Рішення

від 28.11.2022 по справі 536/90/22

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/90/22

Провадження № 2/399/103/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2022 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засідання Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Святошинська районна державна адміністрація, Київська середня загальноосвітня школа № 222 І-ІІІ ступенів Святошинського району у м. Києві, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом звернувся ОСОБА_1 до відповідачки ОСОБА_2 , треті особи Святошинська районна державна адміністрація, Київська середня загальноосвітня школа № 222 І-ІІІ ступенів Святошинського району у м. Києві, в якому просить визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 січня 2009 року між ними з відповідачкою зареєстровано шлюб. В даному шлюбі вони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.02.2016 шлюб між ними з відповідачкою розірваний за її позовом. При цьому, місце проживання дочки визначено з матір`ю ОСОБА_4 . У травні 2016 року його колишня дружина привела дочку до нього, віддала йому свідоцтво про народження дитини, її медичну картку та повідомила, що надалі дитина буде проживати з ним, оскільки вона перебуває у цивільному шлюбі з чоловіком, який не находить спільної мови з їх дочкою, таким чином, вона відмовилась від виховання дочки та спільного проживання з нею. З травня 2016 року по даний час дочка проживає разом з ним. Він як батько піклується про неї, допомагає у навчанні, забезпечує всім необхідним. На даний час він разом з донькою проживає у будинку своїй цивільної дружини в АДРЕСА_1 , де має своє окреме ліжко, місце для ігор, стіл для навчання, книги, одяг. Дитині забезпечені умови для її розвитку, вона зростає в атмосфері любові та поваги. У них з дочкою склалися дружні стосунки, вона більш «прив`язана» до батька, ніж до матері, крім того, вона сама бажає жити з батьком, бо їй там подобається. Але, нещодавно відповідачка заявила про своє бажання, щоб дочка проживала з нею, вказавши на рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дочки з нею. Вважає, що перебування дочки ОСОБА_3 в сім`ї відповідача негативно вплине на її виховання та здоров`я. Відповідачка не зможе дати їх дитині належного виховання та розвитку, не зможе забезпечити її матеріально, тому просив суд визначити місце проживання дочки з ним.

Ухвалою від 07.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої позов підтримав та просив задовольнити, а справу просив розглянути без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, подала заяву, згідно якої позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. 31 серпня 2022 року подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що їх життя з позивачем не склалося, оскільки він весь час ображав її, принижував і, навіть, наносив побої. Після розірвання шлюбу з її ініціативи, тобто після 09 лютого 2016 року, а саме, у травні 2016 року вони з позивачем помирилися та почали знов разом жити, виховувати спільну дитину. При цьому, відповідач не працював, а вона весь час працювала на важких роботах, щоб забезпечити достатній рівень життя доньці, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Дочка в цей час проживала з її матір`ю ОСОБА_6 . З січня 2017 року по теперішній час вона офіційно працевлаштована, має постійну роботу та підробітки. Позивач не приймає участі у вихованні доньки, навіть не допомагає матеріально. У червні 2018 року між ними остаточно припинені будь-які стосунки, і вона переїхала до Києва. Колишній чоловік забрав доньку від його матері та переховував у різних місцях, не давав можливості спілкуватися з нею, брав гроші, ніби-то, на утримання дочки, а, по факту, в обмін на інформацію про те, де знаходиться дитина. У листопаді 2021 році від колишньої дружини позивача ОСОБА_7 вона дізналася, що їх дочка знаходиться у неї в АДРЕСА_1 , куди її привіз батько, а сам поїхав у невідомому напрямку. З того часу вона орендує кімнату за вказаною адресою та проживає разом з дочкою, яку влаштувала до Київської середньої загальноосвітньої школи № 222 І-ІІІ ступенів Святошинського району у м. Києві, що знаходиться поруч із фактичним місцем проживання. Батько дитини за вказаною адресою не проживає. Дочці вже виповнилося 13 років, вона не бажає проживати разом з батьком, навіть не хоче його бачити, про що особисто повідомила представникам органу опіки та піклування Святошинської районної державної адміністрації.

Від третьої особи служби у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника та долучення до матеріалів справи висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який просили врахувати під час прийняття рішення.

Від третьої особи Київської середньої загальноосвітньої школи № 222 І-ІІІ ступенів Святошинського району надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 січня 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с. 9/.

В шлюбі сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18 липня 2012 року виконавчим комітетом Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області /а.с. 10/.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.02.2016, яке набрало законної сили 22.02.2016, шлюб між сторонами розірваний, місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено з матір`ю ОСОБА_4 /а.с. 11-12/.

