Рішення

від 22.11.2022 по справі 212/2428/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/2428/22

2/212/2541/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - Овсяннікова В.С., за участю: секретаря судового засідання Адамян В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Мотивує свою заяву тим, що протягом тривалого періоду працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПРАТ "ЦГЗК" внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 12.05.2022 року позивачу первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням.

Вважає, що з вини підприємства, яке порушило норми з безпеки праці та не забезпечило безпечних умов праці, йому спричинена моральна шкода, порушено його звичайний спосіб життя.

Позивач втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни, які сталися у його організмі. Позивач втратив роботу, колектив, заробітну плату. Постійні курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування.

Протягом тривалого часу позивач страждає від постійних болів у спині, суглобах, від постійної задухи навіть при незначному фізичному навантаженні та навіть при ходьбі.

Із-за болів та слабкості йому важко ходити на великі відстані. Часто не вистачає кисню, щоб вільно дихати.

Усі вищезазначені причини не дозволяють позивачу нормально користуватися послугами громадського транспорту. Через постійний страх, він не може відвідувати місця великого скупчення людей. Наведені обставини свідчать про заподіяння організму позивачу великої шкоди, яка не підлягає відновленню. Постійні болі, спричинені професійними захворюваннями не є моральними стражданнями, але вони дуже суттєво діють на моральний стан позивача та на якість його життя.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 360 000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав пояснення,в яких просив винести справедливе судове рішення зазначаючи наступне.

Вважає, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів задля забезпечення сприятливих умов для позивача, наскільки це можливо з урахуванням специфіки обраної позивачем професії.

Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання не вчиняв.

В матеріалах справи вбачається відсутність дій відповідача, якими б він примушував позивача укладати трудовий договір з ПРАТ "ЦГЗК" або продовжувати працювати в шкідливих умовах праці, тобто таких, що перебували б у прямому причинному зв`язку з отриманням ОСОБА_1 професійного захворювання. Натомість, позивач не заперечує, що він зробив свідомий добровільний вибір ним професії та відповідного місця роботи.

Звертає увагу суду на об`єктивну неможливість абсолютного усунення шкідливих факторів враховуючи специфіку технологічного процесу. На ПРАТ "ЦГЗК" застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології, зокрема, з метою мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими неминуче має справу кожен працівник гірничо-видобувної галузі.

Вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 360 000 грн безпідставно завищеним.

Просив суд врахувати зміни до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно із Законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.

Оскільки заявлена сума позивачем складає 360000 грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року та вказану сума підлягає стягненню з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.

До суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на те, що на території України введено воєнний стан.

Суд звертає увагу, що справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, будь-яких обмежень у здійсненні правосуддя не встановлено.

З огляду на це суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, призначеної до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст. ст. 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод проголошено: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.03.2004 року по 09.06.2020 перебував у трудових відносинах з підприємством ПРАТ "ЦГЗК".

Звільнений з підприємства 09.06.2020 року за власним бажанням за ст. 38 КзПП України, у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 13-20).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 29.03.2022 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 36 кг при гранично допустимій до 30 кг; перебування у незручній робочій позі 54,2% при допустимому до 25%; концентрація аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом вільного кристалічного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,2 рази згідно "Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 №1596 і складала 34,48 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативно-правові акти неможливо (а.с. 9-10).

Відповідно до Висновку МСЕК від 12.05.2022 року позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням (а.с.11-12).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача, а отже наявні підстави, передбаченіст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції Українивстановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 13Закону України«Про охоронупраці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 237-1 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникненняморальної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 55 %, третю групу інвалідності, значний період роботи (більше 15 років) у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 150 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору.

Частина 1 статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1500 гривень.

Клопотання представника позивача ПРАТ "ЦГЗК" Громко Н.В. про відстрочення судового рішення суд вважає таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 267 ЦПК Українисуд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.

Представник відповідача посилається на воєнний стан, неможливість в повній мірі реалізовувати залізну руду та на існування заборгованості споживачів їх продукції перед ними за поставлену продукцію.

Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 року, діючим законодавством не передбачено.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється, тобто будь-яких обмежень у здійсненні правосуддя не встановлено.

Судом не встановлено наявності виняткових обставин, передбаченихст. 435 ЦПК України, які можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення суду, тому у задоволенні клопотання про розстрочення судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст.153,2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 1500 гривень.

В задоволенні клопотання представника відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Громко Н.В. про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження юридичної особи: 50066 м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Суддя: В. С. Овсянніков