Рішення

від 25.11.2022 по справі 904/3155/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3155/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АГРОАЛЬЯНС"

до Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ"

про стягнення заборгованості

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 452 148,32грн., з яких 328 215,46 грн. основний борг, 123 932,86 грн. - 70% річних від простроченої суми.

Відповідач фактично визнав наявність боргу, у відзиві зазначив, що 30.10.2020 сторони уклали Договір фінансового лізингу №103АА-20, за п. 1.1. якого Лізингодавець (Позивач) передає на умовах фінансового лізингу в платне користування предмет лізингу (майно), а Лізингоодержувач (Відповідач) приймає предмет лізингу та зобов`язується оплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість та загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в Додатку №1 "Специфікація". За змістом п.3.4 Договору, розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних зі здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. На виконання Договору Відповідач вніс лізингові платежі відповідно до погодженого графіку на загальну суму 817 151,09 грн., що еквівалентно 50 161,20 доларів США. Дати та суми здійснених платежів, відповідають даним, наведеним в позовній заяві. З листопада 2020 року по грудень 2021 рік лізингові платежі за договором вносилися Відповідачем своєчасно та повному обсязі. Лізинговий платіж в сумі, еквівалентній 10 354,79 доларів США, строк сплати згідно з графіком - 20.03.2022, сплачено Відповідачем частково в сумі 50 000,00 грн., що на дату платежу, складає еквівалент 1 642,58 доларів США. Прострочення платежу пояснюється незалежними від підприємства обставинами, обумовленими запровадженням воєнного стану та пов`язаними з цим наслідками. Також Відповідач просить зменшити розмір нарахованих відсотків річних за Договором до 7 262,84 грн. мотивуючи тим, що ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" здійснює такі види господарської діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. За результатами роботи в 2021 році основний дохід (90,7%) отримано від реалізації вирощених зернових та технічних культур, решту доходу (9,3%) отримано від надання в оренду нерухомого майна та надання послуг з ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування. Діяльність підприємства має сезонний характер, основний обсяг доходу Відповідач отримує протягом вересня-грудня відповідного календарного року від продажу виробленої сільськогосподарської продукції. Також слід зазначити, що в асортименті реалізованої сільськогосподарської продукції переважає продукція, що продається трейдерами за межі України (насіння пшениці, соняшника, кукурудзи тощо). У зв`язку з військовим вторгненням Російської Федерації на територію України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по 23.11.2022. Запровадження воєнного стану призвело до істотного скорочення обсягів господарської діяльності та фактичної зупинки окремих господарських операцій. Так, починаючи з 24.02.2022 більшість морських портів України закрито. В березні 2022 року внаслідок мінування рекомендованих шляхів комерційних суден припинено виконання експортних контрактів продажу сільськогосподарської продукції морським транспортом через порти в акваторії Чорного моря, що є основним шляхом сполучення торгового мореплавства (понад 70% світового товарообігу припадає на морські перевезення). В портах України заблоковано понад 70 торгових іноземних суден внаслідок загрози обстрілів та підриву на мінах. Також в портах України, припортових елеваторах та об`єктах залізниці станом на травень 2022 рік знаходилося орієнтовно 25 млн.т зернових та олійних культур урожаю 2021 року. Наведені обставини обумовили падіння цін на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку України. З метою виплати заробітної плати, податків та забезпечення весняних польових робіт ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" змушено продавати сільськогосподарську продукцію за цінами, нижчими її собівартості.

Позивач відповідь на відзив не подав.

26.10.2022 від Позивача електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше ( ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та зміст позовної заяви, враховуючи предмет позову, доказове наповнення матеріалів справи, відзив Відповідача, беручи до уваги відсутність обґрунтувань Позивача, суд вважає, що обставини справи не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2020 сторони уклали договір фінансового лізингу № 103АА-20 (далі Договір), за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Лізингодавець (Позивач) передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу (надалі Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач (Відповідач) приймає Предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладання Договору наведені в Додатку № 1 "Специфікації" (надалі - Специфікація).

Усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору (надалі-Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі (п. 3.1. Договору).

Розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних зі здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором.

Сторони домовились, що при зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно змінюється і Ціна Договору в гривні і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні (п. 3.4. Договору).

Датою сплати Лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 3.6. Договору).

Предмет лізингу передається Лізингодавцем та приймається в лізинг Лізингоодержувачем впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю Авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п. 3.3. Договору (п. 4.1. Договору).

Передача Лізингодавцем і прийом Лізингоодержувачем Майна в лізинг здійснюється на підставі Акту приймання-передачі Майна за адресою: 49041, м. Дніпро, вул. Запорізьке Шосе, буд. 62а. Майно вважається переданим Лізингоодержувач з дати підписання Акта приймання-передачі Майна (п. 4.2. Договору).

У випадку, якщо Лізингоодержувач порушив строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який виставлений у Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) (п. 8.1. Договору).

Усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним. Вирішуються шляхом переговорів між Сторонами (п. 10.1. Договору).

Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до застосованих до нього норм матеріального та процесуального права України (п. 10.2. Договору).

Ціна Договору становить гривневий еквівалент 113 911,22 (сто тринадцять тисяч дев`ятсот одинадцять Доларів США 22 цента) Доларів США, що за Міжбанківським курсом Договору на дату його укладання становить 3 242 482,88 (три мільйона двісті сорок тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 88 копійок) гривень, у тому числі ПДВ 474 416,67 грн. (надалі Ціна Договору) (п. 11.1. Договору).

Строк дії договору з "30" жовтня 2020 р. по "20" грудня 2022 р. але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору (п. 12.1. Договору).

23.03.2021 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав майно, що підтверджується актом приймання-передачі та видатковою накладною № 1325604 від 23.03.2021.

08.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 103АА-20 від 30.10.2020, у якій погодили викласти Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) у наступній редакції: до 06.11.2020 20 000,00 Доларів США, до 20.09.2021 16 680,82 Доларів США, 20.12.2021 11 837,81 Доларів США, 20.03.2022 10 354,79 Доларів США т.д.

Враховуючи зміну строків платежу за Графіком, Сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 103АА-20 від 30.10.2020 року до 20.12.2023 включно (п. 2 Додаткової угоди).

Протягом періоду з 06.11.2020 по 07.09.2022 в рахунок погашення лізингових платежів за Договором, Відповідач перерахував Позивачеві 50 161,20 Доларів США, у зв`язку з чим у Відповідача виник борг 8 712,22 Доларів США, що еквівалентно 328 215,46 грн.

15.07.2022 Позивач направив Відповідачеві вимогу № 221307/2 від 13.07.2022, у якій вимагав у добровільному порядку в строк до 01.08.2022 виконати зобов`язання шляхом оплати 11 082,95 Доларів США, з яких 8 712,21 Доларів США основного боргу, 2 370,74 Доларів США 70 % річних від простроченої суми.

Відповідно до даних веб-сайту "Укрпошта" 16.07.2022 Відповідач отримав вимогу Позивача.

За даними Позивача, Відповідач вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є порушення Відповідачем графіку погашення лізингових платежів, обґрунтованість розрахунків стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1,5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили(ч.1 ст. 617 ЦК України).

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував, з тексту відзиву на позов, суд робить висновок, що Відповідач фактично визнав наявність боргу.

Перевіривши надані докази, суд погоджується з позицією Позивача.

Так, 30.10.2020 сторони уклали договір фінансового лізингу № 103АА-20, за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу, а Лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладання Договору наведені в Додатку № 1 "Специфікації".

Усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі (п. 3.1. Договору).

23.03.2021 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав майно, що підтверджується актом приймання-передачі та видатковою накладною № 1325604 від 23.03.2021.

08.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 103АА-20 від 30.10.2020, у якій сторони погодили викласти Графік внесення лізингових платежів (Додаток № 2) у наступній редакції: до 06.11.2020 20 000,00 Доларів США, до 20.09.2021 16 680,82 Доларів США, 20.12.2021 11 837,81 Доларів США, 20.03.2022 10 354,79 Доларів США т.д.

В період з 06.11.2020 по 07.09.2022 в рахунок погашення лізингових платежів за Договором, Відповідач перерахував 50 161,20 Доларів США, у зв`язку з чим у останнього перед Позивачем виник борг 8 712,22 Доларів США, що еквівалентно 328 215,46 грн.

