Ухвала

від 02.11.2022 по справі 18/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"02" листопада 2022 р. м. Ужгород Справа №18/71

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

при секретарі судового засідання - Іваниш Д.П.,

розглянувши матеріали за скаргою представника ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Ужгородського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) стосовно незняття обтяження №9199124 від 30.10.2009 у вигляді арешту нерухомого майна після завершення виконавчих проваджень із майна ОСОБА_1; зобов`язання державного виконавця (посадової особи) зняти обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, накладеного на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №15549969 від 19.10.2009 у справі №18/71 за позовом АБ "Київська Русь", м. Київ в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ "Київська Русь", м. Ужгород до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 344 228,45 грн, з участю уповноважених представників: від скаржника (боржника) - , від стягувача - не з`явився, від органу ДВС - ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2009 у справі №18/71 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь АБ "Київська Русь", м. Київ в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ "Київська Русь", м. Ужгород, пр. Свободи, 18 (р/р НОМЕР_2 в УЦВ Львівській філії АБ "Київська Русь", МФО 385543, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35364697) суму 94 228,45 грн заборгованості, а також суму 943,37 грн на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 86,31 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2009 господарським судом 21.09.2009 було видано наказ.

На адресу суду надійшла скарга представника ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Ужгородського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) стосовно незняття обтяжень у вигляді арешту з майна ОСОБА_1; зобов`язання державного виконавця (службової особи) зняти обтяження, накладені на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №15549969 від 19.10.2009.

До матеріалів скарги представником скаржника долучено клопотання б/н від 29.04.2022, за змістом якого остання просить поновити строк на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність органу ДВС, мотивуючи вказане тим, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2022 у справі №18/71 відповідну скаргу повернуто без розгляду на підставі ст. 170 ГПК України із формальних підстав - у зв`язку з відсутністю доказів надіслання такої іншим учасникам процесу. Покликаючись на необхідність відновлення порушених прав боржника в частині тривалого та невиправданого втручання в мирне володіння останнім своїм майном, представник скаржника наголошує на поважності причин пропуску строку на звернення зі скаргою та просить суд поновити відповідний процесуальний строк.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, скаргу представника ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області розподілено судді Пригарі Л.І.

Ухвалою суду від 11.05.2022 скаргу представника ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.06.2022 зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено таку до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2022; зобов`язано орган ДВС у строк до 01.08.2022 подати суду письмові пояснення по суті скарги із документальними доказами на підтвердження висловленої позиції, а також матеріали виконавчого провадження із виконання наказу у справі №18/71.

Ухвалами суду від 10.08.2022, 08.09.2022 та 11.10.2022 розгляд скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду.

Стягувач явку уповноваженого представника в судове засідання по розгляду скарги не забезпечив, на виклик суду жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 08.09.2022 та 11.10.2022) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

В даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Представник скаржника через канцелярію суду подала клопотання б/н від 02.11.2022 (вх. №02.3.1-02/5942/22 від 02.11.2022) про розгляд скарги без участі скаржника та його представника.

Представник органу ДВС подав суду клопотання б/н від 02.11.2022 (вх. №02.3.1-02/5943/22 від 02.11.2022), яким просить судове засідання, призначене на 02.11.2022, провести за його відсутності, розглянути скаргу за наявними матеріалами справи та з урахуванням поданого органом ДВС відзиву.

Проаналізувавши доводи, наведені представником скаржника у клопотанні про поновлення строку на подання скарги на бездіяльність органу ДВС, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску відповідного строку, у зв`язку з чим вважає за можливе поновити останній та розглянути скаргу по суті.

Скаржник просить задоволити скаргу в повному обсязі, вказуючи на те, що з довідки, сформованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, йому стала відома інформація про наявність обтяжень, накладених Ужгородським районним відділом ДВС на боржника, зокрема, №9199124 від 30.10.2009 щодо всього нерухомого майна, крім житлового будинку, що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Ярок, 51. Водночас представник скаржника наголошує, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про існування відкритих виконавчих проваджень щодо боржника - гр. ОСОБА_1 , у зв`язку з чим накладені на нього обтяження, в силу вимог ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", підлягали скасуванню. Представник скаржника звертає увагу на те, що з метою з`ясування причин наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно діючих записів про обтяження зверталась до органу ДВС із адвокатським запитом №06/01 від 31.01.2022, в якому просила пояснити, з яких підстав такі не зняті в установленому законом порядку, а також із вимогою №01/03 від 17.03.2022 про скасування арештів. У відповідь на вказані листи орган ДВС, зокрема, повідомив, що обтяження №9199124 від 30.10.2009 накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №15549969 від 19.10.2009 щодо примусового виконання наказу №18/71, виданого 21.09.2009 Господарським судом Закарпатської області, про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь АБ "Київська Русь" в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ "Київська Русь" заборгованості в розмірі 95 258,13 грн. Дане виконавче провадження завершене 27.03.2014 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження", що, у свою чергу, не покладало на державного виконавця обов`язку скасовувати обтяження, накладені на майно боржника.

З огляду на вказане, представник скаржника зазначає про те, що наявність протягом тривалого часу (з 2009 року) незнятих із майна боржника обтяжень, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а також підставою для визнання бездіяльності органу ДВС протиправною і зобов`язання останнього вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права скаржника.

04.08.2022 органом ДВС через канцелярію суду подано відзив на скаргу представника ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області №31736 від 03.08.2022 (вх. №02.3.1-02/3994/22 від 04.08.2022), де, серед іншого, зазначено про неможливість надати матеріали виконавчого провадження із виконання наказу у справі №18/71, оскільки такі знищені за закінченням терміну зберігання. Крім того, орган ДВС звертає увагу на неправильне тлумачення представником скаржника норм Закону України "Про виконавче провадження" в частині наявності підстав для зняття обтяжень із майна боржника, оскільки стаття 50 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження", на яку покликається скаржник, регулює порядок дій виконавця в разі закінчення виконавчого провадження, а не повернення виконавчого документа стягувачеві, як це знайшло свій вияв у даному конкретному випадку. Зазначає орган ДВС також і про те, що ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, при цьому, відсутність відкритих виконавчих проваджень і закінчення строку подання виконавчого документа до виконання до таких підстав не належать.

Оцінивши та проаналізувавши доводи учасників процесу, викладені ними в письмових заявах по суті скарги, дослідивши докази, подані в обґрунтування позицій скаржника та органу ДВС, суд дійшов наступних висновків.

Постановою головного державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Пивоварова Ю.Г. ВП №15549969 від 19.10.2009 відкрито виконавче провадження із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №18/71 від 21.09.2009 щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь АБ "Київська Русь" в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ "Київська Русь" заборгованості в розмірі 95 258,13 грн.

Пунктами 4, 5 вищевказаної постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику, в межах суми боргу.

В подальшому, головним державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Пивоваровим Ю.Г. прийнято постанову ВП №15549969 від 27.03.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві, де, зокрема, встановлено, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу, у зв`язку з чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження", наказ Господарського суду Закарпатської області №18/71 від 21.09.2009 повернуто АБ "Київська Русь" в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ "Київська Русь".

Спір у даній справі виник у зв`язку із оскарженням бездіяльності державного виконавця, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №15549969, щодо незняття арешту з майна боржника на стадії завершення виконавчого провадження під час повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 4 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV) (в редакції, що діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.

За приписами ст. 5 Закону №606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 55 Закону №606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч. 5 ст. 47 Закону №606-XIV в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві).

Положеннями статті 49 Закону №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві).

У відповідності до ч. 3-5 ст. 60 Закону №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1. пункту 4.11. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що в разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21.04.1999 "Про виконавче провадження" виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника.

Аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/8019/15-г, де, зокрема, зазначено, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №263/1468/17 (провадження №61-31540св18) зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Як констатовано судом попередньо та підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами, державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві).

Водночас приписами статті 49 Закону №606-XIV, якими врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Із правового аналізу норм статей 47, 49, 50 Закону №606-XIV вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Однак, у даному випадку державним виконавцем не була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що повернення виконавчого документу стягувачу у відповідності до вимог Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" не встановлювало прямого обов`язку у державного виконавця знімати арешт з майна боржника, із огляду на що доводи скаржника в частині наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності органу ДВС є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №21/170-08.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцям, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

За приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Наведені норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності, а також покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд констатує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стягувач - АБ "Київська Русь" в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ "Київська Русь" - перебуває у стані припинення.

Водночас матеріали справи не містять доказів у підтвердження факту повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання після його повернення стягувачу відповідно до постанови органу ДВС ВП №15549969 від 27.03.2014.

З урахуванням зазначеного, суд визнає обґрунтованими доводи скаржника в частині необхідності скасування обтяження у вигляді арешту, накладеного на майно боржника - гр. ОСОБА_1 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №15549969 від 19.10.2009 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №18/71 від 21.09.2009, та доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 234, 339, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити представнику ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області строк на звернення до господарського суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Ужгородського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); зобов`язання державного виконавця (посадової особи) зняти обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, накладеного на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №15549969 від 19.10.2009.

2. Скаргу представника ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області у справі №18/71 задоволити частково.

3. В задоволенні скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) стосовно незняття обтяження №9199124 від 30.10.2009 із майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №15549969 від 19.10.2009, відмовити.

4. Зобов`язати посадову особу Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вжити необхідних заходів щодо зняття обтяження №9199124 від 30.10.2009, накладеного на майно ОСОБА_1 , с. Ярок Ужгородського району Закарпатської області відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №15549969 від 19.10.2009 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №18/71 від 21.09.2009.

5. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

6. Ухвалу надіслати сторонам спору та органу ДВС.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повну ухвалу складено та підписано 28.11.2022.

Суддя Пригара Л.І.