Ухвала

від 28.11.2022 по справі 915/2179/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

28 листопада 2022 року Справа № 915/2179/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника заявника: не з`явився,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, поверх 6, офіс 34; ідент.код 38750239; адреса ел.пошти представника - Довгаля С.М.: ІНФОРМАЦІЯ_1) за вих.№65727 від 14.01.2022 (вхід.№1557/22 від 01.02.2022) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу суду від 08.03.2016 у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78; ідент.код 09807862),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

про: стягнення кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами, заборгованості по сплаті комісії та пені за невиконання зобов`язань щодо сплати кредиту і відсотків у загальній сумі 25766,61 грн за договором про надання овердрафту №116-2014 від 08.12.2014,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою за вих.№65727 від 14.01.2022 (вхід.№1557/22 від 01.02.2022), в якій просило суд поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.03.2016 у справі №915/2179/15 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» грошових коштів в загальній сумі 25766,61 грн, із яких: 19790,0 грн - заборгованість з повернення кредитних коштів; 5958,98 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 9,90 грн - комісія за користування кредитом; 5,94 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,0 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2022 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 24.02.2022. Учасникам справи запропоновано надати суду письмові пояснення (заперечення) по суті заяви.

24.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд заяви відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 20.10.2022 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.11.2022, яке в подальшому було відкладено на 28.11.2022.

Сторони не надали суду письмових пояснень чи заперечень по суті заяви, доводи заявника не спростували.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заявник в клопотанні від 26.10.2022 просив розглянути заяву по суті без участі його представника. Наведені у заяві вимоги та доводи підтримав у повному обсязі.

Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У відповідності до положень ч.2 ст.329 ГПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши заяву з доданими до неї документи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2016 у справі №915/2179/15 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» грошові кошти в загальній сумі 25764,82 грн за договором про надання овердрафту №116-2014 від 08.12.2014, із яких: 19790,0 грн - заборгованість з повернення кредитних коштів; 5958,98 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 9,90 грн - комісія за користування кредитом; 5,94 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,0 грн.

Вказане рішення суду оскаржено не було та набрало законної сили 08.03.2016.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п.7) ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається строк пред`явлення рішення до виконання.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2016 у даній справі 08.03.2016 видано відповідний наказ, в якому зазначено, що такий наказ дійсний для пред`явлення державному виконавцю протягом одного року до 07.03.2017.

Судом встановлено, що такий наказ суду було пред`явлено стягувачем - ПАТ «Кредобанк» на примусове виконання до Центрального ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ та постановою державного виконавця від 22.08.2018 у виконавчому провадженні №55978864 повернуто стягувачу на підставі п.2) ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.2) ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням (ч.1 ст.28 «Про виконавче провадження»).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно положень ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.10.2016 та чинний на даний час, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, наказ Господарського суду Миколаївської області від 08.03.2016 по справі №915/2179/15 стягувач мав право пред`явити до примусового виконання протягом трьох років з моменту винесення постанови державного виконавця про його повернення - 22.08.2018, тобто до 23.08.2021.

09.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою за вих.№64051 від 29.07.2021, в якій просило суд замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2016 у даній справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2016 у справі №915/2179/15 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» грошових коштів в загальній сумі 25764,82 грн, із яких: 19790,0 грн - заборгованість з повернення кредитних коштів; 5958,98 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 9,90 грн - комісія за користування кредитом; 5,94 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,0 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою за вих.№65727 від 14.01.2022 (вхід.№1557/22 від 01.02.2022), в якій просило суд поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.03.2016 у справі №915/2179/15 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» грошових коштів в загальній сумі 25766,61 грн, із яких: 19790,0 грн - заборгованість з повернення кредитних коштів; 5958,98 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 9,90 грн - комісія за користування кредитом; 5,94 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,0 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Водночас, поважною причиною визнається така обставина, яка є об`єктивно непереборною та пов`язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №917/1431/14.

Суд зазначає, що сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично поновити цей строк, оскільки клопотання чи заява про відновлення процесуального строку з огляду на приписи процесуального закону повинна містити обґрунтування поважності пропуску цього строку, роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними.

Таким чином, саме стягувач повинен довести поважність причин пропуску ним встановленого строку для пред`явлення виданого господарським судом наказу до виконання. Відсутність або недоведеність стягувачем таких причин виключає можливість поновлення даного строку.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу суду від 08.03.2016 у справі №915/2179/15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вказує наступне:

- оригінал такого наказу Господарського суду Миколаївської області ним отримано від ПАТ «Кредобанк» лише на початку липня 2021 року;

- отримавши оригінал наказу Господарського суду Миколаївської області №915/2179/15 до моменту отримання ухвали суду про заміну сторони стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», останнє не мало можливості пред`явити такий виконавчий документ на примусове виконання, що вважає об`єктивною причиною для пропуску ним строку пред`явлення цього виконавчого документу до виконання;

- рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/2179/15 від 23.02.2016 до сих пір не виконане, а боржник - Нікітенко С.В. ухиляється від добровільного виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що оригінал наказу суду від 08.03.2016 по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримало від ПАТ «Кредобанк» лише 06.07.2021, що підтверджується накладною №8578094 від 29.06.2021, та заяву про заміну сторони стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення суду від 23.02.2016 по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало до суду 09.08.2021, тобто до закінчення трьохрічного строку повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Враховуючи, що оригінал наказу суду по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримало від ПАТ «Кредобанк» лише 06.07.2021 та заяву про заміну сторони стягувача на його правонаступника у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення суду по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало до суду до закінчення трьохрічного строку повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання, яка задоволена ухвалою суду від 25.11.2021, суд приходить до висновку, що строк для пред`явлення наказу до виконання стягувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було пропущено по незалежним від нього причинам.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а ст.8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Статтями 2, 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості судового рішення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.

Відповідно до ч.4 ст.13, ст.129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини й громадянина захищаються судом; обов`язковість рішень суду є однією з основних задач судочинства.

Положення ст.ст.124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Наразі рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2016 у справі №915/2179/15, яке набрало законної сили 08.03.2016 та на виконання якого видано наказ від 08.03.2016, не виконано.

З урахуванням встановлених судом обставин справи щодо закінчення строку для пред`явлення наказу від 08.03.2016 до виконання після переривання 22.08.2018, з огляду на затримку ПАТ «Кредобанк» із передачею оригіналу такого наказу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та заміну за ухвалою суду від 25.11.2021 сторони стягувача - ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення суду по даній справі, а відтак, поважністю підстав пропуску строку для пред`явлення повторно (після переривання) виконавчого документа до виконання, наявні всі підстави для задоволення поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заяви щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого наказу до виконання.

Керуючись ст.ст.234, 235, 329 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за вих.№65727 від 14.01.2022 (вхід.№1557/22 від 01.02.2022) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу суду - задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.03.2016 у справі №915/2179/15 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нікітенка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78; ідент.код 09807862) грошових коштів в загальній сумі 25766,61 грн, із яких: 19790,0 грн - заборгованість з повернення кредитних коштів; 5958,98 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 9,90 грн - комісія за користування кредитом; 5,94 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,0 грн.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва