Рішення

від 28.11.2022 по справі 903/851/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2022 року справа № 903/851/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Вознячук Л.Є. - провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення Львівської філії АТ "Укртелеком" (дов. Від 15.01.2022р. №7440)

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії, м. Луцьк

до відповідача: Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області, м. Луцьк

про стягнення 91 512,64 грн.,

встановив: 01 листопада 2022 року Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (правонаступника Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області) 91 512,64 грн. заборгованості, котра виникла внаслідок несвоєчасної компенсації видатків на відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям осіб у період 2020-2021 років (відповідно на суму 59 169,19 грн. та 32 343,45 грн.)

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем положень Законів України "Про телекомунікації", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства" та невиконання зобов`язань з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які користуються пільгами.

Ухвалою суду від 02.11.2022р. (з врахуванням ухвали від 28.11.2022р. про виправлення описок) за позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.11.2022р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати відповідні додаткові матеріали.

17 листопада 2022 року до суду від Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації надійшов відзив від 16.11.2022р. №170/01-20 на позовну заяву із обґрунтовуючими матеріалами у якому Управління позов заперечує, просить суд відмовити в задоволенні вимог та засвідчує наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

На момент звернення АТ "Укртелеком" в особі Волинської філії до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області з позовом, процес приєднання Рожищенської райдержадміністрації до Луцької райдержадміністрації не завершено (в ЄДР відсутній запис про припинення юридичної особи), а отже відсутні підстави стверджувати що Управління соціального захисту населення Луцької райдержадміністрації набуло прав та обов`язків, як правонаступник відповідно до розпорядження Луцької РДА від 18.10.2021р. №214 "Про передачу прав, обов`язків, зобов`язань, окремого індивідуально визначеного майна та документів структурним підрозділам зі статусом юридичної особи публічного права Луцької районної державної адміністрації Волинської області", як і передчасним стверджувати, що Управлінню соціального захисту населення Луцької РДА (код ЄДРПОУ 03192081) передано права, обов`язки та зобов`язання, які передані Луцькій районній державній адміністрації Волинської області Горохівською, Ківерцівською та Рожищенською районними державними адміністраціями, реорганізованими шляхом приєднання, згідно з передавальними актами, а саме: управлінням соціального захисту населення Горохівської районної державної адміністрації, управлінням соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації та управлінням соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації, оскільки відповідно до додатку 1 та 7 даного Розпорядження Управлінню було передано перелік документального фонду (п. 30-60 Додатку 1) та бланки суворої звітності (Додаток 7), передача документів та бланків відбулося для виконання повноважень передбачених Положенням про управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області. Даним Положенням не передбачено повноважень щодо відшкодування витрат за надання пільг з послуг зв`язку пільговій категорії.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", який втратив чинність 01.01.2022р., телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р., встановлені пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення документа, що підтверджує право на пільги.

До 2020 року відповідно до п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України було визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення" була затверджена форма для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, мали формувати та надавати управлінням праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

З 01.01.2020 року Законом України від 14.11.2019р. №293-ІХ із Бюджетного кодексу України були виключені п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Кодексу. Кабінет Міністрів України постановою від 24.12.2019 №1101 визнав такою, що втратила чинність з 01.01.2020р. постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 був чинний до 31.07.2020р. і з цієї дати втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 02.07.2020р. №452.

Відповідно до п. 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено що 2020 та 2021 роках до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування Отже, вищевказана стаття Бюджетного кодексу України передбачає, що видатки з послуг зв`язку належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх рівнів місцевих бюджетів. Аналогічне стверджує і сам позивач у позовній заяві. Разом з тим, п. 3 ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління, як головний розпорядник коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет а не Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", як стверджує Позивач у заяві.

Засвідчується, що впродовж періоду з січня 2020 грудень 2021 рік АТ "Укртелеком" в особі Волинської філії Управлінню соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області ні на поштову, ні на електронну адреси не надсилались документи, розрахунки про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, свідчить, що Управління є неналежним відповідачем по даній справі.

Зауважується, що за результатами вивчення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня 2020 по грудень 2021 року встановлено, що до останніх включено померлих в даному періоді осіб, відтак, розбіжність у нарахуваннях становить 738,01 грн.

25 листопада 2022 року судом було зареєстровано відповідь позивача від 24.11.2022р. №142-13-10/22 на відзив відповідача у котрому засвідчено, що в силу положень Закону України "Про телекомунікаційні послуги" в редакції, на час надання послуг, стягнення вартості котрих виступає предметом спору у справі, зобов`язання АТ "Укртелеком" надавати телекомунікаційні послуги пільговим категоріям кореспондується із обов`язком органів місцевого самоврядування здійснювати оплату послуг, які надаються на пільгових умовах.

У визначений судом день та час в судове засідання з`явився лише представник позивача. Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки представника в судове засідання не повідомив.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому враховано, що відповідач скористався наданим процесуальним законом правом та подав до суду відзив на позовну заяву, а ухвалою суду від 02.11.2022р. явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Викладена позиція пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону, виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно із ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", положення котрого втратили чинність з 01.01.2022р., телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Акціонерне товариство "Укртелеком" виступає оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295, встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Обов`язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України "Про телекомунікації" передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку", Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", Законом України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про охорону дитинства", Законом України "Про прокуратуру", Законом України "Про міліцію", Законом України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації в Україні", Кодексом Цивільного захисту України, Законом України "Про Службу безпеки України", Основи законодавства України про охорону здоров`я, Законом України "Про освіту", Законом України "Про позашкільну освіту", Законом України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", Законом України "Про культуру", Законом України "Про музеї та музейну справу", Законом України "Про захист рослин" та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. №389.

Згідно з законодавством, пільги з оплати послуг зв`язку надаються різним верствам населення, зокрема, ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам; пенсіонерам прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також багатодітним сім`ям.

Законом України "Про телекомунікації" та Правилами не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначається, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Зокрема, визначеним Законом встановлені пільги на телекомунікаційні послуги, які надаються позивачем, з них:

для інвалідів війни позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв`язку, 50-ти відсоткова абонементна плата, а для інвалідів ВВВ та війни з Японією зі 100-відсотковою знижкою від затверджених тарифів (п. 3 .ст. 13);

учасникам бойових дій та особам прирівняним до них гарантовано позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20% від тарифів вартості основних та 50% - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном у розмірі 50% від затверджених тарифів. Частиною 6 ст. 12 учасникам бойових дій у період ВВВ 1941-1945 років та війни 1945 року із імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надається право безплатного встановлення та користування телефоном (п. 19 ст. 12);

для учасників війни 20 відсотків від вартості встановлення телефонів, 50% абонементна плата за користування телефоном (п. 18 ст. 14);

для інших осіб, на які поширюється дія цього Закону 20% оплата за встановлення квартирних телефонів, 50% абонементна плата за користування телефоном (п. 20 ст. 15);

для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною передбачене безоплатне встановлення домашніх телефонів, безоплатне користування телефоном (п.п. 7, 12 ст. 16).

- згідно ч. 2 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", для осіб, звільнених з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

- згідно Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" визначається, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

При цьому, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової поліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членам їх сімей надається 50-ти відсоткова знижка плати за користування телефоном (п. 6 ст.)

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

При цьому, відповідно до визначеного Закону надаються пільги: громадянам, віднесеним до 1 категорії - 50% плата за користування телефоном, в тому числі абонентна плата, плата за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при по-секундному обліку їх тривалості (п. 11 ст. 20), позачергове встановлення телефону з оплатою 50% вартості його встановлення (п. 28 ст.20); громадянам, віднесеним до 2 категорії - першочергове встановлення телефону з оплатою 50% вартості його встановлення (п. 5 ст. 21); громадянам, віднесеним до 3 категорії - першочергове встановлення телефону з оплатою 50% вартості його встановлення (п. 1 ст. 22); потерпілим дітям та їх батькам - позачергове встановлення сім`ї, що має дитину-інваліда телефону з оплатою 50% вартості його встановлення, 50% знижка плати за користування телефоном (в т.ч. оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при по-хвилинному обліку їх тривалості).

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" визначається, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

- згідно статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

- згідно Закону України "Про охорону дитинства", багатодітним сім`ям надається 50% знижка по оплаті за користуванням телефоном (п. 4 ч. 3 ст.13).

Відповідно до ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та Законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги на послуги зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно Законами України. Забезпечення державних соціальних гарантій є обов`язковим, як для органів місцевого самоврядування і державних органів, так і для підприємств і організацій незалежно від форм власності.

Відтак, визначені норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період 2020-2021 років позивач надав телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян Рожищенського району Волинської області, які підлягають під дію ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ЗУ "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ЗУ "Про охорону дитинства" на загальну суму 91 512,64 грн. (відповідно на суму 59 169,19 грн. у 2020 році та на суму 32 343,45 грн. у 2021 році), що стверджується долученими до матеріалів справи помісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з нарахуванням пільг форми №2-пільга, актами звіряння взаємних розрахунків.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема надання компенсаційних виплат за пільгове користування телефонним зв`язком за рахунок субвенцій з державного бюджету чи місцевого бюджету, визначений Положенням про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117. Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117 (Положення), управління праці та соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації та забезпечують її автоматичне використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами, що надають послуги, для розрахунків за них.

Відповідно до пунктів 10,11 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Згідно зазначеного Положення, управління соціального захисту населення зобов`язані щомісячно звіряти інформацію, що міститься в автоматизованому Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, скласти реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7- пільга", акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3- пільга"; до 15 числа подавати фінансовим органам районних у містах держадміністрацій, виконавчих органів міських рад, акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Позивач здійснював направлення до Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з нарахуванням пільг форми "2-пільга" та акти звіряння з сумою заборгованості, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, доданих до матеріалів справи. Проте, Управління не приймало рахунки форми "2-пільга"; акти звіряння розрахунків не підписувало і не висловлювало заперечень щодо розміру нарахувань, категорій та кількості осіб, включених до списків.

Непроведення розрахунків із позивачем Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації обґрунтовувало відсутністю належного бюджетного фінансування.

Відтак, внаслідок неналежного виконання Управлінням соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації зобов`язань з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, за останнім утворилась заборгованість у визначеному позивачем розмірі 91 512,64 грн. (відповідно на суму 59 169,19 грн. у 2020 році та на суму 32 343,45 грн. у 2021 році).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 174 ГК України та статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації, як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, згідно із п. 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту "б" пункту 4 статті 89 цього ж кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

За змістом статті 102 цього ж кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці: жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям- інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Зазначена вище норма передбачає, що пільгове надання послуг зв`язку фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.

Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу України, видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього кодексу.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги зв`язку, на які мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. ч. 1 - 4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Також відповідно до положень ч.1 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що місцеві бюджети мають бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Пільги, що були передбачені ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення Управлінь соціального захисту населення від відшкодування вказаних вище витрат, понесених надавачем телекомунікаційних послуг, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Судом зауважується, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи з наведених правових норм, доводи, наведені у заперечення позовних вимог, не приймаються судом до уваги та не можуть бути підставою для звільнення боржника від обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати на оплату телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, а тому уповноважений державою орган - відповідач у справі в силу закону зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати. Також чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у цьому випадку виникають безпосередньо із Законів України і незалежно від їх бажання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі № 904/6252/17, від 02.05.2018 року у справі №902/445/17, від 05.04.2018 року у справі № 922/2239/17.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави /підпункт 3.2/.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації розрахунки видатків форми 2-пільга та акти звіряння з сумою видатків не оспорило, проте, розрахунки не здійснило, акти не підписало, обґрунтованих заперечень не надало.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Поруч з цим, за результатами розгляду справи судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог АТ "Укртелеком" в особі Волинської філії стосовно стягнення 738,01 грн. у відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення у період 2020-2021 років. При цьому приймається до уваги, що на суму 184,50 грн. відповідні послуги надавались у період з 01.01.2020р. по 04.05.2020р. за місцем реєстрації гр. ОСОБА_1 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суму 295,20 грн. у період з 01.09.2020р. по 01.05.2021р. послуги надавались за місцем реєстрації гр. ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на суму 110,70 грн. у період з 01.12.2020р. по 01.04.2021р. послуги надавались за місцем реєстрації гр. ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на суму 73,80 грн. у період з 01.03. по 01.05.2021р. послуги надавались за місцем реєстрації гр. ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), на суму 73,81 грн. у період по 01.06.2021р. послуги надавались за місцем реєстрації гр. ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ) Відтак, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на викладене, на переконання суду, підставними та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги АТ "Укртелеком" в особі Волинської філії щодо стягнення з відповідача суми 90 774,63 грн. Заборгованість у визначеному розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція, висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справах №911/4249/16, №906/621/17, Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №903/657/17, від 13.04.2018р. у справі №908/985/17, від 14.02.2018р. у справі №921/177/17-г/14.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2018р. №927/345/17 та постанові від 17.04.2018р. №911/4249/16 здійснені висновки, відповідно до яких не проведення відшкодування позивачу вартості наданих ним соціальних послуг певним категоріям громадян, які є предметом спору в даній справі, було б порушенням права на мирне володіння майном (майновими правами), гарантованих Першим Протоколом до Конвенції про захист з прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, оскільки така бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

Заявлена позивачем до стягнення сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надаючи послуги окремим категоріям громадян за встановленими державою пільговими тарифами. Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що законами України про державний бюджет на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не із законів про бюджет, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним особам та з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на соціальні пільги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок відповідача (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Щодо позиції Управління соціального захисту населення Луцької РДА відносно правонаступництва прав та обов`язків, а також щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, відповідні заперечення сторони відхиляються, зокрема, з тих підстав, що судом встановлена обставина, за котрої правонаступником припиненого Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації на даний час виступає не інакше, як Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації.

При цьому зауважується, що відповідно до п.п. 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020р. №807-IX "Про утворення і ліквідацію районів", у Волинській області утворено, зокрема, Луцький район (з адміністративним центром у місті Луцьк) у складі територій Берестечківської міської, Боратинської сільської, Городищенської сільської, Горохівської міської, Доросинівської сільської, Ківерцівської міської, Колківської селищної, Копачівської сільської, Луцької міської, Мар`янівської селищної, Олицької селищної, Підгайцівської сільської, Рожищенської міської, Торчинської селищної, Цуманської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, пунктом 3 Постанови ліквідовано у Волинській області, зокрема, Рожищенський район.

За змістом Переліку районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених Постановою №807-IX, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1635-р, Рожищенська райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до Луцької райдержадміністрації.

Відповідно до пункту 1 підпункту 1 розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 19.01.2021р. №12 "Про припинення структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права шляхом приєднання до Рожищенської районної державної адміністрації" Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192121) було реорганізовано шляхом приєднання до Рожищенської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04051477).

Юридичний факт правонаступництва Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації відбувся шляхом приєднання до Рожищенської районної державної адміністрації, а Рожищенська районна державна адміністрація, в свою чергу, була приєднана до Луцької районної державної адміністрації на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

За визначених обставин, правонаступником Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації виступила Рожищенська районна державна адміністрація, правонаступником котрої, в свою чергу, є Луцька районна державна адміністрація.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.11.2022р. Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192112) діяльність припинена. Дані про юридичних осіб-правонаступників: Рожищенська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 04051477) перебуває в процесі припинення з 19.01.2021р., Луцька районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 04051425) не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до розпорядження голови Луцької районної державної адміністрації від 18 жовтня 2021 року №214 "Про передачу прав, обов`язків, зобов`язань, окремого індивідуально визначеного майна та документів структурним підрозділам зі статусом юридичної особи публічного права Луцької районної державної адміністрації Волинської області", Управлінню соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (код ЄДРПОУ 03192081) було передано права, обов`язки та зобов`язання, які передані Луцькій районній державній адміністрації Волинської області Горохівською (код ЄДРПОУ 04051365), Ківерцівською (код ЄДРПОУ 04051394) та Рожищенською (код ЄДРПОУ 04051477) районними державними адміністраціями, реорганізованими шляхом приєднання, згідно з передавальними актами, а саме: управлінням соціального захисту населення Горохівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192000), управлінням соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192032) та управлінням соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192112).

Відповідно до додатків 1 та 7 розпорядження №214, Управлінню соціального захисту населення Луцької РДА було передано перелік документального фонду (п. 30-60 Додатку 1) та бланки суворої звітності (Додаток 7).

При цьому, як засвідчується самим відповідачем, передача документів та бланків відбулась з метою виконання повноважень, передбачених Положенням про управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.12.2020р. у справі №805/4361/17-а.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України, визначає Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1321.

Пунктом 4 визначеного Положення встановлено, що якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України, включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Відповідно до п. 7 Порядку, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема, у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Згідно з п. 8 Порядку, перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема, у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку (п. 10 Порядку).

Пунктом 11 Порядку визначено, що райдержадміністрації, що припиняються, до складу яких входять структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права, після набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про реорганізацію відповідної райдержадміністрації, а у разі створення райдержадміністрацій на території новоутвореного району - після державної реєстрації створення райдержадміністрацій видають акт про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права. У акті про реорганізацію визначається її спосіб, заходи з реорганізації, строк її завершення та інші необхідні умови.

В даному випадку, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2018р. у справі №815/1637/17.

Таким чином, Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації.

Відтак, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації.

Вищевказані обставини щодо утворення та ліквідації районів та реорганізації юридичних осіб публічного права є загальновідомими та не потребують доказування в силу ст. 75 ГПК України.

При цьому судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи лист Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації №2017/01-13/03/2-22 від 22.07.2022р. стосовно правонаступництва Управлінням соціального захисту населення Луцької РДА прав та обов`язків Управління соціального захисту населення Рожищенської РДА, а також матеріали судової практики стосовно здійснення у адміністративних справах заміни сторони виконавчого провадження - Управління соціального захисту населення Рожищенської районної державної адміністрації його правонаступником, Управлінням соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації (ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2021р. у справі №140/919/21, від 03.03.2022р. у справі №140/15601/20 та інші).

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (м. Луцьк, вул. Ковельська, 53, код ЄДРПОУ 03192081) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р. Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Волинської філії (м. Луцьк, пр. В. Мойсея, 2, код ЄДРПОУ 23251963) 90 774,63 грн. у відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення та 2 460,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 738,01 грн. у відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, в позові відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 29.11.2022р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- Акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Волинської філії (lvozniachuk@ukrtelekom.ua);

- Управлінню соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (uszn62@gmail.com; info@lutskadm.gov.ua).