Рішення

від 22.11.2022 по справі 918/797/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2022 р. м. РівнеСправа № 918/797/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н. Церковної, при секретарі судового засідання І.Гусевик розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ ОЙЛ" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Соборна, 216-А, код ЄДРПОУ 38064343) до Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334) про спонукання виконати певні дії

представники сторін в судове засідання не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ - ОЙЛ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі - Відповідач), в якій просить зобов`язати укласти договір оренди земельної ділянки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

09.03.2017 року Позивач по справі уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого придбав у власність земельну ділянку: кадастровий номер - 5624689500:10:000:0009, площею 0,6518 га, цільове призначення - для обслуговування та будівництва будівель торгівлі. В період 2017 - 2018 років Позивач забудував належну йому земельну ділянку. 17.09.2018 року ПН Мечкало О.В. здійснила Державну реєстрацію речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Під час проектування Позивачу були погодженні заїзди та виїзди до об`єкту нерухомості з дотриманням правил дорожнього руху, які заходили та виходили на вулицю Макарова в місті Рівне. 07.08.2017 року згідно розпорядження Голови Рівненської районної державної адміністрації № 346 було затверджено детальний план території для розміщення об`єктів дорожнього сервісу. На день забудови вже було погоджено заїзд та виїзд до АЗК та АГЗП через суміжну земельну ділянку для повноцінного функціонування об`єкту критичної інфраструктури.

Позивач по справі неодноразово звертався до Відповідача зі зверненнями щодо передачі земельної ділянки, площею 0,0275 га, яка розташована за адресою: Рівненська обл., м. Рівне із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської ради в районі вулиці Макарова, яка є суміжною із земельною ділянкою, що перебуває на праві приватної власності у ТОВ «Немирів - Ойл» за кадастровим номером: 5624689500:10:000:0009, на якій облаштовані заїзд та виїзд на АЗК, у користування чи власність.

21.10.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначає, що 05 листопада 2021 року на адресу Рівненської міської ради скеровано матеріали адміністративного провадження відносно директора ТзОВ "НЕМИРІВ-ОЙЛ" ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки. Під час влаштування заїзду на АЗС зі сторони вул. Макарова в м. Рівному ТОВ НЕМИРІВ-ОЙЛ в особі директора Тимощука Ігоря Івановича, вийшло за межі земельної ділянки, яка належить товариству на праві приватної власності і самовільно зайняло частину земельної ділянки площею 0,0275 га із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської ради, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Директор ТзОВ НЕМИРІВ-ОЙЛ Тимощук І.І.із змістом протоколу та викладених у ньому обставин вчиненого адміністративного правопорушення був згідний. За дані правопорушення директора ТзОВ НЕМИРІВ-ОЙЛ Тимощука І.І. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На звернення позивача по справі ТзОВ Немирів-ОЙЛ від 17 травня 2019 року № 9, Рівненською міською радою прийнято рішення від 10 жовтня 2019 року № 6634 про відмову від включення земельної ділянки на вулиці Макарова до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), та від надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення. На клопотання від 12 вересня 2022 року № 12, Рівненською міською радою повідомлено позивача по справі ТзОВ ''Немирів-ОЙЛ, що згідно із частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього кодексу. Позовна вимога щодо укладення договору оренди земельної ділянки, суперечить вищезазначеним нормам законодавства, та не містить істотних умов договору оренди землі, обов`язок щодо яких закріплений законом. Долучений до позовної заяви проєкт договору оренди земельної ділянки суперечить ст. 15 Закону України Про оренду землі ст. 641 Цивільного кодексу України, а також є таким який не направлявся відповідачу для розгляду.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2022 року.

26 жовтня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 листопада 2022 року.

22 листопада 2022 року від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи по суті за відсутності їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 22.11.2022 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін. У судовому засіданні 22.11.2022 року судом прийнято рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 року Позивач по справі уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого придбав у власність земельну ділянку: кадастровий номер 5624689500:10:000:0009, площею 0,6518 га, цільове призначення для обслуговування та будівництва будівель торгівлі (підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 175667356246).

В період 2017 2018 років році Позивач забудував належну йому земельну ділянку та 17.09.2018 року ПН Мечкало О.В. здійснила Державну реєстрацію речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності - Автозаправного комплексу та автозаправний пункт, комплекс будівель і споруд № 8, загальною площею 441,1 кв.м., за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с/рада Шпанівська, комплекс будівель і споруд №8, будинок 8, згідно Сертифікату серія ІУ № 163182190610 засвідчення відповідності закінченого будівництва об`єкта від 07.08.2018 року.

Під час проектування Позивачу були погодженні заїзди та виїзди до об`єкту нерухомості з дотриманням правил дорожнього руху, які заходили та виходили на вулицю Макарова в місті Рівне. Дана організація руху була погоджена з Управлінням безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, що підтверджується листом за вих. № 2891/20/10/04-2017 від 15.05.2017 року.

07.08.2017 року згідно розпорядження Голови Рівненської районної державної адміністрації № 346 було затверджено детальний план території для розміщення об`єктів дорожнього сервісу (для будівництва автозаправного комплексу, автогазозаправного пункту та автомийки) на території Шпанівської сільської ради Ріненського району Рівненської області. Відповідно на день забудови вже було погоджено заїзд та виїзд до АЗК та АГЗП через суміжну земельну ділянку для повноцінного функціонування об`єкту критичної інфраструктури.

Вибір земельної ділянки для розміщення АЗС чи АЗК відбувся ще в процесі планування забудови певної території. Планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Відповідно до Державних будівельних норм Планування і забудова міських та сільських поселень (ДБН 360-92**), АЗС в населених пунктах слід розміщувати на земельних ділянках, що відокремлені від кварталів житлової та громадської забудови, з врахуванням загальних потреб населеного пункту залежно від рівня автомобілізації, інтенсивності руху, споживчого попиту.

Позивач також зазначає, що у великих містах АЗС слід розміщувати вздовж магістральних вулиць загальноміського та районного значення, в середніх та малих містах вздовж магістральних вулиць та доріг, а також вулиць та доріг промислових та комунально- складських зон та на їх територіях. Розміщувати АЗС на пішохідних вулицях та проїздах всередині кварталів забороняється (п. 7.57 ДБН 360-92**). Згідно Генерального плану забудови міста Рівне, що розміщений на Геопорталі відкритих даних управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради вулиці Макарова в районі будинку 44 в місті Рівне позначена як магістральна вулиця, відповідно суміжна земельна ділянка не може бути з цільовим призначенням як земля запасу житлової та громадської забудови.

Також позивач зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача зі зверненнями щодо передачі земельної ділянки, площею 0,0275 га, яка розташована за адресою: Рівненська обл., м.Рівне із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської ради в районі вулиці Макарова, яка є суміжною із земельною ділянкою, що перебуває на праві приватної власності у ТОВ Немирів Ойл за кадастровим номером: 5624689500:10:000:0009, на якій облаштовані заїзд та виїзд на АЗК, у користування чи власність, що підтверджується листами за ви. № 9 від 17.05.2019 року та № 12 від 12.09.2022 року. По при це згоди не отримав.

Отже, позивач вважає, що згідно з ч. 8 ст. 9 Закону Про оренду державного та комунального майна в разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду. Позивач має право вимоги про спонукання до укладення договору оренди майна (п. 4.3, п. 12 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду Про деякі питання практики застосування Закону України Про оренду державного та комунального майна від 25.05.2000 р. № 02-5/237) та на підставі викладеного просить суд позов задоволити.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини за своїм змістом є договірними, та стосуються зобов`язання до укладення договору оренди землі. Спірний характер правовідносин базується на тому, що Позивач вважає свої вимоги про зобов`язання органу самоврядування укласти договір оренди землі, оскільки Відповідачем проігнорована пропозиція щодо вчинення правочину.

Згідно з положеннями статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 93 ЗК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України).

За змістом статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 35-37) на звернення Позивача по справі ТзОВ Немирів-ОЙЛ від 17 травня 2019 року № 9, Рівненською міською радою прийнято рішення від 10 жовтня 2019 року № 6634 про відмову від включення земельної ділянки на вулиці Макарова до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), та від надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення. Рівненською міською радою повідомлено про дане рішення Позивача по листом від 29.10.2019 року №05-1402 на № 11 від 26.06.2019 року.

На клопотання від 12 вересня 2022 року № 12, Рівненською міською радою повідомлено позивача по справі ТзОВ ''Немирів-ОЙЛ, що згідно із частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» план земельної ділянки - це графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об`єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці. Для розгляду питання щодо включення земельної ділянки площею 0,0273 га в районі вул. Кулика і Гудачека (Макарова) до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), ТОВ «Немирів - ОЙЛ» необхідно додати графічний матеріал із нанесенням земельної ділянки, який відображає чітке її місцезнаходження, а також в клопотанні зазначити цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки та умови продажу.

При цьому, Позивач по справі ТзОВ "Немирів-ОЙЛ" просить суд Зобов`язати Рівненську міську раду Рівненської області укласти договір оренди земельної ділянки, площею 0, 0275 га, яка розташована за адресою: Рівненська область, м. Рівне із земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської ради в районі вулиці Макарова, яка є суміжною із земельною ділянкою, що перебуває на праві приватної власності у ТзОВ "Немирів-ОЙЛ", за кадастровим номером: 5624689500:10:000:0009.

По при це, Позивачем не дотримано порядку укладення договору перед зверненням з позовом до суду, оскільки ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди.

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

- за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Крім того, Позивач по справі ТзОВ Немирів-ОЙЛ відповідно до вимог п.6 ч. 3 ст. 162 ГПК України не повідомив суд про відсутність позивачем заходів вжиття досудового врегулювання спору, адже нормами ст. 181 ГК України та ст. 641 ЦК України, встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору у випадку укладення договірних зобов`язань, як обов`язок закону.

Одночасно, позовна вимога щодо укладення договору оренди земельної ділянки, суперечить вищезазначеним нормам законодавства, та не містить істотних умов договору оренди землі, обов`язок щодо яких закріплений законом.

Долучений до позовної заяви проєкт договору оренди земельної ділянки суперечить ст. 15 Закону України Про оренду землі ст. 641 Цивільного кодексу України, а також є таким який не направлявся відповідачу для розгляду.

Правова позиція Рівненської міської ради підтверджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/6139/20 від 02.06.2021 року, який визнав такий спосіб захисту права неналежним.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №905/1926/16 здійснено наступний висновок: "Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову".

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на їх не обґрунтованість та відсутністю обставин, які підтверджували б наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233,237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2022 року.

Суддя Н. Церковна