Постанова

від 24.11.2022 по справі 920/750/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 920/750/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Сумської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 травня 2021 року (головуючий суддя Козир Т.П., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) та ухвалу Господарського суду Сумської області від 18 січня 2021 року (головуючий суддя Резніченко О.Ю., судді: Заєць С.В., Соп`яненко О.Ю.) за заявою Сумської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Сумської області від 19 грудня 2016 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Афганський центр»

до Сумської міської ради

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

ІСТОРІЯ СПОРУ

1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.12.2016 позовні вимоги у даній справі задоволено.

2. Визнано укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Афганський центр» (далі ТОВ «Афганський центр», Позивач) і Сумською міською радою (далі Сумська міськрада, Відповідач) зміни до договору оренди земельної ділянки, 23.11.2005, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною А.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 6541, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 1497-МР від 30.11.2005 та зареєстрованого у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2005 № 040561200240 в частині цільового та функціонального призначення земельної ділянки шляхом викладення п. 2.1. договору з моменту набрання рішенням суду законної сили в наступній редакції: «Земельна ділянка надається в оренду під багатоквартирну житлову забудову».

3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2017 вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

4. 15.05.2020 Сумською міськрадою до господарського суду першої інстанції було подано заяву про перегляд судового рішення Господарського суду Сумської області від 19.12.2016 за нововиявленими обставинами.

5. Заява була підписана Парфененком М.С. як представником Відповідача в порядку самопредставництва.

6. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.01.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 заяву Сумської міськради залишено без розгляду.

7. Ухвала суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що станом на час подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у Парфененка М.С. були відсутні повноваження діяти від імені Сумської міськради в порядку самопредставництва.

8. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга мотивована доводами про допущене судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, зокрема, статей 56, 60 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та незгодою з висновком судів про те, що наявність повноважень Парфененка М.С. для підписання і подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку самопредставництва не була підтверджена належним чином.

10. Скаржник стверджує, що до матеріалів заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ним долучався ряд документів (довіреність, наказ, положення про відділ і департамент, витяг з ЄДР), якими підтверджувалася наявність у Парфененка М.С. повноважень діяти в імені Сумської міськради в порядку самопредставництва.

11. Наполягає також на тому, що наразі є усі підстави для відступу від врахованих апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду (щодо самопредставництва юридичної особи), які були викладені у постанові від 02.07.20220 у справі № 9901/39/20 (для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження) та ухвалі від 08.09.2020 у справі № 925/756/19 (самопредставництво не може бути оформлено довіреністю) з підстав того, що при наданні вказаних висновків судом касаційної інстанції не було враховано імперативних приписів статті 60 ГПК України, якими чітко передбачено, що повноваження представника підтверджуються саме довіреністю. Додатково підкреслює і те, що при вирішенні питання щодо повноважень Парфененка М.С. діяти в імені Відповідача в порядку самопредставництва судами попередніх інстанцій не було враховано висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який наведено в ухвалі від 22.01.2020 у справі № 924/440/19 (виключно довіреність, за відсутності інших передбачених частиною 4 статті 56 ГПК України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо) не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування та державної влади в порядку самопредставництва).

12. Доводи Позивача, які наведені ним у відзиві на касаційну скаргу судом касаційної інстанції не розглядаються, адже подано таку заяву із пропуском установленого судом строку. Клопотання ТОВ «Афганський центр» про поновлення строку на подання відзиву задоволенню не підлягає, з огляду на приписи статті 119 ГПК України, якими передбачено, що установлений судом строк може бути продовжено і тільки за заявою, що подана до закінчення цього строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

15. Відповідно до частини 3 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

16. Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, передбачено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

17. Питання самопредствництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.

18. Так, 29.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-IX.

19. Згідно з частиною четвертою статті 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.12.2019 № 390-IX) держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

20. Тобто, наведені вище положення передбачають можливість здійснення процесуального представництва органу місцевого самоврядування як в порядку самопредставництва - керівником, так і іншими особами як представниками такого органу, що узгоджується з наведеними вище положеннями Конституції України.

21. За змістом частини 1 статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

22. При цьому підписання та подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

23. Відповідно до частини третьої статті 322 ГПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами додається, зокрема, документ, який підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником.

24. Натомість, для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право цієї особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

25. У вказаному висновку колегія суддів звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який було викладено у постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також відмічає, що згаданий правовий висновок пізніше знову був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 990/117/22 і наразі є актуальним.

26. Судами попередніх інстанцій установлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі від імені Сумської міськради була підписана головним спеціалістом - юрисконсультом відділу правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міськради Парфененком М.С.

27. Оцінивши додані до цієї заяви документи, в тому числі, посадову інструкцію головного спеціаліста - юрисконсульта відділу правового та кадрового забезпечення і положення про відділ правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів, суди попередніх інстанцій вирішили, що з них не вбачається повноважень у Парфененка М.С. здійснювати самопредставництво Сумської міськради відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України, тобто без додаткового уповноваження, а відтак констатували, що і права на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі він не мав.

28. Аргументи касаційної скарги наведених висновків судів попередніх інстанцій ніяк не спростовують, адже такі висновки цілком узгоджуються із чинними приписами ГПК України та висновками Великої Палати Верховного Суду щодо їх правильного застосування.

29. Доводи Сумської міськради про те, що повноваження Парфененка М.С. діяти від її імені в порядку самопредставництва могли бути підтверджені лише довіреністю (з відповідних мотивів) є безпідставними, адже у частині першій статті 60 ГПК України, на яку посилається скаржник, визначено перелік документів, якими мають підтверджуватися повноваження представників учасників справи в порядку представництва, а не самопредставництва юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

30. В ухвалі від 08.09.2020 у справі № 925/756/19 Велика Палата Верховного Суду чітко наголосила, що самопредставництво не може бути оформлено довіреністю.

31. Крім цього, у справі № 303/4297/20 (ухвала від 08.06.2022), до закінчення перегляду якої зупинялося касаційне провадження у даній справі, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.

32. У вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду також відмітила, що зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

33. Оскільки скаржник помилково ототожнює поняття представництва та самопредставництва юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) підстав для відступу від врахованих вище позицій Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає. Звідси відповідне клопотання Відповідача залишається без задоволення.

34. Не вбачає колегія суддів і підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який наведено в ухвалі від 22.01.2020 у справі № 924/440/19, адже зміст цього висновку навпаки повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

37. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу Сумської міськради слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу і постанову - без змін.

38. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 травня 2021 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 18 січня 2021 року у справі № 920/750/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.