Постанова

від 07.11.2022 по справі 910/1013/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. Справа№ 910/1013/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021

у справі № 910/1013/19 (суддя: Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум"

до Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Орус"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Страттон Лайм"

4) Фізична особа-підприємець Ілюх Костянтин Володимирович

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінінтерсервіс"

про стягнення 15 321 836, 39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" про стягнення 15321836,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не поставлено оплачений позивачем товар, в зв`язку з чим, позивач втратив інтерес до зобов`язання та просить повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 10100000,00 грн та сплати санкції за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5221836,39 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на користь ТОВ "Рутеніум" суму боргу у розмірі 1 700 000, 00 грн, судовий збір у розмірі 25 500, 00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 8 400 000, 00 грн, 3% річних у розмірі 74 5120, 53 грн, штрафу у розмірі 1 491 155, 86 грн, втрат від інфляції у розмірі 2985560,00 грн - відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, зазначив що, наявною в матеріалах справи довідкою з банку підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 10100000,00 грн. При цьому, згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів відтиски печатки на актах приймання-передачі від 15.07.2016, від 22.09.2016, від 27.12.2016 здійснені не печаткою ТОВ "Рутеніум", підписи від імені ОСОБА_3 здійснені не ОСОБА_3 Разом з тим, суд першої інстанції наголосив, що з поданих до матеріалів справи документів вбачається, що ТОВ "Рутеніум" як власник розпоряджалось 84 вагонами зі 101 спірного вагона. Тобто належними, допустимими та вірогідними доказами доведено, що 84 вагон зі 101 спірного вагона були передані відповідачем позивачу, в зв`язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за вищезазначені 84 вагона. Однак, щодо вагонів у кількості 17 штук відсутні докази в підтвердження обставин передачі вказаних вагонів відповідачем позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 в частині стягнення з ПАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на користь ТОВ "Рутеніум" суми боргу у розмірі 1 700 000, 00 грн та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги ряд письмових доказів - документів з матеріалів кримінальних проваджень, зокрема, копії протоколів допиту свідків, які повинні були бути прийняті судом та оцінені в сукупності з іншими доказами, адже ані позивач, ані відповідач не заявляли з приводу недопустимості чи неналежності цих доказів. На переконання відповідача, процес в суді першої інстанції був позбавлений засад змагальності, адже в порушення згаданого принципу позивач жодним чином не довів своїх вимог, а переклав обов`язок доведення на відповідача, що у свою чергу суперечить принципу верховенства права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021, апеляційна скарга ПАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" у справі № 910/1013/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Також не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Рутеніум" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 8 400 000, 00 грн, 3% річних у розмірі 74 5120, 53 грн, штрафу у розмірі 1 491 155, 86 грн, втрат від інфляції у розмірі 2985560,00 грн та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з ПАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на користь ТОВ "Рутеніум" борг у розмірі 8 400 000, 00 грн, 3% річних у розмірі 74 5120, 53 грн, штрафу у розмірі 1 491 155, 86 грн, втрат від інфляції у розмірі 2985560,00 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що не приймаючи доводи позивача щодо неможливості розпорядження вагонами раніше від дати підписання актів приймання-передачі, суд заздалегідь надав перевагу доводам відповідача та третіх осіб, чим порушив принцип «балансу вірогіденостей». Наполягає, що викладені ТОВ «Експрес-Дрофа» у письмових поясненнях обставини являються припущеннями, а тому згадані пояснення не можуть бути належним та допустимим доказом. Вказує на те, що котел залізничної цистерни моделі 15-1443 з рамою, з навісним гальмівним обладнанням та ударно-тяговими пристроями не є номерним обладнанням, тому його ідентифікація після демонтажу з номерної рами вагону відповідно до номерів вагонів є фізично неможливою. Підкреслює, що з огляду на наявні в матеріалах справи висновки експертів, враховуючи відмови відповідача від ряду письмових доказів, як таких, що не складалися та не підписувалися позивачем, суд першої інстанції повинен був критично поставитися до доказів, наданих представником відповідача адвокатом Лобуцьким В.П. Наголошує, що твердження відповідача про те, що позивач розпоряджався спірними вагонами у кількості 101 шт. у період з травня по жовтень 2016 спростовується фактом розпорядження залізничними вагонами їх власниками ПрАт «Трансфорвардінг Лімітед АГ» та ТОВ «Ф.М.С. Груп» після зазначеного періоду.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 30.08.2021, апеляційна скарга ТОВ "Рутеніум" у справі № 910/1013/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 та призначено до розгляду на 27.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 306 491, 32 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 відкладено на 08.11.2021.

В межах строків встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 представником позивача подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої останній додав квитанцію про сплату судового збору на суму 306 491, 40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" та Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" та Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 призначено на 08.11.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

08.10.2021 на адресу суду надійшов відзив ПрАТ «Трансфорвардінг Лімітед АГ» на апеляційну скаргу ТОВ «Рутеніум», в якому відповідач просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог - залишити без змін. При цьому вказує на те, що позивачем в суді першої інстанції у встановленому порядку не оспорювалися факти підписання договорів із третіми особами та не заявлялися клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення приналежності підписів. Стосовно доводів позивача про те, що окремі договори і акти із третіми особами, предметом яких були спірні вагони, були підписані раніше дати укладення сторонами договору купівлі-продажу спірних вагонів , то такі пояснення, на думку відповідача, є необґрунтованими, оскільки не зміг пояснити які саме номери спірних вагонів були вказані у зазначених договорах. Зауважує, що Автоматизована база даних парку вагонів Укрзалізниці не є офіційним державним реєстром, який реєструє право власності на вагони або повинен містити інформацію про зміну їх власників.

Також, 08.11.2021 представник ТОВ «Рутеніум» подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Як визначено ч.1 ст.263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасником справи (ч.4, ст. 263 ГПК України).

Як встановлено апеляційним господарським судом, у додатках до відзиву не вказано та не додано документів, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього документів іншим учасниками справи.

Отже, якщо позивач скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу він повинен виконати покладений на нього обов`язок згідно ч.4 ст.263 ГПК України щодо надсилання одночасно з поданням відзиву до суду копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам.

В силу п.2 ч.6 ст.165 ГПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до розгляду поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу відповідача у даній справі.

Розгляд справи відкладався, зокрема, у зв`язку із поданням сторонами клопотань про відкладення розгляду справи. Склад суду, що здійснював розгляд даної апеляційної скарги неодноразово змінювався.

31.10.2022 представником ТОВ «Рутеніум» заявлено клопотання про витребування доказів, яке обгрунтоване тим, що позивач заперечує факт підписання доданих відповідачем до справи документів, а саме - договорів та актів між позивачем та третіми особами.

Дослідивши матеріали справи та подане представником позивача клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про те, що згадане клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.

Так, в резолютивних частинах ухвал Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 17.08.2021 та від 28.09.2021 запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даних ухвал, а також вказано, що заяви, клопотання та інші документи, подані після закінчення процесуальних строків, встановлених ухвалами, залишаються без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 17.08.2021 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Трансфорвард Лімітед АГ» представник позивача отримав не пізніше 27.09.2021, а ухвали від 28.09.2021 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Рутеніум» не пізніше 08.11.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.

При цьому, позивачем у поданому до суду клопотанні про витребування доказів не обгрунтовано причини пропуску строку на його подання, який встановлений в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, та не заявлено клопотання про поновлення такого строку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів протокольною ухвалою від 31.10.2022 вирішила клопотання представника ТОВ «Рутеніум» про витребування доказів залишити без розгляду.

Аналогічна правова позиція щодо залишення клопотання без розгляду за відсутності заяви, яка б стосувалася недотримання встановленого для його подання строку, викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 916/770/19.

Після вирішення питання щодо поданих сторонами клопотань, колегія суддів перейшла до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2022 проти вимог апеляційної скарги ТОВ «Рутеніум» заперечував, вимоги апеляційної скарги ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судововм узасіданні 07.11.2022 проти вимог апеляційної скарги ПрАТ «Трансфорвардінг Лімітед АГ» заперечував, вимоги апеляційної скарги ТОВ «Рутеніум» підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники третіх осіб в судове засідання 07.11.2022 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "Трансфорвардінг Лімітед АГ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" (покупець) укладено договір купівлі-продажу залізничних вагонів № 0106-2016.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 договору, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вживані залізничні вагони, на умовах цього договору. Кількість, а також номери, моделі та роки побудови вагонів вказуються в специфікаціях і актах прийому-передачі до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Умови поставки - станція продавця.

Передача товару покупцю проводиться шляхом оформлення актів прийому-передачі, уповноваженими особами сторін. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту оплати 100% вартості товару та підписання акту прийому передачі, складеного між сторонами (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Згідно п. 3.2 договору оплата здійснюється покупцем у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно виставленого рахунку.

Після зарахування грошових коштів, у розмірі 100% вартості узгодженої партії товару, на розрахунковий рахунок продавця, він протягом 5 календарних днів, передає товар покупцю. Покупець зобов`язується забрати товар зі станції продавця не пізніше 5 календарних днів після підписання акту прийому-передачі товару. Якщо покупець в зазначений термін не забирає товар зі станції продавця, то покупець окремо оплачує самостійно або продавцю плату за зберігання товару до моменту відправки (п. 4.2, 4.4 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору у разі прострочення відправки товару, зазначеному в п. 4.2 даного договору, продавець виплачує покупцю штраф, в розмірі 2 облікових ставок НБУ від суми вартості товару, за кожен день прострочення передачі.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором і проведення остаточних взаєморозрахунків по ньому. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016 (п. 7.1, 7.7 договору).

Згідно долучених до матеріалів справи специфікацій № 1 від 01.06.2016 та № 2 від 02.06.2016 поставці підлягав 101 вагон №№ 50316488, 50316512, 50316975, 50317080, 50317171, 50317437, 50318286, 50318443, 50319003, 50319219, 50320126, 50320357, 50320365, 50320431, 51207579, 51208387, 51208460, 51210953, 51211043, 51211308, 51341147, 51341667, 56909781, 57011694, 57013591, 57015596, 57017097, 57020992, 57023699, 57028896, 57031395, 57033490, 57033896, 57035990, 57052599, 57056392, 57057093, 57064396, 57319998, 50318468, 57031593, 57036097, 57115693, 57173197, 57110694, 57111197, 57129793, 57162695, 57175895, 50006709, 50006766, 50006808, 50006865, 50007020, 50322668, 50322767, 50322965, 50323476, 50323559, 50323781, 50324136, 50324607, 50324631, 50324649, 50324755, 51210573, 57017964, 57019457, 57019721, 57020109, 57026007, 57026015, 57093098, 57097792, 57102295, 57103392, 57108094, 57112997, 57113094, 57114993, 57115198, 57118697, 57119794, 57120198, 57130890, 57132292, 57135998, 57136194, 57137994, 57138091, 57138497, 57139693, 57146797, 57151094, 57152498, 57153397, 57159899, 57160590, 57168593, 51208841, 50318872 загальною вартістю 10100000,00 грн.

Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату вагонів: № ТР-000230 від 01.06.2016 на суму 5100000,00 грн, № ТР-000231 від 02.06.2016 на суму 5000000,00 грн.

Позивач надав до матеріалів справи довідку банку, в підтвердження перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 10100000,00 грн.

Обставини щодо перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача сторонами у справі не заперечуються.

Відповідач надав до матеріалів справи лист позивача № 41 від 29.06.2017, в якому він зазначає про виконання в повному обсязі свого грошового зобов`язання за договором № 0106-2016 від 01.06.2016 та лише часткове виконання відповідачем зобов`язань з поставки (поставка 41 вагону), в зв`язку з чим, позивач просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 6000000,00 грн.

У вимозі № 23/03 від 23.03.2018 позивач просив повернути суму попередньої оплати за непоставлені вагони у розмірі 6000000,00 грн.

До матеріалів справи долучено відповідь відповідача від 11.04.2018 № 308/1 на вимогу позивача про повернення 6000000,00 грн попередньої оплати за договором № 0106-2016 від 01.06.2016, в зв`язку з непоставкою товару. У відповіді відповідач вказує, що вагони ним були поставлені, а позивачем прийняті у повному обсязі, що передбачений договором, в зв`язку з чим, відсутні підстави для повернення авансу.

Крім того, у зв`язку з непоставкою товару позивач звернувся до відповідача з вимогою від 17.01.2019 № 17/1/19 щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 10100000,00 грн. Докази направлення вимоги до матеріалів справи не подані.

Відповідачем надано відповідь № 59/3 від 22.01.2019 на вимогу про повернення попередньої оплати, в якій вказано про виконання зобов`язань з поставки у повному обсязі.

В підтвердження обставин щодо поставки вагонів відповідач надав акти прийому-передачі: від 15.07.2016 на 91 вагон та від 22.09.2016 на 5 вагонів, від 27.12.2016 на 5 вагонів.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, від 25.09.2019 № 17569/19-33/26657/26658/19-33, проведеної на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 № 910/1013/19, встановлено, що відтиски печатки на актах приймання-передачі від 15.07.2016, від 22.09.2016, від 27.12.2016 здійснені не печаткою ТОВ "Рутеніум". Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.01.2020 № 17567/17568/19-32, проведеної на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 № 910/1013/19, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 на актах приймання-передачі від 15.07.2016, від 22.09.2016, від 27.12.2016 здійснені не ОСОБА_3

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

У силу приписів ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції учасники справи не заявляли про наявність правових підстав для відхилення згаданого вище висновку експерта, при цьому, відповідач припускав можливість підписання вказаних документів третьою особою.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно не прийняв акти приймання-передачі від 15.07.2016 на 91 вагон та від 22.09.2016 на 5 вагонів, від 27.12.2016 на 5 вагонів, в якості належних та допустимих доказів в підтвердження обставин щодо передачі вагонів за договором № 0106-2016 від 01.06.2016 відповідачем позивачу.

Також, суд першої інстанції не прийняв у якості належних та допустимих доказів долучених до матеріалів справи видаткові накладні № ТР-0000114 від 14.07.2016 на суму 700000,00 грн, № ТР-0000115 від 14.07.2016 на суму 4900000,00 грн, № ТР-0000116 від 15.07.2016 на суму 4400000,00 грн, № ТР-0000117 від 15.07.2016 на суму 100000,00 грн, № ТР-0000143 від 22.09.2016 на суму 500000,00 грн, № ТР-0000161 від 27.12.2016 на суму 500000,00 грн, оскільки, позивачем вказувалось, що вказані документи не підписувались та не скріплювались печаткою позивача. При цьому, представник відповідача не наполягав ні в наданих до суду першої інстанції відзиві та поясненнях, ні в направлених до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу позивача, що вказані докази підтверджують обставини поставки товару, оскільки, існує можливість, що вони підписані не ОСОБА_3 та не скріплювались печаткою відповідача.

На підставі викладеного, судом не приймався до уваги у якості доказу висновок експерта № 1041/39201 від 27.01.2020, зроблений за результатами судово-економічної експертизи за запитом ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ", оскільки, він ґрунтується на наданих експерту актах приймання від 15.07.2016 на 91 вагон та від 22.09.2016 на 5 вагонів, від 27.12.2016 на 5 вагонів та відповідних видаткових накладних, автентичність підписів та печаток на яких з боку позивача спростована або оспорюється.

З огляду на ту обставину, що вищезазначені докази не прийняті місцевим господарським судом у якості належних та допустимих, Господарським судом міста Києва не приймалися заперечення позивача щодо пояснень третіх осіб та наданих ними та відповідачем доказів, що з огляду на дати підписання актів приймання-передачі та видаткових накладних, вагони не могли бути у розпорядженні позивача станом на дати, раніші від дати підписання актів приймання-передачі.

При цьому, доводи представника ТОВ «Рутеніум» про те, що не приймаючи доводи позивача щодо неможливості розпорядження вагонами раніше від дати підписання актів приймання передачі, суд заздалегідь надав перевагу доводам відповідача та третіх осіб, чим порушив принцип «балансу вірогідностей», колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне.

Так, статтею 41 Конституції України визначено принцип непорушності права приватної власності, що набувається в порядку, визначеному законом, суть якого полягає в тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності як права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, умовою застосування вищевказаних положень є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У контексті наведеного, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Відтак, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Разом з тим, як було встановлено раніше, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, не прийняв видаткові накладні та акти приймання-передачі вагонів як належні та допустимі докази виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 0106-2016 від 01.06.2016.

Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тому судам при розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 06.04.2021 у справі №910/11720/19).

У постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, зазначені висновки, відповідно до яких у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, зокрема зазначено, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд (пункт 60); стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (пункт 70); принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункт 73); у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (пункт 86); однак ухвалюючи оскаржувані судові рішення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано те, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (пункт 91); суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (пункти 92-93).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що для вирішення даного спору, необхідно дослідити всі наявні в матеріалах справи докази (окремо та в їх сукупності), що підтверджують обставини розпорядження позивачем вагонами, які є предметом договору купівлі-продажу № 0106-2016 від 01.06.2016.

Щодо вагонів у кількості 9 штук № № 51208387, 657015596, 57031395, 57057093, 50006766, 50323476, 50323559, 57019457, 57135998, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Орус" (виконавець) укладено договір № 07-П на виконання робіт від 05.10.2015, згідно якого виконавець зобов`язувався здійснити крупновузлову розбірку вагонів-цистерн. Також між тими ж сторонами було укладено угоду № 22-М на поставку металобрухту від 08.10.2015 позивач як брухтоздавач зобов`язувався провести поставку брухту ТОВ "НВФ Орус" брухт та відходи чорних металів.

До матеріалів справи долучено залізничні накладні, які підтверджують відправлення ПАТ "Укрзалізниця", платник ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" на адресу ТОВ "НВФ Орус" 9 вагонів ( № 51208387, 657015596, 57031395, 57057093, 50006766, 50323476, 50323559, 57019457, 57135998) в період з 22.07.2016 по 02.08.2016.

Отже вагони № № 51208387, 657015596, 57031395, 57057093, 50006766, 50323476, 50323559, 57019457, 57135998 були розібрані ТОВ "НВФ Орус" на замовлення позивача та прийняті третьою особою від позивача як металобрухт та чорні метали. Вказані обставини підтверджуються вже зазначеними вище договорами та:

- актами зважування металобрухту від 27.09.2016, від 10.08.2016, від 11.08.2016;

-актами приймання металів чорних (вторинних): № 344 від 11.08.2016, № 339 від 10.08.2016, № 340 від 10.08.2016, № 347 від 11.08.2016, № 345 від 11.08.2016, № 346 від 11.05.2016, № 374 від 27.09.2016, № 343 від 11.08.2016, № 341 від 10.08.2016;

-актами комісійного огляду вагону-цистерни: від 11.08.2016, від 10.08.2016, від 27.09.2016;

-актами передачі запасних частин та матеріалів (металобрухту): від 27.09.2016, від 11.08.2016, від 10.08.2016

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, усі вищеперелічені акти підписані обома контрагентами, докази в підтвердження недостовірності даних, зазначених у перелічених актах суду надані не були.

Крім того, судова колегія зауважує, що позивачем не заявлялись клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення приналежності підпису на згаданих вище актах.

Щодо вагонів у кількості 60 штук № № 57129793, 57175895, 57162695, 57026015, 57110694, 57017964, 57113094, 57137994, 50006808, 57130890, 57139693, 51341667, 57152498, 51210953, 51210573, 57111197, 50316512, 56909781, 50324649, 57138497, 50324607, 50324136, 57168593, 50320431, 57160590, 57093098, 50317437, 50324631, 57023699, 57146797, 57138091, 51341147, 51211043, 50006709, 57056392, 57115198, 50319219, 50317080, 50318443, 50006865, 57028896, 57064396, 57108094, 51208841, 57011694, 57319998, 50319003, 57017097, 50007020, 50322668, 57153397, 50320365, 57103392, 57132292, 57035990, 50324755, 57097792, 50318286, 57013591, 50323781, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

04.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валкос Груп" (виконавець) було укладено договір № 17У/1 надання послуг.

За даним договором виконавець надає за плату замовнику, а замовник зобов`язаний оплатити виконавцю наступні послуги: послуги з приймання, розкредитування вагонів-цистерн; послуги подачі, прибирання і здійснення маневрових робіт тепловозом; послуги крупновузлового розбирання вагонів-цистерн; додаткові завантажувальні та розвантажувальні роботи. Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 визначений з моменту підписання та скріплення печатками договору до 31.12.2017.

Матеріалами справи, зокрема долученими залізничними накладними, підтверджено відправлення ПАТ "Укрзалізниця", платник ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ", на адресу ТОВ "Валкос Груп" 60 вагонів (згідно вищенаведеного переліку) в період з 24.05.2016 по 28.10.2016 на станцію Радушне.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі згідно договору на надання послуг від 02.06.2016, згідно якого ТОВ "Валкос Груп" прийняло від ТОВ "Рутеніум" наступні вагони: № № 57110694, 57017964, 57026015, 57175895, 57129793, 57162695 та акт від 08.07.2016 на вагон № 57137994. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів.

В підтвердження надання послуг з розкредитування і відповідно відображення їх у податковій звітності, до матеріалів справи долучено податкові накладні з доказами їх реєстрації.

До матеріалів справи долучено лист позивача № 97 від 23.09.2016, адресований ТОВ "Валкос Груп", в якому він просив вчинити дії, необхідні для подальшої відправки вагонів № 50324136, 57168593, 57175895, 57137994, 57162695, ПП "Строй-Марк-Тех" на станцію Цюрюпинськ.

Матеріали справи містять відповідь ТОВ "Експрес-Дрофа" № ЕД12/11-19 від 12.11.2019 на адвокатський запит, в якій зазначено, що придбані ним у ТОВ "Рутеніум" запасні частини були зняті з вагонів № № 50316512, 50317080, 50318443, 50319219, 50324649, 51210573, 56909781, 57023699, 57139693, 57146797, які є в тому числі предметом спору у даній справі. До матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу № ЕД15/6-16ц від 15.06.2016 та договір купівлі-продажу № 0031/11-15 від 11.11.2015, що укладені між ТОВ "Рутеніум" та ТОВ "Експрес Дрофа" та акти приймання-передачі і видаткові накладні до договорів.

При цьому, доводи позивача про те, що вказані договори, акти приймання-передачі і видаткові накладні до договорів не містять жодної ідентифікації запчастин відповідно до номерів вагонів, спростовуються матеріалами справи.

До матеріалів справи долучено договір про надання послуг № 01/05 від 01.05.2016, укладений між ФОП Ілюх К.В. (виконавець) та ТОВ "Валкос Груп" (замовник), згідно якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надавати за плату наступні послуги: здійснювати подачу і прибирання вагонів своїм тепловозом; здійснювати маневрові роботи тепловозом.

На виконання зазначено договору, виконавцем були надані послуги подачі та прибирання вагонів, зазначених у переліку вище, маневрова робота. Вказані обставини підтверджуються актами про надання послуг: № 000000204 від 30.06.2016, № 000000204 від 31.07.2016, № 000000281 від 31.08.2016, № 000000319 від 30.09.2016, № 000000362 від 31.10.2016. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів.

Також відповідачем до матеріалів справи подано договір оренди № 03У від 01.01.2014, укладений між ФОП Ілюх К.В. (орендодавець) та ТОВ "Валкос Груп" (орендар), в порядку та на умовах якого, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове користування промисловий майданчик з твердим покриттям, загальною площею 1600,00 кв м в т.ч. складське приміщення, загальною площею 94,9 кв м, та зобов`язується оплачувати орендодавцеві орендну плату. До договору сторони підписали акт передання-приймання від 01.01.2014 майна в оренду та 30.11.2016 сторони підписали акт передання-приймання майна з оренди.

До матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_1 , який займав посаду директора ТОВ "Валкос Груп" в період з 26.05.2005 по 27.04.2018, яке мало договірні відносини з ТОВ "Рутеніум". 04.05.2016 між ТОВ "Валкос Груп" та ТОВ "Рутеніум" було укладено договір № 17У/1 про надання послуг. За даним договором ТОВ "Валкос Груп" зобов`язався надати ТОВ "Рутеніум" послуги з приймання та розкредитації вагонів-цистерн, послуги подачі та збирання вагонів маневровим тепловозом; послуги крупновузлового розбирання вагонів-цистерн та додаткові роботи з навантаження і розвантаження. На виконання умов договору ТОВ "Валкос Груп" у період часу з травня 2016 року по жовтень 2016 року на ст. Радушна отримав/розкредитував залізничні вагони у кількості 60 штук (згідно вищезазначеного переліку). Після отримання та розкредитації даних вагонів на ст. Радушна, ФОП Ілюх К.В. власним тепловозом перемістив дані вагони на майданчик, який ТОВ "Валкос Груп" орендувало у ФОП Ілюх К.В. за договором № 03У від 01.01.2014. На даному майданчику ТОВ "Валкос Груп" за договором № 17У/1 від 04.05.2016 на користь ТОВ "Рутеніум" здійснив крупновузлове розбирання залізничних вагонів у кількості 43 одиниць, запасні частини з яких були зняті та передані ТОВ "Рутеніум" решта, що залишилася від вагонів було утилізовано в металобрухт. Грошові кошти з утилізації металобрухту отримав ТОВ "Рутеніум". Інші 17 вагонів за вказівкою ТОВ "Рутеніум" було відправлено в адресу ВЧДЕ "Дрогобич" на станцію Цюрюпинськ. Про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, свідок за вищезазначеною заявою був повідомлений.

Щодо вагонів у кількості 15 штук № № 57115693, 50318468, 50318872, 57031593, 57036097, 57020992, 57033490, 51208460, 57052599, 57173197, 57120198, 50316488, 50320357, 51207579, 57112997 судова колегія зауважує наступне.

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Компані" (виконавець) було укладено договір № 01У/1 надання послуг.

За даним договором виконавець надає за плату замовнику, а замовник зобов`язаний оплатити виконавцю наступні послуги: послуги з приймання, розкредитуванню вагонів-цистерн; послуги подачі, прибирання і здійснення маневрових робіт тепловозом; послуги крупновузлового розбирання вагонів-цистерн; додаткові завантажувальні та розвантажувальні роботи.

До матеріалів справи долучено лист позивача № 98 від 26.09.2016, адресований ТОВ "Прайд Компані" в якому він просив вчинити дії, необхідні для подальшої відправки вагонів, зокрема спірного вагону № 57120198 ПП "Строй-Марк-Тех" на станцію Цюрюпинськ.

Між ФОП Ілюх К.В (виконавець) та ТОВ "Прайд Компані" (замовник) укладено договір про надання послуг № 41У від 09.12.2013 згідно якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надавати за плату наступні послуги: здійснювати подачу і прибирання вагонів своїм тепловозом; здійснювати маневрові роботи тепловозом. Згідно додаткової угоди № 5 від 31.12.2015 сторони визначили строк дії договору до 31.12.2017.

На виконання зазначено договору, виконавцем були надані послуги подачі та прибирання вагонів, зазначених у переліку вище, маневрова робота. Вказані обставини підтверджуються актом про надання послуг: № 000000165 від 31.05.2016 за 11 вагонами №№ 57115693, 50318468, 50318872, 57031593, 57036097, 57020992, 57033490, 51208460, 57052599, 57173197, 57120198. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

Також відповідачем до матеріалів справи подано договір оренди № 08У/1 від 01.03.2015, укладений між ФОП Ілюх К.В. (орендодавець) та ТОВ "Прайд-Компані" (орендар), в порядку та на умовах якого, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти промисловий майданчик, складське приміщення та зобов`язується оплачувати орендодавцеві орендну плату. До договору сторони підписали акт передання-приймання від 01.03.2015 майна в оренду та 31.10.2017 сторони підписали акт передання-приймання майна з оренди.

До матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 , який займав посаду директора ТОВ "Прайд-Компані" в період з 28.05.2012 по кінець 2017, яке мало договірні відносини з ТОВ "Рутеніум". 04.01.2016 між ТОВ "Прайд-Компані" та ТОВ "Рутеніум" було укладено договір № 01У/1 про надання послуг. За даним договором ТОВ "Прайд-Компані" зобов`язався надати ТОВ "Рутеніум" послуги з приймання та розкредитації вагонів-цистерн, послуги подачі та збирання вагонів маневровим тепловозом ; послуги крупновузлового розбирання вагонів-цистерн та додаткові роботи з навантаження і розвантаження. На виконання умов договору ТОВ "Прайд-Компані" у період часу з травня 2016 року по жовтень 2016 року на ст. Радушна отримав/розкредитував залізничні вагони у кількості 15 штук (згідно вищезазначеного переліку). Після отримання та розкредитдації даних вагонів на ст. Радушна, ФОП Ілюх К.В. власним тепловозом перемістив дані вагони на майданчик, який ТОВ "Прайд-Компані" орендувало у ФОП Ілюх К.В. за договором № 08У/1 від 01.03.2015. На даному майданчику ТОВ "Прайд-Компані" за договором № 01У/1 від 04.01.2016 на користь ТОВ "Рутеніум" здійснив крупновузлове розбирання залізничних вагонів у кількості 14 одиниць, запасні частини з яких були зняті та передані ТОВ "Рутеніум" решта, що залишилася від вагонів, було утилізовано в металобрухт. Грошові кошти з утилізації металобрухту отримав ТОВ "Рутеніум". Інший 1 вагон за вказівкою ТОВ "Рутеніум" було відправлено на станцію Цюрюпинськ. Про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, свідок був повідомлений, відповідно до зазначеної заяви.

Щодо вагонів у кількості 17 штук №№ 50316975, 50317171, 50320126, 51211308, 57033896, 50322767, 50322965, 57019721, 57020109, 57026007, 57102295, 57114993, 57118697, 57119794, 57136194, 57151094, 57159899, - колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Матеріалами справи, зокрема долученими залізничними накладними, підтверджено відправлення ПАТ "Укрзалізниця", платник ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ", на адресу ТОВ "Агропромпереробка" 17 вагонів ( згідно вищезазначеного переліку) в період з 21.10.2016 по 06.02.2017 на станцію Гайсин.

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що предметом купівлі-продажу за договором № 01/02 від 01.02.2016, укладеним між ТОВ "НВП "Армет" та ТОВ "Вінінтерсервіс" були інші вагони, ніж ті, що є предметом розгляду у даній справі, в тому числі і не вищезазначені 17 вагонів.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на наявний в матеріалах справи протокол одночасного допиту осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до змісту якого ОСОБА_4 (директор ТОВ «НВП «Армет») вказав, що грошові кошти, які були використані для придбання 25 напіввагонів у підприємства «Овен Транс», отримані від компаній ТОВ НВП «Армет», ПАТ «Трансфорвардинг лімітед АГ», ТОВ «ФМС Груп», а також від ТОВ «Рутеніум» за взаєморозрахунками внаслідок отримання 101 цистерни, належних ПАТ «Трансфорвардинг лімітед АГ» (т. 7, а.с. 241).

Також до матеріалів справи долучено акти про виключення вагонів з власного парку та актів зафарбовування (знищення) номера, складених ПрАТ "Трансфорвардінг Лімітед АГ" та ТОВ "Ф.М.С. груп". Суд приймає доводи відповідача, що зафарбовування та виключення здійснювалось вже після вибуття вагонів із власності та розпорядження відповідача. Вказана обставина зокрема підтверджується тим, що частину актів було складно ТОВ "Ф.М.С груп" на вагони, які вже були придбані відповідачем за договором купівлі-продажу № 2503-2015-Ц залізничних вагонів цистерн від 25.03.2015 та отриманих відповідачем за видатковими накладними за вказаним договором.

При цьому, представник ТОВ «Рутеніум» заперечує дійсність наданих відповідачем копій документів (договорів, актів між позивачем та третіми особами) з мотивів їх засвідчення представником відповідач - адвокатом Лобуцьким В.П., а також вказує на те, що копії документів, складених між ТОВ «Рутеніум» та ТОВ «Валкос Груп», не містять дати їх засвідчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, копії наявних в матеріалів документів на підтвердження господарських правовідносин між позивачем та третіми особами містять відмітку "Згідно з оригіналом", особистий підпис та прізвище та ініціали адвоката Лобуцького В.П. , однак відсутня дата засвідчення копій.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 91 ГПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом з тим, як вбачається зі змісту хвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 в підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про зобов`язання відповідача подати при дослідженні доказів оригіналів поданих ним документів, оскільки має сумніви, що у відповідача наявні докази в оригіналах.

Представник відповідача при розгляді вищезазначеного клопотання поклався на розсуд суду, але звернув увагу, що при поданні доказів, відповідачем вказано в кого знаходяться оригінали та в підготовчому засіданні показав оригінали доказів.

Суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні цього клопотання, як в необґрунтованому.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про відсутність сумнівів щодо відповідності поданих копій оригіналам та прийняв відповідні докази до уваги.

Також, 06.12.2021 представником відповідача подано до суду апеляційної інстанції клопотання про прийняття доказів, а саме - копії відповіді Держстату від 01.07.2021, копії Балансу ТОВ «Рутеніум» станом на 31.12.2018, копії Балансу ТОВ «Рутеніум» станом на 30.09.2016.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

При цьому, представник ПрАТ «Трансфорвардінг Лімітед АГ» вказує на те, що надану до суду апеляційної інстанції фінансову звітність (баланси) позивача було нещодавно отримано слідчим в межах кримінального провадження, а відповідачу була надана можливість зробити копії цих документів.

Однак, наведені обставини неможливості подання доказів в суді першої інстанції не можуть бути кваліфіковані судовою колегією як такі, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки вказані відповідачем доводи не можуть свідчити про наявність перешкод у вчиненні дій із збирання доказів і вчасного їх подання на розгляд суду.

Також, колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття поданої позивачем до суду 20.12.2021 копії протоколу допиту свідка від 18.10.2018, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, отримання представником ТОВ «Рутеніум» вказаного протоколу допиту залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони, а позивачем не доведено об`єктивної неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 745120,53 грн. за період з 03.08.2016 по 03.02.2017 судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі прострочення відправки товару, зазначеного в п. 4.2 даного договору, продавець виплачує покупцю штраф, в розмірі 2 облікових ставок НБУ від суми вартості товару, за кожен день прострочення передачі.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, договором передбачено стягнення штрафу за прострочення відправки товару покупцю. Натомість позивач при зверненні з позовом вказував, що відповідач не прострочив відправку йому вагонів, а не поставив вагони у повному обсязі, а сторонами обумовлено відповідальність у вигляді штрафу за прострочення поставки, а не за непоставку.

За таких обставин, а також враховуючи встановлені вище обтавини, за яких, відповідач поставив позивачу вагони у кількості 84 штуки на суму 8400000,00 грн., а позивачем не надано суду доказів того, який саме час тривало порушення його прав щодо своєчасної поставки товару, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення штрафу.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 745120,53 грн за період з 03.08.2016 по 17.01.2019, інфляційних втрат у розмірі 2985560,00 грн. за період з серпня 2016 по вересень 2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору у відповідача існував обов`язок поставити товар, тобто грошові зобов`язання у відповідача перед позивачем були відсутні в період з 03.08.2016 по 17.01.2019. Саме 17.01.2019 позивачем була складена вимога про повернення суми попередньої оплати у розмірі 10100000,00 грн, що трансформує зобов`язання відповідача з поставки на грошове зобов`язання.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляції з відповідача за визначений позивачем період, в зв`язку з відсутністю у нього порушеного грошового зобов`язання перед позивачем.

У контексті наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Також слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Беручи до уваги те, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договорами та актами між позивачем та третіми особами, а також показаннями свідків, підтверджуються обставини розпорядження позивачем частиною спірних вагонів, а останнім не надано інших належних доказів, які б підтверджували факт недотримання відповідачем обов`язку щодо передачі належних позивачеві вагонів у кількості 84 штуки на суму 8400000,00 грн., колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення суми попередньої оплати за 17 вагонів у розмірі 1700000,00 грн, отримання яких позивачем, не було доведено відповідачем.

Разом із тим, у рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянтів (позивач та відповідач у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеніум" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/1013/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Трансфорвардінг Лімітед АГ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутеніум".

4. Справу № 910/1013/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.11.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.Г. Майданевич