Рішення

від 15.11.2022 по справі 523/16183/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16183/19

Провадження №2/523/2348/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді- Середи І.В.,

за участі секретаря- Щербан О.Д.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесів порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а потім у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. до досягнення ОСОБА_4 повноліття, посилаючись на те, що вони від шлюбу мають двох синів, шлюб між ними було розірвано, а діти залишилися проживати з матір`ю та знаходяться на її утриманні, відповідач у добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу, хоча має таку можливість, є здоровим, працездатним, має постійний заробіток, здійснює продаж морепродуктів, має на праві власності домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідача надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу позивачка разом із дітьми продовжила проживати у будинку, який належить йому на праві приватної власності по АДРЕСА_1 . Постійного місця роботи вона ніколи не мала, офіційно не працювала, зловживає спиртними напоями, комунальні послуги не оплачувала, не здійснювала також і витрат, пов`язаних з дітьми, все це оплачував відповідач, який на той час працював ФОП, а в подальшому почав працювати водієм таксі. Крім того, 25 жовтня 2012 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_5 , від шлюбу у них народилася спільна дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також знаходиться на його утриманні. Наразі відповідач з новою родиною та усіма своїми дітьми проживає у своєму будинку, працює та утримує своїх дітей, у зв`язку з чим відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і пояснила, що вона дійсно проживає з дітьми у будинку відповідача, але купує продукти та годує дітей за власні кошти, працює неофіційно продавцем посуду на ринку «Привоз», від чого отримує дохід у розмірі 1500 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився. В матеріалах справи є заяви його представника, в яких він просив слухати справу у відсутності відповідача, оскільки останній зі своєю родиною виїхав за межі України.

Також у судовому засіданні 16 лютого 2022 року відповідач пояснював, що він має іншу сім`ю і ще одну дитину, позивачка з синами проживає з ними. Відповідач не розділяє дітей, однаково забезпечує їх їжею, одягом, розважає дітей, молодшого сина водить до дитсадка і забирає, зараз працює неофіційно водієм таксі, його дохід складає 25000 грн., позивачка з 6.00 до 20.00 години на роботі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він разом з матір`ю та молодшим братом проживають у будинку батька, по АДРЕСА_1 . Батько вже вісім місяців знаходиться зі своєю сім`єю в Угорщині. Він навчається в 11 класі 125 школи, матеріально забезпечує їх мати, вона купує їжу, одяг, речі у школу, батько рідко давав їм кошти, коли проживав разом з ними, то купував продукти, а мама готувала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та відповідача, пояснення свідка ОСОБА_6 , суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 серпня 2005 року.

Від шлюбу під час спільного проживання у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 4 від 13 червня 2006 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 3764 від 18 квітня 2016 року, батьками яких у свідоцтвах про народження відповідно серії НОМЕР_1 , виданому Квасівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області с. Квасове, та серії НОМЕР_2 , виданому відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу позивачка з дітьми залишилася проживати у будинку відповідача по АДРЕСА_1 .

Діти перебувають на утриманні позивачки. На даний час відповідач разом зі своєю дружиною та спільною дитиною мешкають в іншій країні.

Відповідно до ст.12ЗаконуУкраїни«Про охоронудитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину.

Відповідно до вказаної статті способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою ВР N789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Нормами ч.1ст.182СКУкраїнипривизначеннірозміруаліментівсуд враховує: станздоров`ятаматеріальнестановище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментівмає бутинеобхідним тадостатнім длязабезпечення гармонійногорозвитку дитини. Мінімальнийгарантований розміраліментів наодну дитинуне можебути меншим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що діти виховуються позивачкою і потребують матеріальної допомоги.

Відповідач працездатний, у зв`язку з чим може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Оцінивши надані докази в сукупності та з урахуванням того, що відповідач добровільно відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, має на своєму утриманні ще одну дитину від іншого шлюбу, та виходячи з принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що аліменти у розмірі по 2500 грн. щомісячно забезпечать права та інтереси дітей та не порушать права та інтереси батька.

Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи те, що позивачка звернулася до суду з позовом 17 жовтня 2019 року, тому і стягнення аліментів необхідно здійснювати саме з вказаної дати.

Нормами ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, враховуючи вказану норму, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає також стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 992,4 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 95,141, 258-259, 263-265, 268,273, 279, 280-283, 354-355, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утриманнясинів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2019 року і до повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі5000грн.та, починаючи з 24 травня 2024 року і до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 2500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 992,4 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 15.11.2022 р.

Суддя