Рішення

від 15.11.2022 по справі 905/1163/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.2022 Справа №905/1163/21 (905/302/22)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Краматорськ, Донецька область; ОСОБА_2 , м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», м.Краматорськ, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив», м.Краматорськ, Донецька область

про визнання недійсним договору дарування від 05.06.2019

(в межах справи №905/1163/21 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», м. Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 22031811; розпорядник майна Татіщев О.Є.),

Представники учасників справи:

від позивачів Макаренко М.І., адвокат на підставі ордерів ВІ №1101485 від 29.08.2022, №1101484 від 29.08.2022 ( в режимі відеоконференції)

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивачі, ОСОБА_1 , м. Краматорськ, Донецька область, та ОСОБА_2 , м. Краматорськ, Донецька область, звернулись до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», м. Краматорськ, Донецька область, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив», м. Краматорськ, Донецька область, про визнання недійсним договору дарування від 05.06.2019 за реєстровим номером 1396, укладеного між Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торій» щодо 43/100 часток нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського округу Баженовою Ларисою Василівною (позовні вимоги в редакції клопотання від 06.07.2022 про усунення недоліків первісно поданого позову).

Позов обґрунтований тим, що спірний правочин є фіктивним, не відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України, підписаний між пов`язаними особами, його укладання зумовлено намаганням зменшити розмір активів Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» з метою уникнення від виконання грошових зобов`язань перед позивачами, що порушує права позивачів як колишніх учасників Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», які не отримали виплат установленої на момент їх виходу зі складу учасників вартості частини майна пропорційно їх часткам в статутному капіталі.

Провадження у справі №905/1163/21 (905/302/22) відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.08.2022; справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; в силу приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства розгляд справи здійснюється в межах справи №905/1163/21 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» судом, в провадженні якого перебуває вказана справа.

Ухвалою суду від 31.08.2022 провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив», м.Краматорськ, Донецька область, закрито на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю позовних вимог до цієї особи; Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Підготовчі засідання проведені судом 31.08.2022, 29.09.2022 та 19.10.2022.

Відповідач відзиву на позов не надав; третя особа правом на подання пояснень щодо суті позовних вимог не скористалась.

Ухвалою суду від 19.10.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.11.2022 з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні 15.11.2022 в режимі відеоконференції взяла участь представник позивачів, підтримала позовні вимоги; відповідач та третя особа представників не направили.

З метою повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань, враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвал у справі на електронні адреси учасників справи, наявні в ЄДРПОУ, а також представників відповідача адвокатам Борозенцеву С.В. та Галахову В.В., відомості про електронні адреси яких як представників боржника наявні в матеріалах справи про банкрутство №905/1163/21; також відповідні оголошення з зазначенням дати, часу та місця проведення судових засідань розміщувались судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України».

Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце судових засідань.

Крім іншого суд зазначає, що учасники справи мали можливість ознайомитись зі всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Зважаючи на те, що під час розгляду справи учасникам справи було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач, Приватний вищий навчальний заклад «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», утворений в результаті перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський економіко-гуманітарний інститут»; державну реєстрацію проведено 15.03.2005; номер запису 12701230000000514.

Позивачі є колишніми засновниками Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» із часткою у статутному капіталі по 13%.

Рішеннями Господарського суду Донецької області від 14.01.2021 у справі №905/2294/18 та від 28.01.2021 у справі №905/2295/18 (набрали законної сили за наслідком апеляційного оскарження в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України) встановлені обставини виключення 07.04.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за їх заявами зі складу учасників Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» (протокол №10 загальних зборів засновників ПВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут»), що зумовило виникнення у відповідача обов`язку здійснити виплату вартості частини майна юридичної особи пропорційно часткам позивачів у статутному капіталі відповідача. Виплати мали бути проведені після затвердження звіту за 2017 рік в строк до 05.04.2018, однак здійснені не були, що й стало підставою для висновку суду у справах №905/2294/18 та №905/2295/18 про порушення прав позивачів як колишніх учасників Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» та стягнення з відповідача ринкової вартості частин майна відповідача на час виходу зі складу учасників у розмірі 8909359,55грн на користь ОСОБА_1 та у розмірі 8909359,55грн на користь ОСОБА_2 відповідно.

Наведені обставини в силу приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді справи №905/1163/21 (905/1926/20).

На виконання судових рішень у справах №905/2294/18 та №905/2295/18 господарським судом видано відповідні накази, однак з огляду на відсутність достатніх активів Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» для повного виконання судових рішень у справах №905/2294/18 та №905/2295/18 заборгованість перед позивачами в повному обсязі не погашена, що відповідачем не оспорюється.

Вказані обставини стали причиною для звернення позивачів до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.08.2021 відкрито провадження у справі №905/1163/21 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», код ЄДРПОУ 22031811, м.Краматорськ, Донецька область; визнано вимоги кредиторів ОСОБА_1 на суму 8909359,55грн та ОСОБА_2 на суму 8909359,55грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Татіщева О.Є. На час розгляду справи в межах справи про банкрутство триває процедура розпорядження майном боржника.

Слід зазначити, що неможливість виконання грошових зобов`язань перед позивачами відповідачем, зокрема в межах справи №905/1163/21 про банкрутство, з причини недостатності активів не заперечується.

Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що 05.06.2019 (тобто після виникнення обов`язку відповідача сплатити на користь позивачів належні їм частки вартості майна на момент виходу зі складу учасників та, відповідно, під час тривання судових проваджень у справах №905/2294/18 та №905/2295/18) між Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» (дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торій» (обдарований) укладено договір дарування 43/100 часток нежитлової будівлі, відповідно до умов якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар 43/100 часток нежитлової будівлі площею 1391,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність обдарованого безоплатно.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженовою Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №1396.

В подальшому рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торій», оформленим протоколом №2 від 09.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив» (код ЄДРПОУ 43938552, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань створено 24.11.2020) виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торій»; при виході зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торій» у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив» як його долю у майні Товариства з обмеженою відповідальністю «Торій» 43/100 часток нежитлової будівлі площею 1391,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 43191714129.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на 43/100 часток нежитлової будівлі площею 1391,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 18.12.2020 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамфінанс-Актив», м.Краматорськ, Донецька область.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Торій», м. Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 42793300, припинило діяльність 03.09.2021; статус юридичної особи припинено.

Розглядаючи позов про визнання недійсним укладеного між Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торій» договору дарування від 05.06.2019, за реєстровим номером 1396, суд виходить з такого.

Обґрунтуванням позову є фіктивність оспорюваного договору.

Слід вказати, що фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним, і недійсним може бути визнаний виключно за рішенням суду.

Вказане узгоджується з тим, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Отже при розгляді справи судом має бути вирішено питання щодо спростування правомірності оспорюваного правочину, яка презюмується в силу закону.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, прямо передбачених ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Отже обраний позивачами спосіб захисту суд розцінює як належний.

Слід зазначити, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливого задоволення вимог кредиторів.

Розгляд та захист порушених прав кредиторів в межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст.42 Кодексу України у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 42 Кодексу України у справі про банкрутство правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог (ч.1) Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч.2). У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч.3).

Отже ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальною щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (КУзПБ) введено в дію 21.10.2019.

При цьому спірний договір дарування укладено сторонами 05.06.2019, тобто у період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного до 21.10.2019 (далі - Закон про банкрутство), умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано положеннями статті 20.

За змістом ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З урахуванням того, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст. 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в ст. 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019, за висновком суду положення ст. 42 КУзПБ в частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019; до правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.

Суд зазначає, що укладення договору боржником поза межами визначеного ст. 20 Закону про банкрутство «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство) та відсутність в даному випадку підстав для застосування ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію Кодексу України з процедур банкрутства, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредиторів) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів.

Такий висновок узгоджується з тим, що Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Як зазначалось, визнання правочину недійсним є одним способів захисту цивільних прав та інтересів сторін правочину та інших зацікавлених осіб

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність законодавчо встановлених підстав для визнання недійсним правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Встановлюючи наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, судом враховано, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Разом з тим, загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

Отже, згідно із ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин зокрема має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; протилежне є підставою для визнання правочину недійсним.

Своєю чергою відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників та приховування справжніх намірів учасників правочину.

З`ясовуючи питання щодо фіктивності оспорюваного договору як укладеного всупереч інтересам позивачів, суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.3 Цивільного кодексу України), отже дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст.13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зокрема правочини не можуть використовуватися боржником для уникнення сплати боргу або ускладнення виконання судового рішення, оскільки особа, яка є боржником, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Вказане зумовлює висновок, що вчинення власником майна правочину щодо розпорядження належним йому майном з метою унеможливлення задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника є зловживанням правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Матеріали справи свідчать, що з огляду на невиконання Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» зобов`язань із виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартості частини майна (у зв`язку з виходом позивачів зі складу засновників) пропорційно їх часткам в статутному капіталі юридичної особи, у відповідача утворилась заборгованість у загальній сумі 18818719,10грн, наявність якої підтверджена судовими рішеннями у справах №905/2294/18 та №905/2295/18.

Слід вказати, що виплати як вказано у зазначених судових рішеннях мали бути проведені відповідачем в строк до 05.04.2018, тобто грошові зобов`язання перед позивачами як колишніми учасниками на час укладання Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» оспорюваного договору дарування від 05.06.2019 у відповідача вже існували.

За відомостями складеного 01.06.2020 оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс Плюс» ОСОБА_3 звіту про незалежну оцінку об`єкта нежитлової будівлі (43/100 частки) площею 1391,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.04.2017 складає 9171172,00грн з ПДВ.

Водночас, зміст спірного правочину свідчить про те, що боржник безоплатно здійснив відчуження нерухомого майна за укладеним 05.06.2019 між Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» (дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торій» (обдарований) договором дарування нежитлового приміщення, відповідно до умов якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар в дар 43/100 часток нежитлової будівлі площею 1391,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність обдарованого безоплатно. Отже спірний договір не мав очевидної економічної мети для відповідача як дарувальника.

При цьому будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Однак наявності мотивів, які б могли пояснити поведінку відповідача при укладанні договору дарування, та спростували твердження позивачів щодо відчуження нерухомого майна саме з наміром зменшити власні активи та унеможливити задоволення вимог позивачів за рахунок цього майна відповідачем не доведено. Жодного доказу, який би свідчив про легітимну мету спірного правочину відповідачем не надано.

Посилання позивачів на те, що укладення Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» договору дарування від 05.06.2019 внаслідок неправомірного зменшення обсягу майнових активів боржника фактично призвело до його неплатоспроможності, відповідачем також не спростовано; наявності інших активів, за рахунок яких є можливим виконати грошові зобов`язання перед кредиторами відповідачем не доведено.

Отже безоплатне передання Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» нерухомого майна на користь іншої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торій», суд розцінює як порушення інтересів позивачів як кредиторів.

Своєю чергою укладання спірного договору дарування на шкоду кредиторам з метою унеможливлення задоволення їх грошових вимог за рахунок цього майна свідчить про фіктивність спірного правочину.

Слід зазначити, що вчинення сторонами оспорюваного правочину дій з виконання його умов не спростовує встановлених судом обставин щодо вчинення відповідачем оспорюваного правочину без очевидної економічної мети з наміром зменшити обсяг власних майнових активів боржника та подальшим виникненням ознак його неплатоспроможності, отже фактичні дії сторін договору з його виконання не можуть бути підставою для висновку, що оспорюваний договір не є фіктивним.

Підсумовуючи, суд констатує, що дії відповідача з укладання договору дарування від 05.06.2019, з безоплатного відчудження 43/100 часток нежитлової будівлі площею 1391,7кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на уникнення задоволення грошових вимог відповідача перед його кредиторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З огляду на таке суд вважає правомірними та доведеними матеріалами справи заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування від 05.06.2019, за реєстровим номером 1396, укладеного між Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торій», отже позов підлягає задоволенню.

З огляду на задоволення позову за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача ОСОБА_1 зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2270,00грн. Доказів понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. Заяв про подання таких доказів в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України до суду не надійшло.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 05.06.2019, за реєстровим номером 1396, укладений між Приватним вищим навчальним закладом «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торій».

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, б.43А, код ЄДРПОУ 22031811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 15.11.2022 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова