Рішення

від 28.11.2022 по справі 178/1458/22

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1458/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Маломихайлівського ліцею Криничанської селищної ради, про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та внесення періоду вимушеного прогулу до страхового стажу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що відповідно до наказу № 43 кд/с від 06 листопада 2017 року вона працювала на посаді вчителя початкових класів у КЗ «Маломихайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області. 01 грудня 2021 року Комунальний Заклад «Маломихайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області було перейменовано в Маломихайлівський ліцей Криничанської селищної ради.

05 листопада 2021 року позивачці було вручено повідомлення Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Відповідно до Наказу № 28-К від 08 листопада 2021 року позивачку було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, підставою якого було повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року.

Позивачка вважає вищезазначений Наказ незаконним та таким, що порушує її права. Додатково зазначає, що ні в груповому договорі/контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, такого зобов`язання з її боку немає, так само і не передбачено повноважень відповідача на відсторонення її з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2022 року позивачку поновлено на роботі в КЗ «Маломихайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області, правонаступником якого є Маломихайлівський ліцей Криничанської селищної ради Дніпропетровської області, стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 22 грудня 2021 року в сумі 25424,03 грн. та внесено ОСОБА_1 період вимушеного відстрочення від роботи ( з 08 листопада 2021 року по 22 грудня 2021 року) до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та стажу, що дає право на щорічну відпустку в повному обсязі.

Позивачка зазначає, що відповідно до наказу № 09-к від 09 березня 2022 року її поновлено до виконання своїх посадових обов`язків з 09 березня 2022 року. В період з 23 грудня 2021 року по 08 березня 2022 року випадає як час вимушеного її прогулу. Тому позивачка звернулась до суду з цим позовом і просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2021 року по 08 березня 2022 року в сумі 31041,50 грн. Також позивачка просить внести період вимушеного прогулу з 23 грудня 2021 року по 08 березня 2022 року до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та стажу, що дає право на щорічну відпустку в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання сповіщена, надала суду заяву з проханням слухати справу без її присутності.

Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши наявні докази у справі суд вважає, що позовні вимоги позивачки мають бути задоволеними.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конституція України є законом найвищої юридичної сили. Закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

За приписами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до наказу № 43 кд/с від 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя початкових класів у КЗ «Маломихайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області.

01 грудня 2021 року Комунальний Заклад «Маломихайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області було перейменовано в Маломихайлівський ліцей Криничанської селищної ради.

05 листопада 2021 року позивачці було вручено повідомлення Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Відповідно до Наказу № 28-К від 08 листопада 2021 року позивачку було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, підставою якого було повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року.

Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції станом на 06.12.2021 був встановлений карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6 цієї Постанови визначено, що керівникам державних органів забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 ;

2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У відповідності правової позиції Конституційного Суду України, яка викладена у рішенні великої палати КС України від 28.08.2020р. по справі за № 1-14/2020(230/20), за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови КМ України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID 19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частини першої, третьої ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого п. 2 розділ ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зазначається, що згідно зі ст. 64 Конституції України, права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені24,25,27, 28,29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.

Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції 2361 (2021) від 27.01.2021 «Вакцини проти COVID-19: ПАСЕ своєю Резолюцією № 2361 вказала на необхідність забезпечення інформованість громадян про те, що вакцинація НЕ являється обов`язковою, що ніхто не може піддаватись політичному, соціальному або іншому тиску для проходження вакцинації, якщо вони самі цього не бажають. Крім того, акцентує необхідність забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію з-за чого можливого ризику для здоров`я або небажання пройти вакцинацію.

Згідно з ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, наказом відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, визначення місця його перебування на час відсторонення на дому, не збереження заробітної плати, не зарахування до стажу часу відсторонення, не здійснення сплати страхового внеску на соціальне страхування є порушенням конституційного права на працю ОСОБА_1 та трудового законодавства, а саме ст. 5-1, 46 КЗпП України.

Суд з розумінням ставиться до того, що вакцинація проти COVID-19 направлена на запобігання зараженню вірусом всіх працівників закладу, у тому числі й самої позивачки. Суд погоджується з тим, що запобігання зараженню вірусом, може розглядатись як легітимна мета за обставинами цієї справи. Тоді як повернення до нормальних умов праці, які існували до цього, не може розглядатись як легітимна мета для обмеження позивачки в праві на працю та на повагу до її приватного життя, яке полягає у праві вибору не робити те, що не є обов`язковим для неї.

Таке обмеження права позивачки не було пропорційним поставленій легітимній меті. Відповідач не зміг переконливо довести, що обмежувальний захід, у виді відсторонення ОСОБА_1 від роботи, який мав для останньої негативні наслідки, сприяв запобіганню зараженню вірусом інших працівників. Доказів, що відповідачем застосовувалися інші альтернативні заходи обмеження контакту з працівниками, які б враховували, що позивачка не була хворою, її посаду вчителя та характер роботи, а також щодо неефективності інших протиепідемічних заходів, зокрема дотримання правил респіраторної гігієни, дотримання соціальної дистанції, дезінфекція тощо, до суду не надавалось. Таким чином, в даному випадку не дотримано справедливого балансу між суспільними інтересами та повагою до прав позивачки, гарантованих Конституцією України.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2022 року позивачку поновлено на роботі в КЗ «Маломихайлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Криничанської селищної ради Дніпропетровської області, правонаступником якого є Маломихайлівський ліцей Криничанської селищної ради Дніпропетровської області, стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 22 грудня 2021 року в сумі 25424,03 грн. та внесено ОСОБА_1 період вимушеного відстрочення від роботи ( з 08 листопада 2021 року по 22 грудня 2021 року) до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та стажу, що дає право на щорічну відпустку в повному обсязі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен визначатись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 (п. 21 Постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

З матеріалів справи вбачається, що на день подання позовної заяви до суду, середньоденна плата позивачки дорівнює 620,83 грн., а середньомісячна плата складає 13037,43 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2021 року по 08 березня 2022 року складає 31041,50 грн.

Наведені обставини обумовлюють висновок суду про задоволення позовних вимог, що у відповідності із ст.141 ЦПК України покладає на відповідача обов`язок по сплаті на користь держави судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Маломихайлівського ліцею Криничанської селищної ради Дніпропетровської області / ЄДРПОУ 25537571 / на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2021 року по 08 березня 2022 року в сумі 31041,50 грн.

Внести ОСОБА_1 період вимушеного відстрочення від роботи (з 23 грудня 2021 року по 08 березня 2022 року) до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності та стажу, що дає право на щорічну відпустку в повному обсязі.

Стягнути з Маломихайлівського ліцею Криничанської селищної ради Дніпропетровської області / ЄДРПОУ 25537571 / на користь держави 992,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р