Позивачем надано акт обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти, учениці 5 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , яким встановлено, що дитина проживає за вказаною адресою з батьком, бабусею, тіткою та дядьком. Прибуток сім`ї складається з неофіційних тимчасових підробітків батька. Дівчинка має окреме місце для навчання, відпочинку, окреме спальне місце, в достатній мірі забезпечена їжею, сезонним одягом, канцелярським приладдям, знаходиться на утриманні батька. Біологічна мати за даною адресою не проживає, відомості про її місцезнаходження відсутні /а.с. 13/.

У відповідності до довідки № 01-35/17 від 13 травня 2022 року, адміністрація середньої загальноосвітньої школи № 222 м. Києва повідомила, що учениця ОСОБА_3 поступила на навчання 10 січня 2022 року. Заяву на зарахування та документи надала мати ОСОБА_2 . Зважаючи на воєнний стан, в даний час учениця навчається в школі дистанційно, заняття відвідує онлайн /а.с. 77/. Згідно наданої характеристики учениця ОСОБА_3 за короткий час навчання у школі має товаришів, серед однокласників користується авторитетом. Мама учениці має контакт з класним керівником, ОСОБА_3 добра, ввічлива, приймає участь в уроках під час дистанційного навчання /а.с. 78/.

Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлено суд, що батько дитини, громадянин ОСОБА_1 станом на 29.07.2022 не надав до Служби необхідних документів, зворотній зв`язок від нього відсутній /а.с. 129/.

Відповідно до висновку № 107-40/2882 від 18.08.2022, наданого Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, мати, ОСОБА_2 тимчасоово проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання дитини задовільні, про що складено відповідний акт. Малолітня ОСОБА_3 тимчасово проживає у Закарпатській області разом із цивільною дружиною батька. Під час бесіди в онлайн режимі з працівниками служби малолітня ОСОБА_3 повідомила, що бажає проживати з матір`ю ОСОБА_2 . Зазначила, що, практично, з батьком вона не проживала, тривалий час жила у баби по батьковій лінії, в цей час батько нею не цікавився, кошти на її утримання не надавав. Дівчинка навчається у 7 класі середньої загальноосвітньої школи № 222 Святошинського району м. Києва, зарекомендувала себе позитивно, відповідальна та здібна. Мати ОСОБА_2 цікавиться успіхами доньки та її шкільним життям, постійно підтримує зв`язок із класним керівником. Батько ОСОБА_1 навчанням дитини не цікавиться, жодного разу не відвідував школу, на контакт з класним керівником не виходив. Згідно наданих довідок мати ОСОБА_2 працевлаштована, наркотичних та психіатричних проблем не має. Батько ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_3 , з його слів, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але, під час візиту за вказаною адресою фахівцями Центру з`ясовано, що останній не проживає там більше місяця. Документи щодо працевлаштування та стану здоров`я ОСОБА_1 не надав, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, вказаний ним у позовній заяві номер телефону не обслуговується. Присутня на засіданні комісії мати ОСОБА_2 повідомила, що визначення місця проживання дочки з нею буде відповідати інтересам дитини, оскільки її колишній чоловік ніде не працює, зловживає спиртними напоями, його місцезнаходження їй не відоме. У зв`язку з викладеним, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 /а.с. 149-151/.

Згідно характеристики від 18.07.2022 ОСОБА_2 з січня 2017 року працює у ФО-П ОСОБА_9 інструктором з верхової їзди. Виявила себе як дисциплінований відповідальний та вимогливий працівник, надійний помічник керівника і кваліфікований фахівець, за успіхи у трудовій діяльності неодноразово нагороджувалась грошовими преміями /а.с. 163/.

Відповідно до частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

За частинами 2 та 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, з наданих позивачем матеріалів не вбачається підстав для зміни місця проживання малолітньої дитини, яке рішенням суду від 09 лютого 2016 року було встановлено з матір`ю. З урахуванням інтересів дитини, її думки, враховуючи висновок Святошинської районна в місті Києві державна адміністрація як органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , при цьому, беручи до уваги, що відповідачка категорично не погодилась з доводами позивача, суд приходить до висновку про неможливість визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Святошинська районна державна адміністрація, Київська середня загальноосвітня школа № 222 І-ІІІ ступенів Святошинського району у м. Києві, про визначення місця проживання дитини, слід відмовити.

Оскільки в задоволені позовних вимог позивачці відмовлено, то судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141,142, 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Святошинська районна державна адміністрація, Київська середня загальноосвітня школа № 222 І-ІІІ ступенів Святошинського району у м. Києві, про визначення місця проживання дитини відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.М. Лях