Постанова

від 22.11.2022 по справі 640/16813/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16813/19 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

представника позивача: - Мазур О.А.,

представника відповідача: - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Північного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» до Північного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (замінено правонаступником - Північним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року № 0000495009, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Північне Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

21 листопада 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 51675, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що відповідно до п.5.2 договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Бартрансагро» постачання сої здійснювалось на умовах DAP (поставка до місця призначення) ТОВ «Глобинський переробний завод», що знаходиться за адресою: 39000, Полтавська обл., Глобинський р-н, м. Глобине, вул.Володимирська 203, відповідно до правил ІНКОТЕРМС та положень договору, тобто обов`язок транспортування товару (сої) було покладено на постачальника - ТОВ «Бартрансагро».

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 травня 2019 року № 0000495009 винесене всупереч нормам чинного законодавства, адже відповідачем не проаналізовано первинні документи, надані позивачем, позаяк усі первинні документи складені у відповідності до норм чинного законодавства, перевіркою не заперечується факт придбання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наказу Офісу великих платників податків ДФС від 20.03.2019 року №632 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Глобинський переробний завод» (код ЄДРПОУ 30547403), відповідно до пункту 200.11 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено виїзну документальну позапланову перевірку з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість у зв`язку з поданням декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (вх. № 9025134133 від 18.02 2019) з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. гривень (далі також - спірна перевірка).

За результатами спірної перевірки складено Акт від 19.04.2019 року №38/28-10-50-09-10/30547403 (далі також - Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Глобинський переробний завод» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за звітний період 2019 року у сумі 1 447 393 грн.

На підставі Акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС складено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №0000495009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 447 393,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 723 696,50 грн.

Не погодившись із правомірністю складеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до ДФС України скаргу (вх.від 07.06.2019 року №21577/6), проте Рішенням ДФС України від 31.07.2019 року №36447/6/99-99-11-04-02-25 (вх.№1630 від 06.08.2019 року) у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, як вбачається з матеріалів справи, спірну перевірку проведено з підстав подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року (вх. №9025134133 від 18.02.2019 року).

Відповідачем встановлено, що станом на 18.02.2019 року, видами діяльності ТОВ «Глобинський переробний завод» є: КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Перевіряючи достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та / або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за січень 2019 року, контролюючим органом досліджено операції з поставки сої позивачу ТОВ «Глобинський переробний завод», як Покупцю, Постачальником ТОВ «БАРТРАНСГРУП» згідно з Договорів поставки від 30.08.2018 року №12/08/2018-С та від 14.09.2018 року №54/09/2018-С та додатковою угодою від 18.09.2018 року №1 до останнього.

Умови договорів є ідентичними, окрім, ціни товару, загальної кількості, вартості та строків поставки товару:

Так, Постачальник ТОВ «БАРТРАНСАГРО» з одного боку та Покупець ТОВ «Глобинський переробний завод» з іншого боку уклали договір про таке:

Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю сою (надалі - товар), врожаю 2018 року, насипом, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Покупець оплачує Постачальнику 80% вартості поставленої партії Товару. 20% решти суми оплачується Покупцем протягом 2-х банківських днів після надання податкової накладної. Складеної в електронній формі.

Поставка Товару здійснюється на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс 2010 -склад Покупця.

Кожний транспортний засіб з Товаром повинен супроводжуватися, наданими Постачальником нижче вказаними, належно оформленими документами: а) товарно -транспортною або залізничною накладною; б) свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та Посвідченням про якість, якщо Товар відвантажено з зернового складу.

У разі відсутності вказаного свідоцтва Покупець направляє сою на дослідження.

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.08.2019 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до повною їх виконання.

Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою, у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу.

1. Договір поставки від 30.08.2018 року №12/08/2018-С:

Ціна Товару без ПДВ складає 8 833,35 грн., ПДВ 1 766, 67 грн, всього з ПДВ складає 10 600,02 грн.

Загальна вартість Товару по цьому договору без ПДВ складає 1 766 670,00 грн., ПДВ 353 334,00 грн., всього з ПДВ складає 2 120 004,00 грн. +/-10%, залежно від кількості поставленого товару, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Загальна кількість Товару по цьому договору складає 200 метричних тон +/-10%, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю загальну кількість Товару по цьому договору в строк 15 вересня 2018 року включно.

2. Договір поставки від 14.09.2018 року №54/09/2018-С, додаткова угода від 18.09.2018 року №1:

Ціна Товару без ПДВ складає 8 058,35 грн. ПДВ 1 791,67 грн., всього з ПДВ складає 10 750, 02 грн.

Загальна вартість Товару по цьому договору без ПДВ складає 7 166 680, 00 грн., ПДВ 1 433 336,00 грн., всього з ПДВ складає 8 600 016, 00 грн. +/-10%, залежно від кількості поставленого товару, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Загальна кількість Товару по цьому договору складає 800 метричних тон +/-10%, та може буде змінена за взаємною письмовою згодою Сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього Договору.

Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю загальну кількість Товару по цьому договору в строк 10 жовтня 2018 року включно.

Зокрема, відповідачем встановлено, що на виконання умов вказаних Договорів поставок ТОВ «БАРТРАНСАГРО» виписано відповідні видаткові та податкові накладні в загальній сумі 8 684 360,56 грн., в т.ч. ПДВ 1 447 393,43 грн., згідно яких позивачем: сформовано податковий кредит по рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ вересня 2018 року та відображено у додатку 5 декларації на суму ПДВ 1 447 393,43 грн.; включено до рядку 16 декларації за січень 2019 року «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на суму ПДВ 1 447 393,43 грн.; враховано у рядку 20.2.1 декларації за січень 2019 року «Сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» на суму ПДВ 1 447 393, 43 грн.

Крім того, відповідачем встановлено, що згідно платіжних доручень ТОВ «Глобинський переробний завод» здійснено перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «БАРТРАНСАГРО» на загальну суму 8 748 541,17 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що основним доводом відповідача щодо не підтвердження реальності спірних господарських угод первинними документами є доводи, зокрема в частині перевезення товару ТОВ «Бартрансарго» та вважає за необхідне зазначити наступне.

До спірної перевірки позивачем надано відповідачу товарно-транспортні накладні (далі також - ТТН): від 01.09.2018 року №5 (автоперевізник (далі також - а/п) фоп Борута), від 15.09.2018 року №16 (а/п фоп ОСОБА_1 ), від 16.09.2018 року №517735 (а/п ОСОБА_1 ), від 18.09.2018 року №1 (а/п фоп ОСОБА_9), від 19.09.2018 року №1 (а/п ОСОБА_10), від 19.09.2018 року №3 (а/п ОСОБА_2 ), від 19.09.2018 року №4 (а/п ОСОБА_3 ), від 19.08.2018 року №2 (а/п ОСОБА_4 ), від 19.09.2018 року №2 (а/п фоп ОСОБА_9), від 19.09.2018 року №3 (а/п фоп ОСОБА_11), від 20.09.2018 року №1 (а/п ОСОБА_10), від 29.09.2018 року №1 (а/п ОСОБА_5 ), від 21.09.2018 року №3 (а/п ОСОБА_10), від 21.09.2018 року №2 (а/п фоп ОСОБА_6 ), від 21.09.2018 року №517737 (а/п фоп ОСОБА_11), від 22.09.2018 року №1 (а/п тов (зазначено в Акті перевірки) ОСОБА_12), від 22.09.2018 року №2 (а/п фоп ОСОБА_7 ), від 22.09.2018 року №3 (а/п фоп ОСОБА_6 ), від 23.09.2018 року №517739 (а/п фоп ОСОБА_11), від 24.09.2018 року №1 (а/п фоп ОСОБА_8 ), від 24.09.2018 року №517738 (а/п фоп ОСОБА_11).

Відповідачем, у Акті перевірки встановлено, що згідно із змістом вказаних ТТН, Замовником та Вантажовідправником є ТОВ «БАРТРАНСАГРО», Вантажоодержувачем є ТОВ «Глобинський переробний завод»; Пункт навантаження - Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби народів, 69; Пункт розвантаження - м. Глобине, вул. Володимирівська, 203; Поклажодавець - ТОВ «БАРТРАНСАГРО».

Водночас, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні будь-які дані щодо вищевказаної адреси.

Колегія суддів звертає увагу, відповідно до наявних у матеріалах справи ТТН, адреса пункту навантаження вказано або «Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб», або «Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби, 66», в той час, як адреси пункту навантаження «Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби народів, 69», ТТН не містить, та відповідачем такі не надано суду.

Крім того, позивачем надано суду копію листа Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 10.12.2019 року №01-22/232 на адвокатський запит адвоката позивача Мазура О.А. щодо існування вулиці Дружби в селі новий Стародуб Петровського району Кіровоградської області, в той час, як згідно з копією листа Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 10.12.2019 року №01-22/231 вулиця Дружби народів в селі Новий Стародуб відсутня.

Колегія суддів враховує доводи контролюючого органу щодо того, що адреса пункту навантаження «Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул. Дружби народів, 69» була вказана контролюючим органом в Акті перевірки і позивач повинен був подати заперечення на Акт перевірки у випадку незгоди з інформацією викладеною в Акті.

Разом з тим, важливо наголосити, що товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару в цілому.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортна накладна не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Невідповідність даних товарно-транспортних накладних на транспортування продукції із даними накладних не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це, певні недоліки у товарно-транспортних накладних або відсутність певних товаро-транспортних накладних не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлений в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 808/412/16 (касаційне провадження № К/9901/28993/18), від 02 лютого 2021 року у справі № 820/4395/15 (касаційне провадження № К/9901/26226/18), від 23 лютого 2021 року у справі № 822/4830/14 (касаційне провадження № К/9901/25155/18).

Водночас у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 822/4830/14 (касаційне провадження № К/9901/25155/18) Верховний Суд дійшов висновку, що окремі недоліки первинних документів, зокрема товарно-транспортних і видаткових накладних, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними, якщо вони заповнені з окремими недоліками, але містять достатні дані про зміст господарських операцій і їхніх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Більше того, варто наголосити, що в межах спірних правовідносин, постачання сої здійснювалось на умовах DAP (Delivered at Place) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже ймовірно некоректне відображення ТОВ «Бартрансагро» відомостей щодо пункту навантаження, відповідно до умов договорів та правил Інкотермс не може нести для позивача негативних наслідків.

З аналогічних підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на інформацію, отриману ним в «НАІС ДАІ» чи відповіді на запити, отримані від ФОП, що здійснювали перевезення спірної продукції.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи, позивач має у своєму складі виробничу лабораторію, відповідно до паспорта виробничої лабораторії, затвердженого 07.11.2013 року, положення про виробничу лабораторію ТОВ «Глобинський переробний завод». По товару поставленого ТОВ «Бартрансагро» було здійснено вхідний аналіз якості та відповідно складено картки аналізу зерна (містяться в матеріалах справи), в яких, серед іншого вказано і реквізити транспортного засобу, що здійснював транспортування конкретної партії товару.

Щодо інших підстав нереальності здійснення операцій, як-то відсутність у ТОВ «БАРТРАНСАГРО» фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- неможливість виконання наявним трудовим ресурсом робіт/послуг у задекларованих об`ємах;

- відсутні основні трудові фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказані висновки зроблено контролюючим органом на підставі податкової інформації з інформаційної системи «Податковий блок», згідно з відомостей якої ТОВ «БАРТРАНСАГРО» (код ЄДРПОУ 39770020) знаходиться на обліку в органі ДФС - ГУ ДФС у м. Києві (Печерський р-н м. Києва), стан платника -« 0» - платник за основним місцем обліку; відомості про держреєстрацію від 28.04.2015 року №11471020000000897; статутний фонд 1 000 000 грн.; основний вид діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; податкова адреса: вересень 2018 року - 23000, Вінницька обл., Барський район, м. Бар, вул. Моняка, буд. 26; з листопада 2018 року - 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77; керівником підприємства є Патерлевич Дмитро Олегович (іпн. НОМЕР_1 ).

Згідно з даними «Податкового розрахунку сум доходу, нараховано (сплачено) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» - звіт ф.1-ДФ та 3 квартал 2018 штатна чисельність на користь «БАРТРАНСАГРО» становила 11 осіб, виплати будь-яким іншим особам за будь-якою ознакою доходу згідно форми 1-ДФ, окрім 101 коду, взагалі відсутні.

Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність орендованих основних засобів, складських приміщень, місць зберігання сої.

Згідно фінансовою звіту суб`єкта малого підприємства ТОВ «БАРТРАНСАГРО» за 2018 рік №9308439444 від 22.01.2019 року основні засоби відсутні.

Згідно інформаційних баз ДФС, відомості про об`єкти оподаткування по підприємству відсутні.

Варто наголосити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Так, будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними. Отож, виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться в податкових деклараціях платника податків, і даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та податкової звітності, оскільки самим контрагентом-постачальником або по ланцюгу постачання могло б бути не відображено сум ПДВ у Деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. При цьому, наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин.

З огляду на обумовлені положення законодавства, необґрунтованими є посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання або по ланцюгу постачання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 16.09.2020 року у справі № 520/4150/19, від 18.06.2020 року у справі №826/10624/18.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ТОВ «БАРТРАНС» згідно аналізу даних інформаційних систем не володіє основними засобами та приміщеннями, зокрема, для зберігання сої, не є належним доказом у справі, оскільки дані ЄРПН та АІС «Податковий блок» не мають статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Щодо тверджень відповідача про нереальність господарських операцій зв`язку із відсутністю у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, яка на третій квартал 2018 року становила 11 осіб, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: «…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.».

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 року у справі № 826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 804/2551/13-а).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № П/811/1508/16 зауважено, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зокрема, згідно з усталеною правовою практикою Верховного Суду, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 2а-7462/10/2170); відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (постанова Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16).

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, позаяк не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Варто також зауважити, що ані у відзиві у позові, ані у апеляційній скарзі відповідачем не заперечено щодо належності первинних документів, наданих позивачем під час вчинення господарських операцій із контрагентом, останні повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов`язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Крім того, у пункті 26 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №804/6909/17 зроблено висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Колегіє суддів також враховуються докази подальшого використання придбаного товару (сої) у власній господарський діяльності позивача (виготовлення олії соєвої гідратованої, шроту соєвого, соєвої оболонки, фузу гідраційного) та подальшої реалізації виготовленої продукції третім особам.

Відтак, враховуючи надання позивачем копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов`язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо необхідності задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Північного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Північного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 22 листопада 2022 року.