Рішення

від 16.11.2022 по справі 915/1658/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року Справа № 915/1658/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Жиган А.О.

за участю сторін:

від позивача (представника позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представника відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний розвиток" (25006, пров. Фортечний, 27, кв. 57, м. Кропивницький, Кіровоградська область; код ЄДРПОУ 41105405), електронна адреса представника: vtsupa777@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Інвестагро" (56101, вул. Енгельса, 21/2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область; код ЄДРПОУ 42335193)

про: стягнення 60815,77 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний розвиток" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №20210911/2 від 11.11.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Інвестагро", в якій просить стягнути з відповідача:

- 26400,10 грн. - основний борг;

- 3998,20 грн. - пеню;

- 2656,71 грн. - втрати від інфляції;

- 22810,74 грн. - проценти річних;

- 4950,02 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №АР30 від 08.05.2020 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 17.11.2021 позовну заяву №20210911/2 від 11.11.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний розвиток" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала суду від 17.11.2021 була направлена на електронну адреса позивача 19.11.2021 (Вихідний № 915/1658/21/13859/21) та отримана позивачем 06.12.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення ( трек № 25008003113210).

07.12.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову №77 від 07.12.2021. До заяви позивач надає належним чином завірені копії документів, що додаються до позовної заяви та докази направлення їх відповідачу у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 січня 2022 року року о 10 год.30 хв. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

13 січня 2022 року відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, пені та відсотків річних. Вказує, що два види штрафу та пеня на загальну суму 31 758,96 грн. нараховано поза межами спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні в цій частині. Зазначає, що стягнення штрафних санкцій в умовах пандемії є для відповідача значним тягарем та може вплинути на неможливість виконувати поточні зобов`язання. Стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Позивач у наданій до суду 19.01.2022 відповіді на відзив вказує, що сторони договору дійшли згоди, що нарахування пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, передбачених умовами договору, нараховуються протягом всього періоду порушення строків виконання зобов`язання до моменту (дати) фактичного повернення коштів. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в поряду статті 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві. Вказує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Вказує, що аргументи відповідача про сплив позовної давності є неправомірними та нічим необґрунтованими, оскільки відповідно до п.6.6 Договору поставки №АР30 сторони дійшли згоди, щодо збільшення тривалості позовної давності загальної позовної давності та позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.1 ст.259 Цивільного кодексу і встановили строк позовної давності 5 років. Нарахування неустойки (штрафу, пені) по даному договору здійснюється за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначає, що відповідачем не надано документів, які б засвідчили факт настання форс-мажорних обставин саме у відповідача та не надано будь-яких доказів, які вказують на звернення відповідача до Торгово-промислової палати України, а також не надано будь-яких документів виданих Торгово-промисловою палатою України на підтвердження форс-мажорних обставин відповідача. Сам по собі COVID-19 не є форс-мажором, ним є карантин, введений постановою Кабінетом Міністрів України. Незважаючи на те, що карантин був віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за невиконання зобов`язань передбачених договором.

Ухвалою суду від 20.01.2022, яку занесено до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 15 лютого 2022 року о 14 год.00хв.

Ухвалою суду від 15.02.2022, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст..177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 березня 2022 року о 14 год. 00 хв.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 15 березня 2022 року о 14 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 15.08.2022 по 07.10.2022 перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 10.10.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 16.11.2022 об 11 год. 00 хв.

Поштове відправлення з ухвалою від 10.10.2022 направлено на адресу позивача та відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана позивачу та відповідачу копія ухвали суду від 10.10.2022 повернулась до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2022 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Позивач та відповідач у судові засідання не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний розвиток" (далі - постачальник, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Інвестагро» (далі - покупець) було укладено Договір поставки №АР30 (далі - Договір), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, який належить продавцю на момент укладення Договору або буде набутий продавцем в майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, найменування (асортимент), одиниця виміру, ціна і кількість товару зазначається у Додатку до цього Договору або у видаткових накладних, у випадку не оформлення сторонами відповідного Додатку, та/або іншим незабороненим Цивільним кодексом України способом (обмін листами, телеграмами, тощо).

У відповідності до п.3.1 Договору, валютою грошового зобов`язання та валютою розрахунків даного Договору є грошова одиниця України - гривня.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити продавцю вартість товару в порядку та строки зазначені в Додатку до даного Договору. Якщо в період дії даного Договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не оформлений відповідний Додаток до Договору, покупець зобов`язаний оплатити такий товар в день його постачання.

Відповідно до п.4.1 Договору, товар повинен бути повністю поставлений в строк до 31 грудня 2020 року, якщо інше не зазначено в Додатку до даного Договору. У випадку будь-якого порушення покупцем порядку та/або строків розрахунку по даному Договору та/або грубого порушення умов цього Договору, продавець має право зупинити поставку товару по цьому договору в цілому на весь строк затримки оплати. В такому випадку продавець звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару.

Згідно п.4.6 Договору, документи, які передаються покупцю на товар:

- видаткова накладна;

- товарно-транспортна накладна (у разі поставки товару автотранспортом та засобами продавця);

- сертифікат якості на товар.

Підписання покупцем (представником покупця) видаткової накладної є підтвердженням отримання ним всіх документів, вказаних у даному пункті, що супроводжують передачу товару.

У відповідності до п.8.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання 8 травня 2020 року сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за даним Договором, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Так, 08.05.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №Д1 до Договору поставки №АР30 від 08.05.2020 (далі - Додаток), згідно якого поставці підлягає соняшник НСК6341 (Пегас) у кількості 30 мішків на загальну суму 33 000,12 грн. з ПДВ (п.1 Додатку).

Відповідно до п.2 Додатку, покупець приймає на себе зобов`язання сплатити продавцю товар в наступному порядку та строки: до 08 травня 2020 року - 6 600,02 грн., до 20 жовтня 2020 року - 26 400,10 грн. Товар повинен бути повністю поставлений покупцю в строк до 31 травня 2020 року (п.3 Додатку).

Позивач на виконання умов Договору та Додатку до нього поставив відповідачу товар, а саме соняшник НС х 6341 (Пегас) у кількості 30 мішків на загальну суму 33 000,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №108 від 14 травня 2020 року, яка підписана відповідачем без зауважень (а.с.10) та товарно-транспортною накладною №Р108 від 14.05.2020 (а.с.11).

Позивач у позові зазначає, що поставлений товар був сплачений відповідачем частково в сумі 6 600,02 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості у розмірі 26 400,10 грн. (33 000,12 грн. - 6 600,02 грн.) позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Згідно вимог ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26 400,10 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Щодо вимог ТОВ «Агрохімічний розвиток» про стягнення з ТОВ «Південь Інвестагро» відсотків річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).

У відповідності до п.6.3 Договору, сторони прийшли до згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.3.5 Даного Договору, вважається, що продавцем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати ,а покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 банківських днів.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 40% річних за період з 21.10.2020 по 18.01.2021 нараховані на заборгованість 26 400,10 грн. в розмірі 2 603,70 грн.

Перевіривши розрахунок розміру 40% річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 40% річних відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 40% річних в розмірі 2 603,70 грн. є обґрунтованою.

Також, позивач на підставі п.6.3 Договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 96% річних нарахованих за період з 19.01.2021 по 05.11.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 20 207,04 грн.

Перевіривши розрахунок розміру 96% річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 96% річних відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 96% річних в розмірі 20 207,04 грн. є обґрунтованою.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 2 656,71 грн. нараховані:

- за період з 09 травня 2020 року по 28 травня 2020 року на суму

заборгованості 1 100,00 грн. в розмірі 2,13 грн.;

- за період з 21 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року на суму

заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 93,78 грн.;

- за період з листопада 2020 року по липень 2021 року на суму

заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 2 244,00 грн.;

- за вересень 2021 року на суму заборгованості 26 400,00 грн. в розмірі

316,80 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Дослідивши розрахунок інфляційних, суд приходить до висновку, що

позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню, оскільки, при здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010 року та по справі № 4/54-10-18-18 від 19.01.2011 року.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні

вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних:

- за період з 09 травня 2020 року по 28 травня 2020 року на суму

заборгованості 1 100,00 грн. в розмірі 2,13 грн.;

- за період з 21 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року на суму

заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 93,78 грн., задоволенню не підлягають, оскільки термін прострочення зобов`язань становить 20 днів та 11 днів відповідно, тобто нарахування інфляційних втрат позивач безпідставно здійснює у терміни які є меншими ніж місяць.

Крім того, інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Так, позивачем при розрахунку інфляційних втрат на суму боргу 26 400,10 грн. не було враховано період часу в який індекс інфляції становить менше одиниці, тобто мала місце дефляція, а саме позивачем не враховано інфляційні за серпень 2021 року, які становлять -52,80 грн.

Судом за допомогою програми «IpLex» здійснений перерахунок інфляційних втрат з урахуванням періоду часу в який індекс інфляції становить менше одиниці та визначив, що розмір інфляційних втрат, який підлягає задоволенню становить 2 508,00 грн., нараховані за період з листопада 2020 року по вересень 2021 року.

У задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 148,71 грн. (2 656,71 грн. - 2 508,00 грн.) слід відмовити.

Щодо вимог ТОВ «Агрохімічний розвиток» про стягнення з ТОВ «Південь Інвестагро» пені та штрафу, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У відповідності до п.6.2 Договору, покупець несе відповідальність за порушення строків оплати (попередньої та остаточної (кінцевої) товару, зазначених у Додатку до даного Договору, та/або у рахунку, у випадку, якщо сторони не оформили відповідний Додаток до Договору та товар не було поставлено покупцю, ата/або в видатковій накладній, у випадку не оформлення сторонами Додатку до Договору та/або у разі обміну листами, телеграмами, тощо і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно п.6.4 Договору, у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених п.3.5, 3.6 Договору, Додатку до даного Договору, та/або у рахунку, у випадку, якщо сторони не оформили відповідний Додаток до Договору та товар не було поставлено покупецю, та/або в видатковій накладній, у випадку не оформлення сторонами Додатку до Договору та/або у разі обміну листами, телеграмами, тощо більше 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за Даним Договором штраф у розмірі 15% від ціни Договору.

Відповідно до п.6.6 Договору, сторони дійшли до згоди, щодо збільшення тривалості позовної давності загальної позовної давності та позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, і встановили строк позовної давності у 5 (п`ять років). Нарахування неустойки (штрафу, пені) по Даному Договору здійснюється за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач на підставі п.6.4 Договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 590,02 грн., що становить 15% від ціни Договору - 33 000,12 грн.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування штрафу відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 950,02 грн. є обґрунтованою

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 3 998,20 грн. нарахована:

- за період з 09.05.2020 по 28.05.2020 на суму заборгованості 1 100,00 грн. в розмірі 96,80 грн.;

- за період з 21.10.2020 по 04.03.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 1 176,12 грн.;

- за період з 05.03.2021 по 15.04.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 388,08 грн.;

- за період з 16.04.2021 по 22.07.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 1 060,76 грн.;

- за період з 23.07.2021 по 09.09.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 569,18 грн.;

- за період з 10.09.2021 по 05.11.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 707,26 грн.

Судом за допомогою програми "IpLех" здійснено перерахунок пені та встановлено, що розмір пені, який підлягає задоволенню становить 3 896,42 грн. нарахована:

- за період з 09.05.2020 по 28.05.2020 на суму заборгованості 1 100,00 грн. в розмірі 9,62 грн.;

- за період з 21.10.2020 по 04.03.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 1 170,03 грн.;

- за період з 05.03.2021 по 15.04.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 388,08 грн.;

- за період з 16.04.2021 по 22.07.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 1 060,76 грн.;

- за період з 23.07.2021 по 09.09.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 567,06 грн.;

- за період з 10.09.2021 по 05.11.2021 на суму заборгованості 26 400,10 грн. в розмірі 700,26 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 101,78 грн. (3 998,20 грн. - 3 896,42 грн.) слід відмовити.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені та штрафу є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 950,02 грн., пеню в розмірі 3998,20 грн., втрати від інфляції у розмірі 2656,71 грн., відсотки річних в розмірі 22 810,74 грн., що разом складає 34 415,67 грн. та перевищує суму прострочення 26 400,10 грн.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшення розміру стягуваної суми штрафу на 90%, саме стягненню підлягає штраф у розмірі 495,00 грн. (4 950,02 грн. - 90%) та розмір стягуваної пені на 90%, саме стягненню підлягає пеня у розмірі 389,64 грн. (3 896,42 грн. - 90%)

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76,77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

У відповідності ч. 1 до ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 0,99 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 247,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195,196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Інвестагро" (56101, вул. Енгельса, 21/2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область; код ЄДРПОУ 42335193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічний розвиток" (25006, пров. Фортечний, 27, кв. 57, м. Кропивницький, Кіровоградська область; код ЄДРПОУ 41105405, електронна адреса представника: vtsupa777@gmail.com):

- 26 400,10 грн. - основний борг;

- 389,64 грн. - пеню;

- 2 508,00 грн. - втрати від інфляції;

- 22 810,74 грн. - проценти річних;

- 495,00 грн. - штраф;

- 2 247,30 грн. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.11.2022

Суддя Н.О. Семенчук