Постанова

від 29.11.2022 по справі 500/3250/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5807/22

Справа № 500/3250/18

Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року та на додаткове рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство «Ніколенко Ігор Степанович», про визнання договору недійсним та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказував, що 07 липня 2009 року з ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,5674 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:001:0107 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом із тим, відповідач 19 вересня 2017 року уклав договір оренди на вказану земельну ділянку з селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_2 », який у свою чергу засіяв соняшником вже підготовлену позивачем для посівних робіт земельну ділянку площею 3,5674 гектари, на якій орендарем є позивач. Факт посіву відповідачем земель засвідчує акт обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27 квітня 2017 року. Також вказав, що 12 квітня 2017 року позивач уклав з АРК «Придунайська нива» договір поставки соняшника в розмірі 1000 тон на загальну суму 11000000,00 грн. Окрім вказаного, довідкою Управління статистики в Ізмаїльському районі від 23 квітня 2018 року за №17-15/325 середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22,4 центнера з 1 гектара, що становить 2,24 тони з 1 гектара зібраної площі, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн за тонну без врахування ПДВ, що становить 10968,96 грн з ПДВ за тону соняшника. З урахуванням вказаного позивач мав на меті отримати дохід в розмірі 87900,74 грн, але неправомірні дії відповідача заподіяли шкоду у вигляді понесених надлишкових витрат та неотриманих доходів. Просив визнати недійсним договір оренди від 19 вересня 2017 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством «Ніколенко Ігор Степанович» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,5674 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:001:0107, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» неотриманий дохід 87900,74 грн та судовий збір 3524 грн (т. 1, а.с. 1-34).

26 листопада 2021 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області заявлені позовні вимоги задоволено частково. Вирішено визнати недійсним договір оренди від 19 вересня 2017 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством «Ніколенко Ігор Степанович» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,5674 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:04:0107; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» судові витрати 1762 гривні (т. 1, а.с. 228-230).

03 грудня 2021 року додатковим рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків відмовлено (т. 1, а.с. 232).

05 січня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року. Представник апелянта зазначає, що апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим, та таким, що ухвалене з порушенням розумних строків розгляду справи. Так, представник апелянта вказує на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Представник апелянта вважає недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. При цьому, представник апелянта зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. А також, представник апелянта вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права. Представник апелянта просив оскаржувані рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати недійсним договір оренди від 19 вересня 2017 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством «Ніколенко Ігор Степанович» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,5674 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:001:0107; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» неотриманий дохід 87900,74 грн та судовий збір 8518,00 грн (т. 2, а.с. 67-76).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони про час та порядок проведення судового засідання 24 листопада 2022 року повідомлені належним чином. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року задоволено заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович» адвоката Кобак Романа Івановича та вирішено провести судове засідання, призначене на 24 листопада 2022 року в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ». Разом з тим, у зв`язку із відсутністю підключення до мережі інтернет судове засідання не відбулося.

Від представника третьої особи СФГ «Ніколенко Ігор Степанович» - адвоката Кобака Романа Івановича надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення та додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем та ТОВ «Злагода», на момент укладення договору з СФГ « ОСОБА_2 » був діючим, отже оспорюваний договір порушує права орендаря ТОВ «Злагода», тому суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди укладений з порушеннями вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним. Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Злагода» неодержаного доходу в розмірі 87900,74 грн суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження засіяння земельної ділянки відповідачем чи іншою особою, неможливості засіяння земельної ділянки позивачем та неможливості отримання врожаю з площі вказаної земельної ділянки. Окрім вказаного, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості розміру неодержаного доходу. Більш того, вказаний розрахунок здійснений на підставі середньої врожайності та середньої ціни реалізації соняшника по сільськогосподарських підприємствах Ізмаїльського району, що зазначена у довідці Управління статистики в Ізмаїльському районі № 17-15/325 від 23 квітня 2018 року, тобто є абстрактним та не може бути доказом за предметом даного спору, а тому в цій частині позовних вимог суд першої інстанції вирішив відмовити (т. 1, а.с. 229 зворот - 230).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи та оцінка апеляційного суду.

07 липня 2009 року між ТОВ «Злагода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,5674 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (т. 1, а.с. 8-9).

24 травня 2011 року згідно з Актом приймання-передачі ОСОБА_1 передала вищезазначену земельну ділянку ТОВ «Злагода» (т. 1, а.с. 12).

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, наданого позивачем до позовної заяви, 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з селянським (фермерським) господарством «Ніколенко Ігор Степанович», предметом якого є земельна ділянка площею 3,5674 га, кадастровий номер 5122082900:01:001:0107 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а.с. 14).

В обґрунтування позову позивач вказував на те, що право користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Злагода» підтверджується належними доказами, а саме договором оренди землі від 07 липня 2009 року строк дії якого на момент звернення до суду з позовом не закінчився, а відтак договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не розривав та не припиняв договір оренди земельної ділянки, укладений 07 липня 2009 року з позивачем, натомість відповідач передав повторно в оренду спірну ділянку іншій особі. У зв`язку із цим, позивач вважає, що договір, укладений 19 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та СФГ «Ніколенко Ігор Степанович», суперечить Закону Україну «Про оренду землі», Земельному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, а тому просив визнати його недійсним (т. 1, а.с. 4-6).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, сторонами договору оренди землі є орендодавець і орендар.

За договором оренди земельної ділянки, укладеним 19 вересня 2017 року орендодавцем спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 , а орендарем є СФГ «Ніколенко Ігор Степанович» (т.1,а.с.14). Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Злагода» визначив ОСОБА_1 відповідачем, а СФГ «Ніколенко Ігор Степанович» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (т. 1, а.с. 1).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків. При цьому, за обставинами даної справи заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків СФГ « ОСОБА_2 » як орендаря спірної земельної ділянки та як сторони договору, який оспорюється позивачем. Тобто, СФГ «Ніколенко Ігор Степанович» мав брати участь в розгляді даної справи у статусі відповідача.

Статтею 175 ЦПК України передбачено, що, звертаючись до суду із позовом, саме позивач повинен визначити коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, справа №570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, у постанові від 12 грудня 2018 року зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Разом з тим, відповідні клопотання чи заяви від позивача про залучення СФГ « ОСОБА_2 » як співвідповідача по справі не надходили.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №291/1024/18-ц незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

З огляду на неналежний суб`єктний склад, що унеможливлює розгляд справи по суті, а також те, що суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості залучати до справи співвідповідачів, враховуючи при цьому, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків СФГ «Ніколенко Ігор Степанович», апеляційний суд вважає, що вимога про визнання недійсним договору оренду землі від 19 вересня 2017 року не підлягає задоволенню. З урахуванням того, що вимога про стягнення збитків з відповідача є похідною від вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, то така вимога також не підлягає задоволенню.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення та додаткове рішення прийняті із порушенням норм процесуального права, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року та додаткове рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року та ухвалює нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 листопада 2021 року та додаткове рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство «Ніколенко Ігор Степанович», про визнання договору недійсним та стягнення збитків відмовити.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М.Драгомерецький