Рішення

від 28.11.2022 по справі 914/1770/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 Справа № 914/1770/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ ЗАХІД», м.Сколе Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна», м.Миколаїв Львівської області

про стягнення 104126,91 грн. заборгованості.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

03.08.2022 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ ЗАХІД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» про стягнення 104126,91 грн. заборгованості, яку за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Яворському Б.І. та присвоєно справі номер 914/1770/22.

Згідно Розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області від 15.08.2022, враховуючи тривалу непрацездатність судді Яворського Б.І., службову записку помічника судді, щодо необхідності здійснення автоматизованого розподілу справи №914/1770/22 та з метою недопущення порушення процесуальних строків встановлених ст. 176 ГПК України, керівник апарату розпорядився відповідно до пунктів 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 07.08.2020 призначити повторний автоматизований розподіл справи № 914/1770/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022, справу №914/1770/22 для розгляду передано судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою суду від 22.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 29.11.2021 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення за номером 7901414611705 вручене адресату (позивачу) - 25.08.2022.

Ухвала суду від 29.11.2021 надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення за номером 7901414611730 вручене адресату (відповідачу) - 31.08.2022.

12.09.2022. за вх.№18863/22, від відповідача поступив відзив на позовну заяву. До відзиву на позовну заяву відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що на думку відповідача, дана справа потребує детального розгляду спору по суті, всебічного з`ясування обставин справи, правильного вирішення спору та надання сторонам можливості подати необхідні пояснення і докази у справі. Також обставини, які стали предметом спору не відповідають дійсності, тому існує ряд питань, пояснень, а також інших обставин, які зумовлюють необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження та участі представника відповідача у підготовчих засіданнях. Крім того, відповідач розглядає можливість вирішення даного спору шляхом затвердження мирової угоди.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст.12 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частини друга - шоста ст.250 ГПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (ч.7 ст. 250 ГПК України).

Керуючись вказаними вище нормами закону, судом враховано ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у вказаному спорі, які вказують на незначну складність даної справи, а також враховано те, що дана категорія справ згідно з нормами ГПК України не відноситься до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що постановлено ухвалу від 22.08.2022 про відкриття провадження у справі.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для переходу до розгляду справи №914/1770/22 за правилами загального позовного провадження, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, в частині оплати за надані позивачем послуги згідно договору № 01/09/20 про надання послуг спецтехнікою від 01.09.2020 року, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості з ТзОВ «Діжле Україна» в розмірі 104 126,91 грн, з яких: 79200,00 грн. основний борг, 19118,18 грн. інфляційні втрати, 3079,04 грн. 3 % річних, 2729,69 грн. пеня.

Окрім того, позивачем заявлено про стягнення 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечив.

Зокрема, зазначив, що Акт від 10.03.2021 № 02/03/21 про надані послуги, згідно з Договором № 01/09/20 від 1 вересня 2020 року складений з порушенням п. 2.3. Договору, оскільки відповідно до п.2.3 Договору після кожного фактично відпрацьованого місяця мав бути складений і підписаний Сторонами окремий акт.

Також в Акті № 02/03/21 від 10 березня 2021 року зазначено, що «строк повної оплати - не пізніше 3 (трьох) днів», а відповідно до Договору оплата послуг має здійснюватись до 5 числа наступного за фактично відпрацьованим місяцем.

Відповідно, вважає, що даний акт складений з недотриманням умов Договору, а отже у виконавця не виникає обов`язку сплачувати послуги за таким актом .

П. 2.4. «Здавання послуг Виконавцем та прийняття їх результатів Замовником оформляється Актом про надані послуги, який підписується повноважним представником Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг».

Сторони домовилися, що у разі виникнення спору між Сторонами за цим Договором, спір підлягає врегулюванню шляхом переговорів (п.6.1. Договору).

Спори, які не вирішені шляхом переговорів впродовж 10 (десяти) днів вирішуються у судовому порядку, відповідно до підвідомчості, згідно з чинним законодавством України» (п.6.2. Договору).

Відповідач зазначає, що він не відмовлявся та не відмовляється від оплати послуг, але зважаючи на те, що акт від 10.03.2021 № 02/03/21 про надані послуги, складений з недотриманням умов Договору, то відповідно до умов договору необхідно укласти та підписати акти, які будуть відповідати умовам договору, а саме п. 2.З., п 2.4 Договору.

Відповідач у відзиві також посилається на важке матеріальне становище товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна», викликане поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до тимчасової непрацездатності підприємства (відповідно до наказу №7-ОД від 28.12.2020); наявності значних дебіторських заборгованостей та воєнного стану в Україні введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної даності до пені та вважає, що пеня повинна бути нарахована за період з 01.08.2021 по 06.10.2021 та становити 2384,68 грн. відповідно до подано конррозрахунку.

Також відповідача надає свій конррозрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого відповідач вважає, що інфляційні втрати повинні становити 17661,60 грн.

Обставини справи.

01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна», як замовником було укладено договір № 01/09/20 про надання послуг спецтехнікою.

Згідно з п. 1.1. договору, предметом цього договору є надання послуг спецтехнікою, надалі за текстом - «послуга».

Відповідно до п. 1.2. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість надання послуг визначається виконавцем з врахуванням кількості наданих послуг.

Згідно з п. 2.3. договору, оплата послуг здійснюється замовником за фактично відпрацьовані виконавцем години на підставі акту надання послуг до 5 числа наступного за фактично відпрацьованим місяцем.

Відповідно до п. 2.4. договору, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом про надані послуги, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання Акту про надані послуги представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 2.5 договору).

Затримка замовником фінансування може бути підставою для розірвання виконавцем цього договору та компенсації йому вартості всіх фактично виконаних робіт. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно з реквізитами, вказаними у договорі (п. п. 2.6. -2.7. договору).

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що замовник має право вимагати належного та в повному обсязі надання послуги відповідно до умов цього договору. Послуга вважається наданою належно, якщо тільки замовник не доведе, що виконавець не дотримується строків виконання за цим договором, без об`єктивних на те причин, наявність яких в такому разі доводиться виконавцем.

Згідно з п. 3.2.1. договору, замовник зобов`язується проводити оплату за надані послуги у розмірі й у строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України.

За несвоєчасну оплату наданих послуг виконавцю замовник крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення ( п. 5.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 25.08.2020 року, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

10.03.2021 між позивачем та відповідачем підписано без будь-яких зауважень та претензій акт №02/03/21 про надані послуги згідно з договором № 01/09/20 від 01.09.2020 про надання послуг спецтехнікою на загальну суму 79200,00 грн.

У встановлені договором строки заборгованість відповідачем не погашено, що зумовило звернення Позивача з позовом до суду з вимогою про стягнення з ТзОВ «Діжле Україна» заборгованості в розмірі 79 200,00 грн за надані послуги по договору № 01/09/20 про надання послуг спецтехнікою від 01.09.2020 рок, а також нарахованих 19118,18 грн. інфляційних втрат, 3079,04 грн. 3 % річних, 2729,69 грн. пені та відшкодування судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про надання послуг спецтехнікою № 01/09/20 від 01.09.2020.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним та скріпленим печатками сторін актом від 10.03.2021 року № 02/03/21 про надані послуги згідно договору № 01/09/20 від 01.09.2020 про надання послуг.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що акт від 10.03.2021 року № 02/03/21 про надані послуги згідно договору № 01/09/20 від 01.09.2020 про надання послуг складений з порушенням умов договору.

Акт підписаний сторонами (у тому числі і відповідачем) без будь-яких зауважень (у тому числі і тих, на які при розгляді спору посилається відповідач) без будь-яких претензій сторін одна до одної, без заперечень, без заперечення щодо вартості наданих послуг зазначеної в акті (79200,00 грн.)

Як встановлено судом згідно з п.2.4 Договору, завдання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом про надані послуги, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до п.2.5. Договору, підписання Акту про надані послуги представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Судом зазначається, що відповідно до п.3.2.1 Договору, замовник зобов`язується проводити оплату за надані послуги у розмірі й у строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п.7.5 договору, всі додатки зміни та доповнення до цього договору є невід`ємними частинами і дійсні тільки у разі їх викладення у письмовій формі українською мовою, скріплення оригінальними печатками та підписами уповноважених представників сторін.

Умовами договру не передбачено, що акт продання послуг є його невід`ємною частиною.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що сторони дотримавшись умов п.7.5 договору внесли зміни у п.2.3. договору, у якому передбачені строки виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Із врахуванням наведеного суд констатує, що оплата послуг на підставі підписаного сторонами акту надання послуг в розумінні умов п.2.3 договору мала бути проведена відповідачем до 5-го числа за фактично відпрацьованим місяцем.

Виходячи зі змісту акту №02/03/21 від 10.03.2021 та умов п.2.3 договору суд вважає вірною позицію позивача про те, що в даному випадку оплата наданих послуг мала бути проведена до 05.04.2021 включно, з 06.04.2021 р. виникло прострочення відповідача за Договором.

Згідно з п.4.1.1 Договору №01/09/20 Виконавець має право вимагати від Замовника своєчасної оплати за цим Договором у порядку та в розмірі, визначеному цим Договором.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати оплати заборгованості за надані послуги, а відтак позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 79200,00 грн підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг виконавцю замовник крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Так, згідно із п.5.2 договору №01/09/20 від 01.09.2020р. позивач на загальну суму боргу нарахував відповідачу пеню в сумі 2729,69грн. за період з 22.07.2021р. по 06.10.2021р. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності на підставі ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимоги про стягнення на користь позивача пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Поряд з цим, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232 … цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 запроваджено карантин з 12.03.2020. Станом на сьогодні карантин не закінчився.

З урахуванням зазначеного Позивач управі нараховувати пеню понад строки, визначені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, …, цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Ці зміни набрали чинності 02.04.2020. Початок карантину у зв`язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України датується 12.03.2020, що визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020.

Отже, позовна давність позивачем не пропущена.

Здійснивши перерахунок пені за період з 22.07.2021 по 06.10.2022 (визначений позивачем у розрахунку) від суми боргу 79200,00 грн. судом встановлено, що розмір розраховано вірно і такий становить 2729,69 грн. і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 2729,69 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, нарахував відповідачу по 3% річних в розмірі 3079,04 грн. за період з 06.05.2021р. по 22.07.2022р. та інфляційні втрати в розмірі 19118,18 грн. за період з квітня 2021р. по червень 2022р. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи «Ліга:закон» судом встановлено, що такі проведені позивачем вірно і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 3079,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19118,18 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 79200,00 грн. основного боргу, 2729,69 грн. пені, 3079,04 грн. 3% річних, 19118,18 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2481,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що 03.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», як замовником та Адвокатським бюро «Оприско та партнери», як виконавцем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 3-0306/22-г.

Згідно з п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення замовника про надання йому юридичної допомоги, обумовленого замовником виду та в його інтересах, на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця та у випадку необхідності відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, доручення замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів замовника в суді а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Згідно з п. 2.1. договору, виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: а) готує докази, розрахунки та інші необхідні документи для подання заяви про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; б) готує заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; в) подає заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Пунктами 4.1.-4.2. договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. За виконання обов`язків, передбачених п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованому розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір укладений до моменту повного виконання доручення.

Платіжним дорученням № 407 від 08.06.2022 підтверджується факт оплати 1000,00 грн ТзОВ «МДМ Захід» адвокатському бюро «Оприско та партнери» за надані юридичні послуги згідно з договором № 2-0306/22-г.

19.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», як замовником та Адвокатським бюро «Оприско та партнери», як виконавцем було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 3-0306/2022.

Пунктом 1. додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п.1.2 договору та викласти його в наступній редакції: доручення замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів замовника в суді, а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі про стягнення на користь замовника із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Пунктом 2. додаткової угоди сторони домовилися внести зміни в п. 2.1. договору та викласти його в наступній редакції: виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: а) готує докази, розрахунки та інші необхідні документи для подання заяви про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; б) готує заяву про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; в) подає заяву про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; г) готує докази, розрахунки та інші необхідні документи для подання позовної заяви про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; д) готує та подає позовну заяву про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; е) здійснює представництво замовника у суді першої інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» про стягнення заборгованості за договором № 01/09/20 від 01 вересня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Пунктом 3. додаткової угоди сторони домовилися внести зміни п. 4.2. договору та викласти його в наступній редакції: за виконання обов`язків, передбачених п.п. а-в п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованому розмірі 1000,00 (одну тисячу) гривень. За виконання обов`язків, передбачених п.п. г-е п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованому розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

Згідно з п.п. 4-5 додаткової угоди, інші пункти договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Ця додаткова угода до договору є його невід`ємною частиною, укладена у двох примірниках, набирає чинності з моменту її підписання та діє до моменту повного виконання доручення.

Адвокатським бюро «Оприско та партнери» виставлено рахунок № 002/3-0306/22-г до договору про надання професійної правничої допомоги № 3-0306/22-г від 03.06.2022 ТзОВ «МДМ Захід» на загальну суму 7000,00 грн.

Також додана копію квитанції від 19.07.2022 №0.0.2613877821.1 про оплату 7000,00 грн.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.

При розгляді заяви позивача у даній справі судом враховується те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником сторони, а, отже, є визначеним (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021р. у справі № 357/11023/18).

Встановлення фіксованого розміру гонорару має на меті досягнення кінцевого результату для клієнта, безвідносно до часу, затраченого адвокатом та кількості вчинених ним дій.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі N 922/445/19 дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищенаведені критерії співмірності, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги а також беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 7000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 1 000 грн. за підготовку заяви про видачу судового наказу (яка розглядалась в межах справи № 914/1271/22) слід зазначити про таке.

З аналізу наведених вище положень процесуального законодавства вбачається, що за результатом розгляду господарської справи суд розподіляє між сторонами понесені ними під час розгляду такої справи судові витрати.

Покладення на одну сторону витрат другої сторони, понесених останньою під час розгляду іншої справи, нормами чинного законодавства не передбачено.

А отже, у задоволенні вимог позивача про покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 1000 грн. за підготовку заяви про видачу судового наказу у справі № 914/1271/22 - слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» (Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, буд. 6, ідентифікаційний код 41286423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід» (Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Степана Бандери, буд. 9/3, ідентифікаційний код 35176164) - 79200,00 грн. основного боргу, 2729,69 грн. пені, 3079,04 грн. 3% річних, 19118,18 грн. інфляційних втрат, 2481,00 грн судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Рішення складено 28.11.2022 (у зв`язку з: перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці з 24.10.2022 по 07.11.2022 включно; оголошенням повітряної тривоги та нестабільністю в роботі системи діловодства 08.11.2022; тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. з 09.11.2022 по 25.11.2022 включно).

Суддя Кітаєва С.Б.