Рішення

від 25.11.2022 по справі 340/3629/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3629/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Вінницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997544; адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)

про визнання протиправним та скасування рішення.

ОСОБА_1 через адвоката Іванова О.А. звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000030/2 від 20.07.2022 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у липні 2022 року придбав у Німеччині напівпричеп марки STAS модель S300CX, 2010 року за ціною 5000 євро. Однак, під час митного оформлення придбаного ним напівпричепа, віповідач відхилив заявлену позивачем митну вартість та виніс рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2022/000030/2, відповідно до якого, керуючись резрвним методом методом визначення митної вартості, підвищив митну вартість належного позивачеві напівпричепа до 11400 євро. При цьому позивач наголошує, що правових підстав для коригування заявленої митної вартості товару у відповідача не було: подані до митного оформлення документи є достовірними та не містять розбіжностей.

Відповідач позовних вимог не визнав та у поданому відзиві на позовну заяву наголосив, що що оскаржене рішенн прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Митним кодексом України. Зокрема зазначається, що результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на підтвердження митної вартості товару, встановлено розбіжності, що є підставою для визначення митної вартості митним органом. Також позивачем не надано на запит митного органу всіх необхідних підтверджуючих документів, які містять відомості про вартість товару, що і сятало підставою для прийняття спірного рішення.

Позивач у відповіді на відзив доводи відповідача заперечив та підтримав раніше заявлені позовні вимоги.

Судом ухвалені такі процесуальні рішення у справі:

-ухвалою судді від 10 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху;

-ухвалою судді від 26 вересня 2022 року заяву представника позивача про відвід судді повернуто без розгляду;

-ухвалою суду від 26 вересня 2022 року провадження у справі відкрито; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглядається судом у межах строку, встановленого статтею 258 КАС України.

Розглянувши у письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2022 року в Німеччині ОСОБА_1 був придбаний напівпричеп марки STAS модель S300CX, 2010 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 . Згідно згідно рахунку №22205 та квитанції про оплату рахунку №22205 від 08 липня 2022 року вартість напівпричепа склала 5000 євро.

На даний напівпричеп митними органами Німеччини була оформлена митна декларація №MRN22DE875683138073E0, в графі 22 якої, зазначена вартість напівпричепа у розмірі 5000 євро.

У свою чергу, 15 липня 2022 року даний напівпричеп був заявлений позивачем Вінницькій митниці Державної митної служби України в режимі імпорту по митній декларації № UA401020/2022/031183. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що позивачем застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивачем були подані такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 08.07.2022 року №22205, в якому зазначена вартість напівпричепа у розмірі 5000 Євро; квитанція від 08.07.2022 року до рахунку №22205 про оплату позивачем вартості напівпричепа в сумі 5000 євро, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.07.2010 № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.07.2010 № ZBI 077713614, митна декларація країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE875683138073E0.

18 липня 2022 року митний орган скерував декларанту електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару. Проте, позивач повідомив відповідача про те, що інші документи ним не надаватимуться.

20 липня 2022 року відповідачем винесене рішення про коригування митної вартості № UA401000/2022/000030/2, відповідно до якого митну вартість належного позивачу напівпричепа скориговано та визначено в розмірі 11400 Євро за резервним методом визначення митної вартості (6 метод визначення вартості).

Викладені обставини передували зверненню позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 365 Митного кодексу України (далі - МК України) громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред`явленням їх цьому органу.

Згідно з частиною першою статті 377 МК України товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

За змістом частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи..

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення (пункт "ж" частини восьмої статті 257 МК України)

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами п`ятою та шостою статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів покладається на митний органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою, другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Так, частинами першою-четвертою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою-сьомою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною восьмою статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами другою-третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Як установлено судом, відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірне рішення № UA401000/2022/000030/2 від 20 липня 2022 року про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за другорядним (резервним) методом.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товару № UA401000/2022/000030/2 від 20 липня 2022 року, вбачається, що при прийнятті такого рішення митний орган виходив із того, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 08 липня 2022 року №22205 продавцем значиться «KhalifeNutzfahrzeuge» в той час, як в митній декларації країни відправлення від 11 липня 2022 року № 22DE875683138073E0 продавцем та відправником зазначено фізичну особу - KhalifeKamal (D E4953894). Також, згідно баз даних ЄАІС Держмитслужби та наданих документів, перевезення товару здійснювалось гр. ОСОБА_2 згідно доручення, наданого гр. ОСОБА_1 , проте при декларуванні до митної вартості не включені складові митної вартості, а саме витрати на транспортування, страхування, митне оформлення в країні експорту, хоча згідно митної декларації країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE875683138073E0, товар поставлявся на умовах поcтавки EXW, які передбачають покладення витрат пов`язаних із доставкою та оформленням документів необхідних для експорту у країні відправлення, на покупця. Враховуючи те, що перевезення здійснювалось особою за дорученням від отримувача товару, жоден з вищенаведених документів, та документи, які б підтверджували вартість страхування, до митного оформлення не надано, митний орган вважає, що ОСОБА_1 не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. В той же час, не додано витрати на страхування, хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).

За таких умов митний орган дійшов висновку, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, а тому відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) з причин відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 16.06.2022 № UA204080/2022/010252 за якою оформлено товар «Напівпричіп - самоскид, призначений для перевезення вантажів, марки "STAS", моделі "S300CX", що був у використанні, 3-х вісьовий, ідентифікаційний номер (шасі)- НОМЕР_4 , вантажопідйомність - 36,600 т, маса в разі максимального завантаження - 42,000 т, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010» та складає 11400 Євро.

Натомість, аналізуючи подані позивачем до митного оформлення документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості транспортного засобу, а зазначені відповідачем розбіжності у поданих документах не можуть вважатися належною підставою для застосування друнорядних методів обчислення митної вартості товару.

Так, відповідач покликається на те, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 08 липня 2022 року №22205 продавцем зазначена юридична особа «KhalifeNutzfahrzeuge» в той час, як в митній декларації країни відправлення від 11 липня 2022 року № 22DE875683138073E0 продавцем та відправником зазначено вже фізичну особу - KhalifeKamal (D E4953894).

Суд погоджується із позивачем у тому, що графа 2 митної декларації країни відправлення від 11 липня 2022 року №22DE875683138073E0, в якій зазначено „Кhalife Kamal перекладається як „Вантажовідправник / експортер, а графа 14 як „Заявник / представник. Таким чином, ці графи митної декларації країни відправлення не вказують безпосередньо на продавця товару. Більше того, митний орган не вказав, яким чином дана обставина впливає на заявлену позивачем митну вартість товару, тоді як згідно частини третьої статті 53 МК України митний орган повинен приймати до уваги тільки розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Щодо застережень відповідача про непідтвердження позивачем витрат на транспортування товару, суд зазначає, що самі лише наявні у митного органу відомості про те, що перевезення товару здійснювалось гр. ОСОБА_2 згідно доручення, наданого гр. ОСОБА_1 , не свідчить про оплатність відповідної послуги та про те, що позивач поніс витрати щодо транспортування товару, які вплинули на його митну вартість.

Стосовно доводів відповідача, що позивачем не подано документів, які б підтверджували витрати на страхування відповідно до статті 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16.09.2009 року (далі - Директива), суд зазначає таке.

Так, статтею 3 Директиви визначено, що кожна держава-член повинна вживати всіх заходів, необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів, які зазвичай перебувають на її території.

При цьому суд звертає увагу на те, що обов`язку страхування купленого автотранспортного засобу, зокрема, причепу, даною Директивою не передбачено, тому, у відповідності до пункту 2 частини восьмої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування можуть підтверджувати митну вартість товару тільки у випадку, якщо таке страхування здійснювалося, тобто це не є підставою для коригування митної вартості самого товару.

Наведені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача на те, що на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) напівпричепів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом, суд не приймає до уваги, оскільки існують численні фактори, які впливають на ціну аналогічного на перший погляд товару: пробіг, поточний технічний стан, комплектація, необхідність проведення сервісного обслуговування (заміна оливи, гуми тощо).

Також відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойса), в якому вказано вартість транспортного засобу, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи непідтвердження обставин відчуження позивачу транспортних засобів та отримання або неотримання від позивача коштів, які визначені в інвойсі, та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.

За таких умов суд вважає, що відповідач безпідставно вдався до обчислення митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом, відхиливши перший (основний) метод.

Крім того, щодо обраного відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, суд зазначає таке.

Як зазначено у спірному рішенні та у відзиві на позов, при визначенні митної вартості придбаного позивачем транспортного засобу, були використані відомості з митної декларації № UA204080/2022/010252 від 16.06.2022. За цією митною декларацією здійснювалося митне оформлення напівпричепа - самоскида, що був у використанні, марки "STAS", моделі "S300CX", , 3-х вісьовий, ідентифікаційний номер (шасі)- НОМЕР_4 , вантажопідйомність - 36,600 т, маса в разі максимального завантаження - 42,000 т,календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010». Митна вартість такого товару склала 11000 Євро.

Воднораз, та обставина, що країною відправки у вказаній деклараціє є Бельгія, а у спірних правовідносинах Німеччина, а також те, що різниться номінальна вантажопідйомність ввезених засобів, така ЕМД не може слугувати беззаперечним джерелом для коригування заявленої позивачем митної вартості. При цьому суд враховує, що імпортований позивачем транспортний засіб має свої особливості, як і кожен транспортний засіб має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень.

Крім того, митний орган не взяв до уваги, що на вартості придбаного позивачем товару позначився і той факт, що у цього ж продавця ОСОБА_1 був одночасно придбаний автомобіль- сідловий тягач, також заявлений позивачем в режимі імпорту до відповідача.

Суд зазначає, що можливість поставки товару покупцям за іншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію про ціну товару із МД UA204080/2022/010252, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а керувався іншою інформацією про ціну товару. Така інформація не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті частини другої статті 55 МК України.

Відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у визнанні заявленої митної вартості товару, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000030/2 від 20.07.2022 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідач заперечив щодо стягнення цих витрат, посилаючись на їх непідтвердження позивачем.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 року у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно договору про надання правової допомоги від 28.07.2022 року , укладеного між позивачем та адвокатом Івановим О.В., гонорар адвокату за надання правової допомоги встановлюється в розмірі 6000,00 грн. Вказана сума буа сплачена позивачем адвокату Іванову О.В. відповідно до наявної у матеріалах спрпви квитанції до прибуткового касового ордера.

На переконання суду, надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідають вимогам частини п`ятої статті 134 КАС України. При цьому відповідачем відповідно до приписів частини сьомої статті 134 КАС України не доведено, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними в розумінні частини п`ятої статті 134 КАС України.

На підставі викладеного та враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для сторін, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов`язаними з розглядом даної справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Відтак, судові витрати у справі (судовий збір в сумі 992,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань асигнувань Вінницької митниці Держмитслужби.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Вінницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997544; адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000030/2 від 20 липня 2022 року.

Стягнути з Вінницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997544) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні, сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн (шість тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бу ти оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук