Рішення

від 25.11.2022 по справі 200/18697/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2022 року Справа№200/18697/21

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Шинкарьової І.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до відповідача, Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 303840,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем при звільненні не проведено з позивачем вчасно повний розрахунок при звільненні. Представник позивача наголошує на тому, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/8714/20-а відповідач досі не виплатив позивачу грошові кошти. Представник позивача вказує, що оскільки належні працівникові суми не були йому виплачені при звільненні, то відповідач повинен нести відповідальність за неповний розрахунок при звільненні, передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України, а саме сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 25.01.2022. 25.01.2022 судове засідання було відкладено на 22.02.2022. Ухвалою суду від 30.06.2022 відкладено розгляд справи, у зв`язку з відсутністю можливості проводити судове засідання за участю сторін (їх представників) через існування загрози життю та здоров`ю учасників справи та працівників суду внаслідок триваючої широкомасштабної військової агресії Російської Федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, судом запропонувано сторонам у разі відсутності заперечень подати заяви про розгляд заяви без їх участі (без участі їх представників) в письмовому провадженні. Ухвалою від 09.09.2022 призначено підготовче судове засідання для розгляду справи на 27.10.2022.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких клопотань на адресу суду не надав.

Ухвалою від 27.01.2022 закрито підготовче провадження розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.01.2020 №1306-5000254488 фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 23429869, адреса місцезнаходження: 83050, Донецька обл., місто Донецьк, вул.Артема, будинок 98, відповідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом відділу праці та соціальних питань від 03.02.2000 №12к «Про кадри» ОСОБА_1 прийнята на посаду економіста 1 категорії з оплатою згідно штатного розпису. Встановлено VI категорію державного службовця, присвоєно 13 ранг.

Розпорядженням Донецького міського голови від 14.06.2002 №578/7 «Про кадри» наказано перевести ОСОБА_1 на посаду начальника відділу праці та зайнятості управління праці і соціальних питань міської ради з посади спеціаліста 1 категорії згідно штатного розпису з 12.06.2002. Установлено VI категорію, 12 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування.

Розпорядженням Донецького міського голови від 25.11.2014 №294/5и «Про кадри» наказано звільнити ОСОБА_1 , начальника відділу праці та зайнятості управління праці і соціальних питань міської ради за згодою сторін з 25.11.2014, на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 п.1 ст.36 КЗпП України. Сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 24 календарних дні основної щорічної відпустки за період роботи з 03.02.2014 по 25.11.2014 включно, 13 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 03.02.2013 по 02.02.2014.

Довідка управління праці і соціальних питань Донецької міської ради від 25.11.2014 №01/22-580 видана ОСОБА_1 у тому, що її заборгованість з невиплаченої заробітної плати станом на 25.11.2014 складає 11947,43грн., у т.ч.: за серпень 2014 року нараховано 3078,48грн.; фактично сплачено 0; заборгованість 2380,13грн.; платіжні доручення передані до ГУ ДКСУ у Донецькій області від 11.09.2014 №293; за жовтень 2014 року нараховано 4088,25грн.; фактично сплачено 0; заборгованість 3160,84грн.; платіжні доручення передані до ГУ ДКСУ у Донецькій області від 15.10.2014 №309, від 30.10.2014 №328; за листопад 2014 року нараховано 7848,09грн.; фактично сплачено 0; заборгованість 6406,46грн.; фінансування відсутнє. Разом 11947,43грн.

Відповідно довідки управління праці і соціальних питань Донецької міської ради від 25.11.2014 №01/22-587, що видана ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за розрахунковий період 2014 року складає: серпень 3078,48грн., вересень 4270,95грн., жовтень 4088,25грн.

Відомості трудової книжки ОСОБА_1 свідчать що з 02.03.2000 по 25.11.2014 позивачка працювала у Донецькій МР. 02.03.2020 прийняла присягу державного службовця.

На виконання вимог ухвали суду від 16.11.2020 ГУ ДПС у Донецькій області повідомлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) отримувала заробітну плату від Управління праці і соціальних питань Донецької МР.

Зазначене встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 по справі №200/8714/20-а та не підлягає доказуванню відповідно до ч.4 ст.87 КАС України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 по справі №200/8714/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 68, ЄДРПОУ 38033949), Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ЄДРПОУ 23429869) про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період серпень, жовтень, листопад 2014 року у загальному розмірі 11947,43грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.

Як вбачається з довідки управління праці і соціальних питань Донецької міської ради від 25.11.2014 №01/22-587, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 173,03 грн.

Позивач, зазначає, що відповідач при звільненні не було проведено повного розрахунку, грошові кошти у розмірі 11947,43 грн відповідач не виплатив досі. Отже, існує затримка розрахунку при звільненні по день подачі даного адміністративного позову 1756 днів.

Вважаючи, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського зі служби, а тому до таких правовідносин необхідно застосовувати положення ст.ст.116-117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Нормами ст.116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КАС України відповідальність.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, як зазначає позивач, відповідач у передбачені строки при звільненні 25.11.2014 не здійснив виплату позивачу заробітної плати за період серпень, жовтень, листопад 2014 року у сумі 11947,43 грн., що було предметом розгляду справи №200/8714/20-а.

Суд звертає увагу на те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені ст.117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.

Отже, встановивши при розгляді справи щодо виплати середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України повинен покласти обов`язок щодо нарахування та виплати на користь працівника середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини, що, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість по суті казаних позовних вимог.

Оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні остаточний розрахунок, то суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення.

Як вбачається з довідки управління праці і соціальних питань Донецької міської ради від 25.11.2014 №01/22-587, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 173,03 грн.

Судом встановлено, що період затримки розрахунку при звільненні тривав з 26.11.2014 по 27.10.2022, що складає 1988 робочих днів.

Тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача, складає 343983,64 грн. (173,03 грн. х 1988 р.д.).

Водночас, суд вважає, що у порівнянні з невиплаченою заробітною платою у розмірі 11947,43 грн., суму 343983,64 грн. не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму невиплаченої заробітної плати.

Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 КЗпП України, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в зазначеній постанові, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Вирішуючи дане питання, суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Наведений підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019, а також у постанові від 12.08.2020 у справі №400/3151/19.

З матеріалів справи вбачається, що останнім днем роботи позивача було 25.11.2014, а з даним позовом вона звернувся до суду 30.11.2021, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 по справі №200/8714/20-а набрало законної сили 16.02.2021.

Враховуючи те, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби 343983,64 грн. значно перевищує суму невиплаченої заробітної плати 11947,43 грн., а також з урахуванням того, що позивач протягом тривалого часу не звертався до суду з позовом про виплату указаної компенсації, суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Суд зазначає, що в даній ситуації істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку становить 0,0342 (11947,43 грн./ 343983,64 грн., тобто сума виплаченої компенсації поділити на середній заробіток за весь час затримки розрахунку).

Відтак сума, яка підлягає відшкодуванню становить 11764,24 грн. (173,03 грн. х 0,0342 х 1988 р.д., тобто середньоденна заробітна плата позивача помножена на істотність частки та кількість днів затримки розрахунку).

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, а також беручи до уваги позиції судів касаційної та апеляційної інстанцій в аналогічних правовідносинах, суд доходить висновку про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений позивачу у розмірі 11764,24 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 11764,24 грн., отже наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ЄДРПОУ 23429869) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 303840,68 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці і соціальних питань Донецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 11764,24 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова