Рішення

від 28.11.2022 по справі 910/2676/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2022Справа № 910/2676/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОКОР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛЕВІТЕР»

про стягнення 194 587,33 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОКОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛЕВІТЕР» про стягнення 194 587,33 грн., з яких: 161 122,00 грн основний борг, 12 134,41 грн пені, 19 312,20 грн штрафу та 2 018,72 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2022 відкрито провадження у справі №910/2676/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 2/1.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового у зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ехокор» (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Левітер» (за договором - Покупець) було укладено Договір поставки №09/01-20 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (продукцію) згідно з умовами договору (п. 1.1 договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору №09/01-20 асортимент, загальна кількість, одиниця виміру та ціна Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних на кожну окрему партію поставки. Видаткові накладні, що підписані обома сторонами, є невід`ємною частиною договору. Підписані Сторонами видаткові накладні є беззаперечним доказом одержання Товару Покупцем.

Відповідно до п. 2.1 Договору №09/01-20 асортимент, кількість Товару, строки поставки та строки оплати товару, що поставляється на підставі цього договору, визначаються Сторонами у видаткових накладних на кожну партію Товару.

Згідно з п. 2.11. Договору №09/01-20 постачання товару здійснюється зі складу за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 6, м. Харків, вул. Селянська, буд. 124, або м. Харків, вул. Рилєєва, буд. 60 на умовах самовивозу.

Відповідно до п. 3.1, 3.2. Договору №09/01-20 ціна на Товар встановлюється в національній валюті України-гривні, узгоджується Сторонами у замовленні та зазначається у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору. Валюта розрахунків за цим Договором - гривня. Загальна сума за цим Договором складається з повної вартості Товару, переданого Постачальником Покупцю, та визначається шляхом складання всіх сум, вказаних у видаткових накладних по всім партіям поставленого Товару, за весь період дії цього Договору, з чим Сторони погоджуються.

Згідно з п. 3.3., 3.4 Договору №09/01-20 Покупець оплачує Товар, що поставляється згідно з умовами цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України(гривні) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки Товару. Зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору №09/01-20 За порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу у повному обсязі. Також, за кожен випадок порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості кожної партії поставленого товару.

Відповідно до п. 9.1., 9.2. Договору №09/01-20 цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2020 року. У випадку, коли жодна із сторін упродовж 10 (десяти) календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору письмово не повідомить іншу Сторону про своє бажання припинити його дію у вказаний термін, цей Договір вважається продовженим (пролонгованим) до 31 грудня наступного року включно. Кількість пролонгацій не обмежена.

У п. 10.6. Договору №09/01-20 сторони погодили, що даний договір, додатки до договору та документи укладені на виконання цього договору можуть бути підписані з використання ЕЦП або з застосуванням електронного зв`язку з використанням електронної пошти або факсу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі видаткових накладних № 599 від 19.04.2021 на суму 26 392,50 грн, № 810 від 24.05.2021 на суму 36 925,20 грн, № 867 від 02.06.2021 на суму 30 771,00 грн, № 1258 від 09.08.2021 на суму107 757,00 грн, № 1460 від 10.09.2021 на суму 33 170,40 грн, № 1504 від 17.09.2021 на суму 33 170,40 грн, № 1636 від 05.10.2021 на суму 19 024,20 грн було поставлено відповідачу товар на загальну суму 287 210,70 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, в тому числі у спосіб, передбачений п. 10.6. Договору, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого позивачем товару без зауважень та заперечень.

Проте, за поясненнями позивача, товар згідно видаткових накладних № 599 від 19.04.2021, № 810 від 24.05.2021 та № 867 від 02.06.2021 був оплачений відповідачем повністю, а товар згідно видаткових накладних № 1258 від 09.08.2021, № 1460 від 10.09.2021, № 1504 від 17.09.2021 та № 1636 від 05.10.2021 на суму 193 122,00 грн був оплачений частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛЕВІТЕР» утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 161 122,00 грн, що і стало підставою для нарахування штрафу, відсотків річних, пені та звернення до суду з даним позовом.

Факт часткової оплати відповідачем поставленого товару підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями банківських виписок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Згідно п. 3.3., 3.4 Договору поставки №09/01-20 від 09.01.2020 року покупець оплачує Товар, що поставляється згідно з умовами цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні) протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару. Зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було отримано згідно видаткових накладних№ 599 від 19.04.2021, № 810 від 24.05.2021, № 867 від 02.06.2021, № 1258 від 09.08.2021, № 1460 від 10.09.2021, № 1504 від 17.09.2021, № 1636 від 05.10.2021 є таким, що настав.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за Договором № 09/01-20 від 09.01.2020 не надав.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОКОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛЕВІТЕР» в частині стягнення основного боргу в сумі 161 122, 00 грн.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 134,41 грн. пені, 2 018, 72 грн 3% річних та 19 312, 20 грн. штрафу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 134,41 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.3., 3.4 Договору поставки №09/01-20 від 09.01.2020 року «Покупець оплачує Товар, що поставляється згідно з умовами цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні) протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу у повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням дати виникнення зобов`язання, здійснених відповідачем проплат) та встановив невірне визначення позивачем періоду нарахування пені. Крім цього нарахування пені позивачем здійснено на всю суму заборгованості, а не окремо по кожній видатковій накладній.

За умовами Договору поставки (п. 3.3., 3.4) визначено: "Покупець оплачує Товар, що поставляється згідно з умовами цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні) протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару. Зобов`язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника".

Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що початок 14 календарних днів має рахуватися від дня поставки товару, тобто якщо оплата не здійснена на 14-й день від дня поставки (не враховуючи дня поставки), то прострочення наступає на 15-й день, а не на 14-й.

Відтак, суд, здійснивши власний перерахунок пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання по оплаті товару по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, та виходячи з періоду, зазначеного позивачем в розрахунку пені та дат проведення відповідачем проплат, визначив розмір пені становити є вищим, ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму пені більшу аніж заявлено позивачем у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 12 134,41 грн.

Згідно з п. 5.3. договору: «Також, за кожен випадок порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості кожної партії поставленого товару».

Суд перевірив розрахунок штрафу та встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу в сумі 19 312,20 грн відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 018,72 грн 3% річних, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно зазначено період прострочення боргу. А тому суд здійснив свій підрахунок і визначив наступний розмір 3% річних становить 2 110, 49 грн, що перевищує розмір 3% річних заявлений позивачем до стягнення з відповідача (2 018,72 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму 3% річних більшу аніж заявлено позивачем у позові.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 018,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОКОР».

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОКОР» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЛЕВІТЕР» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 2/1; ідентифікаційний код: 42087775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХОКОР» (61093, м. Харків, вул. Рилєєва, буд. 60; ідентифікаційний код: 38634828) заборгованість (основний борг) в розмірі 161 122 (сто шістдесят одна тисяча сто двадцять дві) грн, пеня у розмірі 12 134 (дванадцять тисяч сто тридцять чотири) грн 41 коп., штраф у розмірі 19 312 (дев`ятнадцять тисяч триста дванадцять) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 2 918 (дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 81 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.11.2022.

СуддяМ.Є. Літвінова