Ухвала

від 16.11.2022 по справі 758/4226/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3574/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 758/4226/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2022 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» (код ЄДРПОУ 37081483), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , відкритих у АТ «Сбербанк» (МФО 320627) з забороною розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на вказаних рахунках та зупиненням видаткових операцій з грошовими коштами, що надходять на вказані рахунки.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Мотивуючи апеляційні вимоги адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою, а також порушує права власника на вільне володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді, перешкоджає господарській діяльності товариства і призводить до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на арештованих рахунках, всупереч доводам прокурора набуті внаслідок законної господарської діяльності товариства від оптової торгівлі метанолом технічним, який використовується в нафтогазовій промисловості.

Апелянт зазначає також, що ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» здійснювало оплату імпортного метанолу закордонним постачальникам, місцем реєстрації і фактичного знаходження є країни ЄС та жодного разу кошти не перераховувались на користь підприємств Республіки Білорусь чи російської федерації. Будь-які зовнішньоекономічні платежі були об`єктом валютного контролю та фінансового моніторингу обслуговуючого банку, в тому числі на предмет запобігання фінансуванню тероризму та відмивання коштів і не викликали сумнівів у законності платежів ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна».

Представник власника майна звертає увагу суду, що ОСОБА_8 , який є кінцевим бенефіціарним власником товариства та має громадянство російської федерації, більше 10 років проживає у Словаччині, має відповідну посвідку та є податковим резидентом цієї країни. ОСОБА_8 не внесений до санкційних списків жодної країни та не перебуває у будь-яких відносинах з особами, що знаходяться в цих списках.

Крім того автор апеляційної скарги зазначає, що товариство жодного разу не виплачувало дивідендів, а господарська діяльність товариства припинилась 24.02.2022 року. Починаючи з цієї дати підприємство не імпортувало метанол та не проводило зовнішньоекономічних платежів.

Поряд з цим апелянт стверджує, що прокурором не доведено необхідність у накладенні арешту на майно ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна», оскільки безготівкові грошові кошти та банківські рахунки не є матеріальними об`єктами і не можуть бути речовими доказами за визначенням.

Як зазначає представник власника майна, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не оцінив розумність і спвірозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власників і працівників вказаного товариства, оскільки вказаний арешт унеможливлює виплату заробітної плати працівникам підприємства та сплату податків та інших обов`язкових платежів до бюджету України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42022102070000131 від 20.04.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України щодо причетності громадян російської федерації та Республіки Білорусь посадових осіб, засновників, кінцевих бенефіціарних власників українських компаній до передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-ворога, а також провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово-окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Як зазначає орган досудового розслідування, на території м. Києва та Київської області зареєстровані та фактично знаходяться суб`єкти господарювання, які підконтрольні громадянам російської федерації та Республіки Білорусь, а їх діяльність спрямована на фінансування російської військової агресії проти України, серед яких ТОВ ««Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» (код ЄДРПОУ 37081483), м. Київ, вул. І. Франка, буд. 40-б, засновником якого є громадянин російської федерації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ).

За наданою стороною обвинувачення інформацією ТОВ ««Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» з метою ведення фінансово-господарської діяльності у АТ «Сбербанк» (МФО 320627) відкрито рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

18.05.2022 року постановою прокурора банківські рахунки ТОВ ««Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

13.06.2022 року прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» (код ЄДРПОУ 37081483), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , відкритих у АТ «Сбербанк» (МФО 320627) з забороною розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на вказаних рахунках та зупиненням видаткових операцій з грошовими коштами, що надходять на вказані рахунки.

Клопотання сторони обвинувачення обумовлене тим, що існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

22.06.2022 року ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2022 року задоволено клопотання прокурора.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення доведено, що майно, зазначене у клопотанні є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, а відтак у кримінальному провадженні існує необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення його збереження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, щогроші на банківських рахунках ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, вищевказане майно постановою прокурора від 18.05.2022 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Необхідно зауважити, що процесуальний керівник у клопотанні про накладення арешту на майно чітко конкретизував, яке саме значення має вказаний речовий доказ. Зокрема зазначив, що у органу досудового розслідування існує достатня кількість підстав вважати, грошові кошти, які знаходяться на вищевказаних банківських рахунках за вище вказаних обставин можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом. Більш того вказані грошові кошти могли використовуватись для фінансування або сприяння діяльності ДРГ, пособників, коригувальників вогню. Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Що стосується доводів апелянта стосовно невідповідності безготівкових грошових коштів ознакам ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зіст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вищезазначеної норми кримінального процесуального Закону можна зробити висновок, що гроші можуть бути визнані речовими доказами не залежно від того, в готівковій чи безготівковій формі вони знаходяться, за наявності передбачених для цього ознак. В даному кримінальному провадженні прокурор ініціює звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, оскільки за версією органу досудового розслідування такі грошові кошти були набуті кримінально-протиправним шляхом. За наведених у клопотанні обставин готівкова чи безготівкова форма грошових коштів не має вирішального значення для визнання їх речовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, посилання представника власника майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним вст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.06.2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» (код ЄДРПОУ 37081483), які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , відкритих у АТ «Сбербанк» (МФО 320627) з забороною розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на вказаних рахунках та зупиненням видаткових операцій з грошовими коштами, що надходять на вказані рахунки, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Щокіноазот-Україна» адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4