Рішення

від 15.11.2022 по справі 904/6836/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022м. ДніпроСправа № 904/6836/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Дробота А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)

до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)

про зміну договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди

Представники:

від позивача: Бондаренко О.В.;

від відповідача: Вдовенко М.В.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось з позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" в якому просить змінити договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про зміну тарифу на теплову енергію до вказаного договору в наступній редакції:

"Додаткова угода №_

до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді

№10/40-ЕНЕРГО від « 28» січня 2011 року

м. Кривий Pir "__"

---

2020 року

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі "Теплопостачальна організація"), в особі начальника відділу зі збуту теплової енергії Дядічкіної Любові Олександрівни, що діє на підставі Довіреності №2731/01 від 13.07.2020 з однієї сторони, та Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", (далі - "Споживач") в особі

---

, який діє на підставі

---

з другої сторони (надалі - Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", на підставі Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 29.10.2020 №550 керуючись п.4.2.3 Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 далі - Договір, уклали цю Додаткову угоду про наступне:

1. Тариф на теплову енергію для категорії споживачів "Інші споживачі" з 30.10.2020р. встановлюється в розмірі:

- 1414,22 - у грн. за 1 Гкал без ПДВ;

- 1697,06 - у грн. за 1 Гкал з ПДВ.

2. Всі інші умови Договору, не обумовлені даною Додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

3. Додаткова угода до Договору набирає чинності з дня її підписання Сторонами. Сторони домовилися, що відповідно до ст.631 ЦК України та ст. 180 ГК України умови цієї Додаткової угоди поширюються на правовідносини, які виникли між ними до її укладання.

4. Ця Додаткова угода складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін і є невід`ємною частиною договору.

Теплопостачальна організація:

АТ "Криворізька теплоцентраль"

Адреса: АДРЕСА_1

телефон: НОМЕР_2

НОМЕР_1

АТ "АБ "РАДАБАНК"

МФО 306500 Код ЄДРПОУ 21322127

Код ЄДРПОУ 00130850

Індивідуальний податковий номер

НОМЕР_3

Начальник відділу зі збуту

Теплової енергії

---

/Л.О. Дядічкіна/

Споживач:

КП "Кривбасводоканал"

АдресаАДРЕСА_2Телефон: (056)

---

Код ЄДРПОУ 03341316

ІПН

---

UA

---

Банк

---

МФО

---

---

/

---

/".

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п. 4.2.3 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 теплопостачальна організація зобов`язана повідомляти споживачів у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів, у зв`язку з чим, на адресу відповідача був направлений лист із проектом додаткової угоди та пропозицією підписати її протягом двадцяти днів. За умовами додаткової угоди змінюється тариф на теплову енергію. Однак, відповідач листом повернув не підписаними два примірники додаткової угоди та зазначив, що необхідно припинити дію наведеного договору з підстав відключення теплоносіїв на об`єктах відповідача і відсутністю господарської та технологічної потреби в отриманні теплової енергії в гарячій воді. Позивач вважає, що законних та об`єктивних підстав вважати договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 недійсним або припиненим немає, а тому існують підстави для внесення відповідних змін до такого договору у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.01.2021.

05.01.2021 відповідач звернувся із клопотанням про об`єднання в одне провадження справ №904/6836/20 та №904/6087/20.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про об`єднання в одне провадження справ №904/6836/20 та №904/6087/20.

14.01.2021 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що з текст проекту додаткової угоди носить інформаційний характер стосовно зміни розміру тарифу на теплову енергію без будь-якої зміни договірних величин чи істотних умов договору. Ні умовами договору, ні законодавством України не встановлено обов`язок позивача інформувати споживачів про зміну тарифу шляхом укладення додаткової угоди та обов`язок відповідача укладати такі додаткові угоди. Також зазначає, що позов у даній справі не містить предмету, відсутня матеріально-правова вимога у зв`язку з чим, існують підстави для відмови в позові.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 відкладено підготовче засідання на 04.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2021 зупинено провадження у справі №904/6836/20 до набрання законної сили рішенням суду у справі №904/6087/20 за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011. Зобов`язано сторони повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі з наданням копії рішення суду по справі №904/6087/20.

09.02.2021 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якому просив задовольнити позовні вимоги. В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що додатковою угодою №1 від 07.10.2011 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 сторонами погоджено внести зміни в договір шляхом викладення розділу 6 у новій редакції, відповідно до умов якої оплата за договором здійснюється на підставі встановленого в ньому тарифу, як істотної умови договору. За таких підстав позивач вважає, що існують правові підстави для внесення змін у договір у судовому порядку.

Відповідно до листа Господарського суду Дніпропетровської області №904/6087/20/27281/22 від 22.09.2022 рішенням суду від 25.03.2021 у справі №904/6087/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладено на позивача - Комунальне підприємство "Кривбасводоканал". Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/6087/20 - без змін.

Враховуючи вказане, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/6087/20 набрало законної сили - 08.07.2021 та на даний момент не оскаржено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 18.10.2022.

13.10.2022 представник позивача електронними засобами зв`язку подав до канцелярії суду клопотання про участь у судовому засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою комплексних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2022 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

17.10.2022 позивач електронними засобами зв`язку надав до канцелярії суду письмові пояснення щодо окремих питань, які виникли в процесі розгляду справи. В своїх поясненнях позивач зазначає, що рішенням суду від 25.03.2021 у справі №904/6087/20 відмовлено в позові відповідача про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011, а тому на даний момент законних та об`єктивних підстав вважати договір недійсним, розірваним або припиненим немає. Зазначена обставина додатково свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

У судове засідання 18.10.2022 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач вимоги ухвали суду від 26.09.2022 не виконав, а саме: не надав до суду та не направив учасникам справи письмові пояснення щодо позову з урахуванням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/6087/20.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 03.11.2022.

21.10.2022 від представника відповідача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення з урахуванням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/6087/20. Письмові пояснення були надіслані відповідачем засобами поштового зв`язку 05.10.2022.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що у мотивувальній частині рішення у справі №904/6087/20 вказано на припинення дії договору у квітні 2020 року, а тому укладення додаткової угоди про зміну тарифів після припинення дії договору неможливо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 оголошено перерву та призначено судове засідання на 15.11.2022.

У судовому засіданні 15.11.2022 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

28.01.2011 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 10/40-ЕНЕРГО з протоколом урегулювання розбіжностей (далі - договір) /а.с. 12-19 том 1/.

07.10.2011 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011, відповідно до змісту якої, сторони погодили викласти розділ 6 договору в новій редакції. Пунктом 6.2 визначили, що тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 844,82грн за 1Гкал з ПДВ (а.с. 72-73 том 1).

21.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №18 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011, відповідно до змісту якої, сторони погодили викласти п. 6.2 договору в новій редакції, а саме: "Тариф на теплову енергію для категорії споживачів "інші споживачі" встановлюється в розмірі:

- 1429,291 - у грн. за 1 Гкал без ПДВ;

- 1715,149 - у грн. за 1 Гкал з ПДВ.". (а.с. 74 том 1).

Підставою для укладання додаткової угоди №18 сторони зазначили рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №51 від 22.01.2019.

29.10.2020 виконавчим комітетом Криворізької міської ради прийнято рішення №550 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Акціонерному товариству "Криворізька теплоцентраль". Пунктом 5 зазначеного рішення визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.01.2019 №51. Відповідно до пункту 1 рішення установлено АТ "Криворізька теплоцентраль" тарифи для потреб інших споживачів у розмірі - 1697,06грн за 1Гкал з ПДВ (а.с. 26-27 том 1).

Позивач вважає, що у зв`язку зі зміною рішенням №550 від 29.10.2020 виконавчого комітету Криворізької міської ради тарифів на теплову енергію, існують підстави для внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 шляхом укладання додаткової угоди про зміну тарифів проти чого відповідач заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/6087/20 у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2011 №10/40-ЕНЕРГО з протоколом урегулювання розбіжностей - відмовлено в повному обсязі.

Даним рішенням встановлено наступне.

"У пункті 10.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2011.

Договір припиняє свою дію у випадках:

- закінчення строку, на який він був укладений;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

При цьому, під час розгляду справи судом, позивач та відповідач зазначали, що вказаний договір ними продовжувався, шляхом вчинення конклюдентних дій з боку обох сторін, а саме: постачання теплопостачальною організацією теплової енергії на об`єкти споживача, а також їх споживання та оплата з боку споживача.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, а також підтверджується як позивачем (споживачем) так і відповідачем (теплопостачальною організацією), що постачання теплопостачальною організацією (відповідачем) теплової енергії на об`єкти споживача (позивача) було припинено у квітні 2020 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами (а.с.104-109).

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що дія договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2011 № 10/40-ЕНЕРГО припинилася. Матеріали справи не містять та сторонами не надано суду доказів продовження строку дії договору.

В той же час, припинення дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати можливо лише діючий договір (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1705/18, від 05.12.2019 у справі № 925/1150/18)".

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Враховуючи викладене, не підлягає доказуванню та обставина, що дія договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.01.2011 № 10/40-ЕНЕРГО припинилася у квітні 2020 року, оскільки, постачання теплопостачальною організацією (позивачем) теплової енергії на об`єкти споживача (відповідача) було припинено у квітні 2020 року.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, про зміну договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (статті 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що стаття 188 Господарського кодексу України, на яку послався позивач у позовній заяві, не визначає підстав для внесення змін до договору. Ця норма врегульовує порядок зміни чи розірвання господарських договорів.

В обґрунтування вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 позивач послався на обставини того, що з моменту укладення цього договору відбулися певні зміни щодо розміру тарифу на теплову енергію. Так, 29.10.2020 виконавчим комітетом Криворізької міської ради прийнято рішення №550 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Акціонерному товариству "Криворізька теплоцентраль". Відповідно до пункту 1 рішення установлено АТ "Криворізька теплоцентраль" тарифи для потреб інших споживачів у розмірі - 1697,06грн за 1Гкал з ПДВ.

Отже, фактично позовні вимоги обґрунтовані зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Можливість зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України, про що зазначалося вище.

За змістом частин першої та другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Умовами договору, а саме п. 8.1, сторони передбачили внесення змін у договір лише у випадку зміни договірних величин обсягів споживання теплової енергії.

Відповідач в свою чергу заперечує щодо внесення змін у договір, оскільки вважає його припиненим.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що внесення змін можливе лише до діючого (чинного) договору, строк дії якого не завершився.

З приводу наданих сторонами доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про зміну договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 є менш вірогідними, ніж докази наявні на їх спростування.

Таким чином, за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про зміну договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №10/40-ЕНЕРГО від 28.01.2011, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про зміну тарифу на теплову енергію до вказаного договору в запропонованій позивачем редакції.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 26.11.2022

Суддя В.О. Татарчук