Ухвала

від 21.11.2022 по справі 608/996/22

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року Справа № 608/996/22

Номер провадження1-кп/608/179/2022

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорткові кримінальне провадження, відомості про яке 28 лютого 2022 року внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020210190000096, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біла Чортківського району Тернопільської області, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1 ,

в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 Кримінального кодексу України,--

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, тобто в безгосподарському використанні земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту та порушення структури ґрунту, за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 990 від 13 липня 2012 року придбав у власність земельну ділянку площею 0,4352 га із кадастровим номером 6125580700:03:001:0930, що розташована по АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстрував 19 червня 2017 року.

Також, обвинувачений ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 987 від 13 липня 2012 року придбав у власність земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 6125580700:03:001:0931, що розташована по АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), право власності на яку зареєстрував 19 червня 2017 року.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 557 від 7 грудня 2018 року придбав у власність земельну ділянку площею 0,0991 га із кадастровим номером 6125580700:03:001:0938, що розташована по АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстрував 7 грудня 2018 року.

Відповідно до п.«а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають, права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

При цьому, п. 3 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, в межах населеного пункту відбувається виключно на підставі рішення сільської, селищної чи міської ради, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України. Водночас обвинувачений ОСОБА_4 всупереч вищевказаним вимогам земельного законодавства, діючи умисно, протиправно, під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 6125580700:03:001:0930 площею 0,4352 га і земельної ділянки з кадастровим номером 6125580700:03:001:0931 площею 0,25 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6125580700:03:001:0938 площею 0,0991 га, що розташовані по АДРЕСА_2 , цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства, вирішив без зміни їх цільового призначення та переведення в землі водного фонду, облаштувати на вказаних земельних ділянках штучну водойму для власних потреб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_4 без затвердженого проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами 6125580700:03:001:0930, 6125580700:03:001:0931, 6125580700:03:001:0938, цільове призначення яких для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також для ведення особистого селянського господарства, приватної форми власності, цільове призначення якої змінюється, весною 2019 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), із застосуванням техніки, здійснив зняття ґрунтового покриву та незаконно облаштував штучну водойму (ставок), загальною площею - 0,2467 га, із них в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6125580700:30:001:0930 розташована частина водойми площею 0,1346 га, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6125580700:03:001:0931 розташовано частину водойми площею 0,0205 га, в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6125580700:03:001:0938 розташовано частину водойми площею 0,0229 га. Вищевказану водойму (ставок) ОСОБА_4 в період часу з 2019 року по даний час використовує без наявних для цього правових підстав та без дозвільних документів для власних потреб.

Внаслідок безгосподарськоговикористання ОСОБА_4 земельних ділянок із кадастровими номерами 6125580700:03:001:0930,6125580700:03:001:0931,6125580700:03:001:0938,що виразилосьу самовільномуоблаштуванні нимштучної водойми(ставка)без зміниїх цільовогопризначення,частину ізвказаних земельнихділянок,площею 0,2467га,безпідставно виведеноз земель сільськогосподарського обороту, що спричинило втрату їх родючості та порушення структури ґрунту.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 49 КК України, а саме: в зв`язку з тим, що з дня вчинення злочину закінчилися строки давності.

Вислухавши з приводу вищезазначеного клопотання пояснення прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Чинна ч. 1 ст. 49 КК передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

На підставах, передбачених ст. 49 КК, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК), зокрема у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Слід звернути увагу на те, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.

Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 254 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК, обвинуваченим вчинено згідно обвинувального акту весною 2019 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК, відповідно до ст. 12 КК у редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, було злочином невеликої тяжкості, відповідно до чинної ст. 12 КК у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ, зазначене кримінальне правопорушення віднесено до кримінального проступку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Чинні положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

На даний час зазначені строки давності притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК, а саме три роки, минули, а тому наявні підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

У межах кримінального провадження органами досудового розслідування заявлено судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні на проведення земельно-технічної експертизи на суму 7 693 гривні.

Кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. Так, у розділі ІХ КК визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності (ст. 49 КК). Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу у кримінальному провадженні набуває питання про те, хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилася, а також те, чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність експерта, окрім КПК, є Закон України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом МЮУ № 53/5 від 08.10.1998.

Процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) залучення експерта саме стороною захисту.

Оскільки ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала жодних експертів, тому відповідно до ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК витрати на проведення земельно-технічної експертизи на суму 7 693 гривні не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 та покладаються на державу (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21). Керуючись ст. ст. 12, 44, 49 Кримінального кодексу України, ст. ст. 122, 124, 284, 285, 286, 288, 369, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні для проведення земельно-технічної експертизи на суму 7 693 гривні віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом семи днів з часу її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 25 листопада 2022 року о 16-й годині 45 хвилин.

, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя ОСОБА_1