Рішення від 16.11.2022 по справі 910/8868/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2022Справа № 910/8868/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вул. С. Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код 09806443)

до Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 206 268, 66 грн

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Таскомбанк" з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 206 268, 66 грн, з яких: 169 000, 00 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 36 800, 44 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), пеня нарахована на суму простроченої заборгованості - 468, 22 грн, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № ID7398686 від 05.12.2019 в частині повного та своєчасного повернення позичальником кредитних коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про виконання ним належним чином зобов`язань за кредитним договором шляхом надання Фізичній особі-підприємцю Ковалю Миколі Володимировичу кредитних коштів в розмірі 169 000 грн, втім, відповідач в порушення умов договору не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим в останнього й утворилася заборгованість.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 13.09.2022 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105492819081, однак, конверт повернувся на адресу суду 28.09.2022 неврученим із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Приписами ст. 10 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8868/22 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Разом з тим, суд зазначає, що жодних заяв/клопотань щодо зміни місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.12.2019 між Акціонерним товариством "Таскобанк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Ковалем Миколою Володимировичем (клієнт) укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № ID7398686 шляхом підписання анкети-заяви про надання кредиту фізичній особі-підприємцю, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію (далі - кредитна лінія) з лімітом заборгованості і надає в рамках відкритої кредитної лінії грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього договору. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами.

Пунктом 2.1. договору визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів (далі - траншів) на поточний рахунок позичальника на підставі заяви позичальника.

В п. 2.4., 2.5. договору кредитна лінія відкривається для позичальника від дати укладення цього договору, у валюті кредитування. Кредитна лінія відкривається на термін 12 місяців з дати укладення договору.

В пункті 3.5. договору вказано, що транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 відкритий у банку.

Відповідно до п. 3.7. договору позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві.

Згідно п. 4.1. договору, процентна ставка становить за користування кредитними траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 23 % річних, строком до 60 днів - 25% річних, строком до 90 днів - 26 річних %, строком до 180 днів - 27 % річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Відповідно до п. 4.7. договору за видачу кожного траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі: для траншів строком до 30 днів 0,5% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії; для траншів строком до 60 днів 0,75% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії; для траншів строком до 90 днів 1% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії; для траншів строком до 180 днів 2% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії.

Пунктом 5.2. договору визначено, що датою повернення заборгованості за кредитною лінією є день виконання позичальником всіх своїх боргових зобов`язань перед банком в повному обсязі заборгованості за цим договором, включаючи повну сплату процентів, комісій банку, неустойки, пені, штрафів (якщо такі будуть) чи дата здійснення банком договірного списання вказаних сум з поточного рахунку позичальника. Датою (моментом) погашення заборгованості за кредитною лінією вважається день зарахування на відповідний рахунок(ки) для погашення боргових зобов`язань у порядку, визначеному цим договором, грошових коштів у сумі, що відповідає розміру заборгованості за кредитною лінією у повному обсязі чи дати здійснення банком договірного списання вказаних сум з поточного рахунку позичальника.

Згідно п. 6.1.2. договору позичальник зобов`язаний виконувати боргові зобов`язання у строки, визначені цим договором.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання шляхом накладення електронних підписів обох сторін (уповноваженими представниками сторін) та діє до дати повного погашення заборгованості позичальником своїх боргових зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору)

Судом встановлено, що 05.12.2019 уповноваженою особою позивача та відповідачем підписано вищезазначений договір за допомогою КЕП на ресурсі paperless.com.ua.

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено форму заяви визначеної п. 3.1. договору.

Судом встановлено, що у період з 14.06.2021 по 17.09.2021 в порядку визначеному п. 3.1. договору відповідачем було подано 3 заявки на видачу кредитних коштів, зокрема: заява на видачу траншу №1 на суму 74 000 грн, строк видачі коштів 14.06.2021, строк погашення 11.12.2022; заява на видачу траншу №1 на суму 55 000 грн, строк видачі - 05.07.2021, строк погашення - 01.01.2022; заява на видачу траншу №1 на суму 40 000 грн, строк видачі - 17.09.2021, строк погашення 16.03.2022.

Вищезазначені заяви підписані відповідачем за допомогою КЕП на ресурсі paperless.com.ua.

Як зазначає позивач, кошти за договором відповідачем було отримано у передбачений договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в кредитному договорі (п. 3.5.), на підтвердження чого долучено виписки по банківських рахунках.

Позивач вказує, що відповідачем умови договори не виконані, у зв`язку з чим 08.08.2022 на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу в якій повідомлено про порушення зобов`язань за договором в частині неповернення кредитних коштів в розмірі 169 000 грн. Також у даному повідомленні позивач зазначив про необхідність погашення заборгованості по відсоткам, пені та штрафних санкцій в строк протягом 10 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 15 календарних днів з дня направлення банком повідомлення.

Матеріали справи відповіді на вказане вище повідомлення-вимогу не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № ID7398686 від 05.12.2019, з огляду на що, позивач просить стягнути з відповідача 169 000 грн заборгованість по тілу кредиту, 36 800,44 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), пеня нарахована на суму простроченої заборгованості - 468,22 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 169 000 грн, що підтверджується виписками з банку по рахунках відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 169 000 грн та заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) в розмірі 36 800,44 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував та доказів протилежного в порядку встановленому ГПК України суду не представив.

Отже, перевіривши розрахунок тіла кредиту та відсотків (в т.ч. прострочені) наданий позивачем, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 169 000 грн та 36 800,44 грн відсоткам (в т.ч. прострочені) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 468,22 грн за період з 19.02.2022 по 19.08.2022.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі непогашення або несвоєчасного погашення позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування за кожен календарний день прострочення, а також штраф за кожен факт порушення зобов`язання за договором у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості на дату нарахування (але не менше 50 грн). Нарахування пені починається з дня, наступного за днем настання строку сплати процентів/траншу/основного боргу.

В той же час, положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічні приписи містяться і в пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 19.03.2022 № 318, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928) з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України встановлений карантин.

Крім цього 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене вище, суд відмовляє в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 468,22 грн за період з 19.02.2022 по 19.08.2022, оскільки позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення кредиту та процентів на період дії карантину та воєнного стану.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати необхідних коштів для погашення заборгованості, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "Таскомбанк" підлягає задоволенню в частині стягнення 169 000 грн заборгованості по тілу кредиту та 36 800,44 грн заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені).

В іншій частині, а саме, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 468, 22 грн за період з 19.02.2022 по 19.08.2022, позов не підлягає задоволенню, оскільки, позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення кредиту та процентів на період дії карантину та воєнного стану.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Таскомбанк" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, місто Київ, вул. С. Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код 09806443) заборгованість по тілу кредиту в розмірі 169 000 (сто шістдесят дев`ять тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 36 800 (тридцять шість тисяч вісімсот) грн 44 коп. та судовий збір в сумі 3 087 (три тисячі вісімдесят сім) грн 65 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.11.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