ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18.11.2022Справа № 910/8455/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Возз`єднання, будинок 25; ідентифікаційний код 41922252)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" (04060, місто Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7; ідентифікаційний код 37855348)
про стягнення 280 247, 73 грн,
Без виклику представників учасників справи
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" про стягнення заборгованості в розмірі 280247, 73 грн, з яких: 200000 грн - основного боргу, 13657,54 грн - пені, 9771 грн - 3% річних та 56879,19 грн - інфляційних втрат, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки гідравлічного обладнання № FI-20-56 Г від 01.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору ним було здійснено поставку обладнання та проведено монтажні роботи з його встановлення на загальну суму 500 000 грн згідно видаткової накладної №1013 від 24.12.2021 та акта наданих послуг №101 від 22.02.2021.
Водночас, відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено повної оплати за поставлене обладнання у строки передбачені пп. 2.2.2. та 2.2.3. договору.
Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання спору та вимогами погасити заборгованість в розмірі 200000 грн, проте відповідачем проігноровано вимоги позивача. Наявну заборгованість не погашено.
З огляду на що, заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви становить 200000 грн.
Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань позивачем виходячи із суми основного боргу було здійснено нарахування 13657,54 грн пеня, 9771 грн 3 % річних та 56 879, 19 грн інфляційних втрат.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17500 грн.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із приведеною у відповідність прохальною частиною позовної заяви до доданих до позову розрахунків, або навпаки - надати суду розрахунки, здійснені у відповідності до прохальної частини позову.
12.09.2022 через електронний суд до Господарського суду міста Києва надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" про направлення сканкопії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.09.2022 через електронний суд та 14.09.2022 безпосередньо до Господарського суду міста Києва надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" про усунення недоліків позовної заяви з доданою до нею уточненою позовною заявою з приведеною у відповідність прохальною частиною позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
28.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про надання доступу до електронного суду.
04.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про вирішення питання щодо судових витрат в якій позивач просить покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 17500 грн.
05.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення від представника відповідача про надання адвокату доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС.
05.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.
06.10.2022 представником відповідача, адвокатом Лихота О.В., реалізовано право на ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується відповідним написом на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.
Також, суд вказує, що ухвала суду від 26.09.2022 направлялася на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 04060, місто Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7 поштовим повідомленням № 0314300067896, однак, конверт повернувся на адресу суду 24.10.2022 неврученим із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".
Приписами ст. 10 України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали суду від 26.09.2022 запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог статті 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.
Станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.09.2020 між ТОВ «Форстор Індастрі» (постачальник, позивач) та ТОВ «Будівельна інвестиційна компанія «Новобуд» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки гідравлічного обладнання №FI-20-56 (договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити підйомну платформу (обладнання), у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти обладнання і сплатити його вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість обладнання, яке постачається по даному договору складає 500000 грн.
Згідно п. 2.3. договору датою виконання зобов`язань покупця по оплаті обладнання вважається дата надходження відповідного платежу на розрахунковий рахунок постачальника. Одинця вартості обладнання за даним договором - українська гривня. Форма розрахунків за обладнанням по даному договору безготівкова.
У п. 7.1., 7.5. договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язання за цим договором, якщо вони доведуть, що таке невиконання відбулося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Сторона, що потрапила під дію форс-мажорних обставин і виявилася внаслідок цього нездатною виконувати зобов`язання за цим договором, зобов`язана негайно, не пізніше 3-х календарних днів з моменту їхнього виникнення, у письмовій і усній формі проінформувати про це іншу сторону. Несвоєчасне інформування про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права на них посилатися.
Згідно п. 9.2. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку не припиняє свою дію раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 9.1. договору).
Додатком 1 (Специфікація поставки) до договору від 01.09.2020 сторонами визначено технічні характеристики обладнання, що зобов`язується поставити покупець, його кількість та вартість. Також сторонами погоджено вартість монтажних робіт.
На підтвердження факту поставки обладнання позивачем долучено копію видаткової накладної №1013 від 24.12.2020, якою підтверджується, що позивач передав, а покупець прийняв без будь-яких зауважень, щодо якості, кількості та строку поставки обладнання вартістю 450000 грн.
Також факт поставки обладнання підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1013 від 24.12.2020 яка підписана представниками сторін та скріплена відповідними печатками.
Факт надання послуг з монтажу обладнання підтверджується копією акта наданих послуг №101 від 22.02.2021 на суму 50000 грн, який підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень щодо якості та строку наданих послуг.
Як зазначає позивач, ним було виконано договірні зобов`язання з поставки та монтажу обладнання у повному обсязі, проте відповідачем у супереч умовам договору здійснено часткову оплату в розмір 300000 грн, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 200000 грн.
Позивач вказує, що листом №15.11-Ф1 від 15.11.2021 ним було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлене обладнання та його монтаж в розмірі 200000 грн, проте, дана вимога станом на дату подання позову залишена без виконання.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За змістом ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки товару (підйомна платформа) та підряду (в частині виконання робіт з монтажу, налагодження та здачі в підйомної платформи).
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором підряду, як встановлено ч. 1 ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Відповідно до п. 3.4. договору датою поставки обладнання вважається фактична дата прийняття покупцем обладнання, що підтверджується підписанням видаткових накладних. Право власності на передане обладнання переходить від постачальника до покупця в момент отримання постачальником 100% оплати від вартості обладнання, що постачається за цим договором, та підписання сторонами видаткових накладних.
Суд зазначає, що долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної №1013 від 24.12.2020 підтверджується, що поставлене обладнання відповідачем отримано без будь-яких зауважень та заперечень щодо характеристик поставленого товару, його кількості та якості.
У правовідносинах підряду строки виконання роботи або її окремих етапів визначаються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Суд зазначає, що факт виконання позивачем зобов`язання в монтажу обладнання підтверджується долученою до матеріалів справи копією акта наданих послуг №101 від 22.02.2021, який підписано та скріплено печатками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень по об`єму, якості та строкам виконаних робіт..
Таким чином, позивач виконав взяті на себе договірні зобов`язання з поставки товару та монтажу обладнання.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 2.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату обладнання по даному договору у наступному порядку:
- п. 2.2.1. оплата в сумі 300000 грн в продовж 3 банківських днів з дати підписання даного договору.
- п. 2.2.2. оплата в сумі 150000 грн в продовж 3 банківських днів після отримання повідомлення від постачальника про готовність обладнання до відвантаження.
- п. 2.2.3. остаточний розрахунок в сумі 50000 грн в продовж 3 банківських днів після завершення монтажних робіт, які підтверджуються підписанням Акту здачі-прийняття робіт.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору сторони вчинили дії на виконання вказаного правочину, зокрема, покупець - відповідач здійснив часткову оплату вартості обладнання на користь постачальника - позивача (згідно з умовами п. 2.2.1. договору), постачальник - позивач здійснив поставку обладнання та подальший його монтаж.
Крім того, про факт поставки обладнання за видатковою накладною №1013 від 24.12.2020 на суму 450000 грн також свідчить долучена до матеріалів копія товарно-транспортної накладної №Р1013 від 24.12.2020 яка підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплена печатками товариств.
У свою чергу, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем оплати існуючої заборгованості станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №FI-20-56 від 01.09.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.
Пунктом 5.2. договору визначено, що за несвоєчасні розрахунки за обладнання, у випадку перевищення відповідних строків більш ніж на 3 банківських дні від встановлених в пар.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення, від вартості обладнання, що не було оплачено.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13657,54 грн - пені, 9711 грн - 3% річних, 56879,19 грн - інфляційних втрат.
Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.
При тому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/7960/18.
Суд вказує, що на підтвердження розміру судових витрат позивачем долучено копію Договору про надання правової допомоги від 01.08.2022, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги в якому зазначено вартість послуг з надання правової допомоги, Видатковий касовий ордер від 29.09.2022 на суму 17500 грн та Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 29.09.2022 на суму 17500 грн
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, судом встановлено, що розмір відшкодування судових витрат є співрозмірним з предметом та ціною позову з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім того, судом враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отримане обладнання та його монтаж, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" 200000 грн - основного боргу, пені - 13657,54 грн, 9711 грн - 3% річних та 56879,19 грн - інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене вище та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними та такими, що фактично понесені стороною, з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача та враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17500 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія "Новобуд" (04060, місто Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7; ідентифікаційний код 37855348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форстор Індастрі" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Возз`єднання, будинок 25; ідентифікаційний код 41922252) основний борг в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 13 657 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 54 коп., 3 % річних в сумі 9 771 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят один) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 56 879 (п`ятдесят тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн 19 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 4 203 (чотири тисячі двісті три) грн 72 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 18.11.2022
Суддя Дмитро БАРАНОВ
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2022 |
Оприлюднено | 28.11.2022 |
Номер документу | 107489931 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Баранов Д.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні