Рішення

від 25.11.2022 по справі 140/5751/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5751/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМА Юкрейн до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КМА Юкрейн (далі ТзОВ КМА Юкрейн, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2022 № UA 205140/2022/000103/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ КМА Юкрейн згідно укладеного контракту від 23.07.2022 № 2307-1 придбало у компанії DOMBUD RP Sp. z о.о товар (генератори) вартістю 211200,00 польських злотих.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №UA205140/2022/056401, в якій митну вартість визначено за ціною договору за першим методом. Додатково до митної вартості декларантом заявлено 10000,00 грн витрат на транспортування товару.

До митної декларації було надано рахунок - проформу 151127/MG/2022 від 23.07.2022, рахунок - фактуру (інвойс) 17211/MG/2022 від 28.07.2022, автотранспорту накладну 02082022GD від 02.08.2022, декларацію про походження товару 17211/MG/2022 від 28.07.2022, специфікацію №1 від 28.07.2022, цінову пропозицію від 25.07.2022, платіжний документ №114 від 27.07.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення - довідку за №49 від 05.08.2022, контракт №2307-1 від 23.07.2022, договір про надання послуг митного брокера №29/10 від 29.10.2018, договір (контракт) про перевезення №03/08/01 від 03.08.2022, копію декларації країни відправлення №22PL43020E0447612 від 02.08.2022.

Також на вимогу Волинської митниці декларантом додатково було надано такі документи: додаткову угоду №1 до контракту №2307-1 від 23.07.2022, відомості про права промислової власності Z/471320/R.306284, лист - уточнення за вих. №10/08-1 від 10.08.2022 та технічні характеристики товару від 28.07.2022.

Однак, Волинською митницею 11.08.2022 було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205140/2022/000103/2 та оформлено картку відмови у митному оформленні товару з посиланням на розбіжності в документах та ненадання додаткових документів.

У графі № 33 спірного рішення зазначено, що митна вартість товару, що ввозиться в адресу ТзОВ КМА Юкрейн, не може бути визнана за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей.

Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, викладеними у графі № 33 оскаржуваного рішення та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач стверджує, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТзОВ КМА Юкрейн було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованого товару виключаються. Митний орган безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, а надані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Оскаржуване рішення прийняте з порушеннями вимог частин п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не була проведена письмова консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, а також з порушеннями вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с. 76).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 83-98). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: пункт 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 23.07.2022 №2307-1 передбачає, що поставка здійснюється на умовах, зазначених в інвойсі №17211/MG/2022 від 28.07.2022, проте в інвойсі зазначені умови поставки EXW Golub-Dobrzyn. Проте, згідно з договором про перевезення №03/08/01 від 03.08.2022, проформою №151127/MG/2022 від 23.07.2022, а також відповідно до умов поставки, зазначених в графі 20 МД, умови поставки зазначено інші - EXW Chelm, що не відповідає умовам контракту.

В графі 4 CMR №02082022GD від 02.08.2022 зазначене місце завантаження Golub-Dobrzyn, а перевезення здійснене перевізником ZLATATRANS.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №49 від 05.08.2022, такі витрати до кордону України за маршрутом м. Хелм (Польща) до переходу Ягодин (кордон України) становлять 10 000 грн. Однак згідно з даними Google Maps відстань від м. GOLUB DOBRZYN (Польща) до переходу Ягодин (кордон України) за становить 561 км., а від м. Хелм (Польща) до переходу Ягодин (кордон України) 29 км.

Вважає помилковими твердження позивача про допущення помилки у зазначенні умов поставки в рахунку-фактурі, оскільки всі надані продавцем документи, а саме: експортна декларація №22PL431020E0447612 від 02.08.2022, інвойс №17211/MG/2022 від 28.07.2022, CMR №02082022GD від 02.08.2022 свідчать про те, що місцем навантаження та передачі товару від продавця до покупця є м. Golub-Dobrzyn, а не м. Хелм.

Згідно довідки №49 від 05.08.2022, транспортні витрати автомобілем VOLVO державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту Хелм (Польща) м/п Ягодин (Україна) складають згідно інвойсу №17211/MG/2022 10 000 грн. та інвойсу №4740/2022 4 000 грн., тобто разом 14 000 грн. Водночас інвойс №4740/2022 для здійснення митного контролю та митного оформлення надано не було.

Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки.

Також зазначає, що відповідно до додаткової угоди №1, укладеної 09.08.2022 під час митного оформлення, відправник DOMBUD RP sp. z o.o займається перепродажем торгівельних марок, також згідно мережі Інтернет DOMBUD RP sp. z o.o є дистриб`ютором будівельних матеріалів та виробником фарб, скла, профілю. Інформація щодо виробництва генераторів торгівельної марки "Good Majster" відсутня.

Згідно проформи №151127/MG/2022 від 23.07.2022 країною походження є Китай, що не відповідає даним згідно інвойсу №17211/MG/2022 від 28.07.2022, де зазначено країну походження Польща.

Із довідкової інформації, а саме сайту компанії «DOMBUD RP sp. zo.j.» (www.dombud-rp.pl) вбачається, що компанія «DOMBUD RP sp. zo.j.» є дистриб`ютором будівельних матеріалів, виробником товарів «IMPREFARB», «GLAZ» та алюмінієвих профілів. Тобто, інформація щодо виробництва та продажу генераторів торгівельної марки "Good Majster" відсутня.

Додатково звертає увагу, що за МД №UA205140/2022/056401 від 09.08.2022 відбулось спрацювання системи АСАУР профілю ризику: 105-2 «необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості»; 106-2 «по наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний контроль України.

Як вважає відповідач, наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, є беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість заявленого товару, та як наслідок, підставою для витребування додаткових документів, які б спростували вказані розбіжності. Разом з тим, декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 11.08.2022 № 11/08.

Враховуючи не надання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом. Відповідно до цінової інформації, наявної в митного органу, митну вартість визначено на рівні 6,48 дол. США (МД від 25.07.2022 №UA100330/2022/440159).

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та зазначив, що транспортні витрати в сумі 4000,00 грн відповідно до інвойсу від 03.08.2022 № 4740/2022 були включені в митну вартість при здійсненні товариством розмитнення іншого товару, що підтверджується МД №UA205140/2022/056185, інвойсом від 03.08.2022 № 4740/2022 та міжнародною товарно-транспортною накладною від 04.08.2022, яка надавалась до вказаної МД. Вказаними документами підтверджується те, що перевізник ПП «Транспортна компанія» здійснювала перевезення товару саме з м. Хелм та пояснює наявність двох перевізників. Із змісту товаро-транспортних накладних, відміток митного органу на них вбачається, що перевезення товару здійснювалось одним і тим же транспортним засобом та товар надійшов під митний контроль 06.08.2022. Звертає увагу на ту обставину, що позивач не укладав, не мав та не має жодних правовідносин з перевізником ZLATATRANS і подав усі документи щодо тих витрат з перевезення товару, які фактично поніс (а.с. 179).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2022 між ТзОВ КМА Юкрейн (покупець) та фірмою DOMBUD RP Sp. z о.о (Польща) (продавець) було укладено контракт №2307-1, згідно з умовами якого, продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення, вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна і одиниця виміру товару (пукти 1.1, 1.2 контракту).

Згідно з пунктами 3.1. 3.4. контракту вантажоотримувачем товару, що поставляється по цьому контракту буде ТзОВ КМА Юкрейн. Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі. Умови поставки визначені відповідно з Міжнародними правилами Інкотермс-2010. Термін поставки товару 3 дні після отримання продавцем 100% попередньої оплати.

Пунктом 4.2. контракту визначено, що загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого і оплаченого товару в термін дії даного контракту; кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі.

Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця на умовах попередньої оплати на основі проформи-інвойсу, виставленої продавцем (пункт 5.1. контракту) (а.с. 19-22).

09.08.2022 декларантом позивача подано МД №UA205140/2022/056401 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням потужністю не більше як 7,5 кВ А: бензиновий генератор GM-G3200/GM-G3300, напруга 230В, тип двигуна чотиритактний тип запуску стартер, максимальна потужність 3,2 кВт, розетки 2*230V/1*12V, генератор мідні обмотки, номінальна потужність 2,5 кВт, розхід палива 1,3 л/год, регулятор напруги (AVR) так, призначений для подачі електроенергії будівельних майданчиків, саду, відпочинку, дачі 220 шт. Торгова марка «Good Majster», виробник: DOMBUD RP Sp. z о.о PL. У графі 42 митної декларації зазначено фактурну вартість товару 211200,00 польських злотих. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43) на рівні 1684541,44 грн (а.с. 13-14).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: рахунок - проформу 151127/MG/2022 від 23.07.2022, рахунок - фактуру (інвойс) 17211/MG/2022 від 28.07.2022, автотранспорту накладну 02082022GD від 02.08.2022, декларацію про походження товару 17211/MG/2022 від 28.07.2022, специфікацію №1 від 28.07.2022, цінову пропозицію від 25.07.2022, платіжний документ №114 від 27.07.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення - довідку за №49 від 05.08.2022, контракт №2307-1 від 23.07.2022, договір про надання послуг митного брокера №29/10 від 29.10.2018, договір (контракт) про перевезення №03/08/01 від 03.08.2022, копію декларації країни відправлення №22PL43020E0447612 від 02.08.2022.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; документально підтверджені транспортні витрати згідно умов поставки EXW Golub-Dobrzyn; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару відповідно до статті VII ГАТТ для загального кола осіб.

На електронне повідомлення митниці товариство подало лист-уточнення від 10.08.2022 № 10/08-1 у якому повідомило, що зобов`язання по оплаті за перевезення товару з міста Golub-Dobrzyn до міста Хелм здійснює компанія DOMBUD RP Sp. z о.о PL. Компанією перевізником даного товару до м. Хелм була компанія ZLATATRANS. З врахуванням наведеного, була допущена помилка в інвойсі № 17211/ MG/2022 від 28.07.2022 щодо зазначення умов поставки EXW Golub-Dobrzyn замість EXW Хелм (а.с. 59-60).

В свою чергу, листом від 11.08.2022 № 11/08 повідомило відповідача про те, що ним були подані всі наявні документи для підтвердження митної вартості та просило прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України (а.с. 67).

11.08.2022 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000103/2 (а.с. 11-12). У графі 33 якого зазначено, що митна вартість товару 1 який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією подані декларантом за митною декларацією №UA205140/2022/056401 документи містять розбіжності, а саме: пункт 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 23.07.2022 N9 2307-1 передбачає, що поставка здійснюється на умовах, зазначених в інвойсі №17211/MG/2022 від 28.07.2022 - EXW Golub-Dobrzyn. Згідно договору про перевезення №03/08/01 від 03.08.2022, проформи №151127/MG/2022 від 23.07, а також згідно умов поставки, зазначених в графі 20 МД умови поставки є EXW Chelm. В графі 4 CMR № 02082022GD від 02.08.2022 зазначене місце завантаження Golub-Dobrzyn, а перевезення здійснене перевізником ZLATATRANS. Відповідно до довідки про транспортні витрати № 49 від 05.08.2022 транспортні витрати до кордону України за маршрутом м. Хелм (Польща) до переходу Ягодин (кордон України) становлять 10000 грн. Відстань від м. Golub-Dobrzyn (Польща) до переходу Ягодин (кордон України) за даними Google maps становить 561 км., від м. Хелм (Польща) до переходу Ягодин (кордон України) -29 км. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки.

Додаткова угода №1 укладена 09.08.2022, тобто під час митного оформлення. Згідно якої відправник DOMBUD RP sp. z о. о займається перепродажем торгівельних марок, також згідно мережі Інтернет DOMBUD RP sp. z о.о є дистриб`ютором будівельних матеріалів та виробником фарб, скла та профілю, інформація щодо виробництва генераторів торгівельної марки "Good Majster" відсутня.

Згідно проформи №151127/MG/2022 від 23.07.2022 країною походження є країна Китай, що не відповідає даним згідно інвойсу №17211/MG/2022 від 28.07.2022, де зазначено країну походження - Польща.

Прайс -лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального кола покупців.

Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.

Відповідно до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно статей 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; документально підтверджені транспортні витрати згідно умов поставки EXW GOLUB DOBRZYN; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації та прайс - лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ для загального кола покупців. В

Відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом надано лист відправника № 10/08-1 від 11.08.2022 щодо помилки в умовах поставки і наявності факту перевезення третьою особою-перевізником, інформація щодо понесених транспортних витрат відсутня в товаросупровідних документах та додатково не надана декларантом. Декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом № 11/08 від 11.08.2022.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами частини 6 статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно статті 5З МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю да правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, з врахуванням положень статті 64 МК України на рівні 6,48 дол. США за МД№UA100330/2022/440159 від 25.07.2022.

Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Також роз`яснено декларанту право на звернення до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 Митного кодексу».

11.08.2022 товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/056956 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с. 17-18).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: електрогенераторних установок з поршневим двигуном з іскровим запалюванням та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так до митної декларації №UA205140/2022/056401 від 09.08.2022 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок - проформу 151127/MG/2022 від 23.07.2022, рахунок - фактуру (інвойс) 17211/MG/2022 від 28.07.2022, автотранспорту накладну 02082022GD від 02.08.2022, декларацію про походження товару 17211/MG/2022 від 28.07.2022, специфікацію №1 від 28.07.2022, цінову пропозицію від 25.07.2022, платіжний документ №114 від 27.07.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення - довідку за №49 від 05.08.2022, контракт №2307-1 від 23.07.2022, договір про надання послуг митного брокера №29/10 від 29.10.2018, договір (контракт) про перевезення №03/08/01 від 03.08.2022, копію декларації країни відправлення №22PL43020E0447612 від 02.08.2022.

Водночас, позивач додатково надавав додаткову угоду №1 до контракту №2307-1 від 23.07.2022, відомості про права промислової власності Z/471320/R.306284, лист-уточнення вих № 10/08-1 від 10.08.2022 та технічні характеристики товару від 28.07.2022.

В подальшому, листом вих. № 11/08 від 11.08.2022 повідомив, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржувані рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Так контрактом від 23.07.2022 №2307-1 визначено, що продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту (а.с. 19-22). За змістом пунктів 3.2, 3.3 контракту поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі. Умови поставки визначені у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2010.

Відповідно до фактури VAT 17211/MG/2022 від 28.07.2022 ціна товару становить 211200,00 польських злотих, що відповідає фактурній вартості, вказаній в МД №UA205140/2022/056401 від 09.08.2022; умови поставки зазначені EXW Golub-Dobrzyn (а.с. 33, 34 переклад).

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

В той же час, у фактурі - проформі 151127/MG/2022 від 23.07.2022 зазначені умови поставки EXW Chelm (а.с. 25, 26 переклад).

Проте, як встановлено судом, умови поставки EXW Golub-Dobrzyn у фактурі (інвойсі) 17211/MG/2022 від 28.07.2022 були зазначені помилково замість EXW Chelm, про що свідчить лист-уточнення компанії DOMBUD RP sp. Z о.о за №10/08-1 від 10.08.2022. Зі змісту якого слідує, що продавець вказує, що зобов`язання по оплаті за перевезення товару з міста Golub Dobrzyn до міста Chelm здійснює компанія DOMBUD RP sp. Z о.о. Компанією перевізником даного товару до м. Chelm була компанія «ZLATATRANS Sp.z.o.o» В інвойсі №17211/MG/2022 від 28.07.2022 року була допущена помилка і просить правильним вважати умови поставки EXW Chelm.

Про вказану обставину позивач повідомляв митний орган, що останнім не заперечується.

В підтвердження тієї обставини, що умовами поставки були саме EXW Chelm свідчить договір - заявка №03/08/01 від 03.08.2022 на перевезення даного товару за маршрутом Helm (Польща) - Луцьк (Україна) та надана перевізником ПП «Транспортною компанією» довідка за №49 від 05.08.2022.

Отже, з наведеного випливає, що при ввезенні товару застосовувались умови поставки Інкотермс EXW Chelm.

Умови поставки чітко відображаються і в оформленій митній декларації, зокрема у графі № 20. Саме тому, сумніви митного органу з цього приводу є безпідставними.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару). До митної декларації зазначені документи додавалися декларантом.

Так, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару в сумі 10000,00 грн.

Ці витрати підтверджуються договором-заявкою № 03/08/01 на міжнародні вантажні перевезення від 03.08.2022, рахунком-фактурою № 1-000001536 від 08.08.2022, довідкою № 49 від 05.08.2022 про транспортні витрати автомобілем Volvo д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту Хелм (Польща) Луцьк (Україна). Вартість транспортних витрат згідно інвойсу 17211/MG/2022 від 28.07.2022 становить 10000,00 грн (а.с. 56-58).

Стосовно твердження відповідача про можливе заниження позивачем транспортних витрат, оскільки згідно з довідкою № 49 від 05.08.2022 транспортні витрати автомобілем Volvo д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту Хелм (Польща) Луцьк (Україна) становлять 14000,00 грн, то суд їх до уваги не приймає та зазначає наступне.

Так, дійсно згідно з довідкою № 49 від 05.08.2022 транспортні витрати автомобілем Volvo д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту Хелм (Польща) Луцьк (Україна) становлять згідно інвойсу 17211/MG/2022 від 28.07.2022 - 10000,00 грн та згідно інвойсу 4740/2020 від 03.08.2022 4000,00 грн.

Проте, як слідує з матеріалів справи, транспортні витрати в сумі 4000,00 грн згідно інвойсу 4740/2020 від 03.08.2022 були включені в митну вартість при здійсненні товариством розмитнення іншого товару, що підтверджується МД № UA205140/2022/156185, інвойсом 4740/2020 від 03.08.2022, міжнародною товарно-транспортною накладною від 04.08.2022 (а.с. 180-185).

Щодо посилання митниці про те, що в графі 4 CMR № 02082022GD від 02.08.2022 зазначене місце завантаження Golub Dobrzyn, а перевезення здійснене перевізником ZLATATRANS, то такі доводи відповідача спростовуються тим, що відповідно до умов договору - заявки № 03/08/01 на міжнародні вантажні перевезення від 03.08.2022 перевізник ПП «Транспортна компанія» здійснювала перевезення товару саме з м. Хелм по інвойсу 17211/MG/2022 від 28.07.2022, в якому, як уже зазначалося судом вище, помилково були зазначені умови поставки Golub Dobrzyn, про що позивач повідомляв митний орган під час здійснення митного оформлення ввезеного товару.

З довідки №10/08-1 від 10.08.2022, виданої компанією компанія DOMBUD RP sp. Z о.о. слідує, що зобов`язання по оплаті за перевезення товару з міста Golub Dobrzyn до міста Chelm здійснює компанія DOMBUD RP sp. Z о.о. Компанією перевізником даного товару до м. Chelm була компанія «ZLATATRANS Sp.z.o.o». Вказана довідка подавалась позивачем при здійсненні митного оформлення товару.

Отже вказаними документами пояснюється наявність двох перевізників в ТТН № 02082022 GD - компанія «ZLATATRANS Sp.z.o.o» та ПП «Транспортна компанія».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач не мав правовідносин з компанією-перевізником «ZLATATRANS Sp.z.o.o» та відповідно подав документи щодо тих витрат з перевезення товару, які поніс фактично.

Відтак твердження відповідача з даного приводу є не обґрунтованими та безпідставними.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

В свою чергу, відомості щодо виробника та місця виготовлення товару безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим такі відомості не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд також зазначає, що надана до митного оформлення цінова пропозиція сформована безпосередньо для позивача на конкретну поставку відповідно до контракту № 2307-1 від 23.07.2022 та фактури №17211/MG/2022 та містить перелік та детальний опис асортименту товару (генераторну групу обладнання) із зазначенням назви, типу, характеристики, ціни таких товарів за штуку.

Водночас суд звертає увагу, що МК України не містить імперативної норми щодо обов`язкового надання під час митного оформлення прайс-листів загального користування.

Відтак, проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТзОВ «КМА Юкрейн» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Що стосується надання документально підтверджених транспортних документів, то суд зазначає, що такі документи позивачем були надані.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на спрацювання системи управління ризиками, суд зазначає, що зазначені обставини є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації від 25.07.2022 № UA100330/2022/440159, рівень митної вартості 6,48 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.08.2022 № UA 205140/2022/000103/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2481,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 30.08.2022 № 1074 (а.с. 10).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 12.08.2022 № 12/08/22-1, рахунку-фактури № 46 від 29.08.2022, акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 12.08.2022 № 12/08/22-1 від 29.08.2022, платіжного доручення від 30.08.2022 № 1073, позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «Преміум Сервіс» кошти в загальній сумі 7000,00 грн на оплату правової допомоги.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 29.08.2022 Адвокатським об`єднанням надало такі послуги: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення (1,5 год) 2000,00 грн, складання та формування позовної заяви (3,5 год) 5000,00 грн. Платіжне доручення від 30.08.2022 №1073 підтверджує оплату послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

При цьому, суд зазначає, що послуги з надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2481,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 11.08.2022 № UA 205140/2022/000103/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність КМА Юкрейн за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю КМА Юкрейн (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, офіс 411, код ЄДРПОУ 42374714).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк