Ухвала

від 16.11.2022 по справі 755/7157/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3581/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 755/7157/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт шляхом заборони користування, володіння та розпорядження об`єктами нерухомого майна нежитловими будівлями, в кількості 204 (двісті чотири) гаражні приміщення, які було виявлено в ході проведення огляду місця події від 20.07.2022 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002, 8000000000:66:266:0007 у тому числі ті, щодо яких встановлена наявність Державної реєстрації речового права (перелік згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді представник власника майна адвокат ОСОБА_8 подав окремо апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у яких, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, просить її скасувати в частині накладення арешту на нежитлову будівлю (гараж № НОМЕР_1 ), загальною площею 145,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2237773280000), розміщену в АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 та в частині накладення арешту на нежитлову будівлю (гараж № НОМЕР_2 ), загальною площею 145,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2237824780000), розміщену в АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що є ідентичними за змістом в цій частині, представник зазначає, що у клопотанні про арешт майна прокурор передчасно стверджує про доведеність судом певних фактів, оскільки винуватість колишнього голови правління ОК «Патріот-2» ОСОБА_11 не була доведена в порядку, передбаченому КПК України. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 було закрито у зв`язку зі смертю останнього. Докази, зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування судом не досліджувались, а обвинувальний вирок відносно ОСОБА_11 не виносився.

Крім того зазначає, що в клопотанні про арешт майна прокурор посилався на інформацію КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-9078 (І-2021), однак матеріали, що обґрунтовують клопотання вказаної інформації не містять, а відтак вона не могла бути досліджена слідчим суддею.

На думку апелянта на незаконність оскаржуваної ухвали також вказує те, що в клопотанні про арешт майна прокурор зазначив 85 об`єктів нерухомості, при цьому навів перелік 87 об`єктів, на які в подальшому було накладено арешт ухвалою слідчого судді, що вказує на невідповідність ухвали наданим на дослідження матеріалам.

Крім того представник власників майна стверджує, що постанова про визнання нежитлових будівель речовим доказом у кримінальному провадженні є формальною, адже стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження такого висновку та не надано доказів щодо існування ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

В судове засідання представник власників майна не з`явився, хоча був завчасно повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду, шляхом направлення смс-повідомлення засобами системи документообігу АСЕД «Апеляція», що підтверджується довідкою помічника судді, яка міститься в матеріалах провадження. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання представника власників майна є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційних скарг та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутністю представника власників майна, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Оскільки дана ухвала оскаржуєтьсяв частині накладення арешту на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначених у резолютивній частині ухвали, то колегія суддів, відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянтів, а щодо інших, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Дніпровською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000222 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3,4 ст. 358 КК України, за фактом шахрайського заволодіння посадовими особами ОК «Патріот-2» грошовими коштами під приводом продажу гаражів та підробки членами вказаного кооперативу документів, які стали підставою для державної реєстрації речового права на незаконно зведені об`єкти нерухомості, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, а також використання завідомо підроблених документів.

20.07.2022 року під час огляду місця події на частинах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002, 8000000000:66:266:0007, де здійснює свою діяльність ОК «Патріот-2», по вул. Алма-Атинській, 74 в Дніпровському районі м. Києва, було виявлено чотири ряди гаражних боксів, в загальній кількості 204(двісті чотири) гаражі, два з яких недобудовані. Будь-які умовні позначення на останніх відсутні, що унеможливлює їх ідентифікацію щодо встановлення власників, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Частина гаражів перебувають у використанні невстановлених досудовим розслідуванням осіб, що встановлено в ході огляду місця події.

20.07.2022 року постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва винесено постанову про визнання речовими доказами об`єктів нерухомості, які розташовані на території, де здійснює свою діяльність ОК «Патріот-2», по вул. Алма-Атинській, 74 в Дніпровському районі м. Києва, на частинах земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002, 8000000000:66:266:0007 у Дніпровському районі міста Києва, у кількості 204(двісті чотири) об`єкта нерухомості, тобто щодо яких здійснено реєстрацію права власності та тих, факт реєстрації в Державному реєстрі речових прав на даний час слідством не встановлений, однак виявлені в ході проведення огляду місця події від 20.07.2022 року.

11.08.2022 року прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: нежитлові будівлі в кількості 204 (двісті чотири) гаражні приміщення, які було виявлено в ході проведення огляду місця події від 20.07.2022 року, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74 та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002, 8000000000:66:266:0007.

Клопотання сторони обвинувачення мотивовано необхідністю у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

11.08.2022 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора та накладено арешт шляхом заборони користування, володіння та розпорядження об`єктами нерухомого майна нежитловими будівлями, в кількості 204 (двісті чотири) гаражні приміщення, які було виявлено в ході проведення огляду місця події від 20.07.2022 року, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, будинок 74 та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002, 8000000000:66:266:0007 у тому числі ті, щодо яких встановлена наявність Державної реєстрації речового права (перелік згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення доведено, що майно, зазначене у клопотанні є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, а відтак у кримінальному провадженні існує необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення його збереження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, щонежитлові будівлі, в кількості 204 (двісті чотири) гаражні приміщення, які було виявлено в ході проведення огляду місця події від 20.07.2022 року, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, будинок 74 та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002, 8000000000:66:266:0007, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, вищевказане майно постановою слідчого від 20.07.2022 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Необхідно зауважити, що прокурор зазначив про те, що матеріальні об`єкти, про накладення арешту на які зазначено у клопотанні, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, більш того були предметом вчинення кримінального правопорушення. Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, посилання представника власників майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним вст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційних скарг про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт шляхом заборони користування, володіння та розпорядження об`єктами нерухомого майна нежитловими будівлями, а саме: нежитлову будівлю (гараж № НОМЕР_1 ), загальною площею 145,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2237773280000), розміщений в АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 та на нежитлову будівлю (гараж № НОМЕР_2 ), загальною площею 145,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2237824780000), розміщену в АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4