Постанова

від 22.11.2022 по справі 562/3157/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року

м. Рівне

Справа № 562/3157/21

Провадження № 22-ц/4815/1044/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання - Крижов В. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою

відповідальністю «Вир»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року у складі судді Кушніра О. Г., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області відомості про дату складання повного тексту рішення невідомі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вир», про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора. Просила суд зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй земельну ділянку, кадастровий номер 5622685600:01:001:0006 площею 1,8186 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована на території Спасівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, та скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Побережного Р.М., індексний номер 55669608 від 12 грудня 2020 року про державну реєстрацію права оренди відповідача на вказану земельну ділянку, обґрунтовуючи тим, що 26 вересня 2017 року та 18 березня 2019 року додаткові угоди до договору оренди землі від 10 вересня 2014 року не укладала та не підписувала.

Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2022 року вказаний позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5622685600:01:001:0006 площею 1,8186 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована на території Спасівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області. Скасовано рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Побережного Руслана Миколайовича, індексний номер 55669608 від 12 грудня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:01:001:0006 площею 1,8186 га. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 1816 грн. судових витрат.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на суперечливість висновків суду першої інстанції, який у своєму рішенні зазначив про те, що доказів направлення орендодавцю до закінчення строку дії договору письмового повідомлення про намір продовжити орендарем дію договору оренди землі відповідачем не надано, однак поруч із цим суд не бере до уваги додаткові угоди від 26 вересня 2017 року та від 18 березня 2019 року, укладені між позивачем та відповідачем, тільки з тих підстав, що позивач заперечує підписання цих угод. Додає, що суд при цьому зазначив, що право оренди було належним чином зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі цих угод, тим самим підтверджуючи та визнаючи факт існування цих додаткових угод. Зазначає, що будь-які належні та допустимі докази того, що позивач не підписувала додаткові угоди, немає. Вказує на порушення судом процесуальних норм, які виявилися у тому, що справа по суті була розглянута без участі їхнього представника, та доводить, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судом судами і скорочення або прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Зауважує, що справи, які не є невідкладними, можливо розглядати лише за наявністю письмової згоди усіх учасників судового провадження та зазначає, що від їхньої сторони такої згоди не було надано. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622685600:01:001:0006, площею 1,8186 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована на території Спасівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №059075 від 06 листопада 2006 року.

10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВИР» укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду останньому передано належну орендодавцю земельну ділянку з кадастровим номером 5622685600:01:001:0006 площею 1,82 га строком на 5 років, тобто до 09 вересня 2019 року, що узгоджується з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 лютого 2015 року.

08 грудня 2020 року державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Побережним Р.М. внесено запис про прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 55669608 від 12 грудня 2020 року на підставі додаткових угод від 26 вересня 2017 року та 18 березня 2019 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «ВИР» та ОСОБА_1 , за якими в оренду відповідача передається спірна земельна ділянки строком до 31 грудня 2021 року з правом пролонгації (Інформаційна довідка №276150010 від 22 вересня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Звертаючись до суду з цим позовом про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, ОСОБА_1 категорично заперечувала обставини укладення нею з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «ВИР» додаткових угод від 26 вересня 2017 року та 18 березня 2019 року та їх підписання.

Згідно з ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За приписами ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц.

Окрім цього, стала судова практика закріплює право на звернення із негаторним позовом впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено у ч. 4 ст. 41 Конституції України: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Виходячи з того, що законний власний земельної ділянки стверджує про порушення свого права власника, наявність перешкод у його здійсненні з огляду на перебування земельної ділянки у володінні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», беручи до уваги категоричні заперечення позивача про укладення нею додаткових угод з відповідачами щодо земельної ділянки, які стороною відповідача не спростовані, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Спосіб задоволення позовних вимог - шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішень державного реєстратора - на думку апеляційного суду, є належним способом відновлення порушених прав позивачки.

Відповідно до положень ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки з 16 січня 2020 року законодавцем виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право оренди земельної ділянки за відповідачем, яке не ґрунтується на укладених додаткових угодах до договору оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження своїм майном, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішень державного реєстратора.

Аналогічна правова позиція міститься постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №992/3130/19.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності взяття судом до уваги заперечень позивачки щодо обставин підписання нею додаткової угоди до договору оренди землі як на достатню підставу для задоволення позову, апеляційний суд бере до уваги, що відповідачем не було спростовано жодними належними, достатніми і достовірними доказами таких покликань позивачки і доведено наявність вказаних додаткових угод.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано, попри те, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2022 року було зобов`язано Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» надати суду оригінал додаткової угоди від 18 березня 2019 року до договору оренди землі від 10 вересня 2014 року, яка, проте, залишена без виконання апелянтом, хоча і була ним отримана 30.12.2021 року (розписка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с. 50).

Покликання апелянта на порушення місцевим судом процесуальних норм, що виявилися у неналежному повідомленні його як учасника справи про її розгляд та власне розгляд без участі їхнього представника, апеляційним судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як видно із справи, про судові засідання 14 грудня 2021 року, 11 січня 2022 року, 08 лютого 2022 року, 03 березня 2022 року та 05 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»повідомлялося завчасно та належним чином відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення (а.с. 46, 50, 57, 63), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

З огляду на те, що відповідач був належними чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про його відкладення не заявляв, відзиву на позов не подавав, а позивач не заперечив проти винесення заочного рішення, місцевий суд правомірно та з дотриманням положень ст. 280 ЦПК України ухвалив оскаржуване рішення в заочному порядку.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах», інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Резолюції №R (84)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи через забезпечення доступу сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захисту їх від зловживань та затримок, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та враховує процесуальний обов`язок учасника справи з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2022 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.