Постанова

від 23.11.2022 по справі 638/5138/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 638/5138/18

провадження № 61-2303 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шипович В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку - ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач ОСОБА_2 .

Зазначала, що донька проживає разом з нею, відповідач не надає належну матеріальну допомогу на утримання дитини у добровільному порядку та на власний розсуд визначає суму аліментів, яка не покриває навіть третини дійсних щомісячних витрат на дитину.

Вказувала, що з жовтня 2015 року донька відвідує приватний дошкільний заклад в Центрі раннього розвитку Олени Чернявської «Школа радості», для підтримання здоров`я та фізичного розвитку дитини 1-2 рази на тиждень вона з донькою відвідує басейн, 3 рази на тиждень дитина відвідує заняття з хореографії, щорічно вона возить дитину на оздоровчий відпочинок, для духовного розвитку дитина відвідує ляльковий театр, цирк, філармонію, органний зал, театральні вистави, кінотеатри, дельфінарій. Витрати на дитину складають близько 23 000 грн-24 000 грн на місяць.

Відповідач є здоровою, працездатною та матеріально забезпеченою особою, проживає у власній трикімнатній квартирі, на утриманні інших осіб не має, є співзасновником семи підприємств, у двох з яких займає посаду директора, крім того, займає громадські посади у Спілці підприємств Харківської області, Харківському регіональному антикорупційному комітеті, Федерації альпінізму та скелелазіння, отже має можливість надавати матеріальну допомогу у достатньому для утримання дитини розмірі.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення факту нецільового використання аліментів та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини.

Зустрічний позов мотивовано тим, що з 2003 року по квітень 2014 року він проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від фактичних шлюбних відносин сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення фактичних шлюбних відносин у квітні 2014 року дитина залишилась проживати разом з матір`ю.

Незважаючи на перешкоди у спілкуванні з дитиною, які чинить ОСОБА_1 , він добровільно приймає участь у матеріальному забезпеченні дитини, з квітня 2014 року по травень 2015 року сплачував аліменти шляхом передачі грошових коштів готівкою під час особистих зустрічей або через третіх осіб. Траплялись випадки, коли аліменти на утримання дитини відповідачем не отримувалися, а грошові кошти поверталися за закінченням терміну зберігання. У період з травня 2015 року до моменту подачі зустрічного позову ним було сплачено аліментів на загальну суму: у 2015 році - 39 000 грн, у 2016 році - 64 000 грн, у 2017 році - 74 500 грн, у 2018 році (до моменту подачі позову) - 47 000 грн.

Вважав, що влаштування дитини до приватного садка Центр раннього розвитку Олени Чернявської «Школа радості» та додаткових гуртків і занять здійснено відповідачем у порушення вимог статті 157 СК України, статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту», оскільки встановлення відповідачем на власний розсуд такого розпорядку дня, при якому дитина з віку 2,5 роки по 10-12 годин на день перебуває в оточенні сторонніх осіб, позбавляє батька бачитися з донькою та приймати участь у її вихованні, що вочевидь, не відповідає інтересам дитини, а оплата такого дитячого садка у сумі 6 500-7 000 грн на місяць є нецільовим використанням аліментів, які він сплачує на утримання дитини. Також вважав нецільовим використанням аліментів придбання годинника із функцією стеження за місцезнаходженням дитини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_1 , сплачених ним у період з травня 2015 року по липень 2018 року на утримання доньки ОСОБА_3 та зобов`язати відповідача використовувати аліменти виключно за цільовим призначенням; встановити йому порядок сплати аліментів шляхом внесення 100 % частини від їх розміру на особистий рахунок ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України; зобов`язати відповідача узгоджувати з ним необхідність та доцільність придбання речей, товарів, послуг (одяг, харчування, іграшки, розвиваючі книжки, розваги, атракціони, відвідування культурно-масових заходів) для малолітньої ОСОБА_3 , необхідність і доцільність влаштування дитини до тих чи інших навчальних закладів, гуртків, секцій та узгоджувати розмір необхідних для цього витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у складі судді Подус Г. С. первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення повноліття.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у добровільному порядку, проте конкретну суму і їх періодичність встановити неможливо, тому доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини, є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої донькиГен Поліни , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та немотивованими, фактично зводяться до незгоди ОСОБА_2 із розподілом та використанням ОСОБА_1 грошових коштів, наданих ним в добровільному порядку на утримання дитини. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження використання відповідачем грошових коштів не за цільовим призначенням.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у частині розміру стягнутих аліментів змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення повноліття.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що

ОСОБА_2 добровільно сплачує аліменти на утримання доньки, розмір яких визначається ним на власний розсуд та складає близько 6 000 грн щомісяця. Урахувавши, що ОСОБА_2 є працездатною особою, визнає свій обов`язок матеріально забезпечувати свою неповнолітню дитину та вважає, що достатнім розміром аліментів на утримання дитини є сума у розмірі 6 000 грн щомісяця, яку він, враховуючи свій майновий стан, має можливість сплачувати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру стягнутих з нього аліментів на утримання дитини до 6 000 грн щомісяця.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту нецільового використання аліментів з боку відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у зміненій частині скасувати й залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у цій частині.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16, від 07 жовтня 2021 року у справі № 646/1398/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 638/5138/18 із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що неї було надано належні та допустимі докази понесення щомісячних витрат на дитину в розмірі 24 850 грн-28 315 грн (без урахування витрат, які неможливо довести, зокрема, витрат на придбання харчових продуктів на ринку, добровільних внесків, візитів до кафе і ресторанів, поточних витрат на відпочинок тощо), які не спростовано при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Зазначає, що відповідач є здоровою, працездатною та матеріально забезпеченою особою, проживає у власній трикімнатній квартирі, на утриманні інших осіб не має, є співзасновником семи підприємств, у двох з яких займає посаду директора, має корпоративні права та частки в господарських товариствах: ТОВ «Рекламне агенство Юта», ТОВ «Золоті сторінки-Захід», ТОВ «Золоті сторінки», ТОВ «Друкарня на Бажанова», ТОВ «Ательє», ТОВ «Рекламний альянс», ТОВ «Тотем 28», від яких отримує значний дохід, систематично здійснює подорожі за кордон та у межах України, а отже має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у визначеному судом першої інстанції розмірі. Крім того, ОСОБА_2 займає громадські посади у Спілці підприємств Харківської області, Харківському регіональному антикорупційному комітеті, Федерації альпінізму та скелелазіння, що також свідчить про високий рівень його забезпеченості, який дозволяє йому займатися громадською діяльністю на безоплатній основі.

Зауважила, що після подання позову про стягнення аліментів ОСОБА_2 почав приховувати власні доходи з метою несплати аліментів на доньку у розмірі, необхідному для забезпечення їй належного рівня життя та всебічного розвитку, як того вимагає стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства». Фінансова грамотність відповідача щодо перенаправлення потоків своїх доходів та мінімізація оподаткування у вигляді заниження сум суто заробітної плати не може свідчити про низький рівень його доходів, оскільки основним джерелом його доходів не є заробітна плата.

Судові рішення оскаржуються у частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5, т. 1).

Малолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.15, т. 1).

На підтвердження витрат на утримання дитини ОСОБА_1 надала суду: копії квитанцій про нарахування комунальних платежів, квитанції про сплату комунальних платежів (а. с. 16-21, т.1); квитанції про отримання послуг (відвідування різних заходів) (а. с. 22-25, т. 1); квитанції про сплату послуг дошкільного виховання (а. с. 26-29, т. 1; а. с. 189-200, т. 2); договори про отримання туристичних послуг (а. с. 30-36, 38-41, т. 1); підтвердження бронювання відпочинку (а. с. 37, т. 1); копії посадочних квитків (а. с. 42-50, т. 1); копії квитків на відвідування дитячих заходів (а. с. 52-55, т. 1); товарні чеки на придбання дитячих речей (а. с. 56-73, т. 1); накладну на придбання електротоварів (смарт годинник) (а. с. 74, т. 1); квитанції на придбання ліків (а. с. 78-80, т. 1); заяви про зарахування дитини на розвиткові заняття (а. с. 92-94, т. 2); медичні довідки (а. с. 95-101, т. 2), договори про надання освітніх послуг (а. с. 102-166, т. 2); квитанції на оплату гуртків (а. с. 168-183, т. 2); чеки на придання продуктів харчування (а. с. 238-252, т. 2).

ОСОБА_2 добровільно щомісячно сплачує ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями за період з червня 2014 року по липень 2018 року, фактичний розмір яких складає 6 000 грн на місяць (а. с.134-177, т. 1) .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини, визначені статтею 182 СК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі; при цьому апеляційний суд вважав, що при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не перевірено, чи наявна у відповідача можливість сплачувати їх щомісячно у визначеному судом розмірі, тому дійшов правильного висновку про зменшення розміру стягнених з відповідача аліментів до 6 000 грн щомісяця.

Апеляційним судом враховано, що до звернення ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відповідач добровільно сплачував аліменти на утримання доньки, щомісячний розмір яких складав 6 000 грн, і саме такий розмір аліментів відповідач вважав достатнім для утримання дитини, який він, враховуючи свій майновий стан, має можливість сплачувати.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14 березня 2018 року, інформації головного управління ДПС у Харківській області від 09 грудня 2019 року, розмір внеску ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Рекламне агенство Юта» складає 5 313 грн; у ТОВ «Золоті сторінки-Захід» - 450 грн, у ТОВ «Золоті сторінки» - 2 471 грн; у ТОВ «Друкарня на Бажанова» - 5 900 грн; у ТОВ «Рекламний альянс» - 5 600 грн; у ТОВ «Ательє» - 12 250 грн; у ТОВ «Тотем 28» - 1 229 грн (а. с. 224-242, т. 1; а. с. 177, т. 3).

Установивши, що відповідач працює, має нерухоме майно, корпоративні права, інших зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання дітей або непрацездатних членів сім`ї не має, урахувавши відсутність даних про конкретний розмір отримуваного платником аліментів щомісячного доходу, а також право дитини на достатній рівень життя, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що достатнім та доцільним є розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у розмірі 6 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених частиною третьою статті 182 СК України, а позивачем не надано доказів на підтвердження визначення розміру аліментів у іншому розмірі.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16, від 07 жовтня 2021 року у справі № 646/1398/20, є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович