ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.11.2022Справа № 910/8407/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія - Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кокоделі»
про стягнення 558 909,34 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кокоделі» про стягнення 558 909,34 грн., з яких: 96 631,69 грн. - сума основного боргу, 332 361,67 грн. - 0,35 % за користування чужими коштами, 43 719,26 грн. - пені, 45 778,96 грн. - штрафу, 7 804,97 грн. - 3 % річних, 32 612,79 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 28/08-1 від 28.08.2018 про виготовлення та постачання продукції в частині оплати поставленої позивачем на адресу відповідача продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву не надав.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/8407/22 від 06.09.2022 направлена на адресу відповідача: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135, офіс 52.
Згідно рекомендованого повідомлення, ухвалу суду від 06.09.2022 відповідач отримав 23.09.2022.
Правом на подачу відзиву чи заперечень на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
28.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Груп» та
Товариством з обмеженою відповідальністю «Кокоделі» укладено договір № 28/08-1 про виготовлення та постачання продукції - гнучкої рулонної упаковки.
Відповідно до пункту 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна, умови оплати, терміни й умови поставки кожної окремої партії Продукції вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.
Судом встановлено, що до зазначеного Договору ТОВ «Сінергія-Груп» та ТОВ «Кокоделі» у період з 04.11.2019 року по 04.11.2020 року було узгоджено 10 Специфікацій на поставку Продукції та надання послуг до друкарської підготовки.
Умови оплати Продукції за Специфікаціями від 04.11.2019 року, 07.04.2020 року, 16.04.2020 року, 14.05.2020 року, 03.06.2020 року, 02.07.2020 року та 22.07.2020 року - 100% передоплата за послуги, 50% передоплата за продукцію, залишок (50% продукції) через 21 день з моменту відвантаження.
Умови оплати Продукції за Специфікаціями від 23.09.2020 року, 01.10.2020 року та 04.11.2020 року - 50% передоплата, залишок (50%) через 21 день з моменту відвантаження.
Отже, за домовленостями сторін встановлено відстрочення платежу щодо оплати 50%
продукції/ послуг після отримання/надання.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що на виконання Договору та на підставі Специфікацій відповідачу у період з 04.11.2019 року по
04.11.2021 року позивачем було поставлено Продукцію та надано послуги з додрукарської підготовки на загальну суму 460 921,63 гривень, що підтверджується видатковими накладними та актами здачі - приймання робіт: №04/11-3 від 04.11.2019 на суму 82 019,94 грн.; Акт №04/11-4 від 04.11.2019 на суму 18 270,00 грн., №07/04-10 від 07.04.2020 на суму 6 264,00 грн.; Акт №07/04-11 від 07.04.2020 на суму 9 965,41 грн.; №16/04-4 від 16.04.2020 на суму 12 528,00 грн.; №14/05-1 від 14.05.2020 на суму 12 355,20 грн.; №03/06-1 від 03.06.2020 на суму 15 444,00 грн.; №02/07-1 від 02.07.2020 на суму 12 355,20 грн.; №22/07-1 від 22.07.2020 на суму 127 948,37 грн.; №23/09-5 від 23.09.2020 на суму 12 441,60 грн.; Акт №23/09-6 від 23.09.2020 на суму 21 701,18 грн.; №01/10-4 від 01.10.2020 на суму 4 147,20 грн. №04/11- 4 від 04.11.2020 на суму 125 481,53 грн.
Отже, в силу умов договору, обов`язок Відповідача по оплаті 50% поставленої Продукції за видатковими накладними №04/11-3 від 04.11.2019 на суму 82 019,94 грн.; №07/04-10 від 07.04.2020 на суму 6 264,00 грн.; №16/04-4 від 16.04.2020 на суму 12 528,00 грн.; №14/05-1 від 14.05.2020 на суму 12 355,20 грн.; №03/06-1 від 03.06.2020 на суму 15 444,00 грн.; №02/07-1 від 02.07.2020 на суму 12 355,20 грн.; №22/07-1 від 22.07.2020 на суму 127 948,37 грн. виник з моменту її прийняття, а залишкових 50% - через 21 календарний день з моменту її прийняття.
В свою чергу, обов`язок Відповідача по оплаті 100% наданих послуг за Актом №04/11-4 від 04.11.2019 на суму 18 270,00 грн. та Актом №07/04-11 від 07.04.2020 на суму 9 965,41 грн. виник з моменту їх надання.
Обов`язок Відповідача по оплаті 50% поставленої Продукції та наданих послуг за видатковими накладними №23/09-5 від 23.09.2020 на суму 12 441,60 грн., №01/10-4 від 01.10.2020 на суму 4 147,20 грн. №04/11-4 від 04.11.2020 на суму 125 481,53 грн. та Актом №23/09-6 від 23.09.2020 на суму 21 701,18 грн. виник з моменту їх прийняття/надання, а залишкових 50% - через 21 календарний день з моменту їх прийняття/надання, відповідно.
Акти здачі - приймання, вказані вище, підписані сторонами без зауважень.
Отже, суду доведено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем за договором № 28/08-1 про виготовлення та постачання продукції - гнучкої рулонної упаковки.
При цьому, відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію та надані послуги, в тому числі без внесення попередньої оплати, на загальну суму 364 289, 94 грн.
Таким чином, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 96 631,69 гривень (460 921,63 - 364 289,94).
Доказів оплати вказаної суми відповідачем на користь позивача за час розгляду справи суду не надано, та матеріали справи не містять. Строк оплати є такий, що настав.
Судом встановлено, що досудове врегулювання спору не здійснювалось. При цьому, судом враховано, що у даному випадку досудове врегулювання не є обов`язковим.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 96 631,69 грн. доведений суду належним чином.
Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 96 631,69 грн. основного боргу.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 7 804,97 грн. 3% річних та 32 612,79 грн. інфляційних втрат та 0,35 % за користування чужими грошовими коштами.
Вирішуючи вказану вимогу, суд зазначає таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Відповідно до пунктів 5.3. та 5.4. Договору, сторони погодили, що у разі прострочення строку оплати продукції, передбаченого Специфікацією, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю суму заборгованості за поставлену Продукцію, а також сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,35% від суми заборгованості за кожен день користування такими коштами.
Отже, сторони погодили в договорі інший розмір річних - 0,35 %.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 32 612,79 грн. - інфляційних втрат та 332 361 (триста тридцять дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 67 коп. - 0,35 % за користування чужими грошовими коштами.
В частині стягнення 7 804,97 грн. 3% річних суд відмовляє з огляду на те, що такі вимоги суперечать ст. 625 ЦК України, оскільки сторонами в договорі визначено інший розмір процентів (0,35 % річних ) за користування чужими грошовими коштами и судом вимога про стягнення 0,35 % річних у сумі 332 361, 67 грн. за користування чужими грошовими коштами задоволена.
Суд зауважує, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційної складової має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає отриманні компенсації від боржника.
Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 520/12469/5-ц.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 43 719,26 грн. пені, 45 778,96 грн. штрафу, суд зазначає таке.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до пункту 7.4. Договору, сторони погодили, що у разі прострочення оплати Продукції Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення., а також неустойку в розмірі 10% від вартості несплаченої Продукції у разі прострочення оплати Продукції більш ніж на 10 календарних днів.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Суд вказує, що нарахування пені позивачем здійснено за більший строк, ніж шість місяців заборгованості, встановлений частиною 6 статті 232 ГК України, з огляду на таке.
Так, підставою для нарахування пені за більший строк є положення пункту 7 «Прикінцевих положень» ГК України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 232 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У зв`язку з цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено на всій території України дію карантину з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- Со-2» продовжено на всій території України дію карантину з 01 серпня 2020 року до 19 грудня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України установлено карантин.
Оскільки розрахунок пені проводився в межах строку дії карантину, то нарахування пені за більший період є правомірним.
При цьому, преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені та розрахунок пені та штрафу ( з урахуванням періоду такого нарахування) є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 43 719,26 грн. пені та 45 778,96 грн. штрафу також підлягає задоволенню судом.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити щодо строку позовної давності.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Беручи до уваги, що вказаними вище постановами КМУ з 12.03.2020 по 31.12.2022 на території України установлено карантин, спеціальна позовна давність для вимог про стягнення неустойки продовжена на строк дії карантину.
Таким чином, вимоги про стягнення неустойки заявлені в межах строку позовної давності.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими та документально підтвердженими та підлягають задоволенню частково, в означеному вище розмірі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 60 450,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Так, судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «Віталія Смагіна» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 05.01.2022.
Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, сторони погодили, що на умовах і в порядку, визначеному цим договором, Виконавець зобов`язується надати Клієнту правничу (праву) допомогу, а Клієнт - оплатити її та інші фактичні витрати Виконавця, необхідні для надання правничої (правової) допомоги.
Розділом 4 вказаного Договору, сторони погодили гонорар та оплату фактичних витрат.
Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 05.01.2022, сторони внесли зміни в частині розміру оплати за надані адвокатські послуги.
Також, матеріали справи містять копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Смагіна Віталія Георгійовича (серія ДП №2993).
До матеріалів справи надано розрахунок витрат (їх опис та вартість) на правничу допомогу у суді першої інстанції, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу становить 60 450,00 грн.
25.08.2022 сторонами Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 05.01.2022 підписано Акт про надання правничої допомоги, згідно якого позивач прийняв виконані адвокатом послуги на загальну суму 36 000,00 грн.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до розрахунку робіт з визначенням їх вартості, вказані, серед іншого: представництво у підготовчому засіданні, складення відповіді на відзив, складення апеляції на ухвалу суду першої інстанції, складення клопотань.
Разом з тим, суд вказує, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у засідання, відзив відповідачем не подавався, з огляду на що відсутня і відповідь на відзив, апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в рамках розгляду даної справи в інтересах позивача подано не було.
Отже, обсяг виконаних адвокатом та прийнятих позивачем, послуг по наданню правничої допомоги у даній справі складає 36 000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір та реальний характер.
На переконання суду, враховуючи, часткове задоволення позову, також, з огляду на фактично підтверджені витрати на правничу в розмірі, меншому, ніж заявлено до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість та розумність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача у сумі 30 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія - Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 2-А, код ЄДРПОУ: 36441431) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кокоделі» (03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135, офіс 52, код ЄДРПОУ: 37085975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія - Груп» (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 2-А, код ЄДРПОУ: 36441431) 96 631 (дев`яносто шість тисяч шістсот тридцять одну) грн. 69 коп. - суму основного боргу, 43 719 (сорок три тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 26 коп. - пені, 45 778 (сорок п`ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 96 коп. - штрафу, 32 612 (тридцять дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 79 коп. - інфляційну складову, 332 361 (триста тридцять дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 67 коп. - 0,35 % річних, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 8 266 (вісім тисяч двісті шістдесят шість ) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.11.2022 |
Оприлюднено | 28.11.2022 |
Номер документу | 107507475 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Борисенко І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні