Рішення

від 10.11.2022 по справі 757/57599/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57599/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/57599/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення,-

представник позивача - адвокат Стадницький С. А.

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, у якому просила стягнути із Державної казначейської служби України на її користь 261, 00 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 120 000, 00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним праовопорушенням, 471 092, 95 грн в якості інфляційних витрат, 55 076, 79 грн в якості трьох процентів річних, а всього стягнути 646 430, 74 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з 07 вересня 2001 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_1 у вказаному шлюбі - « ОСОБА_3 »).

Факт зміни прізвища позивача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Вказує, що 09 грудня 2002 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Daewo-Espero», д.н. НОМЕР_2 , вчинив наїзд на тодішнього чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень помер.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2004 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч 1 ст. 229-6 КК України.

При цьому, автомобіль «Daewo-Espero» д.н. НОМЕР_2 , належний ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», був переданий вказаною юридичною особою на умовах оренди Дочірньому підприємству «УТН-Дніпро» Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» (далі - ДП «УТН-Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ») з 01.03.2002 року по 03.02.2003 рік.

Зазначає, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) було сплачено 261,00 грн. на придбання товарів, необхідних для поховання померлого ОСОБА_2 . В результаті смерті ОСОБА_2 та організації його поховання ОСОБА_8 зазнала психоемоційного потрясіння та моральних страждань.

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2004 року по цивільній справі № 2-1577/2004 за іі позовом до ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», ДП «УТН-Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», Дніпропетровського філіалу ГСМ ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, вказаним рішенням вирішено стягнути з ДП «УТН Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 261,00 грн, витрати по справі у розмірі 100,00 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000, 00 грн, яке набрало законної сили, та на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-1577/2004 та відкрито виконавче провадження.

Разом з тим, оскільки Постановою про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2006 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1577/2004 від 19.05.2005 року закінчено у зв?язку із визнанням ДП «УТН Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» банкрутом, позивачу не було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду.

Вважає, що оскільки ДП «УТН Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» визнано банкрутом, а, отже, неплатоспроможним, то на піставі ст. 1207 ЦК України, вказану шкоду повинна відшкодувати держава, з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.12.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право направити: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, протягом якого відповідач має право для пред`явлення зустрічного позову (а.с. 29).

Копію ухвали від 24.12.2020 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 30-33).

31.03.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що позивач висловлючи свої доводи щодо завданої їй моральної шкоди не надає суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту завдання такої шкоди, не доводить наявність причинно-наслідкового зв?язку між діями відповідача та завданою шкодою, не обґрунтовує розмір заявленої для стягнення суми у якості відшкодування. При цьому, у позивача відсутні правові підстави для відшкодування шкоди, передбаченої статтею 1177 ЦК України, оскільки держава не несе відповідальності за зобов?язаннями не державних організації, які є юридичними особами. За таких обставин відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 55-66).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 105).

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача - адвокат Стадницький С. А. подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та її представника, вимоги позову підтримали у повному обсязі та просили задовольнити (а.с. 121-122).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності відповідача, з урахуванням обставин, зазначених ним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 07 вересня 2001 року ОСОБА_8 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .

Факт зміни прізвища позивача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 19).

09 грудня 2002 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Daewo-Espero», д.н. НОМЕР_2 , вчинив наїзд на ОСОБА_2 , який від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень помер.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2004 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч 1 ст. 229-6 КК України.

Автомобіль «Daewo-Espero» д.н. НОМЕР_2 , належний ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», був переданий вказаною юридичною особою на умовах оренди ДП «УТН-Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» з 01.03.2002 року по 03.02.2003 рік.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 23.12.2004 року, справа №2-1577/2004, стягнуто із Дочірнього підприємства «УТН Дніпро» Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» на користь ОСОБА_7 в якості відшкодування матеріальних збитків 261, 00 грн, судові витрати 100, 00 грн, а всього 361, 00 грн, в якості моральної шкоди 120 000, 00 грн та стягнуто із Дочірнього підприємства «УТН Дніпро» Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» в дохід держави мито 59, 50 грн (а.с. 15-18).

На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 23.12.2004 року, справа №2-1577/2004, 19.05.2005 року, видано виконавчий лист №2-1577/2004 про стягнення із Дочірнього підприємства «УТН Дніпро» Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» на користь ОСОБА_7 в якості відшкодування матеріальних збитків 261, 00 грн, судові витрати 100, 00 грн, а всього 361, 00 грн, в якості моральної шкоди 120 000, 00 грн (а.с. 20).

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2006 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1577/2004 від 19.05.2005 року закінчено у зв?язку із визнанням Дочірнього підприємства «УТН Дніпро» Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» банкрутом (а.с. 22).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 року, справа №Б15/47/06, ліквідовано юридичну особу - Дочірнього підприємства «УТН Дніпро» Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», м. Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 31181432 (а.с. 23).

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду с удами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній при чинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, наданих у п.п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилається на те, що оскільки ДП «УТН Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ» визнано банкрутом, а отже неплатоспроможним, то на підставі ст. 1207 ЦК України вказану шкоду повинна відшкодувати держава, з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Так, відповідно до ст. 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

При цьому суд вважає дане твердження позивача хибним, таким, що не відповідає дісності, та не підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, окільки із позову вбачається, що ОСОБА_5 визнано винним у смерті ОСОБА_2 , чоловіка позивача ОСОБА_1 , при цьому джерело підвищеної небезпеки - автомобіль «Daewo-Espero» д.н. НОМЕР_2 , перебував у оренді ДП «УТН-Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ».

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2004 року по цивільній справі № 2-1577/2004 за позовом позивача до ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», ДП «УТН-Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», Дніпропетровського філіалу ГСМ ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, суд приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні було встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, та особу, на яку покладається обов?язок відшокодування збитків.

Щодо посилання позивача на неплатоспроможність та ліквідацію ДП «УТН-Дніпро» ВАТ «Торговий дім «Укртатнафта-Київ», як підставу для відшкодування державою даної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред`являються до її правонаступників.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК України визначено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Так, на підставі вищезазначеної норми, у разі ліквідації юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, обов?язок відшкодування шкоди покладається на її правонаступників чи ліквідаційну комісію, а не державу, як вважає позивач.

При цьому, будь-яких інших підстав, для відшкодування державою вказаної шкоди, позивач не наводить, а, отже, суд вважає даний позов не обґрунтованим та безпідставним.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, суд приходить до висновку про відмову у цій частині, оскільки вказані вимоги є похідними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В статті 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цілому.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку судові витрати віднесені за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 19, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Г.О. Матійчук