвокат) укладено Додаток № 1 до Договору (Угоди) про надання професійної правової допомоги від 01.12.2021.

Згідно з п. 1 Додатку № 1 предметом юридичних послуг Адвоката відповідно до цього Додатку є надання правової допомоги Клієнту з питань супроводження в суді першої інстанції судового спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Скеля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріал" про стягнення грошових коштів за договором від 30.12.2020, № б/н, що був укладений у спрощений спосіб на загальну суму 300 000,00 грн., що буде підготовлений та поданий Адвокатом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Адвокат в рамках цього Додатку № 1 та Договору зобов`язується:

1.1 вивчити надані Клієнтом та виявлені самостійно Адвокатом наявні матеріали щодо питання, зазначеного в п. 1 цього Додатку, зробити юридичний аналіз правової ситуації, дослідити нову судову практику з цього питання і надати Клієнтові докладний її аналіз у довільній формі про фактичні обставини справи та наведенням шляхів для забезпечення правового захисту Клієнта в правовому полі;

1.2 забезпечити виконання всіх дій, необхідних для подання та прийняття судом першої інстанції до розгляду позовної заяви, суть і предмет якої зазначений у п. 1 цього Додатку, а саме: визначення підстав і предмету позову, визначення та збір доказів на обгрунтування позовних вимог, підготовка додатків до позовної заяви, складання позовної заяви тощо;

1.3 забезпечити виконання всіх дій, необхідних для супроводження в суді першої інстанції судового спору, суть та предмет якого зазначений у п. 1 цього Додатку, а саме: забезпечення ознайомлення зі всіма матеріалами справи; забезпечення підготовки всіх необхідних процесуальних документів в рамках захисту інтересів Клієнта у засіданнях суду першої інстанції, при необхідності в рамках цього спору перед громадянами та юридичними особами тощо.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 сторони погодили, що вартість юридичних послуг за пунктами 1.1 та 1.2 цього Додатку складає 35 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 Клієнт зобов`язується сплатити вартість юридичних послуг, що зазначені в п. 2 цього Додатку, на користь Адвоката в строк до 13.09.2022 за реквізитами, що вказані у рахунку Адвоката, що буде наданий Клієнту, або здійснити оплату іншим не забороненим чинним законодавством способом.

13.09.2022 Позивач на підставі виставленого Адвокатом рахунку № 01-06/2021 від 01.06.2022 сплатив останньому 35 000,00 грн. (а.с. 39, 40).

14.09.2022 між Позивачем та адвокатом Братцевою Н.С. складено акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до якого Адвокатом передано, а Клієнтом прийнято надану професійну правничу допомогу на суму 35 000,00 грн. (а.с. 41).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Отже, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, їх розмір не є завищеним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріал" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, 131А, оф. 10, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40725547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Скеля" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, оф. 610, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39530932) попередню оплату у розмірі 222 544,85 грн., безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 77 455,15 грн., судовий збір у розмірі 4 500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

22.11.2022