Постанова

від 14.11.2022 по справі 357/8228/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 357/8228/19

провадження №22-ц/824/692/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А.,за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,учасники справи: представники відповідачів ОСОБА_9., Марценюк Л.А. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ» - Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року /суддя Бондаренко О.В./

у справі за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства «ПРОЛІСОК», фермерського господарства «ДАРИ ЛАНІВ», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» про визнання недійсними договорів оренди землі та договору міни земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, визнання недійсним договору міни, застосувати наслідки недійсності, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію -

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог звернувся до суду та просив:

1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №14С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ДАРИ ЛАНІВ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га;

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №15С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «ДАРИ ЛАНІВ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га;

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №16С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «ПРОЛІСОК», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га;

4) скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га, індексний номер: 44616897 від 14.12.2018 13:10:09 та припинити право оренди ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га, що виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки № 14С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «ДАРИ ЛАНІВ»;

5) скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га, індексний номер: 44617420 від 14.12.2018 13:22:52 та припинити право оренди ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га, що виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки № 15С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ДАРИ ЛАНІВ»;

6) скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га, індексний номер 44617684 від 14.12.2018 13:29:22, та припинити право оренди ФГ «ПРОЛІСОК» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га, що виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки № 16С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «ПРОЛІСОК»;

7) витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га, розташовану на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

8) витребувати з незаконного володіння та користування ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га, розташовану на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

9) витребувати з незаконного володіння та користування ФГ «ПРОЛІСОК» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га, розташовану на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

10) внести зміни до Договору оренди землі №б/н від 23.01.2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПОСП «Сидори», шляхом викладення у новій редакції та стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені ним судові витрати.

11) визнати недійсним договір міни земельних ділянок, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "ЕЛІТА-2010", посвідчений 26.07.2019 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. за реєстровим № 2212;

12) застосувати наслідки недійсності Договору міни, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. про державну реєстрацію права власності на Земельну ділянку-1, індексний номер: 47975585 від 26.07.2019 року 17:42:28 та скасування рішення державного реєстратора Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області Майорко ТО. про зміну іншого речового права Земельної ділянки-1, індексний номер: 48275469 від 16.08.2019 року 14:10:13.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено./т. 3 а.с. 37-57/

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року ухвалено стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ» - Тетеря С.І. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши вимоги позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Вказувала, що з 01.01.2013 року державній реєстрації підлягає не правочин, що посвідчує виникнення права оренди на земельну ділянку, тобто договір оренди землі, а безпосередньо саме речове право - право оренди, яке виникає з цього правочину і не належить до правочинів у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 року у справі № 910/21911/14. Поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" не слід ототожнювати, оскільки це різні правові інститути, які діяли у різні часові проміжки, про що наголосила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 696/1693/15-ц. Норми ч. 1 ст. 210 ЦК України не підлягають застосуванню для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01.01.2013 року.

Вказувала, що договір оренди землі належить до консенсуальних договорів, які вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, адже за цим договором орендодавець зобов`язаний передати ділянку у володіння і користування. Вказане підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.04.2020 року у справі № 912/3294/18, від 02.10.2020 року у справі № 912/3295/18.

Наголошувала, що наразі жодним законом не визначено спеціальні правила для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом встановлена письмова форма. Момент укладення договору визначено у ст.ст. 638, 640 ЦК України, згідно з якими договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вказувала, що саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку не призводить до скасування підстави її проведення, тобто до недійсності договору оренди землі, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2018 року у справі № 823/378/16, які суд першої інстанції також не врахував під час розгляду цієї справи, а також слідує з норм ст. 204 ЦК України, згідно з якими договір оренди землі є недійсним у випадках, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він був визнаний судом недійсним. Так само це не призводить до припинення договору оренди.

Відтак, скасування Міністерством рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038, з формальних підстав не припинило дію цього договору, жодним чином не вплинуло на його дійсність, враховуючи дію щодо нього презумпції правомірності правочину.

Вказувала і на те, що суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення умов п. 37 Договору оренди землі.

При укладенні Договору оренди землі сторони керувалися Типовим договором оренди землі, що зумовило викладення сторонами положень п. 37 цього Договору щодо набрання ним чинності згідно з формулюванням, викладеним у п. 42 Типового договору оренди землі, про що під час розгляду цієї справи наголошували представники позивача. У п. 42 Типового договору оренди землі, як і в п. 37 Договору оренди землі, йдеться про набрання чинності договором з моменту його державної реєстрації, тобто державної реєстрації саме договору, а не права оренди, що не врахував суд першої інстанції.

Таким чином, керуючись Типовим договором оренди землі, що не враховував внесені до ЦК України, ЗК України, Закону № 161-XIV зміни щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі, які набрали чинності з 01.01.2013 року, сторони помилково визначили, що Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яку фактично неможливо провести.

Вказувала, що укладення договору оренди землі без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі, укладеного раніше з іншим орендарем земельної ділянки, є дійсним незалежно від факту державної реєстрації права оренди у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та порушує право орендаря на отримання у користування земельної ділянки, яке виникло у нього раніше на підставі укладеного ним договору оренди землі, і відповідно до норм ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Додатково зазначала, що дійшовши висновку, що чинність наказу Міністерства № 728/5 від 15.03.2018 року впливає на задоволення позовних вимог у цій справі, суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/3844/20, у межах якої оскаржується вказаний наказ.

Також вказувала, що висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 ЗК України і не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справах №367/2022/15-ц, № 922/2723/17.

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 110 ЗК України право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб, а ч. 3 ст. 110 ЗК України передбачено, що поділ земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 було скасовано її державну реєстрацію та її кадастровий номер, а відомості про неї набули статусу архівних і не можуть бути відновлені. Тому, враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 110 ЗК України ПОСП "СИДОРИ" має право оренди спірних земельних ділянок, ефективними способами захисту порушених прав позивача на спірні земельні ділянки є визнання недійсними оспорюваних договорів, скасування спірних рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь позивача.

Оскільки договір оренди землі є дійсним та ніким не оспорюваний, а поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 було проведено з порушенням норм ч. 12 ст. 186 ЗК України, укладення між ОСОБА_5 та ТОВ "ЕЛІТА-2010" Договору міни порушує права позивача як законного орендаря, а при його укладенні було порушено положень ст. 37-1 ЗК України, оскільки обміну (міни) підлягають земельні ділянки з однаковою нормативною грошовою оцінкою.

В частині щодо залучення відповідачем державного реєстратора, наголошувала, що ПОСП "СИДОРИ" у цій справі оскаржує проведення державної реєстрації права оренди як таке, що було проведене Державним реєстратором із грубим порушенням норм закону, а не тільки у рамках похідної вимоги від вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів.

Крім того, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено додаткове рішення від 26.03.2021 року, яким стягнуто з позивача на користь ТОВ "ЕЛІТА-2010" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, представник приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ» - Тетеря С.І. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, у стягненні витрат відмовити.

Вказувала, що згідно з вимогами п. 9 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. ТОВ "EJIITA-2010" своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК, не скористалося, відзив до суду в порядку, передбаченому ст. 191 ЦПК України, не подало. Після закриття підготовчого провадження представником ТОВ "EJIITA-2010" подано до суду письмові пояснення, в яких міститься інформація про те, що він очікує понести під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу, а також попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат. При цьому, заявляючи витрати на професійну правничу допомогу, ТОВ "EJIITA-2010" не навело поважність причин, з яких за півтора року розгляду справи не надав суду відзив на позовну заяву з попереднім (орієнтовним) розрахунком цих витрат.

У ч. 2 ст. 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Таким чином, невиконання стороною справи свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18, а також висновками колегіями суд дів різних палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.06.2020 року у справі № 504/2755/16-ц, від 20.05.2020 року у справі № 643/3720/15-ц, від 22.01.2020 року у справі №551/1136/17.

Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Марценюк Л.А. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу на рішення суду.

Вказувала, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність у позивача прав, свобод або охоронюваних законом інтересів, які порушено відповідачами, так як у нього відсутнє право оренди, то судом правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції на момент укладання оспорюваного договору оренди) визначено істотні умови договору оренди землі серед яких одними із умов є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) та умови і строки передачі земельної ділянки. Дата укладення договору оренди позивача - 23 січня 2014 року. В пункті 2 договору вказано, що в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220486000:04:002:0038, розташована на території Олійниково - Слобідської сільської ради, загальною площею 3,1287 га, в тому числі рілля 3,1287 га. В Пункті 3 договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 42096,00 грн. Однак, при видачі державного акту кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, а нормативно-грошова оцінка не проводилась, Акт приймання передачі ділянки суперечить вимогам законодавства, не спрямований на реальне настання правовідносин між сторонами.

Додатковим обґрунтуванням того, що договір оренди позивача є неукладеним та не створював для сторін правових наслідків є те, що орендар не сплачував, а орендодавець не отримував орендної плати.

Вказувала, що сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме - після його державної реєстрації. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладання договору оренди) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладання договору оренди)право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Крім того, наголошувала, що наказом Міністерства Юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі відповідачів 1,2,3, та серед іншого скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18 (провадження № 61-15401св19). у Постанові ВС від 08.04.2021 року у справі № 357/7886/18 (провадження № 61-14414св20). у Постанові від 12.04.2021 року у справі № 357/8107/18 (провадження № 61-14415св20). у Постанові від 11.05.2021 року у справі № 357/7999/18 (провадження № 61-10444св20 зазначено, що: «зі скасуванням рішень державних реєстраторів про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права».

Тобто, внаслідок скасування рішення про державну реєстрацію права оренди позивача, останній вважається таким, що не набув такого права.

Щодо твердження апелянта, що суд здійснив невірне тлумачення п. 37 Договору оренди землі яке не відповідає предмету спору та доказам по справі, вказувала, що позивач не ставив вимогу щодо такого тлумачення.

Позивач визнав, що договір оренди було підготовлено ним, та саме позивачем були включені умови договору щодо набрання ним чинності.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до ЦК України та ЗУ «Про оренду землі», якими було скасовано необхідність реєстрації договору оренди землі.

Відповідно з 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, позивач самостійно включив у договір оренди землі п.п. 16,27, 37, а тому, саме позивач несе ризик за їх невідповідність чинному законодавству.

Договір оренди землі не містить жодного посилання, що якісь його умови визначено відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220, у редакції від 19.09.2008 року. Таким чином, припущення представника позивача, що такі умови були встановлені відповідно до Типового договору є безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Наголошувала, що Наказом міністерства юстиції України № 728/5 від 15.03.2018 року заява відповідачів 1,2,3 була задоволена та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відомості про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за позивачем внесено до Реєстру в той же день - 15 березня 2018 року. Тобто, державна реєстрація була не припинена, а скасована.

Тобто, позивач вважається таким, що не набув речового права (права оренди) на земельну ділянку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі 322/1178/17 (провадження № 14-338ис19).

07.12.2018 року були присвоєні кадастрові номери земельній ділянці з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га, земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га, земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га. Тобто такі земельні ділянки є сформованими з 07.12.2018 року, право було зареєстровано в реєстрі, тобто, з цієї дати такі земельні ділянки являються самостійними об`єктами цивільних прав.

Наголошувала, що суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді внесення змін до договору оренди є неналежним способом захисту, оскільки захисту підлягає тільки чинне право оренди.

Твердження позивача щодо порушення законодавства при укладенні договору міни земельними ділянками також є безпідставними та необґрунтованими.

Предметом договору міни земельних ділянок від 26.07.2019 року є обмін земельною ділянкою кадастровий номер 3220486000:04:002:0046 розміром 1,0429 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою кадастровий номер 3220486000:04:006:0070 розміром 0,01 га, яка належить на праві власності TOB "EJIITA-2010". Жодних прав на ці земельні ділянки позивач не має та не мав, відомостей про обтяження у використанні вказаних земельних ділянок не зареєстровані. Обмеження відносно нормативно грошової оцінки земельних ділянок, які підлягають обміну (міні) встановлене виключно для земель державної або комунальної власності. Крім того, у п. 1.7. договору сторони погодили, що земельні ділянки, які є предметом цього договору є рівноцінними.

Наголошувала також, що наведена у апеляційній скарзі судова практика не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв`язку з тим, що спірні правовідносини у вказаних справах виникли до 01.01.2013 року, а тому вони не є подібними до даної справи, крім того, остання правова позиція ВП ВС вказує, що договір у таких випадках набирає чинності виключно після його реєстрації (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі 322/1178/17).

При вирішенні даної справи просила врахувати правові позиції Верховного Суду, які викладені у Постановах від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18, від 08.04.2021 року у справі № 357/7886/18, від 12.04.2021 року у справі № 357/8107/18, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у даній справі.

Вказувала також, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано а не державний реєстратор.

Таким чином, наголошувала, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, а рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні будь які підстави для його скасування.

Висловлювала також і заперечення щодо зупинення апеляційного провадження, оскільки суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Позивач визнає, що Наказ Міністерства юстиції України № 728/5 від 15.03.2018 року не є предметом судового розгляду по даній справі, позивач оскаржував Наказ з 2018 року, і на момент звернення до суду з позовом по даній справі він не вбачав перешкод для її вирішення.

Просила також стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь відповідачів яких вона представляє витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 600,00 грн. пропорційно по 4 200,00 грн., про що надала відповідні документи та розрахунки.

Висловила і клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Вказувала, що ціна позову у даній справі складає 109 990,14 грн. У той же час, витрати на професійну правничу допомогу позивача, як зазначає його представник, у суді першої інстанції складають - 30 406,01 грн., а у суді апеляційної інстанції - 19 779,66 грн., загальна сума за дві інстанції складає - 50 185,67 грн. Тобто, розмір витрат позивача на оплату послуг адвокатів вже складає близько 50 % ціни позову, що є неспівмірним та протирічить принципу розумності.

Зазначала, що складність даної справи незначна, враховуючи те, що позивач вже звертався до суду у 2018 році до відповідачів 1,2,3, дана позовна заява наявна у справі, з майже аналогічних підстав та обставин справи. Час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг зазначених адвокатом робіт, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не відповідають дійсності. У матеріалах справи наявна скарга заявників до Міністерства юстиції України та Наказ Міністерства юстиції України. Позивач оскаржує договори оренди, укладені усіма скаржниками за однакових підстав та обставин справ як у 2018 рік так і у 2019 рік. Тобто, адвокатське об`єднання «Еверлігал» фактично підготувало один зразок позовної заяви у 2018 році і для всіх справ він є ідентичним, та один зразок позовної заяви у 2019 році і для всіх справ такий позов є ідентичним. Тобто, адвокати не здійснюють аналіз законодавства, пошук судової практики і т.д., про що зазначають у детальних описах, а просто заповнюють шаблонний зразок.

Апеляційні скарги так само написані по шаблону, а тому посилання на перелік робіт, які зробив адвокат є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Більше того, апеляційна скарга відтворює доводи, викладені заявником в позовній заяві та письмових поясненнях, тому, її складання не вимагало значного обсягу робіт. Крім того, враховуючи незначну тривалість судових засідань як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань.

Таким чином, просила суд у разі задоволення позовних вимог позивача зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 6 000 грн. в суді першої інстанції та 5 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.

Представник відповідачів Фермерське господарство «Пролісок» та Фермерське господарство «Дари Ланів» - адвокат ОСОБА_9. також звернувся з відзивом на апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення суду.

Вказував, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав апелянта оспорюваними договорами оренди, укладеними відповідачами, не спростовується аргументами викладеними в апеляційній скарзі, оскільки станом на 10 грудня 2018 року - момент укладання договорів оренди відповідача 1, відповідача 2, відповідачем 3 з відповідачем 4 та відповідачем 5, державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 за апелянтом була скасована, що свідчить про відсутність у апелянта права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваними договорами оренди як на момент реєстрації зазначених договорів так і на момент пред`явлення позову.

Щодо твердження апелянтом відносно того, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено п. 37 Договору оренди землі, вказував, що суб`єктом тлумачення правочину насамперед є його сторона. Сторони Договору №1 не звертались до суду щодо його тлумачення, а тому таке твердження є надуманим та хибним, та не підтверджується матеріалами справи. Аналізуючи положення Типового договору оренди землі та положення Договору №1 відповідач 4 та відповідач 5 роблять висновок, що при укладанні Договору №1 сторони змінювали положення Типового договору оренди землі (вносили правки, доповнення та ін.) та визначили саме такі обов`язкові умови набрання чинності Договором №1 - набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а відсутність однієї із вказаних умов свідчить лише про факт не набрання чинності договором.

Щодо твердження апелянта що договір оренди землі є дійсним, не зважаючи на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, і підлягає виконанню, вказував, що п. 16, 27, 37 Договору №1 суперечать актам цивільного законодавства та свідчать про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки станом на 23 січня 2014 року норми права не передбачали реєстрацію договору оренди землі, а тому у ОСОБА_6 (власник земельної ділянки на момент укладання Договору №1) не виникло/не могло виникнути обов`язків по договору щодо передачі земельної ділянки апелянту, договір оренди в силу закону не набув чинності, що свідчить про відсутність виникнення прав та обов`язків у відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 (спадкоємці ОСОБА_6 - власника земельної ділянки) та апелянта щодо виконання Договору №1.

Таким чином, твердження апелянта що договір оренди землі є дійсним, не зважаючи на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав оренди, і підлягає виконанню з боку відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 не ґрунтуються на нормах права, є надуманими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Наголошував також, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 відповідачем 1, відповідачем 2, відповідачем 3 на три нові сформовані земельні ділянки також є чинним, не скасованим, не визнаний недійсним. Отже, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.

Щодо твердження апелянта про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання чинності законної сили судовим рішенням по справі №357/3844/20, у межах якої оскаржується наказ Міністерства юстиції України, наголошував, що зібрані докази по даній справі дають об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, без такого зупинення, яке не є обов`язковим.

Щодо твердження апелянта про те, що висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав не відповідає приписам ч. 3 ст. 110 Земельного кодексу України і не узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, оскільки не існує в законний спосіб ні правових ні технічних підстав і можливостей відновити об`єкт цивільних прав - земельну ділянку, що існувала до її поділу. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №689/2073/19.

Висловлював також заперечення на апеляційну скаргу в частині щодо заявлених вимог апелянта до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» про визнання недійсним договору міни із застосуванням наслідків його недійсності в порядку ч. 3 ст. 264 ЦПК України .

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, вказував, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тому доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказував також, що застосування до спірних правовідносин по даній справі судової практики наведеної апелянтом в апеляційній скарзі щодо обґрунтування порушення його прав не є релевантним до правовідносин, що виникли між сторонами.

Щодо понесених ФГ «ПРОЛІСОК» судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, вказував, що АО «МКБ ГРУП» не здійснювало представництво ФГ «ПРОЛІСОК» в суді першої інстанції при розгляді даної справи, а тому гонорар - вартість правничої допомоги визначений та погоджений сторонами є розумним та обґрунтованим. Вказував, що витрати відповідача 4 на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції складатимуть 8000, 00 (вісім тисяч) грн., з яких: 5000,00 (п`ять тисяч) грн. гонорар за правничу допомогу визначеної у пунктах 1.2.1-1.2.4. Договору 1 (пункт 2.1. Договору 1) та 3000,00 (три тисячі) грн. гонорар успіху визначений у пункті 2.2. Договору 1.

Щодо понесених ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, так само наголошував, що АО «МКБ ГРУП» не здійснювало представництво ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» в суді першої інстанції при розгляді даної справи, а тому, витрати відповідача 5 на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції складатимуть 8000, 00 (вісім тисяч) грн., з яких: 5000,00 (п`ять тисяч) грн. вартість за правничу допомогу визначеної у пунктах 1.2.1 - 1.2.4. Договору 2 (пункт 2.1. Договору 2) та 3000,00 (три тисячі) грн. гонорар успіху визначений у пункті 2.2. Договору 2.

Крім того, просив суд у разі задоволення апеляційної скарги апелянта зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 8 000 грн. в суді першої інстанції та 6 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції, підтримуючи позицію адвоката Марценюк Л.А.

Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Марценюк Л.А. та представник відповідачів Фермерське господарство «Пролісок» та Фермерське господарство «Дари Ланів» - адвокат ОСОБА_9. також звернулись з відзивом на апеляційну скаргу на додаткове рішення про стягнення з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., які суд апеляційної інстанції не враховує, оскільки вказане додаткове рішення прав осіб, яких вони представляють не стосується.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» з відзивом на апеляційну скаргу, подану на додаткове рішення про стягнення на їх користь витрат на правову допомогу, не зверталось.

Представник апелянта Тетеря С.І. звернулась з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки тимчасово непрацездатна по 15.11.2022 р. включно, про що долучила листок непрацездатності.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що питання безпосередньої участі учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Таким чином, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для обміну процесуальними документами. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України, що у повній мірі підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи щодо поданої апеляційної скарги, остання розглядається без участі представника апелянта.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р2 №356128, виданого 24.06.2003 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Т. 1 а.с. 16-21), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 площею 3,129 га, розташовану на території: Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів справи (Т. 1 а.с. 14-15), вбачається, що 23.01.2014 року між ОСОБА_8 та ПОСП «Сидори» було укладено договір оренди землі №б/н, за яким ОСОБА_8 передала ПОСП «Сидори» в оренду строком на 10 років земельну ділянку: з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 площею 3,1287 га, розташовану на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Згідно даного договору, орендна плата нараховується і видається орендарем в розмірі не менше 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1381,44 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках площею 0,30 га буде проводитись безоплатно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки за взаємною згодою сторін. Згідно п. 37 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

25.01.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Наталія Іванівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 18835650, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 за ПОСП «Сидори», що підтверджується матеріалами справи (Т. 1 а.с. 23).

18.10.2017 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-2962 і №1-2950 та свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , видані Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці ОСОБА_8 зареєстрували за собою право спільної часткової власності (по 1/3 частині) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 площею 3,129 га, розташовану на території: Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (Т. 1 а.с. 26-27).

27.10.2017 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПОСП «Сидори» було укладено додаткову угоду до договору оренди №б/н від 23.01.2014 року, якою замінено орендодавця з померлої ОСОБА_8 на її спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 24, 25).

28.02.2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та інші особи звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Розглянувши дану скаргу Міністерство юстиції України наказом №728/5 від 15.03.2018 року, прийняло наказ про задоволення колективної скарги та дійшло висновку про скасування рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.10.2017 року №37633000, прийняте державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь Інною Олександрівною, що підтверджується матеріалами справи (Т.1 а.с. 31-39,40).

З відповіді на запит Головного управління держгеокадастру у Київській області (Т. 1 а.с. 51), вбачається, що згідно із Національною кадастровою системою, земельна ділянка зазначена у запиті, була перенесена до архівного шару. В результаті чого земельна ділянка з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 була поділена згідно документацій із землеустрою щодо поділу, яка надійшла по онлайн сервісу з присвоєнням кадастрових номерів: 3220486000:04:002:0046, 3220486000:04:002:0048 та 3220486000:04:002:0047.

Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.07.2019 року №172346920 (Т.1 а.с. 26-30), 27.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. був посвідчений договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , земельної ділянки з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0038, зареєстрований за реєстровим № 3122.

На підставі договору про поділ земельної ділянки, 07.12.2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві ГУ Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення про: 1) скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га, земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га, які утворились внаслідок поділу.

11.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки: за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га з індексним номером 44543374 від 11.12.2018 року, за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га з індексним номером 44542807 від 11.12.2018 року та за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га з індексним номером 44543103 від 11.12.2018 року (Т. 1 а.с. 52-57).

10.12.2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Дари Ланів» був укладений договір оренди землі №14С, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429га, строком на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 000,00 грн. на рік за 1,00 га, земельної ділянки, що становить 5214,50 грн. 14.12.2018 року даний договір на земельну ділянку був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44616897 державним реєстратором прав на нерухоме майно Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною Мариною Олександрівною (Т. 1 а.с. 52-53, 153-154, 159).

10.12.2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Дари Ланів» був укладений договір оренди землі №15С, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га, строком на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 000,00 грн. на рік за 1,00 га, земельної ділянки, що становить 5214,50 грн. 14.12.2018 року даний договір на земельну ділянку був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44617420 державним реєстратором прав на нерухоме майно Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною Мариною Олександрівною (Т. 1 а.с. 54-55, 155-156, 160).

10.12.2018 року між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Дари Ланів» був укладений договір оренди землі №16С, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га, строком на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 000,00 грн. на рік за 1,00 га, земельної ділянки, що становить 5214,50 грн. 14.12.2018 року даний договір на земельну ділянку був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44617684 державним реєстратором прав на нерухоме майно Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною Мариною Олександрівною (Т. 1 а.с. 56-57, 157-158, 161).

19.04.2019 року ПОСП «Сидори» звернулось до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом направлення засобами поштового зв`язку пропозиції (оферти) про внесення змін до Договору оренди землі №б/н від 23.01.2014 року (Т. 1 а.с. 59-70).

26.07.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕЛІТА-2010» було укладено Договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. за реєстровим № 2212 (Т. 1 а.с. 170-171), згідно умов якого ТОВ «ЕЛІТА-2010» зобов`язується передати ОСОБА_2 у власність належну йому земельну ділянку, а ОСОБА_2 взамін зобов`язується також передати ТОВ «ЕЛІТА-2010» у власність земельну ділянку, а саме обмінятися земельним ділянками, що розташовані на єдиному масиві Сидорівської сільської ради Білоцерківського району. Міна проводиться без грошової доплати. У власність ТОВ «ЕЛІТА-2010» поступає земельна ділянка розміром 1,0429 га кадастровий номер 3220486000:04:002:0046, що розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району, а у власність ОСОБА_2 поступає земельна ділянка розміром 0,01 га кадастровий номер 3220486000:04:006:0070, що знаходиться на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району.

26.07.2019 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А.було прийнято рішення про державну реєстрацію права за ТОВ «ЕЛІТА-2010» на вказану земельну ділянку кадастровий номер 3220486000:04:002:0046, індексний номер: 47975585 від 26.07.2019 року 17:42:28. 16.08.2019 року держаним реєстратором прав на нерухоме майно Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. було прийнято рішення про зміну іншого речового права - права оренди за індексним номером: 48275469 від 16.08.20919 14:10:13 про заміну орендодавця за оспорюваним договором (Т. 1 а.с. 172-174).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законами, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

За ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч .2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Судом встановлено, що укладений 23.01.2014 року між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_8 , спадкоємцями якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , договір оренди землі №б/н був у встановленому законом порядку зареєстрований, однак наказом Міністерства Юстиції України №728/5 від 15 березня 2018 року рішення державного нотаріуса №37633000 від 18.10.2017 року про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано, як такий, що був здійснений з порушенням вимог чинного законодавства. Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15.03.2018 року.

На момент розгляду справи апеляційним судом вказане рішення є остаточним.

Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Отже, скасувавши рішення державного реєстратора (нотаріуса) про реєстрацію права оренди позивача, держава офіційно не визнає і не підтверджує факт набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки відповідні відомості були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що державна реєстрація за позивачем скасована і за умови відсутності здійснення державної реєстрації договору, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, зазначений договір оренди землі є таким, що втратив свою чинність, а відтак ПОСП «Сидори» не має права оренди за таким договором.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі 6-643цс16, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі 322/1178/17, Постанові Верховного Суду України від 01.04.2020 року по справі № 357/8110/18, постанові Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №357/7734/18.

Доводи апеляційної скарги про те, що ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» виключена з 01.01.2013 року, відповідно до якої, договір оренди набирав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто ця позиція може стосуватися лише договорів оренди землі, які були укладені до 01.01.2013 року, водночас, чинна редакція ЗУ «Про оренду землі», яка діяла на момент укладення договору оренди не передбачає державної реєстрації даного договору, апеляційним судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положення про необхідність державної реєстрації права оренди земельної ділянки закріплене також і в частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Також, п. 37 укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_8 , спадкоємцями якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , договору оренди зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, як і було, і на даний час передбачено чинним законодавством України.

Слід зазначити, що договір оренди земельної ділянки відповідно до положень ч. 1 ст. 210 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ч. 5 ст. 6, ст. 17 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»).

Аналогічний правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18, у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18 та у постанові від 22 грудня 2021 року у справі №357/8115/18.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Таким чином, оскільки державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером:3220486000:04:002:0038 за позивачем ПОСП «Сидори» була скасована, що свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваними договорами оренди, як на момент реєстрації зазначених договорів так і на момент пред`явлення позову.

Щодо вимог позивача, пред`явлених за трьома сформованими земельними ділянками, судом першої інстанції також зроблено обґрунтовані висновки щодо неналежності способу захисту права, який обрав позивач.

Так, відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами першою-другою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Ч. 10 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України.

Ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором в Державному земельному кадастрі.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки виконую функцію її ідентифікатора - унікальної ознаки, яка служить для виокремлення ділянки та її атрибутів у реєстрах, базах даних, інформаційних системах тощо.

Ч. 13 ст. 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Встановлено, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровими номерами: 3220486000:04:002:0038, за наслідками чого створено три нові земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери.

Отже, станом на час розгляду справи земельна ділянка, яка була предметом договору оренди від 23.01.2014 року поділена, внаслідок чого сформовано три земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та які передані у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером:3220486000:04:002:0038 не існує як об`єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом поділу утворено три інші земельні ділянки.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16.

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Водночас, враховуючи, що заходи щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером: 3220486000:04:002:0038, в три окремі земельні ділянки з площею 1,0429 га кожна з кадастровими номерами: 3220486000:04:002:0046, 3220486000:04:002:0048 та 3220486000:04:002:0047 є чинними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач обрав не ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки поновлення прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельної ділянки зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкт цивільних прав, а отже, позивачем у цій справі обрано не ефективний спосіб захисту порушених прав.

Тобто, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та її площі, припинилось існування цієї земельної ділянки у дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди. (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 912/1616/18).

Відповідні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 20.02.2019 року у справі №904/792/18, від 03.06.2020 року у справі №686/2073/19-ц.

Крім того, апеляційний суд додатково щодо цих вимог зауважує, що наявність договору оренди землі, який не набув чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власника земельної ділянки для її поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем.

За таких обставин, поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0038 на три земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220486000:04:002:0046 загальною площею 1,0429 га, 3220486000:04:002:0048 загальною площею 1,0429 га та 3220486000:04:002:0047 загальною площею 1,0429 га, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та передача їх в оренду ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари Ланів» відбулись після скасування реєстрації права оренди позивача ПОСП «Сидори», тому не порушує прав останнього, оскільки такі права відсутні, як зазначено вище, що право оренди виникає виключно з моменту державної реєстрації цих прав та припиняється з моменту скасування такої реєстрації.

Щодо вимог заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» про визнання недійсним договору міни земельної ділянки із застосуванням наслідків його недійсності в порядку ч. 3 ст. 264 ЦПК України суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив, з чим погоджується апеляційна інстанція.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто недійсним правочин визнається саме на момент його вчинення через допущені на цей момент порушення вимог статті203 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому ППК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; а також за захистом свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак ч. 3 ст. 215 ЦК України обмежено коло осіб, які можуть оспорювати правочин: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тому, враховуючи вищевикладене у ПОСП «Сидори» відсутнє право чи інтерес, яке підлягає захисту, оскільки права позивача договором міни земельних ділянок між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕЛІТА-2010» не порушені, виходячи з наступного.

Так, предметом Договору міни земельних ділянок від 26.07.2019 року є обмін земельною ділянкою кадастровий номер 3220486000:04:002:0046 розміром 1,0429 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою кадастровий номер 3220486000:04:006:0070 розміром 0,01 га, яка належить на праві власності ТОВ «ЕЛІТА- 2010».

Оскільки, як зазначалося вище у рішенні, на час розгляду справи земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038 не існує, не існує і будь яких прав на таку земельну ділянку, позивач не є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 3220486000:04:002:0046 площею 1,0429 га та з моменту присвоєння кадастрового номеру 3220486000:04:002:0046 земельній ділянці площею 1,0429 га, вона є сформованою, а з моменту реєстрації її у Державному реєстру речових прав вона являється самостійним об`єктом цивільних прав

Тобто, позивач не має чинного права оренди ні на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0038, яка належала ОСОБА_8 , спадкоємцями якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ні на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0046 площею 1,0429 га, яка належить ОСОБА_2 та яка є предметом договору міни земельних ділянок між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕЛІТА-2010».

Таким чином, у результаті визнання договору міни земельних ділянок між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕЛІТА-2010» недійсним, майнові інтереси позивача не будуть відновлені у зв`язку з тим, що у нього відсутнє чинне право оренди.

Також, додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року, яке оскаржене, стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Переглядаючи рішення в цій частині, судом встановлено, що 05.03.2021 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА - 2010», адвокат Марценюк Л.А., шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 11.03.2021 року, подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.03.2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори», однак під час винесення рішення не було вирішено питання про судові витрати, які були понесені ТОВ «ЕЛІТА-2010», при розгляді справи, які складаються із сплачених на користь адвоката Марценюк Л.А. витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування витрат, вказано, що 20.11.2020 року між нею та ТОВ «ЕЛІТА-2010» укладено договір про надання правової допомоги №04/20. 04.03.2021 року між нею та ТОВ «ЕЛІТА-2010» складено акт виконаних робіт (наданих послуг) №1, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. гонорар адвоката за надані вищевказані послуги, а 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору, так як рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.03.2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори». Разом з тим, ТОВ «ЕЛІТА-2010» був позбавлений права подати свій відзив на позовну заяву у зв`язку з тим, що товариство не має в штаті адвоката, а договір про надання правової допомоги був укладений з нею лише 20.11.2020 року і єдиним документом, який міг подати адвокат на стадії судового розгляду по суті, це стали письмові пояснення, які додані до матеріалів справи, яка є першою заявою відповідача ТОВ «ЕЛІТА-2010». В письмових поясненнях зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - 10 000,00 грн. Тобто, заявлений ТОВ «ЕЛІТА-2010» розмір суми судових витрат відповідає фактично сплаченому розміру та вказаному в акті виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 04.03.2021 року. Тому, просила ухвалити у справі № 357/8228/19 додаткове рішення, у якому вирішити питання про судові витрати, а саме: стягнути з позивача - ПОСП «Сидори» судові витрати понесені відповідачем ТОВ «ЕЛІТА-2010»за надання правничої допомоги адвокатом в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та представник відповідача адвокат Марценюк Л.А. зробила заяву до судових дебатів про те, що докази щодо понесених відповідачем судових витрат будуть надані до суду у передбачений термін.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням суду від 04.03.2021 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Адвокатом, на підтвердження стягнення судових витрат надано копію договору про надання правової допомоги №04/20 від 20.11.2020 року, копію додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги №04/20 від 20.11.2020 року, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 04.03.2021 року, детальний опис наданих послуг від 04.03.2021 року, платіжне доручення №1748 від 04.03.2021 року на суму 10 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 63-68Том. 3).

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги №04/20 від 20.11.2020 року, за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду в гривнях в готівковій формі або шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок адвоката відповідно до вартості послуг, визначених у додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 4.2. у разі, якщо буде досягнуто мету представництва клієнта в судах України (прийнято судове рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000,00 грн. (гонорар успіху).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено фактичні витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1748 від 04.03.2021 року на суму 10 000 грн., що платником коштів є ТОВ «ЕЛІТА-2010», отримувач Марценюк Леся Анатоліївна , призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору №04/20 від 20.11.2020 року, у справі № 357/8228/19(Т. 3 а.с. 68).

Так, з матеріалів доданих до справи, вбачається, що представником відповідача подано опис послуг за договором про надання правової допомоги №04/20 від 20.11.2020 року, додано в підтвердження здійсненної правової допомоги розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, за певний вид послуги та час витрачений на: аналіз позовної заяви 3 години, винагорода 1000,00 грн.; складання письмових пояснень на 10 стор. 5 год. 2000,00 грн.; участь у судовому засіданні 1 год. 1000,00 грн.; складання письмових пояснень на 5 стор. з попереднім аналізом судової практики наведеної позивачем 3 год. 1000,00 грн..

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Отже, у зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції, при вирішенні питання про розподіл судових витрат дійшов обґрунтованих висновків, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір обґрунтований, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, приходить до висновку, про ухвалення додаткового рішення, тому вірно стягнув з позивача на користь відповідача ТОВ «ЕЛІТА-2010» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ТОВ «ЕЛІТА-2010» не повідомив суд та їх, як сторону по справі, в порушення вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України, що у майбутньому будуть понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги чи будь-які інші витрати, оскільки вони не скористались своїм правом і не подали до суду заяву по суті спору (відзив чи заперечення), в якій повинні були б вказати про очікувані витрати, апеляційним судом не приймаються до уваги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заяв; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 904/4494/18, Суд дійшов висновку, що невиконання стороною у справі свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат.

Тобто, відповідач мав надати до суду разом з першою заявою по суті спору (відзив) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи, у строки визначені законом.

Водночас, договір між відповідачем ТОВ «ЕЛІТА-2010» та адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною було укладено 20.11.2020 року, тобто після того, як було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі. Першою заявою, яка була подана відповідачем - це письмові пояснення від 23.11.2020 року, в яких було зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат відповідача ТОВ «ЕЛІТА-2010» в розмірі 10 000,00 грн. та було заявлено, що докази витрат у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції.

Так, Марценюк Л.А. просила також стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь відповідачів яких вона представляє витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 600,00 грн. пропорційно по 4 200,00 грн., за перегляд рішення суду, про що надала відповідні документи та розрахунки. За перегляд апеляційним судом додаткового рішення суду просила стягнути 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно по 3 000,00 грн. на користь кожного.

Так, 31.05.2021 року між адвокатом Марценюк Л.А. та Відповідачем 1,2,3 укладено Договір про надання правової допомоги.

02.06.2021 року між адвокатом та клієнтом складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 відповідно до якого за надання послуг Клієнти сплачують пропорційно Адвокату винагороду у розмірі 7 600, 00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, та 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору, які підлягають сплаті протягом 10 днів з моменту ухвалення відповідного рішення суду.

02.06.2021 року між адвокатом та клієнтом складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2 відповідно до якого за надання послуг Клієнти сплачують пропорційно Адвокату винагороду у розмірі 4 000, 00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, та 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору, які підлягають сплаті протягом 10 днів з моменту ухвалення відповідного рішення суду.

Такі витрати апеляційний суд вважає заявленими вчасно, разом з відзивами, пов`язаними з розглядом справи, їх розмір обґрунтований, а також критерій розумності їх розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат.

Щодо понесених ФГ «ПРОЛІСОК» судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, представник вказував, що витрати відповідача 4 на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції склали 8000, 00 (вісім тисяч) грн., з яких: 5000,00 (п`ять тисяч) грн. гонорар за правничу допомогу визначеної у пунктах 1.2.1-1.2.4. Договору 1 (пункт 2.1. Договору 1) та 3000,00 (три тисячі) грн. гонорар успіху визначений у пункті 2.2. Договору 1.

Щодо понесених ФГ «ДАРИ ЛАНІВ» судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, представник вказував, що витрати відповідача 5 на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції склали 8000, 00 (вісім тисяч) грн., з яких: 5000,00 (п`ять тисяч) грн. вартість за правничу допомогу визначеної у пунктах 1.2.1 - 1.2.4. Договору 2 (пункт 2.1. Договору 2) та 3000,00 (три тисячі) грн. гонорар успіху визначений у пункті 2.2. Договору 2.

Надання вказаної правничої допомоги підтверджується Актами приймання-передачі від 31.05.2021 р. (т. 3 а.с. 168, 169)

Клопотання представника Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» Цой Д.С. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 11 000 грн на ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 64-65) та до 5 000 грн окремо для кожного на ФГ «ПРОЛІСОК» та ФГ «ДАРИ ЛАНІВ», апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на те, що обсяг заявленої правової допомоги повністю узгоджується з матеріалами справи.

Відхиляються також і доводи клопотання щодо відсутності доказів оплати, з огляду на те, що витрати підлягають відшкодуванню як ті, що вже сплачені, так і ті, що підлягають сплаті за умовами договору.

Так, у Постанові від 09 грудня 2020 року справа № 759/19492/18 провадження № 61-19982св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, доводи апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення висновків суду не спростовують, містяться на формальних міркуваннях, крім того, їм була надана відповідна обґрунтована оцінка судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника приватного орендного сільськогосподарського підприємства «СИДОРИ» - Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083, 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ПРОЛІСОК» (код ЄДРПОУ 32796608; 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Першотравнева, 2) понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083, 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ДАРИ ЛАНІВ» (код ЄДРПОУ 32796613; 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Першотравнева, 2) понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083, 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 600,00 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот гривень) пропорційно по 4 200,00 грн. на користь кожного.

За перегляд апеляційним судом додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року:

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083, 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) 9 000,00 грн. (дев`ять тисяч гривен) витрат на професійну правничу допомогу пропорційно по 3 000,00 грн. на користь кожного.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: