Рішення

від 25.11.2022 по справі 910/8422/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2022Справа № 910/8422/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Запоріжжя»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС - УКБ»

про стягнення 43 400,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

за участю представників сторін:без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Запоріжжя» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС - УКБ», про стягнення коштів у розмірі 43 400,00 грн. за порушення умов договору поставки в частині оплати поставленого товару, з яких: 32 682,33 грн. - основний борг, 5 372,38 грн. - пені, 483,51 грн. - 3 % річних, 4 862,19 грн. - інфляційна складова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки від 140621-2 від 14.06.2021, в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву не надав.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/8422/22 від 06.09.2022 направлена на адресу відповідача: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2 - А.

Згідно рекомендованого повідомлення, ухвалу суду від 06.09.2022 відповідач отримав 22.09.2022.

Правом на подачу відзиву не скористався. При цьому, 29.09.2022 відповідачем надано докази часткової сплати суми боргу у розмірі 15 000,00 грн. В частині решти суми боргу 28 400,41 грн. просив суд відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2022.

Суд прийняв вказані докази сплати суми боргу в частині 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву відповідача від 29.09.2022 та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 між ТОВ «Градоліт Запоріжжя» (Постачальник) та ТОВ «ГЕОС-УКБ» (Покупець) було укладено договір №140621-2, згідно якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) в умовлені договором терміни покупцеві продукцію - товарний бетон, а Покупець зобов`язався прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму відповідно до умов договору.

Відповідно п.1.2. договору, ціна, загальна кількість, марка товару вказуються у Специфікаціях, та/або рахунках на оплату, що є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем, на наступних умовах:

70% на умовах попередньої оплати відповідно до рахунку виставленого на орієнтовний об`єм товару;

остаточний розрахунок здійснюється в строк до 10 календарних днів від дати поставки товару та відповідно до вартості фактично поставленого товару і суміжних послуг.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару, у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором у період його дії.

Згідно п.6.6 договору, в разі наявності заборгованості Покупця перед Постачальником, за раніше поставлений Товар, Постачальник має право призупинити поставку Товару Покупцеві за цим Договором без сплати Покупцю будь-яких штрафних або компенсаційних виплат. Отже, постачальник мав право поставляти товар при наявності заборгованості Покупця.

Пунктом 9.3 та п.9.4 договору передбачено, що у разі виникнення форс-мажорних обставин, в тому числі таких як введення воєнного стану, Сторона для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань, повинна повідомити іншу сторону, не пізніше 10 днів з моменту їх виникнення, у письмовій формі із надання відповідної довідки Торгово-промислової палати України, а у разі невиконання вимог даних пунктів, сторона позбавляється права посилатись на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір діє до 31.12.2021, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між Сторонами.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 31.01.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №116 від 31.01.2022 на суму 23 599,92грн. в тому числі ПДВ 3 933,32 грн. Товарно - транспортна накладна №Р116 від 31.01.2022.

Також, позивач надав відповідачу послуги з доставки бетону на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №115 від 31.01.2022 на суму 1 999,99 грн. в тому числі ПДВ 333,33 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 25 599,91 грн.

Строк оплати - до 10 лютого 2022 включно.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем дана поставка товару була частково оплачена 21.02.22 в сумі 20 305,07 грн. Отже, залишок непогашеної суми заборгованості складає - 5 294,84 грн.

Далі, 02.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №138 від 02.02.2022 на суму 1 849,99грн. в тому числі ПДВ 308,33 грн., Товарно транспортна накладна №Р138 від 02.02.2022. Також, позивачем надано відповідачу послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №138 від 02.02.2022 на суму 1 400,01 грн. в тому числі ПДВ 233,34 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3 250 грн.

Строк оплати - до 14 лютого 2022 включно (з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦКУ).

03.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №150 від 03.02.2022 на суму 1 849,99 грн. в тому числі ПДВ 308,33 грн., Товарно транспортна накладна №Р150 від 03.02.2022. Також, позивач надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №150 від 03.02.2022 на суму 1 400,01 грн. в тому числі ПДВ 233,34грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3 250 грн.

Строк оплати - до 14.02.2022 включно (з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦКУ).

04.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №157 від 04.02.2022 на суму 2 774,99 грн. в тому числі ПДВ 462,50 грн., Товарно транспортна накладна №Р157 від 04.02.2022. Також, надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №157 від 04.02.2022 на суму 1 400,00грн. в тому числі ПДВ 233,33 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 4 174,99грн.

Строк оплати - до 14 лютого 2022 включно.

08.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №176 від 08.02.2022 на суму 1 849,99 грн. в тому числі ПДВ 308,33грн., Товарно транспортна накладна №Р176 від 08.02.2022. Також, надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №176 від 08.02.2022 на суму 1 400,01грн. в тому числі ПДВ 233,34 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3 250 грн.

Строк оплати - до 18 лютого 2022 включно.

09.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №181 від 09.02.2022 на суму 1 849,99 грн. в тому числі ПДВ 308,33 грн., Товарно транспортна накладна №Р181 від 09.02.2022. Також, надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №181 від 09.02.2022 на суму 1 400,01 грн. в тому числі ПДВ 233,34 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3250 грн.

Строк оплати - до 21 лютого 2022 включно (з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦКУ).

10.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №189 від 10.02.2022 на суму 1 849,99 грн. в тому числі ПДВ 308,33 грн., Товарно транспортна накладна №Р189 від 10.02.2022. Також, надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №189 від 10.02.2022 на суму 1 400,01 грн. в тому числі ПДВ 233,34 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3 250грн.

Строк оплати - до 21 лютого 2022 включно (з врахуванням ч,5 ст. 254 ЦКУ).

11.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №195 від 11.02.2022 на суму 2 312,50 грн. в тому числі ПДВ 385,42 грн., Товарно транспортна накладна №Р195 від 11.02.2022. Також, надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №195 від 11.02.2022 на суму 1 400,00 грн. в тому числі ПДВ 233,33 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3 712,50 грн.

Строк оплати - до 21 лютого 2022 включно.

12.02.2022 на виконання своїх договірних зобов`язань, Постачальник здійснив поставку товару, що підтверджується наступними документами: Видаткова накладна №207 від 12.02.2022 на суму 1 849,99 грн. в тому, числі ПДВ 308,33 грн., Товарно транспортна накладна №Р207 від 12.02.2022. Також, надав послуги з доставки розчину на будівельний майданчик Покупця, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №189 від 10.02.2022 на суму 1 400,01 грн. в тому числі ПДВ 233,34 грн.

Загальна сума поставленого товару та наданих послуг, склала - 3 250 грн.

Строк оплати - до 22 лютого 2022 включно.

Отже, судом встановлено, що позивачем поставлено на адресу відповідача товар та надано послуги за період з 31.01.2022 по 12.02.2022 на загальну суму 52 987,40 грн.

Проте, відповідачем лише частково виконане своє зобов`язання за договором в частині здійснення оплати на суму 20 305,07грн.

За таких обставин, сума боргу у розмірі 32 682,33 грн. відповідачем не була своєчасно сплачена, чим порушено умови договору.

Судом встановлено, що позивач звертався з вимогою до відповідача про сплату суми заборгованості, проте така вимога залишена відповідачем без задоволення.

Такі обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

При цьому, судом приймається заява відповідача від 29.09.2022 про часткову сплату спірної суми боргу у розмірі 15 000,00 грн.

У зв`язку з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Судом встановлено, що відповідачем до клопотання від 29.09.2022 надано копію платіжного доручення від 21.09.2022 № 1729 із зазначенням призначення платежу: оплата за бетон згідно договору № 140621-2 від 14.06.2021 про сплату на користь позивача частини спірної суми основного боргу у розмірі 15 000,00 грн.

Отже, надані докази свідчать про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 000,00 грн., що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою закриття провадження у справі в частині вимог.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Позаяк, відповідна заява, станом на час прийняття рішення у даній справі, від позивача не надходила, питання про повернення судових витрат за розгляд вимог в частині яких закрито провадження судом не вирішується. Поміж тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідною заявою після прийняття рішення у справі.

Отже, станом на час розгляду справи основна сума боргу відповідача перед позивачем за договором №140621-2 від 14.06.2021 становить 17 682,33 грн.

Доказів сплати такої суми відповідачем не надано, та матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір суті заявлених вимог, з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 17 682,33 грн. доведений суду належним чином.

Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 17 682,33 грн. основного боргу.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 483,51 грн. 3% річних та 4 862,19 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Згідно п. 6.7 договору встановлено, що у випадку прострочки виконання грошових зобов`язань за даним договором, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику, в порядку ст. 625 ЦКУ, суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 483,51 грн. 3% річних та 4 862,19 грн. інфляційних втрат.

Суд зауважує, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційної складової має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає отриманні компенсації від боржника.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 520/12469/5-ц.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 5 372,38 грн. пені, суд зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п. 6.5 договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Отже, сторони письмово дійшли згоди про застосування відповідальності у вигляді сплати пені за прострочку сплати грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені та розрахунок пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 5 372,38 грн. пені також підлягає задоволенню судом.

За встановлених обставин, з огляду на обґрунтованість позовних вимог та підтвердження їх матеріалами справи, суд дійшов до висновку щодо задоволення позову в частині стягнення 17 682,33 грн. основного боргу, 483,51 грн. 3% річних, 4 862,19 грн. інфляційних втрат та 5 372,38 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суми до 31.12.2022, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вказане питання про відстрочення виконання рішення суду може бути вирішено судом і в рішенні суду (п.2 ч. 6 ст. 238 ГПК України).

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Суд зазначає, що відповідачем не подано суду жодного обґрунтування та доказів наявності обставин, які були б підставою для задоволення заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2022, у зв`язку з чим воно не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 331, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Запоріжжя» (69118, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 15 - А, код ЄДРПОУ: 44251409) задовольнити в частині стягнення 17 682,33 грн. основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС - УКБ» (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2 - А, код ЄДРПОУ: 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Запоріжжя» (69118, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 15 - А, код ЄДРПОУ: 44251409) 17 682 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн.33 коп. основного боргу, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 51 коп. 3% річних, 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 5 372 (п`ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 38 коп. пені та 1 623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

В частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 15 000,00 грн. - закрити провадження у справі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко