Постанова

від 10.11.2022 по справі 675/2507/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 675/2507/19

провадження № 61-20217св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелітагро»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелітагро» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2021 року в складі судді Пашкевича Р. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в складі колегії суддів Грох Л. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Компанія «Укрелітагро» про визнання додаткової угоди недійсною.

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмета позову з «визнання додаткової угоди недійсною» на «повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації та припинення права оренди».

Позов мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,8125 га з кадастровим номером 6822183900:04:015:0663 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Вказував, що зазначену земельну ділянку в 2008 році він передав за договором в оренду ТОВ «Компанія «Укрелітагро» строком на 10 років. У 2019 році позивачу стало відомо, що строк дії договору оренди продовжено до 25 вересня 2030 року, оскільки 25 вересня 2017 року між сторонами нібито укладена додаткова угода. Зазначав, що додаткову угоду до договору оренди землі він не підписував і нікого не уповноважував на такі дії; на умови, визначені додатковою угодою, згоди не давав; не отримував від відповідача повідомлення з проєктом додаткової угоди. Вважав, що підпис у додатковій угоді виконаний не ним, а іншою особою.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 остаточно просив зобов`язати ТОВ Компанія «Укрелітагро» повернути йому земельну ділянку площею 1,8125 га з кадастровим номером 6822183900:04:015:0663, скасувати державну реєстрацію права оренди відповідача на вказану земельну ділянку та припинити право оренди відповідача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, позов задоволено:

зобов`язано ТОВ «Компанія «Укрелітагро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8125 га, розташовану на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Компанія «Укрелітагро» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822183900:04:015:0663, площею 1,8125 га, зареєстроване державним реєстратором Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області Лозіцькою Т. В., індексний номер рішення 39273654 від 19 січня 2018 року та припинено право оренди ТОВ «Компанія «Укрелітагро» на вказану земельну ділянку;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не підписував додаткову угоду до договору оренди землі, якою збільшено строк дії договору до 2030 року, та не уповноважував сторонніх осіб на такі дії, у зв`язку з чим додаткова угода є неукладеною, відповідач безпідставно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди землі, а тому наявні підстави зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права оренди відповідача щодо цієї ділянки та припинити таке право відповідача.

Аргументи учасників справи

10 грудня 2021 року ТОВ «Компанія «Укрелітагро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

пред`явлені ОСОБА_1 позовні вимоги не відповідають критерію ефективності в контексті обрання способу захисту порушеного права, зокрема, з тих підстав, що позивач мав звертатися з вимогою про витребування нерухомого майна;

у матеріалах справи наявний підписаний орендодавцем акт приймання-передачі земельної ділянки від 20 січня 2018 року, що свідчить про погодження сторонами істотних умов договору та нового терміну його дії;

змінивши предмет позову, ОСОБА_1 збільшив кількість позовних вимог немайнового характеру, в зв`язку з чим був зобов`язаний доплатити судовий збір, проте суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув і не залишив позовну заяву без руху.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У лютому 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року в справі № 6-94цс13 та постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 17 грудня 2018 року в справі № 138/2657/16-ц, від 23 травня 2018 року в справі № 704/1551/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8125 га з кадастровим номером 6822183900:04:015:0663 та цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на території Михнівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

04 лютого 2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ Компанія «Укрелітагро» укладено договір оренди землі № 140-346, за умовами якого відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку. Договір укладено на 10 років. Право оренди зареєстровано 01 квітня 2010 року.

За додатковою угодою від 25 вересня 2017 року строк дії договору оренди землі продовжено до 25 вересня 2030 року. Реєстрація права оренди за додатковою угодою проведена 19 січня 2018 року.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 3418/3419/20-26 від 02 березня 2021 року підписи в додатковій угоді до договору оренди землі від 25 вересня 2017 року від імені ОСОБА_1 в графах « ОСОБА_1 » розділів «реквізити та підписи сторін» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

У статті 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Тобто, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У справі, що переглядається, позивач, уважаючи свої права як власника земельної ділянки порушеними, пред`явив негаторний позов, зокрема, в частині зобов`язання відповідача, який продовжує користуватися земельною ділянкою без достатньої правової підстави, повернути земельну ділянку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року в справі № 378/1194/20 (провадження № 61-20827св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. […] У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. […] Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. У пункті 71 постанови від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. […] З урахуванням установлених у цій справі обставин, зокрема установленого факту непідписання ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 18 лютого 2010 року з ПП «Терен» та преюдиційних обставин, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, що свідчить про неукладеність цього договору, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем цим майном, Верховний Суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки підлягає задоволенню».

У постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

З огляду на викладене, встановивши, що ОСОБА_1 як власник спірної земельної ділянки та її орендодавець не підписував додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2008 року, термін дії якого сплив у квітні 2020 року, а відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою без достатніх правових підстав, суди зробили правильний висновок про задоволення негаторного позову орендодавця, спрямованого на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, у тому числі шляхом зобов`язання ТОВ «Компанія «Укрелітагро» повернути земельну ділянку ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права та необхідність пред`явлення позову саме про витребування нерухомого майна з володіння орендаря колегія суддів відхиляє, оскільки зайняття земельної ділянки орендарем як фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника права володіння цією ділянкою.

Аргументи касаційної скарги про наявність у матеріалах справи підписаного орендодавцем акта приймання-передачі земельної ділянки від 20 січня 2018 року та погодження сторонами істотних умов договору й нового терміну його дії, колегія суддів не приймає, оскільки підписання сторонами акта приймання передачі земельної ділянки в січні 2018 року, тобто в період дії договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2008 року, не свідчить про виникнення будь-яких правових наслідків для сторін після спливу строку дії договору у квітні 2020 року. При цьому сам відповідач у касаційній скарзі зазначає, що підпис орендодавця на акті приймання-передачі співпадає з його підписом на додатковій угоді, яку, як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не підписував.

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині незалишення позовної заяви без руху після збільшення позовних вимог у зв`язку з необхідністю доплати судового збору, колегія суддів відхиляє з урахуванням положень частини другої статті 410 ЦПК України, за якою не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для її задоволення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які обґрунтовано їх спростували.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року в справі № 378/1194/20 (провадження № 61-20827св21), касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін як ухвалені з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрелітагро» залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук