Рішення

від 25.11.2022 по справі 904/2669/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2669/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 4, ідентифікаційний код 37621755) до Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 42 702,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 1 035,38 грн. 3% річних, 8 493,43 грн. інфляційних втрат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 18.08.2022 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича заборгованості на загальну суму 52 230,81 грн., з яких:

- 42 702,00 грн. заборгованість за послуги перевезення;

- 1 035,38 грн. 3% річних за період з 28.10.2021 по 18.08.2021;

- 8 493,43 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по липень 2022 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов заявки-договору №160П/21 від 28.09.2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у період з 01.10.2021 по 07.10.2021 в частині своєчасної та повної оплати за послуги у сумі 42 702,00 грн. (1 400 євро за курсом 30,5014 грн./1євро).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2669/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Поштове відправлення на вказану адресу відповідача, в якому містилися ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, повернулася до суду 20.09.2022 з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" (далі - перевізник, виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сімак Денисом Олександровичем (далі - замовник, відповідач) 28.09.2021 укладено заявка-договір №160П/21 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір).

У договорі сторони погодили:

- маршрут перевезення - Дніпропетровська область м. Дніпро - м. Калласте, Естонія;

- дата та час завантаження - 01.10.2021;

- адреса завантаження - Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. О.Оцупи, 2;

- адреса вивантаження - Estonia, Kallaste tn 1, Tabasalu, 76901 Harju maakond;

- дата подачі під вивантаження - 08.10.2021;

- сума фрахту - 1 400 Євро по курсу НБУ на день вивантаження;

- умови оплати - безготівковий розрахунок після отримання оригіналів документів протягом 7-10 банківських днів.

Відповідно до договору перевізник (виконавець) зобов`язався:

- своєчасно подати технічно справний засіб повністю відповідний погодженим в заявці умовам;

- здійснити перевезення вантажу до місця призначення та здати товар вантажоодержувачеві, вказаному в ТТН;

- забезпечити збереження вантажу та його товарного вигляду протягом всього перевезення та дотримання особливих умов, якщо вони вказані;

- зробити подачу авто під навантаження/розвантаження в обумовлені строки та сплатити 500 грн. за кожну добу запізнення;

- перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж прийнятий до перевезення згідно товаротранспортним документам та дотримання особливих умов, якщо вони є;

- перевізник контролює вантажні роботи та правила дотримання на осі, а також закріплення вантажу за особливими умовами, якщо вони обумовлені.

Відповідно до договору замовник зобов`язався:

- надати повну інформацію про вантаж перевізникові;

- своєчасно зробити вивантаження вантажу і прийняти вантаж, зробивши відповідні відмітки в ТТН;

- своєчасно зробити розрахунок за виконані перевізником (виконавцем) послуги.

На виконання умов договору позивачем в період з 01.10.2021 - 07.10.2021 здійснено міжнародне перевезення металоконструкції з чорних металів у розібраному стані за визначеними умовами за обумовленим маршрутом, що підтверджується товарно-транспортною накладною міжнародного зразка CMR №123464 від 30.09.2021.

Позивач стверджує, що за вказані послуги перевізником було виставлено рахунок на оплату №378 від 12.10.2021 на суму 42 702,00 грн. (1400 євро за курсом 30,5014грн/1 євро) та двосторонній акт наданих послуг №378 від 04.10.2021 відповідачем не повернений після підписання перевізником, оплату не здійснено.

Відтак, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 42 702,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 1 035,38 грн. 3% річних та 8 493,43 грн. інфляційних втрат.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом, строк їх дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч.1 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст.909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 серпня 2006 року № 57-V визначають товарно-транспортні накладні обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Так, саме вантажна (CMR) накладна є тим первинним документом, який має підтвердити факт отримання замовником того чи іншого товару, є доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником та фактом підтвердження здійснення господарських операцій.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до заявки-договору №160П/21 від 28.09.2021 визначено умови оплати - безготівковий розрахунок після отримання оригіналів документів протягом 7-10 банківських днів.

Позивач посилається на виконання умов договору в частині надсилання відповідачу оригіналів документів для проведення оплати, а саме рахунку на оплату №378 від 12.10.2021 на суму 42 702,00 грн. (1400 євро за курсом 30,5014грн/1 євро) та двосторонній акт наданих послуг №378 від 04.10.2021, проте доказів позивачем суду не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, суд зазначає, що саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права саме відповідачем.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що позивачем не представлено належних доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, а саме виконання умов договору в частині надсилання оригіналів документів, визначених у заявці-договорі 3160П/21 від 28.09.2021, та відповідно виконання у відповідача обов`язку з оплати вартості наданих транспортних послуг.

Тому, за вказаних вище обставин, строк оплати відповідачем за надані позивачем послуги з перевезення вантажу за заявкою-договором №160П/21 від 28.09.2021 не настав, а відтак позовні вимоги позивачем заявлено передчасно.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42 702,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 1 035,38 грн. 3% річних та 8 493,43 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" до Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича про стягнення 42 702,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 1 035,38 грн. 3% річних, 8 493,43 грн. інфляційних втрат повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв