Рішення

від 08.11.2022 по справі 914/1838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022 справа № 914/1838/22

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Лазаренко С.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг Продакшн Компані», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «ТМ Фасад», м. Львів

про: стягнення 116 758,88 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: Богданов О.В. представник

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг Продакшн Компані» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «ТМ Фасад» про стягнення 116 758,88 грн. заборгованості за договором оренди, з яких: 69 659,30 грн. основного боргу, 1 167,54 грн. 3% річних, 34 992,00 грн. штрафу, 10 900,30 грн. заборгованості за зберігання майна, 39,74 грн. 3% річних за зберігання майна.

Ухвалою від 10.08.2022 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

25.08.2022р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд основний борг в розмірі 69 659,30 грн розтермінувати на кілька платежів, в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.

02.09.2022р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 07.09.2022р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження було призначено на 18.10.2022р.

12.10.2022р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову (професійну правничу) допомогу.

В судове засідання 18.10.2022р. представник позивача з`явився, відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Представник позивача роз`яснив суть позовних вимог, просив суд їх задоволити повністю. Крім того, представник заперечував проти підстав для розстрочення виконання даного рішення та звільнення відповідача від понесення ним штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання.

Ухвалою від 18.10.2022р. судом було відкладено розгляд справи по суті на 08.11.2022р. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення на заяву про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу .

В судове засідання 08.11.2022р. з`явився представник позивача, відповідач явку свого представника не забезпечив, письмових заперечень на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу не надав. Представник позивача підсумував свою правову позицію та просив суд позов задоволити.

Після з`ясування обставин справи та дослідження поданих доказів судом було встановлено наступне:

04.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемберг Продакшн Компані» (позивачем, орендодавцем) та Приватним підприємством «Фасад» (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди №96/21, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення будівлі-корпусу цеху насосів під літ Г площею 64,8 кв.м.

Відповідно до п.5.1. договору вартість оренди 1 кв.м. об`єкту оренди за перший місяць становить 180,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з розрахунку об`єкту оренди площею 64,8 м.кв. становить 11 664,00 грн.

Пунктом 5.8. договору сторони погодили строк дії договору до 28.02.2022р., однак орендна платав сплачується орендарем з моменту фактичної передачі об`єкта оренди до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.

Згідно з п.5.3. до десятого числа кожного календарного місяця орендодавець формує орендарю рахунок за оренду майна за поточний календарний місяць. орендар отримує рахунок самостійно в адміністрації орендодавця за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 207.

Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату протягом п`яти робочих днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.5.4. договору щомісяця Орендодавець одночасно з рахунком за оренду майна передає орендареві акт наданих послуг. Орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акта виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту його отримання, або в той самий строк надати письмову вмотивовану відмову. У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акта виконаних робіт (наданих послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акта, такий акт вважається визнаним орендарем, а послуга прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Позиція позивача.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, ним було 20.08.2021р. передано відповідачу об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі.

За період дії договору відповідачу були надані послуги відповідно до рахунків на оплату:

- №1132 від 20.08.2021р. на суму 4 1515, 10 грн.

- №1614 від 11.11.2021р. на суму 11 910, 24 грн.

- №1797 від 10.12.2021р. на суму 12 005, 00 грн.

- №2 від 10.01.2021р. на суму 12 077,55 грн.

- №353 від 10.02.2022р. на суму 12 234, 56 грн.

- № 521 від 17.03.2021р. на суму 12 430, 31 грн.

- №689 від 11.04.2022р. на суму 4 486,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, основна сума заборгованості за договором оренди становить 69 659,30 грн.

Відповідно до п. 9.6 договору, сторони передбачили також обов`язок орендаря сплачувати кошти орендодавцю за зберігання свого майна в орендованому приміщенні, а саме за одне палетоомісце за місяць зберігання сплачується 500,00 грн. Тому, враховуючи, що при складенні акту приймання-передачі було виявлено майно орендаря, що розташоване на 6 палетомісцях, то позивач також нарахував відповідачу з 12.04.2022р. по 01.08.2022р. 10 900,30 грн. за зберігання майна.

Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивач також нарахував відповідачу штраф за затримку платежів в розмірі 34 992,00 грн. (згідно п. 10.2.1, п. 10.2.2 договору), 1 167,54 грн. 3% річних (на основну суму боргу), 39,74 грн. 3% річних (за зберігання майна відповідно до п. 9.6 договору).

Загальна сума заборгованості. які позивач просить суд стягнути з відповідача становить 116 758,88 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов в частині основного боргу, однак просив суд при ухваленні рішення розстрочити сплату боргу та узгодити графік погашення таких платежів. Крім того, в задоволенні позовних вимог в частині сплати штрафних санкцій відповідач просив позивачу відмовити, покликаючись при цьому на нестабільну економічну ситуацію ПП «ТМ Фасад» та тяжке фінансове становище підприємства.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 04.08.2021р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачу було 20.08.2021р. передано відповідачу об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що з 20.08.2021р. по 11.04.2022р. відповідач орендував приміщення на оплату якого отримував рахунки від позивача. Загальна сума отриманих рахунків склала 69 659,30 грн.

Жодної оплати по рахунках відповідачем здійснено не було, що підтверджується також позицією відповідача викладеною у відзиві, де останній визнав позовні вимоги в основній частині заборгованості.

З огляду на наведене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 69 659,30 грн.

Разом із основною сумою боргу, позивачем також було нараховано відповідачу штраф за затримку платежів в розмірі 34 992,00 грн. (згідно п. 10.2.1, п. 10.2.2 договору), 1 167,54 грн. 3% річних (на основну суму боргу), 39,74 грн. 3% річних (за зберігання майна відповідно до п. 9.6 договору).

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд прийшов до наступних висновків:

За умовами п. 5.3 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендну плату протягом п`яти робочих днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.п. 10.2.1, 10.2.2. договору, при затримці платежів на строк від двох до п`ятнадцяти днів, орендар сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 2 332,80 грн., а при затримці платежів на строк більший, як на 16 днів, у подвійному розмірі, додатково до суми штрафу, вказаної в п. 10.2.1.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за серпень 2021р. по січень 2022р. відповідач за прострочення оплати повинен сплатити позивачу по 2 332,80 грн. штрафу щомісячно та відповідно додатково за це же період по 4 665,60 грн. щомісячно (подвійний розмір штрафу згідно п. 10.2.2. договору).

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідач також за спірний період має сплатити на користь позивача 31 167,54 грн. 3% річних (на основну суму боргу), 39,74 грн. 3% річних (за зберігання майна відповідно до п. 9.6 договору).

Відповідно до п. 9.6 договору, сторони передбачили також обов`язок орендаря сплачувати кошти орендодавцю за зберігання свого майна в орендованому приміщенні, а саме за одне пателомісце за місяць зберігання сплачується 500,00 грн. Тому, враховуючи, що при складенні акту приймання-передачі було виявлено майно орендаря, що розташоване на 6 палетомісцях, то позивач правомірно нарахував відповідачу з 12.04.2022р. по 01.08.2022р. 10 900,30 грн. за зберігання майна.

Проаналізувавши та дослідивши нараховані позивачем вище суми, суд дійшов висновку, що такі є правильними, підставними та обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення повністю.

Разом з тим, аналізуючи заперечення відповідача в частині стягнення з нього штрафних санкцій та розтермінування сплати суми основного боргу, суд зазначає таке:

По-перше, як вже було встановлено вище та не заперечується відповідачем, суми пред`явлені позивачем є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, однак при ухваленні рішення відповідач просив суд відмовити у стягненні з нього штрафних санкцій обгрунтовуючи це складним фінансовим становищем підприємства. Крім того, відповідач покликався на відсутність доказів того, що позивач поніс якісь збитки внаслідок простроченої оплати. Також, у запереченнях відповідач покликався на право суду зменшити підлягаючі до стягнення штрафні санкції через їх неспівмірність із сумою основної заборгованості.

Щодо відмови у задоволенні позову в частині штрафних санкцій:

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Із ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. У договорі оренди позивач і відповідач передбачили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання даного договору, у тому числі сплату штрафних санкцій.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Суд наголошує на тому, що укладаючи договір з позивачем, відповідач повинен був усвідомлювати, що несвоєчасність сплати послуг по договору зумовлює обов`язок сплатити нараховані штрафні санкції (штраф).

Тому відмова у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій буде порушенням ст. 216,220, 230, 231 ГК України.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій:

За змістом ч. З ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд зробив такий правовий висновок у Постанові від 12.02.2020 у

справі № 924/414/19: «Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника».

Так, у даній справі відповідач визнав про наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 69 659,30 грн. А отже, позивач не одержав дохід від відповідача у розмірі 69 659,30 грн., що у відповідності до ст. 224 ГК України, є збитком, а тому штрафні санкції не можуть бути зменшені судом в даному випадку.

Більше того, суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині відзиву відповідач просив суд саме відмовити у задоволенні позову в частині штрафних санкцій, а не зменшити їх розмір, а також не зазначив на скільки саме необхідно зменшити розмір санкцій.

Таким чином, суд визнає необгрунтованими заперечення відповідача в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, суд також не вбачає підстав та умов за яких є можливим розстрочення рішення суду при його ухваленні у даній справі. Так, у відзиві на позов відповідач пропонує суду самому визначити розмір платежів розтермінування та узгодити графік погашення таких платежів.

Суд наголошує, що в даній справі при наявності заперечення позивача проти розстрочення виконання рішення суду та за відсутності належним чином оформленої заяви самого відповідача з підставами такого розстрочення та графіком і розміром платежів, така вимога відповідача є необгрунтованою.

Щодо судових витрат та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачем та Адвокатським бюро «Богданова» було укладено договір про надання правової допомоги від 17.02.2022р.

У позовній заяві позивач зазначив про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, який буде ним понесений за наслідками розгляду справи в розмірі 12 000.00 грн.

В п. 4.1. цього договору сторони обумовили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує Бюро плату згідно актів виконаних робіт за домовленістю. Остаточна сума визначається сторонами в акті виконаних робіт.

Актом від 05.10.2022р. сторони погодили прийняття-передачу наданої правової допомоги до договором від 17.02.2022р. в розмірі 5 700,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, сторони домовилися, що клієнт сплачує Бюро передоплату (аванс) в сумі 8 000,00 грн., як гонорар успіху, у випадку не задоволення позовних вимог чи задоволення частково, гонорар успіху повертається клієнту в 3-денний термін повністю або пропорційно відмовленим вимогам.

Дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку, що сума в розмірі 5 700,00 грн. є адекватною та відповідає критеріям співмірності та реальності таких витрат та обсягом наданих адвокатом послуг. Також суд підтверджує виконанням адвокатом робіт зазначених в акті від 05.10.2022р.

Крім того, остаточну суму витрат на правову допомогу в розмірі 13 700,00 грн. суд також вважає обгрунтованою та підставною, оскільки позовні вимоги у даній справі судом задовольняються повністю, а тому відповідно до п. 4.3 договору, адвокат також має право на отримання 8 000,00 в якості гонорару успіху.

Заперечень щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу від відповідача не надходило, як і не було подано заяви про їх зменшення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в розмірі 13 700,00 грн. є підтверджені належними доказами підлягають до стягнення з відповідача.

Таким чином, підсумовуючи судом встановлено, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю, а саме:

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг Продакшн Компані» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ТМ Фасад» (79041, м. Львів, вул. Народна. 3, код ЄДРПОУ 13811562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг Продакшн Компані» (79041, м. Львів, вул. Городоцька, 207, код ЄДРПОУ 42605426) 116 758,88 грн. заборгованості за договором оренди, з яких: 69 659,30 грн. основного боргу, 1 167,54 грн. 3% річних, 34 992,00 грн. штрафу, 10 900,30 грн. заборгованості за зберігання майна, 39,74 грн. 3% річних за зберігання майна та 2 481,00 грн судового збору.

3.Стягнути з Приватного підприємства «ТМ Фасад» (79041, м. Львів, вул. Народна, 3, код ЄДРПОУ 13811562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг Продакшн Компані» (79041, м. Львів, вул. Городоцька, 207, код ЄДРПОУ 42605426) 13 700,00 грн. витрат на правничу правову допомогу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.11.2022р.

Суддя Юркевич М.В.