Рішення

від 24.11.2022 по справі 910/9398/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2022Справа № 910/9398/22

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петраграніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топіар" про стягнення 50 273,35 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петраграніт" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топіар" (далі - Товариство) заборгованості за поставлений товар у розмірі 50 273,35 грн, з яких: 41 299,95 грн - основна заборгованість, 919,91 грн - три проценти річних, 8 053,49 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2022 року відкрито провадження у справі № 910/9398/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 26 вересня 2022 року про відкриття провадження у справі № 910/9398/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 24/2, офіс 214.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали від 26 вересня 2022 року було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду в зв`язку з відсутністю Товариства за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Проте відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару.

На виконання вказаної угоди у період з грудня 2019 року по липень 2021 року Підприємство поставило Товариству продукцію на загальну суму 418 409,54 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 4 грудня 2019 року № РН-0000208 на суму 17 400,24 грн, від 9 грудня 2019 року № РН-0000233 на суму 5 800,08 грн, від 11 грудня 2019 року № РН-0000234 на суму 5 800,08 грн, від 11 грудня 2019 року № РН-0000235 на суму 5 800,08 грн, від 16 грудня 2019 року № РН-0000272 на суму 1 950,00 грн, від 19 грудня 2019 року № РН-0000288 на суму 15 310,80 грн, від 20 грудня 2019 року № РН-0000289 на суму 46 263,00 грн, від 21 грудня 2019 року № РН-0000311 на суму 2 259,00 грн, від 21 грудня 2019 року № РН-0000336 на суму 12 976,20 грн, від 23 грудня 2019 року № РН-0000312 на суму 52 107,60 грн, від 24 грудня 2019 року № РН-0000316 на суму 29 643,36 грн, від 26 грудня 2019 року № РН-0000342 на суму 29 786,40 грн, від 27 грудня 2019 року № РН-0000343 на суму 39 330,60 грн, від 28 грудня 2019 року № РН-0000352 на суму 7 204,80 грн, від 6 січня 2020 року № РН-0000002 на суму 19 950,42 грн, від 8 січня 2020 року № РН-0000008 на суму 2 628,60 грн, від 13 січня 2020 року № РН-0000009 на суму 1 900,02 грн, від 23 червня 2021 року № РН-0000784 на суму 3 200,04 грн, від 23 червня 2021 року № РН-0000786 на суму 5 000,00 грн, від 24 червня 2021 року № РН-0000785 на суму 7 650,00 грн, від 24 червня 2021 року № РН-0000822 на суму 46 800,00 грн, від 24 червня 2021 року № РН-0000823 на суму 647,40 грн, від 7 липня 2021 року № РН-0000844 на суму 11 150,28 грн, від 8 липня 2021 року № РН-0000840 на суму 7 950,24 грн, від 27 липня 2021 року № РН-0001124 на суму 22 500,24 грн, від 28 липня 2021 року № РН-0001122 на суму 3 000,06 грн, від 29 липня 2021 року № РН-0001123 на суму 14 400,00 грн, від 8 липня 2021 року № РН-0000840 на суму 7 950,24 грн, а також надало послуги з перевезення на загальну суму 4 000,01 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі прийняття робіт (надання послуг): від 28 грудня 2019 року № ОУ-0000223 на суму 1 900,01 грн та від 6 січня 2021 року № ОУ-0000001 на суму 2 100,00 грн.

Вищезазначені документи підписані без зауважень та вказівок на недоліки товару.

На підтвердження факту укладення договору поставки продукції між позивачем та відповідачем були також підписані акти звірки взаєморозрахунків: від 31 грудня 2019 року, 31 січня 2020 року, 30 червня 2021 року та від 31 липня 2021 року.

Зі змісту вказаний документів вбачається, що Підприємство поставило товар та надало послуги з перевезення на загальну суму 422 409,55 грн.

Разом із тим, як зазначило саме Підприємство та підтверджується банківськими виписками по рахунках останнього, за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи, Товариство сплатило позивачу за поставлений товар та надані послуги 381 109,60 грн.

Таким чином, загальна сума боргу становить 41 299,95 грн (422 409,55 грн - 381 109,60 грн).

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неповною оплатою коштів за поставлений товар, 17 червня 2021 року позивач направив на поштову адресу та адресу місцезнаходження Товариства претензію від цієї ж дати № 73, що підтверджується копіями: накладної від 17 червня 2021 року № 0870006571128, фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від зазначеної дати та за вказаним номером; накладної від 17 червня 2021 року № 0870006571136, фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від вказаної дати та за вказаним номером, які знаходяться в матеріалах справи. У цій претензії Підприємство вимагало сплати коштів за поставлений товар у семиденний строк з моменту її отримання, що станом на 16 червня 2021 року становила 63 645,62 грн.

Проте, згідно довідки Ф.20 відділу поштового зв`язку від 29 червня 2022 року, поштовий конверт із вказаною претензією, направлений на адресу місцезнаходження відповідача, було повернуто підприємством поштового в зв`язку з відсутністю Товариства за вказаною адресою.

Зі змісту банківських виписок по рахунку позивача за період з січня 2021 року по грудень 2021 року вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення спірної заборгованості (остання оплата проведена - 15 грудня 2021 року).

Разом із цим, сума боргу в розмірі 41 299,95 грн так і не була погашена відповідачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов`язані з поставкою товару.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 41 299,95 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Товариства про стягнення вказаної суми боргу. У зв`язку з цим дана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача 919,91 грн трьох процентів річних та 8 053,49 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16 грудня 2021 року по 12 вересня 2021 року на суму боргу в розмірі 41 299,95 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує розраховані судом суми, позов у частині стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топіар" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 24/2, офіс 214; ідентифікаційний код 38442023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петраграніт" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка (Мельникова), будинок 12; ідентифікаційний код 40721940) 41 299 (сорок одну тисячу двісті дев`яносто дев`ять) грн 95 коп. основного боргу, 919 (дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 91 коп. трьох процентів річних, 8 053 (вісім тисяч п`ятдесят три) грн 49 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 листопада 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко