Рішення

від 22.11.2022 по справі 491/808/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 491/808/22

Провадження№2/508/259/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.22 року смт. Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Банташ Д.С.,

за участю секретаря судових засідань Мазарак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Миколаївка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Свій позов мотивує тим, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 18 липня 2020 року. Шлюб був зареєстрований Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 26. Під час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Покликається на те, що тривалий час між ними погіршувалися взаємовідносини у зв`язку з різними характерами, виниками конфлікти. На даний момент син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

А тому, просила шлюб укладений між нею та відповідачем розірвати; стягувати на її користь аліменти на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 2-5)

Ухвалою суду від 11.10.2022 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час, день та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Від представника позивача, адвоката Юраш І.О., надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача. (а.с. 49, 50)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення яке повернулося на адресу суду з відміткою «вручено». (а.с. 42)

Зважаючи на те, що у судове засідання не з`явилися сторони, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 18.07.2020 року, який зареєстрований Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 26. (а.с.9)

Відповідно до свідоцтва про народження сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.10)

Судом встановлено, що сторони на даний час подружніх стосунків не підтримують, проживають окремо (згідно позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, один із подружжя має право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

У відповідності до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ст. ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З врахуванням засад добровільності шлюбу, які установлені статтею 24 СК України, статтею 16 Загальної декларації прав людини та статтею 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а, також, того, що позивач настоює на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб слід розірвати.

Крім цього, судом встановлено, що неповнолітній син проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, яка самостійно в достатній мірі не може його забезпечувати.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей (стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції).

У рішенні Європейського суду від 27.11.1992 року справі «Олсон проти Швеції» зазначається, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Особлива увага повинна приділятися найважливішим інтересам дитини, які, за своєю природою та важливістю, мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (Рішення Європейського суду від 07.08.1996 у справі "Йохансен проти Норвегії").

Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З урахуванням обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів (зокрема, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей) та обставин встановлених в справі, суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення, встановивши аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідатиме інтересам дитини, і водночас таким, що не порушить права та інтереси, як відповідача так і позивача у справі.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що у відповідності до вимог ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено, або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Частиною 1 ст. 191 СК України, встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З позовом до суду позивач звернулася 21.09.2022, а тому саме з даного періоду слід стягувати аліменти.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані із зверненням до суду з даною позовною заявою, а саме суму за надання правової допомоги.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Між позивачем та адвокатом Юраш І.О. 01.01.2022 року укладено договір про надання правової допомоги, а згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу позивач сплатила за послуги адвоката у сумі 2000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17 від 15.09.2022 року.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за вимогу про розірвання шлюбу.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави за вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовільнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) який зареєстрований 18.07.2020 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (актовий запис № 26) (серія та номер свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ) - розірвати.

Надіслати копію рішення після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розміні ј частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.09.2022 року та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в розмірі суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп., а всього 2992 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави (платіжні реквізити: отримувач коштів УК у Миколаївському районі 22030101, код за ЄДРПОУ 37958466; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA418999980313141206000015346; код платежу 22030101) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 22.11.2022 року.

Суддя Д.С. Банташ