Рішення

від 21.11.2022 по справі 210/2376/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2376/22

Провадження № 2/210/1396/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 листопада 2022 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна О.В., за участю секретаря судового засідання Перог Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом адвоката Вовк Михайла Вадимовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Карнеол» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 10 липня 2013 року по 16 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 працював на ПП «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КАРНЕОЛ» на посаді Директора. Позивач за час роботи у відповідача має невикористані дні щорічної відпустки, які при звільненні не було виплачено позивачу як і не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач зазначає, у зв`язку з тим, що він до теперішнього часу не отримав повного розрахунку по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, вважає, що відповідач також повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені а також витрати на правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явились, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причина неявки суду не відома.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений. Також стороною відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду. Крім того, відповідач покликається на те, що позивачу при звільнені виплачені всі суми, належні йому згідно чинного законодавства. У подальшому, через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника, просить закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 225 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі за клопотанням відповідача, оскільки в даному випадку наявний спір щодо належних сум для виплати при звільненні, що свідчить про наявність предмету позову на момент відкриття провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ОСОБА_1 , 10 липня 2013 року був призначений на підставі рішення власника №4 від 09 липня 2013 року на посаду директора підприємства в ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КАРНЕОЛ» на підставі заяви від 10.07.2013р., що підтверджується копією наказу №14/13 від 10.07.2013 р. а також копією трудової книжки (а.с.7-8,26).

В подальшому ОСОБА_1 Наказом № 1- к від 15.08.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України був звільнений за власним бажанням. (а.с.27).

З довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за червень 2017р. та липень 2017р.. встановлено, що оклад ОСОБА_1 складає 7000,00 грн., середньоденна заробітна плата складає 341,46 грн., середньогодинна заробітна плата складає 42,81 грн. (а.с.28).

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості працівника за липень 2017, ОСОБА_1 з окладом 7000,00 грн. за 21 відпрацьований день нараховано до видачі 5635,00 грн. виходячи з утриманням за податок на доходи фізичних осіб, військовий збір (7000-1365=5635) (а.с.30).

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості працівника за серпень 2017, ОСОБА_1 за 12 відпрацьованих днів нараховано до видачі 3 818,18 грн. від окладу, 23 254,42 грн. оплата за дні відпочинку, 5 279,16 грн. вираховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, до видачі 21 793,44 грн. (а.с.31).

Згідно платіжного доручення №44 від 16.08.2017 р. ПП «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «КАРНЕОЛ» зараховано на рахунок АТ «УКРСИББАНК» 21 793,44 грн. (а.с.32).

Крім того, ОСОБА_1 16.08.2017 було здійснено зарахування коштів в рамках зарплатного проекту в розмірі 21 793,44 грн. на картрахунок № НОМЕР_1 що підтверджується звітом про здійснення зарахувань від 23.08.2022р. (а.с.33).

Позиція суду та застосовані норми права

Щодо вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також, працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За приписами ст. 2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

За приписами ст. 2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 11ЗУ "Провідпустки" передбачено заборону ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Згідно із ст. 24 ЗУ "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому може бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтями 83 КЗпП, 24 ЗУ «Провідпустки» від15листопада 1996року №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати. Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації є останні 12 календарних місяців (без урахування святкових та неробочих днів), які передують місяцю нарахування компенсації. В разі, якщо працівник відпрацював менше року, то розрахунок проводиться за період з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття на роботу до першого числа місяця, в якому нараховується компенсація.

До розрахунку середнього заробітку для визначення компенсації за відпустку включаються основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, середня зарплата за період відрядження, суми відпускних, доплати за суміщення професій, розширення зони обслуговування та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення загальної суми доходу за розрахунковий період на кількість календарних днів в розрахунковому періоді. Для отримання суми компенсації потрібно помножити середньоденну заробітну плату на кількість днів, за які сплачується компенсація.

Суд зауважує, що відповідачем надано звіт про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту згідно якого позивачу ОСОБА_1 16.08.2017р. було здійснено зарахування коштів в рахунок зарплатного проекту в розмірі 21 793,44 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.33).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача а тому в цю частину позовних вимог суд залишає без задоволення.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Як встановлено з письмових матеріалів справи ОСОБА_1 були нараховані та виплачені 16.08.2017 кошти на картковий рахунок в розмірі 21 793,44 грн. (а.с.33).

Жодних доказів на підтвердженням факту існування заборгованості підприємства перед позивачем ОСОБА_1 останнім суду не надано навіть після ознайомлення з витребуваними за його клопотанням письмовими доказами, що само по собі спростовує наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк вінтересах суспільстваі наумовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародногоправа.В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, а виплати за трудовим договором та інші виплати.

Суду не надано належних доказів щодо наявності заборгованості підприємства відповідача перед позивачем ОСОБА_1 , тому позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.

Під час розгляду справи встановлено, що Позивач був звільнений з посади директора 16 серпня 2017 року. Як зазначено позивачем в позові, станом на день пред"явлення позову, а так само і на дату ухвалення судового рішення позивачу не було нараховано підприємством відповідача грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, письмовими доказами наданими стороною відповідача спростовуються твердження позивача щодо наявності заборгованості підприємства перед позивачем (а.с.32,33).

Так, статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд встановив, що ОСОБА_1 було зараховано 16.08.2017 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 в рамках зарплатного проекту суму у розмірі 21 793,44 грн. (а.с.33), що само по собі знімає відповідальності, передбачені статтею 117 КЗпП України, оскільки в даному випадку не має місце затримка розрахунку при звільненні.

Позивачем не надано жодних письмових доказів на спростування зазначених вище доказів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Пунктами 5, 8 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

В разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Позивач звільнився з Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Карнеол» 16.08.2017 року, відповідно звіту про здійснення зарахувань на карткові рахунки, позивачу було зараховано 21 793,44грн. в рамках зарплатного проекту. Сума 21793,44 грн. відповідає з розрахунково-платіжною відомістю працівника ОСОБА_1 за серпень 2018 року (а.с.31).

Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи, на підставі наявних письмових доказів суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог також в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд на підставі ст.12ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст.13ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд доходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі..

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що станом на дату подачі позову до суду а також при звільненні позивача йому була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки без затримки, що свідчить про відсутність предмету спору а відтак й не існує підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що мотиви позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Щодо судових витрат

В розумінні статті 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід компенсувати з відповідача в дохід держави. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 6, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову адвоката Вовк Михайла Вадимовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Карнеол» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

- відповідач: Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Карнеол» (ЄДРПОУ 24614994, 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.21, оф.401).

Суддя: О. В. Чайкіна