Відтак, беручи до уваги, що за Додатковою угодою строк внесення платежу настав 20.03.2022, суд визнає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи вимогу про стягнення 328 215,46 грн. основного боргу.

Річні на прострочений борг Позивач нарахував правильно.

Визнаючи борг, Відповідач просить зменшити заявлені Позивачем відсотки за порушення зобов`язання до 7 262,84 грн. виходячи зі ставки відсотків річних (4,25%) за кредитами в іноземній валюті.

В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, Відповідач послався на те, що ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" здійснює такі види господарської діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

За результатами роботи в 2021 році основний дохід (90,7%) отримано від реалізації вирощених зернових та технічних культур, решту доходу (9,3%) отримано від надання в оренду нерухомого майна та надання послуг з ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування. Діяльність підприємства має сезонний характер, основний обсяг доходу Відповідач отримує протягом вересня-грудня відповідного календарного року від продажу виробленої сільськогосподарської продукції.

В асортименті реалізованої сільськогосподарської продукції Відповідача переважає продукція, що продається трейдерами за межі України (насіння пшениці, соняшника, кукурудзи тощо). У зв`язку з військовим вторгненням Російської Федерації на територію України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по 23.11.2022. Запровадження воєнного стану призвело до істотного скорочення обсягів господарської діяльності та фактичного зупинення окремих господарських операцій. Так, починаючи з 24.02.2022 більшість морських портів України закрито. В березні 2022 року внаслідок мінування рекомендованих шляхів комерційних суден припинено виконання експортних контрактів продажу сільськогосподарської продукції морським транспортом через порти в акваторії Чорного моря, що є основним шляхом сполучення торгового мореплавства (понад 70% світового товарообігу припадає на морські перевезення). В портах України заблоковано понад 70 торгових іноземних суден внаслідок загрози обстрілів та підриву на мінах. Також в портах України, припортових елеваторах та об`єктах залізниці станом на травень 2022 рік знаходилося орієнтовно 25 млн.т зернових та олійних культур урожаю 2021 року. Наведені обставини обумовили падіння цін на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку України. З метою виплати заробітної плати, податків та забезпечення весняних польових робіт ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" змушено продавати сільськогосподарську продукцію за цінами, нижчими її собівартості (зокрема, в квітні 2022 році ціна продажу насіння пшениці складала 4 000,00 грн./т при фактичнійй собівартості 7 000,00 грн./т).

Збирання урожаю 2022 року ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" планує завершити в жовтні-листопаді 2022 року і за рахунок надходжень від його реалізації провести розрахунки за зобов`язаннями, що не виконані внаслідок запровадження воєнного стану (зокрема, по сплаті лізингових платежів на користь ТОВ "ТД Агро альянс"). На думку ТДВ "Агротехсервіс-Синельникове" розмір нарахувань відсотків річних не відповідає засадам розумності і справедливості, оскільки є надмірно завищеним.

Суд вважає, що дані обставини є істотними для вирішення даного спору, оскільки основним видом діяльності Відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Допоміжна діяльність у рослинництві; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заборгованості Відповідача становить 328 215,46 грн., а розмір штрафних санкцій, заявлених Позивачем - 123 932,86 грн., що складає майже 38 % від основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Неустойка як вид забезпечення виконання зобов`язання, має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

У даному спорі, суд вважає, що заявлена сума відсотків річних у розмірі 123 932,86 грн., яка складає майже 38 % суми боргу, фактично є каральною санкцією і носить надмірний характер, при цьому суд не погоджується і з позицією Відповідача про застосування у якості відповідальності банківського проценту, оскільки Відповідач у даному випадку прострочив зобов`язання не за банківським кредитом, а за господарським зобов`язанням, за порушення якого погодився на певну компенсацію Позивачеві.

За таких обставин, суд вважає, що 30 000,00 грн. річних з простроченої суми будуть відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності, і не порушать майнові інтереси сторін.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення належать 328 215,46 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. річних, решта вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" (52523, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, с. Георгіївна, вул. Агропромислова, 1-С, код 03563117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АГРОАЛЬЯНС" (49041, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 62А, код 37303065) 328 215,46 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. річних, 6 782,22 грн. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений статтею 256 ГПК України з урахуванням частини четвертої розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Суддя С.Г. Юзіков