Рішення

від 14.11.2022 по справі 908/1814/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/129/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 Справа № 908/1814/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1814/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СРП» (пр. Соборний, буд. 42, кв. 11, м. Запоріжжя, 69053, ідентифікаційний код 44024125)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Піскун Оксани Леонідівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 128213,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Шлецер А.А., адвокат, ордер серія АР № 1098558 від 16.09.2022

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СРП» до Фізичної особи-підприємця Піскун Оксани Леонідівни про стягнення заборгованості в сумі 128213,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення грошових коштів у розмірі 128213,40 грн, що сплачені ТОВ «СРП» за поставлений відповідачем товар та повернутий останньому, оскільки його якість не відповідала сертифікату якості. Просить суд позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1814/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/129/22. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.10.2022 о 12 год. 20 хв.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання з розгляду справи, призначене на 24.10.2022 не відбулося.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 18.10.2022, судове засідання у справі № 908/1814/22 перенесено на 14.11.2022 об 11 год. 20 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 14.11.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В засіданні 14.11.2022 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ «СРП» 21.07.2022, на підставі рахунку-фактури № СФ-000040 від 19.07.2022, який було виставлено ФОП Піскун О.Л., здійснило оплату за товар на суму 514642,50 грн.

Згідно видаткової накладної № 38 від 22.07.2022 ФОП Піскун був поставлений ТОВ «СПР» товар - Хлорпарафін у кількості 35 пластикових та 13 металевих бочок, загальною вагою 11565 кг., на загальну суму 514642,50 грн.

Позивач зазначає, що між ТОВ «СРП» та ТОВ «ВІВА-ТРЕЙД» було укладено усний правочин, відповідно до якого ТОВ «СРП» бере на себе зобов`язання поставити придбаний у ФОП Піскун О.Л. Хлорпарафін у розмірі 9262,5 кг., на загальну суму 564975,46 грн.

Проте 01.08.2022 ТОВ «СРП» отримало лист-претензію від ТОВ «ВІВА-ТРЕЙД» відповідно до якої, якість Хлорпарафіну не відповідає вимогам сертифікату якості, сировина яка була поставлена ФОП Піскун О.Л., а в подальшому придбана ТОВ «ВІВА-ТРЕЙД» не придатна до використання в виробництві та підлягає поверненню. ТОВ «ВІВА-ТРЕЙД» за рахунок ТОВ «СРП» повернуло не придатні до використання металеві бочки з Хлорпарафіном у кількості 2229,7 кг. 11 металевих бочок.

В свою чергу, ТОВ «СРП» направило ФОП Піскун О.Л. претензію від 02.08.2022 № 02/08-1 з вимогою прийняти Хлорпарафін та повернути грошові кошти у розмірі 128213,40 грн. на користь ТОВ «СРП».

ТОВ «СРП» отримало листа (вих. № 1808/22-1 від 18.08.2022) від ФОП Піскун О.Л., відповідно до якого ФОП Піскун зобов`язується повернути грошові кошти у розмірі 128213,40 грн. на рахунок ТОВ «СРП» до 18.09.2022.

Проте, грошові кошти від ФОП Піскун О.Л на розрахунковий рахунок ТОВ «СРП» не надходило.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП Піскун О.Л. 128213,40 грн є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суд зазначає, що ФОП Піскун О.Л., надіславши ТОВ «СРП» позивачу рахунку-фактури № СФ-000040 від 19.07.2022на оплату товару - Хлорпарафін у кількості 35 пластикових та 13 металевих бочок, загальною вагою 11565 кг., на загальну суму 514642,50 грн., зробила позивачу пропозицію про укладення договору купівлі-продажу. У свою чергу, позивач прийняв, у повному обсязі оплативши суму, зазначену в рахунку.

Враховуючи викладене, договір між ними слід вважати укладеним.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до положень частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, позивач зазначає про отримання ним неякісного товару від відповідача та необхідність відшкодування останнім вартості такого товару.

За приписами ч. 3 ст. 672 ЦК України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Виходячи з положень названих статей, у покупця право на відмову від договору та вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми виникає у разі, по-перше, фактичної поставки товару, по-друге, доведення наявності недоліків в якості поставленого товару.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не доведено ані того, що нею було виконано свої обов`язки за договором купівлі-продажу, ані того, що нею було вжито всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань із позивачем, ані доказів повернення позивачу коштів, сплачених за товар.

Натомість, наданими позивачем письмовими доказами підтверджується наявність підстав для стягнення цих коштів з відповідача по справі, оскільки позивач у письмовому вигляді повідомив відповідача про намір повернути кошти, сплачені за товар, якість якого не відповідає сертифікату якості та не придатний до використання в виробництві.

В свою чергу, листом вих. № 1808/22-1 від 18.08.2022 ФОП Піскун О.Л. зобов`язалася повернути грошові кошти у розмірі 128213,40 грн. на рахунок ТОВ «СРП» до 18.09.2022. Проте, грошові кошти від ФОП Піскун О.Л на розрахунковий рахунок ТОВ «СРП» не надходило.

Положеннями ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з огляду на норми вищезазначеного законодавства, поведінку відповідача по справі, який ухилився від повернення коштів позивачу, позивач має право на повернення коштів у розмірі 128213,40 грн., а належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є стягнення з ФОП Піскун О.Л. коштів, сплачених за товар, в сумі 128213,40 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Піскун Оксани Леонідівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРП» (пр. Соборний, буд. 42, кв. 11, м. Запоріжжя, 69053, ідентифікаційний код 44024125) - боргу в сумі 128213 (сто двадцять вісім тисяч двісті тринадцять) грн. 40 коп. та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.11.2022.

Суддя Т.А. Азізбекян