Постанова

від 24.11.2022 по справі 380/9619/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9619/21 пров. № А/857/7000/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі №380/9619/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про накладення арешту на кошти,-

суддя в 1-й інстанції Сидор Н.Т.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, позивач, апелянт) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», відповідач), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, зареєстрованої в суді 15.07.2021 вх. № 50683, просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках, у сумі 2707303,10 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом у розмірі 2707303,10 грн.. Не зважаючи на вжиті контролюючим органом заходи, відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на повне погашення податкового боргу. Оскільки балансова вартість майна менша суми податкового боргу, позивач на виконання його повноважень звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку (апеляційна скарга від 25.04.2022), оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції не враховано, що обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

За відповідачем станом на 08.04.2021 обліковувався податковий борг в сумі 2707303,10 грн., а сума, на яку описано майно відповідача, що зареєстровано в податкову заставу 2583600,40 грн., тобто є меншою від суми податкового боргу.

Норма підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України не має прив`язки до ст. 96 ПК України.

На адресу відповідача скеровано податкову вимогу 11.01.2016 за №1-23.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №813/2382/18 за позовом ГУ ДФС у Львівській області до Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» стягнуто з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих цього платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів до бюджету 757093,24 грн. податкового боргу. Вказане судове рішення набрало законної сили 15.11.2018.

Контролюючим органом скеровувалися інкасові доручення до фінансових установ, які обслуговують відповідача

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №380/9606/21 за позовом ГУ ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» стягнуто до бюджету з комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 2542303,10 грн..

Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги та накласти арешт на кошти відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 03333110.

Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 21.04.2021 №4893/5/13-01-13-01-12, податковий борг КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» по податку на додану вартість станом на 08.04.2021 становить 2707303,10 грн. (недоїмка за основним платежем 2118163,00 грн., штрафні санкції 233916,41 грн., пеня 355223,69 грн.).

11.01.2016 відповідачу виставлено податкову вимогу №1-23, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків станом на 11.01.2016 становить 39296,00 грн. Зазначена вимога отримана уповноваженою особою відповідача головним бухгалтером 12.01.2016.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №813/2382/18 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення податкового боргу в сумі 757093,24 грн., яке залишене без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018.

Згідно з актом опису майна від 29.02.2016 №1/23-0 відповідачу належне майно на суму 107813,60 грн.. На підставі зазначеного акта майно відповідача зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №491251111.

Згідно з актом опису майна від 10.04.2019 №13 відповідачу належне майно на суму 1507718,00 грн. На підставі зазначеного акта майно відповідача зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №165471520, №165472881, №165471641, №165473469.

Згідно з актом опису майна від 23.03.2020 відповідачу належне майно на суму 968.068,80 грн. На підставі зазначеного акта майно відповідача зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №65472424.

ГУ ДПС у Львівській області на виконання рішення від 26.07.2018 у справі №813/2382/18 виставлено інкасові доручення №60-1323-19 від 06.06.2019, №57-1323-19 від 24.04.2019, №31-1323-21 від 16.03.2021.

Оскільки апелянт вважає, що балансова вартість майна, належного позивачу, менша суми наявного податкового боргу у відповідача, контролюючий орган на виконання своїх повноважень звернувся до суду із відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/2382/18 стягнуто заборгованість з відповідача за період 2017 року, в той час як у даній справі позивач підставою накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться у банках, серед інших підстав, зазначав заборгованість відповідача за період 2019-2021 років.

На підтвердження вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача позивач надав копії інкасових доручень. Проте зазначені інкасові доручення направлялись для стягнення податкового боргу згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду №813/2382/18 від 26.07.2018 і не стосуються податкового боргу відповідача, у зв`язку з наявністю якого позивач звернувся до суду з цим позовом.

В матеріалах справи наявні акти опису майна, однак такі складені ще до виникнення податкового боргу, який обліковується у відповідача, оновленого акту опису майна податковим органом не приєднано до матеріалів справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що податковим органом не було вжито всіх заходів, спрямованих на виявлення майна/майнових прав, що належать КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», зокрема відсутні запити до сервісних центрів МВС щодо наявності транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, відсутні запити до органів Держгеокадастру щодо наявності земельних ділянок, тощо. Інформації щодо наявності або відсутності іншого рухомого майна, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації не надано. Доказів відсутності у відповідача майна податковим органом не надано. Доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу також не надано.

З позиції суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області лише розпочало процедуру, передбачену ст. 95 ПК України, адже після звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», що знаходяться у банках, отримав рішення суду на погашення частини суми податкового боргу відповідача (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №380/9606/21, яким стягнуто кошти в сумі 2542303,10 грн.), в той час коли до суду із цим позовом звернувся в червні 2021 року.

Отже, контролюючий орган не дотримався встановленого порядку погашення заборгованості платника податку перед бюджетом, не вжив ряд заходів, які повинен був здійснити у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу відповідача, в тому числі і порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства, встановленого ст. 96 ПК України, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу.

Таким чином, позовна вимога про накладення арешту на кошти майна КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» є передчасною.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4 ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п 94.2 ст 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення ст. 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом України передбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94, зокрема такі випадки визначено підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Норма підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Своєю чергою, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підп. 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми п. 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №380/9147/21, від 06.02.2020 у справі №826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 30.04.2020 у справі №813/3003/14, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Згідно з довідкою про наявність заборгованості з податків і зборів, що контролюються Головним управлінням ДПС у Львівській області від 21.04.2021 №4893/5/13-01-13-01-12, у відповідача станом на 08.04.2021 існує заборгованість в сумі 2707303,10 грн..

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №813/2382/18 задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області до КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення податкового боргу в сумі 757093,24 грн. Зазначене рішення суду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 залишене без змін.

Як справедливо зауважив суд першої інстанції, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №813/2382/18 стягнуто заборгованість з відповідача за період 2017 року, в той час як у даній справі позивач підставою накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться у банках, серед інших підстав, зазначає заборгованість відповідача за період 2019-2021 років.

Вказане підтверджується і самою довідкою від 21.04.2021 про заборгованість позивача, оскільки формування боргу у такій зафіксовано з серпня 2019 року.

На підтвердження вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача позивач долучив копії інкасових доручень №60-1323-19 від 06.06.2019, №57-1323-19 від 24.04.2019, №31-1323-21 від 16.03.2021, у яких чітко вказано про призначення платежу: податковий борг згідно з постанови ЛОАС №813/2382/18 від 26.07.2018.

В матеріалах справи є платіжні доручення від 19.03.2021 (а.с.166, 167), за якими рішення від 26.07.2018 у справі №813/2382/18 частково виконане. Таким чином, вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення податкового боргу за попередній період у 2021 році мали частково позитивний результат.

В матеріалах справи наявні акти опису майна: а саме від 29.02.2016 №1/23-0, відповідно до якого податковим керуючим описано майно відповідача на суму 107813,60 грн.; від 10.04.2019 №13, відповідно до якого податковим керуючим описано майно відповідача на суму 1507718,00 грн.; від 23.03.2020 №6/58.9-14, відповідно до якого податковим керуючим описано майно відповідача на суму 968068,80 грн..

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначені акти опису складені ще до виникнення податкового боргу (згідно з довідкою фіксування боргу для цієї справи розпочато у серпні 2019), який обліковується у відповідача, оновленого акту опису майна податковим органом не приєднано до матеріалів справи.

Суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що податковим органом не було вжито всіх заходів, спрямованих на виявлення майна/майнових прав, що належать відповідачу, зокрема відсутні запити до сервісних центрів МВС щодо наявності транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, відсутні запити до органів Держгеокадастру щодо наявності земельних ділянок, тощо. Інформації щодо наявності або відсутності іншого рухомого майна, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації не надано. Доказів відсутності у відповідача майна податковим органом не надано. Доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу також не надано.

Також позивачем не було надано до суду доказів щодо відсутності у відповідача коштів, цінних паперів, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації, іншого майна (зокрема промислового), на яке може бути накладено арешт.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що системний аналіз приписів п. 95.1 ст. 95 ПК України дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені ст. 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього». При цьому, особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених ст. 95 ПК України.

Отже, передбачені ст. 96 ПК України особливі механізми стягнення податкового боргу з комунального підприємства починають застосовуватися у випадку, коли контролюючий орган послідовно застосував усі передбачені ст. 95 ПК України заходи (скерування податкової вимоги, стягнення коштів для погашення податкового боргу, отримання дозволу на реалізацію активів боржника, продаж майна підприємства, що перебуває у податковій заставі) і ці заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.02.2018 у справі №813/2851/17, від 24.04.2020 у справі №822/1262/17.

Доцільно також зауважити, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №380/9606/21 за позовом ГУ ДПС у Львівській області до КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» стягнуто до бюджету з КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 2542303,10 грн. .

Колегією суддів, з дотриманням принципів ст. 78 КАС України, також з`ясовано, що у вказаному рішенні встановлено, що згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області про наявність заборгованості №6130/5/13-01-13-01-12 від 08.12.2021 у відповідача станом на 08.12.2021 обліковується заборгованість в сумі 2542303,10 грн..

Тобто контролюючий орган просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банках, в сумі податкового боргу 2707303,10 грн., однак звертався до суду із позовом про стягнення податкового боргу в межах суми 2542303,10 грн., яка існує станом на 08.12.2021.

У вищевказаному рішенні зазначено про надання заяви про зменшення позовних вимог від 15.12.2021 вх. №94861, однак причин такого зменшення у межах цієї справи не вказано, незважаючи на те, що рішення у справі №380/9606/21 постановлено швидше, ніж рішення у цій справі.

ГУ ДПС у Львівській області лише розпочало процедуру, передбачену ст. 95 ПК України для можливості накладення арешту на кошти платника податків, адже після звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, оскільки тільки 27.01.2022 отримав рішення суду на погашення частини суми податкового боргу відповідача (рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/9606/21).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не дотримався встановленого порядку погашення заборгованості платника податку перед бюджетом, не вжив ряд заходів, які повинен був здійснити у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу відповідача, в тому числі і порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства, встановленого ст. 96 ПК України, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу. Таким чином, позовна вимога про накладення арешту на кошти майна КП «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» є передчасною.

За таких обставин, обставини, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України не доведені перед судом, відтак підстави до накладення такого арешту відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі №380/9619/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 24 листопада 2022 року