Рішення

від 28.11.2022 по справі 911/1410/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1410/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екім"

09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 130, код ЄДРПОУ 30354532

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс-Буд"

09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Храпачанська, будинок 70, код ЄДРПОУ 43102647

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1223/22 від 17.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс-Буд" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг з миття автомобілів, що надані позивачем за актами надання послуг.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 гривень.

За позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екім" заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 11689,00 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Також за даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України судом встановлено, що на момент прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачем змінено юридичну адресу місцезнаходження на: 09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Храпачанська, будинок 70, що буде враховане судом при розгляді справи.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2022 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлені строки подання учасниками справи заяв по суті справи.

Відповідно до частини 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідачу повідомлений зміст ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2022 телефонограмою, отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи щодо нього у господарському суді та його процесуальні права на подання відзиву на позов та доказів.

У зв`язку із розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд підписав рішення без його проголошення відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд

встановив:

Відповідно до тверджень позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЕКІМ» за період з 22 січня 2022 року по 22 лютого 2022 року надано Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТРАНС-БУД» послуги з миття автомобілів та шиномонтажу, всього на суму 11689,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями актів наданих послуг та рахунків на оплату.

Позивач стверджує, що відповідач вказані послуги отримав, проте, не оплатив їх вартість.

За результатами аналізу матеріалів справи, суд дійшов таких висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Аналіз поданих позивачем копій актів наданих послуг та рахунків на оплату свідчить, що вказані документи мали бути складені на виконання договору про надання послуг. Зокрема, в рахунках на оплату, в графі договір, вказано «договір надання послуг»; в актах наданих послуг, в преамбулі вказано «на підставі наведених документів, договір надання послуг».

Одночасно з цим, позивач не надав жодних документів (договори, угоди тощо) або їх копій, за якими можливим було б встановити не тільки умови, на яких сторони погодили надання заявлених позивачем послуг (ціна надання конкретних послуг, порядок оплати та їх прийому тощо), проте, і сам факт наявності між сторонами правовідносин із надання/прийняття послуг.

Суд відмічає, що подані позивачем копії актів наданих послуг та рахунків на оплату не підписані та, фактично, не прийняті відповідачем, відтак, у тому числі, дані документи не можуть бути взяті до уваги як договори у простій письмовій формі.

Наданий суду акт звірки таким не являється, оскільки акт звіряння взаємних розрахунків за своєю правовою природою - це двосторонній документ, натомість, акт, що наданий до матеріалів справи - також не підписаний з боку відповідача.

Позивачем надані докази направлення вказаних документів відповідачу: опис вкладення у поштове відправлення, накладну на відправлення та претензію, проте, чинним законодавством для правовідносин із надання послуг не передбачено, що ігнорування боржником претензій та первинних бухгалтерських документів, що складені на господарські операції із надання послуг може бути враховане як прийняття таких послуг, не наданий суду і письмовий договір між сторонами, який містить подібне регулювання спірних правовідносин сторін, наприклад: якщо акти прийняття послуг, що підписані з боку виконавця, надіслані замовнику і не повернуті ним із зауваженнями протягом певного часу - такі послуги вважаються прийнятими.

У тексті позовної заяви позивачем вказано, що всі спірні господарські операції між позивачем і відповідачем належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку, проте, до матеріалів справи доказів такого відображення, наприклад, податкових накладних - не надано.

Враховуючи, що позивач не надав суду доказів, які могли б підтвердити юридичний факт наявності між сторонами конкретних правовідносин із надання послуг і факт їх реального надання та беручи до уваги стандарт доказування, що застосовується Верховним Судом, суд позбавлений можливості задовольнити заявлені позовні вимоги, що не підтверджені наданими суду доказами.

Результати розгляду справи

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екім" (09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 130, код ЄДРПОУ 30354532) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс-Буд" (09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Храпачанська, будинок 70, код ЄДРПОУ 43102647) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.11.2022.

Суддя С.О. Саванчук