Рішення

від 28.11.2022 по справі 158/2323/22

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/2323/22

Провадження № 2/0158/630/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

28 листопада 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Поліщук С.В.,

при секретарі Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін по справі цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» про стягнення збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Колківської селищної ради Луцького району Волинської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» про стягнення збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.06.2022 відповідача по справі ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно вищевказаного вироку суду, 19.04.2022 року в обідню пору доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_1 , перебуваючи в 3 кварталі 3 виділу Холоневицького лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» у лісах, які відносяться до категорії захищеності - «Експлуатаційні ліси», всупереч встановленому порядку порубки дерев, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, внаслідок яких завдається шкода довкіллю, порушуючи порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №761, не маючи спеціального дозволу (лісорубного квитка), переслідуючи корисливий умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у лісах, за допомогою бензопили «Sirius», здійснив незаконну порубку двох дерев породи «Сосна звичайна сироростуча», діаметрами пнів 47 см. та 57см., розкрижував їх на 4 колоди.

Цього ж дня, близько 18 години 30 хвилин, незаконно зрубана деревина була виявлена працівником лісової охорони ДП «Ківерцівського ЛГ» під час її перевезення гужовим транспортом з місця незаконної порубки та вилучена працівниками поліції в ході огляду місця події.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 інтересам держави в особі Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», завдано матеріальну шкоду на загальну суму 30 699 грн. 05 коп.

На даний час, шкода завдана протиправними діями ОСОБА_1 не відшкодована, а тому просять стягнути з відповідача по справі на користь Колківської селищної ради Луцького району Волинської області 30 699 грн. 05 коп. завданої шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.10.2022 дану цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду подано не було.

Представник ДП «Ківерцівське ЛГ» в судове засідання не з`явився, подав до суду заява про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

Прокурор Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Мороз Д.В. подав до суду заяву про підтримання позову, просить розгляд справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, за згодою представника позивача та у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.06.2022 відповідача по справі ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 69 Закону Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди встановлено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження завдання майнової шкоди неправомірними діями відповідача, доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. В свою чергу відповідач не спростував доводів позивача про те, що порубка дерев здійснена не ним.

Розрахунок шкоди у даній справі проведено по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 додаток №1, що відповідає діючому законодавсту щодо обрахунку збитків навколишньому природному середовищу.

Крім того, в силу пункту 7 частини третьої ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Тому суд дійшов висновку про те, що Колківська селищна рада є належним позивачем у справі, оскільки відповідач здійснив незаконну порубку дерев на її території, розподілення коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів здійснюватиметься згідно з вимогами статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України.

Щодо правомірності звернення з даним позовом прокурора, то суд зазначає наступне:

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Важливим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справах «KOROLEV v. RUSSIA» від 01 квітня 2010 року; «MENCHINSKAYA v. RUSSIA» від 15 січня 2009 року).

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що органом місцевого самоврядування тривалий час не вживались заходи щодо захисту інтересів держави - вжиття заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, а також те, що Колківською селищною радою Луцького району Волинської області такі заходи вживатись не будуть.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України в дохід держави з відповідача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 22, 1166, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Колківської селищної ради 30 699 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 05 коп. шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Колківська селищна рада, смт. Колки, вул. Грушевського, 42, Луцького району Волинської області, ЄДРПОУ: 04333247;

Представник позивача: заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області, юридична адреса: м. Ківерці вул. Незалежності, 14, Луцького району Волинської області, ЄДРПОУ: 02909915;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 25 лютого 2014р. Маневицьким РС УДМС України у Волинській області;

Третя особа: Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство», юридична адреса: м. Ківерці, вул. Степана Бандери, 4, Луцького району Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.