Ухвала

від 25.11.2022 по справі 757/33369/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33369/22-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1,

за участю секретаря ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_2, подане в інтересах ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019, -

В С Т А Н О В И В :

23.11.2022 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 757/5368/22-к із забороною відчуження та розпорядження, на об`єкт нерухомого майна - курортну бальнеолікарню за реєстраційним номером 1356307780000, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 34, власником якого є ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 34491009).

У клопотанні адвокат зазначає, що арештоване майно належить ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.08.2019, який посвідчено приватним нотаріусом та належним чином зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що арешт на майно ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» накладено необґрунтовано, оскільки товариство є добросовісним набувачем та придбало у ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» зазначений об`єкт нерухомого майна, який належав останньому на праві приватної власності, а тому вважає версію сторони обвинувачення щодо вибуття цього об`єкта з державної власності безпідставною.

Окрім цього, заявник вказує, що правочин, за яким ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» придбав зазначений об`єкт нерухомого майна, не визнався судом недійним та ніким не оспорювався, а обставини за яких накладено арешт повинні бути предметом дослідження в рамках відповідного віндикаційного позову.

Вказує, що належне ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» майно, не є доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, відтак не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України з метою збереження якого накладено арешт.

Також, адвокат посилається на те, що арешт майна із забороною відчуження та розпорядження унеможливлює його використання в господарській діяльності, призводить до надмірного обмеження правомірної діяльності товариства та суперечить ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відсутні підстави, які виправдовують втручання держави у право на мирне володіння майном особи.

Адвокат ОСОБА_4, до початку судового засідання подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, його вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор, за клопотанням якого накладено арешт в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, що відповідності до ст. 174 КПК України не є перешкодою у формі неможливості розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

За обставинами кримінальних правопорушень встановлюється неналежне виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст.ст. 2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473), є державною власністю та у період з 1992 року по теперішній час, службові особи останніх діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими під час досудового розслідування особами, умисно, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, здійснюють відчуження курортно-оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому відданні, без погодження із Фондом державного майна України, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) державі в особливо великих розмірах.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 757/5368/22-к на вказаний об`єкт нерухомого майна як на речовий доказ накладено арешт.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2022 задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя виходив з того, що арешт об`єкту нерухомого майна необхідний з метою його збереження як речового доказу, оскільки він відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Водночас, з наданих слідчому судді доказів, встановлено, що 27.08.2019 між ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» та ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» укладено договір купівлі-продажу.

Предметом вказаного договору визначено нежитловий будинок - курортна бальнеолікарня за реєстраційним номером 1356307780000, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 34, за який ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» сплатило 74 355 480 грн. з ПДВ до підписання договору.

Відповідно до п. 1.1.1. цього Договору визначено, що нерухоме майно належить ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на підставі Наказу «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» № 1023-Б від 04.12.2002.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано у реєстрі за № 421, а право власності належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому сумнівів у достовірності вказаних у ньому даних у слідчого судді не виникає.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» є добросовісним набувачем та придбало у ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» зазначений об`єкт нерухомого майна, який належав останньому на праві приватної власності, відтак версія сторони обвинувачення щодо вибуття цього об`єкта з державної власності не підтверджується достатніми доказами.

Отже, версія сторони обвинувачення, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019, є доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, при накладення арешту належним чином не досліджена, не підтверджена достатніми доказами та спростовується наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Підозра посадовим особам заявника не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ніби то заподіяні державі.

Стороною обвинувачення не надано слідчому судді достатніх доказів, що ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» має відношення до кримінального правопорушення або, що саме його посадовими особами вчинено інкриміновані кримінальні правопорушення, відповідно - відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

За наведеного, враховуючи те, що вказаний об`єкт нерухомого майна є приватною власністю ТОВ «КИЇВІНВЕСТ», як встановлено набуто товариством законним шляхом, відношення його посадових осіб до розслідуваного кримінального провадження не встановлено, про підозру останнім не повідомлено, слідчий суддя вважає, що накладений арешт є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження і порушує право заявника на мирне володіння своїм майном, встановлене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 757/5368/22-к із забороною відчуження та розпорядження, на об`єкт нерухомого майна - курортну бальнеолікарню за реєстраційним номером 1356307780000, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 34, власником якого є ТОВ «КИЇВІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 34491009).

Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1