Рішення

від 28.11.2022 по справі 754/5228/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4177/22

Справа №754/5228/22

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2022 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/5228/22

ОСОБА_1 - позивач

Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» - відповідач

Директор комунальноого некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_2 - третя особа

Вимоги позивача: визнання незаконним наказу про переведення, його скасування, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди

Петренко І.Л. - адвокат позивача

Котович І.О. - адвокат відповідача

Ушакова К.В. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого збільшувалтсь у частині стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи і в якому посилаючись на порушення своїх трудових прав, просить: 1. визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29.04.2022 № 177-К «По особовому складу» «Про переведення», яким позивача переведено з посади начальника відділу кадрової роботи на посаду інспектора відділу кадрової роботи відповідача; 2. Поновити позивача на роботі на посаді начальника відділу кадрової роботи відповідача; 3. Стягнути з відповідача на користь позивача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, що за період з 03.05.2022 по 28.11.2022 складає: 67531,91 грн.; 4. Стягнути з відповідача на користь позивача: 50000 грн. - моральної шкоди, яка виражається в погіршані стану зоров`я, моральних стражданнях, перебуванні в стані нервового напруження, розпачу, зневіри, хвилюванні, необхідності витрачати сили на доведеність незаконності дій відповідача, що вимгає додаткових зусиль для організації життя.

У судовосу засіданні позивач зі своїм адвокатом позов підтримали і не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

Представники відповідача позов не визнали і не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності третьої особи, а також пояснили, що переведення позивача викликано зміною у штатній структурі відповідача і з метою забезпечення позивача роботою в період воєнного стану.

Третя особа в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, зокрема, поштою, SMS, а також інформація про рух справи розміщується на сайті суду і є загальнодоступною.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності третьої особи.

Вислухавши позивача, адвоката позивача, обох представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до наданого позивачем витягу з трудової книжки позивача, наказом відповідача № 270 від 27.12.2019 позивача призначено на посаду начальника відділу кадрів відповідача.

Наказом відповідача від 29.04.2022 № 177-К переведено позивача - начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з 02.05.2022 з займаної посади на 1,0 посади інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з оплатою праці, визначеною колективним договором. Підстава: доповідна начальника адміністративно-господарської служби; наказ КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» про затвердження штатної структури адміністративно-господарської служби КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва»; погодження профспілкового комітету.

На території України з 24.02.2022 запроваджено виєнний стан із-за військової агресії Російської Федерації проти України.

27.04.2022 у відповідача затверджена і погоджена з Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, нова щтатна структура адміністративно-господарської служби відповідача та відповідно до якої займана позивачем до переведення посада ліквідована.

Відповідно до доповідної начальника адміністративно-господарської служби, про яку йдеться в наказі відповідача від 29.04.2022 № 177-К, рекомендовано перевести позивача з займаної посади на посаду директора.

Профспілковий комітет відповідача надав згоду на переведення позивача, що підтверджується листом № 6 від 29.11.2022.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що в період воєнного стану відповідачем вживались заходи для забезпечення своїх працівників роботою, щоб запобігти звільнення із-за скорочення штату.

Згідно ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, 1. Цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану. 2. На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. 3. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, 1. У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. 2. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Згідно ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. {У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022}. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36цього Кодексу. Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу. Викривачі корупції користуються також іншими правами та гарантіями захисту, встановленими Законом України "Про запобігання корупції".

Згідно ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно ст. 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, 1. Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. 2. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Прецидентна практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Вищевказані норми права Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ на підставі яких видано наказ відповідача від 29.04.2022 № 177-К переведено позивача - начальника відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з 02.05.2022 з займаної посади на 1,0 посади інспектора відділу з кадрової роботи КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» з оплатою праці, визначеною колективним договором., неконституційними, недійсними чи незаконними на час вирішення спору в передбаченому чинним законодавством України порядку не визнавались.

У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги недоведеними.

Доводи сторони позивача про порушення права на працю є безпідставними, оскільки позивач не позбавлений права на працю та з роботи не звільнений, а переведений з займаної посади на іншу посаду з оплатою праці, визначеною колективним договором в умовах воєнного стану.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється.

При поданні позову позивач не сплачував судового збору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 1 і ч. 2, ч. 7 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до комунальноого некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 5, ЄДРПОУ: 26188952).

Судові витрати понесені позивачем покласти на позивача.

Судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: