Рішення

від 16.11.2022 по справі 926/3287/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року Справа № 926/3287/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Миронюка С.О.,

За участі секретаря судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-БУД ЧЕРНІВЦІ» (58018, м.Чернівці, вул.Миколаївська,34-«з», код 44345884)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОШЛЯХБУД» (58018, м.Черніці, вул.Головна,180, квартира 29, код 35837311)

про стягнення заборгованості в сумі 105 421, 62 грн.

І. Стислий виклад позовних вимог та відзиву на позов.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-БУД ЧЕРНІВЦІ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОШЛЯХБУД» про стягнення заборгованості за договором поставки №19/21 від 10.08.2021р., в сумі 105 421,62 грн. з яких: 70 800,00 грн. основний борг; 13 855,30 грн. пеня; 7080,00 грн. штраф; 12 385,68 грн. інфляційні; 1 300,64 грн. 3% річних.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.09.2022 позовну заяву передано судді Миронюку С.О.

Ухвалою суду від 08.09.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 29.09.2022.

20.09.22 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній повідомив, що з моменту направлення позовної заяви до суду та призначення справи до розгляду позивачем були проведені нарахування штрафних санкцій за серпень 2022 року. Відтак, з врахуванням нарахованої пені в сумі 13 855,30, штрафу 7 080 грн, інфляційних 12 385, 68 грн та 3% річних 1 300, 64, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період з 10.08.2021 по 31.08.2022 становить 105 421, 62 грн.

У судове засідання 29.09.2022 відповідач не з`явився, явку свого належного представника не забезпечив, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.09.2022 було направлено на юридичну адресу ТОВ «Єврошляхбуд»: вул. Головна, 180, кв. 29, м. Чернівці, 58018. Проте поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 29.09.2022 відкладено розгляд справи по суті на 20.10.2022.

20.10.2022 судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Чернівці та Чернівецькій області повітряної тривоги.

Ухвалою суду 20.10.2022 відкладено судове засідання на 16.11.2022.

До початку судового засідання 16.11.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в якому останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання 16.11.2022 відповідач не з`явився, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомили.

Відтак, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 статті 251 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-БУД ЧЕРНІВЦІ» - Постачальник (далі Позивач) 10 серпня 2021 року уклало договір поставки № 19/21 (далі Договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОШЛЯХБУД» - Покупець (далі Відповідач). Згідно п. 1.1. зазначеного Договору Постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар та, за наявності супутні послуги, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному Договором. Пунктом 4.5. Договору передбачено, що моментом здійснення поставки товарів Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною в відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товаро транспортна накладна, видаткова накладна).

Позивач в свою чергу передав у власність Відповідача товар на загальну суму 183 968,00 гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та:

-видатковою накладною № 36 від 20 серпня 2021 року, на суму 36 864,00 грн.

-видатковою накладною № 62 від 20 вересня 2021 року, на суму 36 864,00 грн.

-видатковою накладною № 93 від 11 жовтня 2021 року, на суму 39 440,00 грн.

-видатковою накладною № 139 від 01 грудня 2021 року, на суму 26 800,00 грн.

-видатковою накладною № 140 від 02 грудня 2021 року, на суму 26 800,00 грн.

-видатковою накладною № 38 від 15 лютого 2022 року, на суму 17 200,00 грн.

Позивач відповідно до Договору поставив товар Відповідачу, що підтверджується вказаними видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, однак Відповідач в порушення умов Договору частково розрахувалося за поставлений товар та станом на 25 серпня 2022 року заборгованість складає 70 800,00 грн.

Судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 09.05.2022 до договору поставки №19/21 від 10.08.2021.

Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товар та, за наявності Супутні послуги, у повному розмірі на умов порядку, визначених цим Договором. п.1.1 договору.

Постачальник зобов`язується відвантажувати товар окремими партіями в кіль: асортименті, визначених у письмових або усних Заявках-Замовленнях (далі Заявках) Пі переданих усно або письмово представнику Постачальника. Ціна товару та супутніх зазначається у специфікаціях та/або видаткових накладних. п.1.2 договору.

Ціна товару вказується у специфікаціях та/або видаткових накладних, невід`ємними частинами цього Договору. п.2.1 договору.

Загальна сума Договору складається з сукупної вартості товару вказаних специфікаціях та/або у видаткових накладних до Договору. п.2.2 договору.

4.1.Постачальник здійснює поставку товару на підставі усної або письмової заявки покупця

протягом 7 (семи) робочих днів з моменту проведення передоплати згідно п. 5.1 даного Договору. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW - франко-склад Постачальника самовивозом автомобільним транспортом Покупця (згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2010 року). п.4.1 договору.

Поставка товару може здійснюватися шляхом доставки товару Постачальником; в їдкому разі вартість доставки, за погодженням з Покупцем включається в ціну товару або сплачується Покупцем додатково. У випадку доставки товару Постачальником, Сторони зобов`язані скласти товаро транспортну накладну (далі по тексту - ТТН), в якій зазначається: пункт завантаження/розвантаження, автомобільний перевізник, замовник (платник).

Згідно п. 5.4. Договору - «Покупець повинен здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати отримання товару».

Згідно Договору № 19/21 від 10 серпня 2021 року та Закону України від 22 листопада 1996 року Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, боржник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день розрахунку, за кожен день прострочення платежу.

Крім того, згідно розділу 7 Договору 19/21 від 10 серпня 2021 року передбачена відповідальність Відповідача за несвоєчасну оплату товару, а саме у разі несвоєчасної оплати за товар більш ніж 30 календарних днів Відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків пеня складає - 13 855,30 грн., штраф - 7 080,00 грн., інфляційні 12 385,68 грн., 3% річних - 1 300,64 грн.

З врахуванням нарахованої пені, штрафу, інфляційних та 3 % річних загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 105 421,62 грн. (сто тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 99 коп.)

Відповідно до статті 222 Господарського кодексу України Позивач направив Відповідачу претензію вих. № 08-01/22 від 01 серпня 2022 року, в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договору, вказав суму заборгованості та розмір штрафів за прострочення оплати товару. Однак, на момент подачі позовної заяви, жодної відповіді від відповідача не отримано та заборгованість на даний час залишилася непогашена.

IV. Висновки суду по суті спору.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.(ч.1 , 2 ст 2 ГПК України)

Згідно ч. 1, 2 ст 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами ч. 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено (далі ГК України), що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до статей 173-174 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 183 968,00 грн, проте останній неналежним чином виконав свій обов`язок щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 70 800,00 грн, яку слід стягнути з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Договором передбачено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Відтак, нараховану позивачем пеню за період з 03.01.2022 по 29.07.2022 в сумі 13 855,30 грн слід стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19.

Оскільки відповідач прострочив оплату товару, з нього слід стягнути 7080,00 грн.

Частиною 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Комфорт-буд Чернівці» при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 388 від 25 серпня 2022 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись статтями ст.ст. 2,4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 86, 123, 129,174, 185, 193, п.4 ч.1. ст.231, ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОШЛЯХБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи 35837311, місцезнаходження: 58018, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Головна, 180, квартира 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-БУД ЧЕРНІВЦІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 44345884) заборгованість в сумі 105 421,62 грн., яка включає: суму основного боргу 70 800,00 грн.; пеня 13 855,30 грн.; штраф 7 080,00 грн.; інфляційні 12 385,68 грн.; 3% річних 1 300,64 грн, та сплачений судовий збір у розмірі 2 481 грн.

3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя С.О. Миронюк