Рішення

від 08.11.2022 по справі 916/1387/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1387/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ігнатишена А.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бугайчук М.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: Михайленко А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агрорент до фізичної особи-підприємця Михайленко Анастасії Юріївни про стягнення 31 200,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрорент» (далі по тексту ТОВ «Агрорент») звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Михайленко Анастасії Юріївни (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31 200,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Агрорент» було наголошено про перерахування на рахунок відповідача грошових коштів за відсутності будь-яких договірних зобов`язань між сторонами.

ОСОБА_1 не було надано суду відзиву на позов, у зв`язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України. При цьому, у судових засіданнях відповідачем не було наведено правових підстав для збереження грошових коштів, які були перераховані позивачем на її рахунок.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

20.12.2018р. ТОВ «Агрорент» було підписано заяву про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів в ПАТ «Перший український міжнародний банк». Довідкою №Zl1-07.8/10 від 14.01.2022р. ПАТ «Перший український міжнародний банк» підтверджено, що у позивача є три відкриті банківські рахунки.

04.11.2021р. на електронну пошту ТОВ «Агрорент» надійшов рахунок-фактура №СФ-0000070 від 03.11.2021р. на суму 31 200,00 грн., виставлений ОСОБА_1 в рахунок оплати позивачем шин у кількості 2-х штук. При цьому, у вказаному рахунку був зазначений номер банківського рахунку, на який мають бути перераховані грошові кошти.

На підставі платіжного доручення №357 від 04.11.2021р. ТОВ «Агрорент» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 , вказаний у рахунку-фактурі №СФ-0000070 від 03.11.2021р., грошові кошти у розмірі 31 200,00 грн.

10.11.2022р. головним бухгалтером ТОВ «Агрорент» було складено довідку, згідно якої остання повідомила директора, що незважаючи на перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 31 200,00 грн., товар згідно рахунку-фактури поставлений не був.

11.11.2021р. ТОВ «Агрорент» звернулось до ОСОБА_1 із претензією №11112021/1, згідно якої позивач просив повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 31 200,00 грн., які були перераховані на рахунок відповідача згідно платіжного доручення №357 від 04.11.2021р. Проте, оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, ТОВ «Агрорент» звернулось до суду із даними позовними вимогами.

Листом №29-4-1-07/2607-БТ від 09.09.2022р. АТ «Укрсиббанк» на виконання вимог ухвали суду від 29.08.2022р. по даній справі, якою було витребувано інформацію про власника рахунку, на який згідно платіжного доручення №357 від 04.11.2021р. були перераховані грошові кошти, було повідомлено, що рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що на підставі платіжного доручення №357 від 04.11.2021р. ТОВ «Агрорент» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 200,00 грн. При цьому, факт перерахування грошових коштів на рахунок відкритий саме на ім`я відповідача підтверджується листом АТ «Укрсиббанк» №29-4-1-07/2607-БТ від 09.09.2022р. Проте, будь-які докази на підтвердження існування між сторонами правовідносин, або наявності у позивача обов`язку перерахувати кошти відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Господарський суд зазначає, що факт перерахування позивачем грошових коштів згідно направленого на електронну пошту ТОВ «Агрорент» рахунку-фактури не може свідчити про виникнення між сторонами договірних правовідносин, у зв`язку з відсутністю даних про підписання відповідачем вказаного рахунку із використанням кваліфікованого електронного підпису згідно вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003р., Закону України «Про електронні довірчі послуги» № 2155-VIII від 05.10.2017р.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022р. по справі №914/1003/21 дійшов висновку, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. При цьому, судом було враховано, що у межах справи №914/1003/21 листи (заявки на поставку товару) були направлені стороною із електронної пошти, яка була зазначена у підписаному сторонами договорі поставки.

Проте, в даному випадку, договір між ТОВ «Агрорент» та ОСОБА_1 укладений не був, що свідчить про неможливість ідентифікації особи, якою було направлено рахунок-фактуру на електронну пошту позивача.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про безпідставне набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 31 200,00 грн., які мають бути повернуті ТОВ «Агрорент» в силу вимог ст. 1212 ЦК України. Викладене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ «Агрорент» позову шляхом присудження до стягнення із відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31 200,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Агрорент позовних вимог до фізичної особи-підприємця Михайленко Анастасії Юріївни шляхом присудження до стягнення на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31 200,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Михайленко Анастасії Юріївни / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрорент /10025, Житомирська область, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 132, офіс 2405; ідентифікаційний код 41599244/ грошові кошти у розмірі 31 200,00 грн. /тридцять одна тисяча двісті грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. /дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2022 р. 1

1 Примітка: у судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2022р., судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 17.11.2022р. Проте, у зв`язку з відключеннями електричної енергії повний текст даного рішення складено 29.11.2022р.

Суддя С.П. Желєзна